Справа №718/566/22

Провадження №1-кп/718/22/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2023 року         м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого-судді  ОСОБА_1

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_10

представника потерпілих – ОСОБА_11

обвинуваченого ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кіцмань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016260110000732 від 14.11.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області, із вищою освітою, одруженого, фізичної особи підприємця, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, що визнано судом доведеним.

13.11.2016 приблизно о 06 години 20 хвилин громадянин ОСОБА_12 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухався в темну пору доби по вулиці Центральній в межах населеного пункту с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області, зі швидкістю, що перевищує максимально допустиму в межах населеного пункту.

Наближаючись до електроопори №53 вказаної вулиці, водій ОСОБА_12 , проявивши злочинну недбалість, не врахував дорожньої обстановки, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив самовпевненість у виборі безпечної швидкості руху та неуважність до дорожньої обстановки, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме пішоходів, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_10 .

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілим були спричинені наступні тілесні ушкодження:

- ОСОБА_10 заподіяні тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, важкого ступеня в ділянках стовбурових структур, субархноїдального крововиливу, забою м`яких тканин голови, забійної рани лівої тім`яної ділянки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи 05-Мд від 12.01.2017 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння;

- ОСОБА_10 заподіяні тілесні ушкодження у виді консолідованих переломів ІІІ-VІ ребер зліва по задній аксилярній лінії, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №338 мд від 30.04.2020 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я.  

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_12 , скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 12.1, 12.3, 12.4 ПДР, які безпосередньо перебувають у причинному зв`язку з наслідками, а також п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР, які сприяли порушенню вищевказаних правил, встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:

п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Таким чином, ОСОБА_12 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження та потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження, як таке, що призвело до тривалого розладу здоров`я.

Позиція учасників провадження в судовому засіданні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12  після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав та пояснив, що 13.11.2016 року о 6 годині ранку вони виїхали на базар. Автомобіль ОСОБА_12 був заповнений товаром. По дорозі підібрали ОСОБА_13 . На вулиці був сніг та вітер, їхали по накатаній на дорозі колії. По середині дороги за 3-4 метри до авто він помітив двох осіб, жінка стояла в колії, а чоловік ліворуч від жінки. ОСОБА_12 почав гальмувати, чоловік відстрибнув, а жінка вдарилася спиною в автомобіль вище капота. Далі бус продовжив рух по колії, після чого його занесло в електроопору. Електроопора впала на автомобіль. Він одразу вийшов до жінки, витягнув її з-під коліс, не рухали її і накрили. Почали викликати швидку, зв`язок був поганий. Прокопець ОСОБА_14 пішов у водолікарню, щоб викликати швидку допомогу. Приїхала швидка допомога, потерпілу занесли у швидку. Згодом приїхала мати обвинуваченого та привезла гроші. Швидка допомога повезла потерпілу у м. Вашківці. У Вашківцях ОСОБА_12 почав викликати швидку допомогу, щоб потерпілу відвезли у лікарню в м. Чернівці. Згодом, приїхала приватна швидка допомога і відвезла потерпілу ОСОБА_10 у ЛШМД в м. Чернівці в реанімацію. Зазначає, що він все оплачував. Потерпілий ОСОБА_10 зробив 13.11.2016 року знімок і сказав, що все нормально, переломів немає. ОСОБА_12 купив потерпілій ортопедичний матрац за 4000 гривень. Через декілька днів лікар повідомив, що стан жінки нормалізувався і її виписали додому. Однак, ще через декілька днів у потерпілої виникли знову проблеми через непрофесійний надріз у горлі. Потерпілу шпиталізували в лорвідділення і пізніше сказали, що їй потрібно зробити операцію в м. Києві. ОСОБА_12 давав гроші, але хотів розписку про їхнє отримання та відсутність претензій, а потерпілі її не давали, тому він не дав гроші на поїздку у м. Київ. Вказав, що на місці ДТП було темно, снігу було багато, шини на авто були зимові, їхав на ближньому світлі та наїхав на жінку. Не знає, чому ліве дзеркало було загнутим у автомобілі. Зіткнення відбулося на зустрічній полосі руху. За кермом з 1995-1996 року, порушень Правил дорожнього руху не допускав, тоді їхав на другій передачі, швидкість була 40-45 км/ год. Після зіткнення автомобіль рухався 2-3 метри в колії, потім його понесло у стовп. Після зіткнення проїхав десь 7 метрів до опори. Потерпілі пішоходи не були на узбіччі, відбивачів світла на їхньому одязі не було. Повідомив, що у нього немає бажання відшкодувати шкоду потерпілим.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілих, свідків, безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів, висновків експертиз, в їхній сукупності, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, документи, висновки експертів.

Потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що 13.11.2016 року о 6 годині 20 хвилин дружина пішла на роботу. На вулиці йшов сніг. Снігу приблизно випало 20-25 см, видимість була 100-130 метрів. Прийшли на зупинку біля санаторію «Брусниця», транспорту не було. Потім, він раптово побачив світло фар від автомобіля, дружина стояла спиною до автомобіля, а він стояв навпроти і все бачив. Автомобіль осліпив їх, він прийняв удар у ліву сторону і його відкинуло в огорожу. Його вдарив автомобіль та електроопора. Відчув два удари у ребро і ноги. ОСОБА_10 не втрачав свідомість. Водій вийшов з автомобіля, глянув на нього. Дружина лежала під задніми колесами авто, вона була в комі. У неї на потилиці була кров. У нього була паніка. Вийшла з автомобіля дружина водія та ще двоє людей. Вони викликали швидку допомогу. Приїхала швидка допомога та забрали ОСОБА_10 у лікарню в м. Вашківці. Лікарі відправили її у ЛШМД в м. Чернівці. Травматолог діагностував у нього перелом ребер. ОСОБА_12 ввесь час знаходився з ним. Кров у нього не відбирали на аналіз. ОСОБА_12 їхав приблизно зі швидкістю не менше 80 км/год. Стовп електричний роздробило, автомобіль проїхав ще приблизно 3 метри після зіткнення зі стовпом. Свідок вважає, що ОСОБА_12 був у нетверезому стані, оскільки від нього було чутно запах алкоголю. Бус білого кольору, спринтер, вантажний, їхав з с. Брусниця в напрямку с. Кальнівці. Автомобіль не занесло, звуки автомобіль не подавав, а їхав на дальньому світлі. ОСОБА_10 просив ОСОБА_12 , по допомогу, на що останній відповів, що не винний. Слідчо-оперативна група забрала транспортний засіб, сліди від ДТП знищені. Поки дружина була в комі, ОСОБА_12 допомагав матеріально – на суму 100 доларів США, потім по 1000-1500 гривень. Через 9 днів, коли дружина вийшла з коми, він почав давати менше грошей, а згодом взагалі перестав надавати кошти. Зазначає, що ОСОБА_10 перебував у лікарні з 13.11.2016 по 28.02.2017 ОСОБА_12 пропонував дружині 2000 доларів за заяву про відсутність претензій. Поданий позов підтримує повністю та просить його задовольнити. Просить застосувати до ОСОБА_12 суворе покарання. За психологічною допомогою не звертався. Додав, що переживав за дружину, внаслідок ДТП свідок не може більше ходити на підробітки, цілий рік розробляв дружині руку.

Потерпіла ОСОБА_10 , яка є дружиною потерпілого ОСОБА_10 , пояснила суду, що зранку пішла на роботу. Прийшла на зупинку і більше нічого не пам`ятає. Стояла біля лавки. Раніше не отримувала черепно – мозгові травми. Має другу групу інвалідності. Коли збиралася їхати у м. Київ, ОСОБА_12 підійшов і попросив дати розписку про відсутність претензій. До ДТП свідок мала третю групу інвалідності по онкології, наразі друга група по ДТП не продовжена через підняття онкомаркерів.

Суд визнає показання потерпілих достовірними, належними та допустимими оскільки, вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та отримані у порядку, встановленому КПК України, не суперечать показанням допитаних свідків та висновкам експертиз.

Крім показань потерпілих, вина обвинуваченого ОСОБА_12 підтверджується показаннями свідків, які будучи безпосередньо допитаними у судовому засіданні, зокрема, з урахуванням положень ст. 352 КПК України, та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, кожен окремо, підтвердили обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України, у тому числі й в частині дати, часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_15 під час допиту в суді пояснив, що 06 год 30 хв до нього зателефонував тато і сказав, що трапилося ДТП і потрібні гроші. Через декілька хвилин тато прийшов додому і повідомив йому про наїзд на маму на зупинці. Тато прихрамував. Потім, ОСОБА_15 пішов на місце події. Стояв білий бус, був розбитий стовп. Дружина водія сказала, що вони не хотіли цього. Ліворуч біля коліс лежала непритомна мама. На пальті була кров. На місці ДТП були свідки. Згодом приїхала СОГ. ОСОБА_16 зірвав з буса номерні знаки, ОСОБА_17 трактором відтягнув бус. Бачив сніг, світла не було, дорога не була очищена, сліди на місці події були знищені. Батьки йшли на зупинку кожні три дні. Зупинка за 1.5 метрів від проїжджої частини дороги. Через 2 години почали забирати стовп. Стовп знімали пасажири з буса. На місці події було 5 осіб. Водій буса з батьками та фельдшером поїхали. Водій буса допомагав мамі, поки вона була в комі. Купував ліки. Також додав, що після ДТП мама живе по-іншому, обмежена, сильно переживає.

Свідок ОСОБА_18   під час допиту в суді пояснила, що в неділю о 6 ранку виїхали з чоловіком на базар, де вони працювали. По дорозі підібрали ОСОБА_19 , який у них працював. Була погана видимість, їхали на ближньому світлі, зі швидкістю 40 км/ год. Їхали посеред дороги, по колії і раптово за 3-4 метри побачили людей. Колія була на проїжджій частині. Чоловік потерпілої був у комуфляжі, двірники у автомобілі працювали на максимальному режимі. Стовп знаходився за 2-3 метра від проїзної частини дороги. Вони збивають жінку і врізаються у електроопору. Жінка вдарилась головою. Бус зупинився біля зупинки, жінка лежала після зупинки. Свідок з ОСОБА_20 вийшли з автомобіля. Жінка лежала непритомна, а її чоловік обзивав їх. ОСОБА_18 зателефонувала у медпункт, швидкої допомоги довго не було. О 08 год 30 хв приїхав ОСОБА_17 на тракторі. Бус трактором відтягнули до мами обвинуваченого на подвір`я. Уточнила, що жінка та чоловік стояли в колії на дорозі, де проїжджав автомобіль. Обвинувачений почав гальмувати, бус занесло у стовп. В той день був лід, який вона помітила ще дома на бруківці. Бус був завантажений чоловічим одягом. Стовп знімав ОСОБА_21 з татом. Це було до приїзду поліції. Вказує, що її чоловік допомагав матеріально жінці. ОСОБА_12 надав потерпілій 72 000 гривень. ОСОБА_12 організував, щоб бус забрали з місця ДТП.

Свідок ОСОБА_22 – під час допиту в суді пояснив, що 13.11.2016 до нього зателефонував ОСОБА_15 та сказав йому, що автомобіль збив його маму. Підійшов на місце ДТП десь 0 8 год. 30 хв. Цілу ніч йшов мокрий сніг. Потерпілий ОСОБА_15 попросив не забирати маму і дочекатися на поліцію. Додав, що задні колеса буса були на дорозі. Поліції свідок не дочекався. Був один слід від машини, був мокрий сніг, але не слизько.

Свідок ОСОБА_23 – шофер авто швидкої допомоги, під час допиту в суді пояснив, що 07 год ранку надійшов виклик про ДТП в с. Кальнівці. Дорога була погана. Взяли потерпілу та відвезли у лікарню в м. Вашківці. Видимість була меншою ніж 20 метрів, йшов сніг, був вітер. Задня частина буса була на узбіччі і потерпіла лежала також на узбіччі. Було приблизно 20 см снігу.

Свідок ОСОБА_17  – під час допиту в суді пояснив, що 13.11.2016 року зранку до нього зателефонувала ОСОБА_24 і попросила відтягнути бус з місця ДТП. Він взяв трактор і відтягнув бус. Йшов сніг і трактор буксував. Він не пам`ятає, чи бус знаходився на проїжджій частині. ОСОБА_25 не сказала про ДТП з пішоходами. ОСОБА_17 поліцію та обвинуваченого на місці ДТП не бачив.

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 під час допиту в суді пояснили, що були понятими на відтворенні якоїсь аварії, однак деталей цього не пам`ятають.

Свідок ОСОБА_19   під час допиту в суді пояснив, що 13.11.2016 року їхав на спринтері з дому з ОСОБА_28 та ОСОБА_24 . Він сидів на передньому пасажирському сидінні, був сніг та вітер, майже нічого не було видно і було темно. Світили фари. Потерпілих побачили за 2 метри, швидкість була приблизно 40 км/год., по його відчуттях. ОСОБА_12 почав гальмувати, жінка була в колії, а чоловік встигнув відстрибнути, щоб уникнути зіткнення. Після наїзду вони вибігли з автомобіля подивитися. Водій поклав під жінку одіяло. Поліція приїхала пізно, більш ніж через годину. О 10 год трактором відтягнули бус до обвинуваченого додому. Поліції тоді ще не було. Жінка стояла в колії спиною до буса, снігу було 20-30 см, дорога не була розчищена. Бус був заповнений товаром. Автомобіль занесло в стовп, шини на авто були зимові.

Свідок ОСОБА_29   пояснив, що того дня йшов сніг, мело. До нього зателефонував син і сказав, що у ОСОБА_12 біда. Опора упала на бус та була під напругою. Потім, відтягнули бус від опори. Потерпілу забрала швидка допомога. Був свідком, коли поліція оглядала бус на подвір`ї.

Свідок ОСОБА_30   пояснив, що він підписався, коли оглядали бус на подвір`ї. Його запросили працівники поліції. Бус був у мами обвинуваченого на подвір`ї.

Покази свідків є логічними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їхній достовірності.

Крім того, вина ОСОБА_12 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема:

- рапортом чергової частини Вижницького відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області №3458 від 13.11.2016, рапортами чергової частини Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області №4653 від 13.11.2016, №4665 від 13.11.2016, №4661 від 13.11.2016, що й стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР;

- протоколом ОМП від 13.11.2016 та фото таблицею, доданою до нього;

- протоколом огляду транспортного засобу та доданої до нього фототаблиці Мерседес – Бенц Спрінтер від 13.11.2016, в ході якого встановлено: деформований капот, деформовані передні крила, пошкодження лобового скла, встановлено відсутність переднього бампера, відсутність фіксації лівої від шофера фари, у зв`язку із чим вона зам`ята до середини. Половина автомобіля зі сторони шофера (ліва) має сліди деформації капоту, передньої решітки, що свідчить про те, що лівою стороною автомобіля відбулося контактування з потерпілими;

- постановою слідчого про визнання Мерседес-Бенз Спрінтер речовим доказом у кримінальному провадженні;

- висновком судово-автотехнічної експертизи №878-А від 12.12.2016, яким встановлено, що транспортний засіб обвинуваченого Мерседес-Бенз Спрінтер перебуває в технічно справному стані та несправностей, які б могли сричинити ДТП, – не виявлено;

- розпискою від ОСОБА_31 про отримання на відповідальне зберігання речового доказу – автомобіля Мерседес-Бенз Спрінтер, який належить обвинуваченому;

- висновком судово-медичного експерта №05-Мд від 12.01.2017, згідно з яким: гр-нка  ОСОБА_10 знаходилась на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділені лікарні швидкої допомоги м. Чернівці з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеня в ділянках стовбурових структур. Субарахноїдальний крововилив. Забій м`яких тканин голови. Забійна рана лівої тім`яної ділянки. З 24.12.2016 по 03.01.2017 знаходилася на стаціонарному лікуванні в лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці з діагнозом: Рубцевий стеноз підскладкової частини трахеї. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів або при ударах об такі, цілком можливо при обставинах які описані в постанові, під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду на пішохода ОСОБА_10 , автомобіля марки «Мерседес-Бенз», можуть відповідати терміну на 13.11.2016 року і в своєму комплексі відносяться до розряду тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Вищеописані ушкодження не характерні для самовільного падіння ОСОБА_10 з висоти власного зросту. Під час первинного контактування потерпіла ОСОБА_10 найбільш вірогідніше знаходилась в вертикальному положенні, лівою стороною відносно рухомого транспортного засобу.

- заявою потерпілого ОСОБА_10 від 07.09.2017 з додатками фотознімками дорожньо-транспортної пригоди;

- інформацією Чернівецького обласного центру з гідрометереології від 03.02.2017 №40/04-12/26, з якої встановлено, що 13.11.2016 метеорологічна видимість в опадах становила 800 м.;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2017 за участю потерпілого ОСОБА_10 ;

- висновком судової автотехнічної експертизи №472-А від 14.08.2017;

- висновком судово-автотехнічної експертизи № 761 а від 28.11.2017;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.02.2018 за участю ОСОБА_10 ;

- висновком судово-автотехнічної експертизи №244-А від 15.05.2018;

- протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_10 від 23.10.2018;

- висновком судової автотехнічно-експертизи №585-А від 29.11.2018;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2019 з ОСОБА_12 ;

- висновком судово-автотехнічної експертизи від 03.02.2020 №19/12/1-144-СЕ/19;

- висновком судово-медичного експерта №338 мд від 30.04.2020, відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлено наступні тілесні ушкодження: консолідовані переломи ІІІ-VІ ребер зліва по задній аскилярній лінії. Вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих предметів, можливо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по виникнення можуть відповідати не менше як 21 добу до проведення рентгенологічного обстеження, і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2021 з ОСОБА_10 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2021 з ОСОБА_10 ;

- висновком експертів додаткової судової автотехнічної експертизи №11404/21-52 від 19.10.2021;

- висновком експертів додаткової судової автотехнічної експертизи №30177/21-52 від 19.10.2021.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_12 визнав факт наїзду своїм автомобілем на потерпілих, однак заперечив свою провину в цьому через дії потерпілих, які стояли на проїжджій частині дороги, що й стало, на його думку, причиною ДТП.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч 1 ст 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Отже,  джерело підвищеної небезпеки – це об`єкт матеріального світу, зокрема, транспортний засіб, який володіє шкідливими властивостями та створює підвищену ймовірність завдання шкоди внаслідок неможливого повного контролю з боку людини у процесі його використання.

ПДР України, зокрема п. 12.1 зобов`язує водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Вранці 13.11.2016 в с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області спостерігалися складні погодні умови, падав сніг, висота снігового покриву сягала 25-35 см., була погана видимість, ОСОБА_12 їхав з увімкненим світлом фар по накатаній колії, дорога не була розчищена, двірники у автомобілі працювали на максимальному режимі.

Отже, прийнявши рішення розпочати та продовжити рух автомобілем у такій дорожній обстановці, водій ОСОБА_12 цим самим взяв на себе всі ризики та небезпеки від користування транспортним засобом, як джерелом підвищеної небезпеки у таких погодніх умовах, а також відповідальність за можливі наслідки.

Незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій ОСОБА_12 зобов`язаний був виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно зменшити швидкість аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. А розпочавши рух у складних погодніх умовах, водій ОСОБА_12 зобов`язаний був врахувати їхній вплив на можливість виконання ним вимог ПДР, зокрема обов`язку негайно зменшити швидкість аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (п. 12.3 ПДР). Навіть можливе перебування пішохода на проїзній частині дороги не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.

З приводу позиції сторони захисту про недопустимість відкритих прокурором за її клопотанням в судовому засіданні в порядку ст. 290 КПК України процесуальних документів (постанови про призначення слідчого та групи слідчих), суд доходить наступного висновку.

Сторона захисту не позбавлена процесуальної можливості на етапі відкриття матеріалів іншій стороні за необхідності клопотати про надання доступу до документів, які посвідчують повноваження слідчих у конкретному кримінальному провадженні. За відсутності такого клопотання, з урахуванням приписів ст. 22 КПК України, слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також вказаних документів. 

Таким чином, зважаючи на статті 22, 290 КПК у їх взаємозв`язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було би невідкриття слідчими органами стороні захисту вище згаданих процесуальних документів, що могло потягнути за собою визнання їх недопустимим доказом на підставі ст. 87 КПК України. Разом із цим, безспірно встановлена свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання ст. 290 КПК доступу до документів, які підтверджують повноваження слідчих за умови їхнього існування на той момент, автоматично не ставить під сумнів їхню допустимість. Більш того, таке право може бути реалізовано під час судового розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст. 6  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що й було зроблено прокурором безпосередньо у судовому засіданні. Тому підстав визнавати недопустимими доказами відкриті прокурором в судовому засідання постанови про призначення слідчого та групи слідчих судом не встановлено.

Водночас, процесуальні документи, які підтверджують повноваження слідчих ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 були відкриті стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України та містяться в Т.1, а.с. 6-А, Т.2, а.с. 12.

Тому винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведено поза розумним сумнівом. Невизнання обвинуваченим своєї вини суд оцінює критично - як бажання уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення  та тактику захисту, оскільки у судовому засіданні встановлено, що  саме обвинувачений   порушив  п.12.1, 12.3.12.4, 1.5, та 2.3 Правил дорожнього руху України, і саме його дії знаходились в причинному зв`язку  із  виникненням цієї дорожньо - транспортної пригоди, що підтверджується висновком експертиз, показами потерпілих та самого обвинуваченого, який визнав факт наїзду на потерпілих.

Мотиви призначення покарання.

       Вирішуючи питання про обрання виду та розміру покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_12  покарання, суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, стан здоров`я обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілих, які наполягають на призначенні обвинуваченому суворого покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , відповідно до ст.67 КК України, судом також не встановлено.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_12 покарання в межах санкції ч 2 ст 286 КК України у виді  позбавлення   волі на строк 3 роки з позбавленням права керування керувати транспортними засобами на строк 1 рік, оскільки обвинуваченим вчинено тяжкий злочин з необережності внаслідок порушення ПДР.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 рік та покласти на нього обов`язки, визначені ст. 76 КК України.

Таке покарання буде співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_12 , попередження нових злочинів та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і правил дорожнього руху.

З приводу поданих потерпілими цивільних позовів суд зазначає наступне.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди, суд виходить із таких обставин.

Потерпілою ОСОБА_10 пред`явлено позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, в якій вона просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 600 000 грн, з СК «Уніка» - матеріальну шкоду (пов`язану з лікуванням та стійкою втратою працездатності) в розмірі 59 336 грн та моральну шкоду – 8 893 грн 80 коп.

Потерпілим ОСОБА_10 пред`явлено позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, в якій він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.

При цьому, суд зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Позивачка ОСОБА_10 в свої заяві вказує, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_12 була застрахована в СК «Уніка», і цією страховою компанією частину коштів на суму 118 540 грн на її лікування відшкодовано.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно з ст. 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/180065/15-ц сформульовано правовий висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди ( пункт 35 цієї постанови).

За змістом Закону №1961-IV (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо - транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Оскільки транспортний засіб забезпечений полісом цивільної відповідальності, тому за змістом ст. 1194 ЦК України відповідачем має в першу чергу виступати страховик, який взяв на себе зобов`язання відповідати за завдану страхувальником шкоду.

Відповідальність страхувальника обмежується лише різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

В свою чергу, доказів звернення з вимогою до страхової компанії позивача ОСОБА_10 суду не надано, позовних вимог до страхової компанії позивач не пред`явив.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, позивачами на підтвердження своїх позовних вимог не надано суду договір цивільно-правової відповідальності (поліс), не зазначено причин неможливості самостійно надати вказаний доказ, не заявлено клопотання про його витребування судом, що позбавляє суд можливості визначити розмір відшкодування, ліміти відповідальності страховика, що обов`язково має бути враховано судом під час визначення розміру відшкодування шкоди (матеріальної та моральної), спричиненої забезпеченим транспортним засобом, враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, а також визначити розмір майнової шкоди, яка повинна бути стягнута з ОСОБА_12 та з СК «Уніка».

Окрім того, цивільна позивачка ОСОБА_10 у своєму позові згадує про сплату їй СК «Уніка» відшкодування на лікування у розмірі 118 540 грн., однак призначення цієї страхової виплати доказами не підтверджено, що також позбавляє суд можливості визначити остаточний обов`язок страховика зі сплати відшкодування з урахуванням лімітів його відповідальності та вже сплаченого відшкодування.

Також, рішення суду про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_10 лише із обвинуваченого ОСОБА_12 без урахування відповідальності страховика, посвідченої відповідним полісом, суперечитиме вимогам Закону України № 1961-IV. Будь-які вимоги до СК «Уніка» позивач ОСОБА_10 не заявляв.

У зв`язку із вище наведеним, заявлені позовні вимоги цивільних позивачів задоволенню не підлягають.

Мотиви інших рішень.

Щодо розподілу процесуальних витрат (заявлених витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні), суд керується положеннями ст. 124 КПК України. У зв`язку із ухваленням обвинувального вироку у справі, витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні на загальну суму 16 696 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_12 , від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього зобов`язання.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_12 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_12 процесуальні витрати на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні на загальну суму 16 696 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень.

Речовий доказ автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_2 , який переданий на зберігання ОСОБА_31 , повернути фактичному володільцю ОСОБА_12 .

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП – відмовити.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_12 , ПАТ страхової компанії «УНІКА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – відмовити.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кіцманський районний суд Чернівецької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням лише резолютивної частини вироку.

Суддя                                                                  ОСОБА_36