Постанова

Іменем України

23 березня 2023року

м. Київ

справа № 641/9155/20

провадження № 61-10123св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити порядок спілкування з онукою наступним чином: перша і третя неділя місяця з 11:00 до 18:00; друга та четверта середа місяця з 16:00 до 19:00; у свята (день народження дитини 31 травня, її бабусі 28 березня); Новий рік (непарні календарні роки).

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з її сином ОСОБА_3 , який було розірвано 27 грудня 2017 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася онука ОСОБА_2. Вона як бабуся прагне брати участь у вихованні онуки, бажає проводити час з нею, проте відповідачка перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як представника органу опіки та піклування, недоцільним є встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_2 .

Крім цього, місцевий суд узяв до уваги думку малолітньої ОСОБА_2 , яка була допитана судом та не висловила бажання спілкуватися з бабусею, яку вона не знає.

При розгляді справ, що стосуються дітей, насамперед слід враховувати інтереси дитини, особисту прихильність дитини до позивача, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Спілкування з дідом та бабою - це право, а не обов`язок дитини.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року рішення Комінтерніівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спілкуванні з неповнолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити ОСОБА_1 участь у спілкуванні з онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у першу і третю неділі місяця з 11:00 до 15:00 у присутності представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з проханням надати їй можливість зустрічатися та спілкуватися з онукою. Відповідачка заперечувала проти цього, посилаючись на небажання дитини, а також епідеміологічну ситуацію в країні.

Разом з тим, вказані обставини не є підставою для позбавлення позивачки, яка є бабою малолітньої ОСОБА_2 , спілкування з онукою, та свідчать про створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною, що суперечить статтям 159, 257, 263 СК України, оскільки позивачка, як баба, має законне право на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні.

При визначенні порядку спілкування позивачки з неповнолітньою ОСОБА_2 колегія суддів враховує вік дитини, а також те, що вона тривалий час не спілкувалась з бабою, і їй необхідний певний час для налагодження родинних відносин та встановлення емоційного зв`язку з нею.

Судом визначений час та періодичність зустрічей дитини з бабою з урахуванням інтересів дитини, режиму її дня та навчання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року і залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 404/8677/13-ц, від 01 липня 2020 року в справі № 138/96/17, від 08 липня 2021 року в справі № 640/11833/19, від 14 липня 2021 року в справі № 519/927/19, від 14 липня 2021 року в справі № 127/30529/18-ц, від 05 жовтня 2021 року в справі № 755/16464/20, від 12 квітня 2022 року в справі № 362/4313/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд в оскаржуваному рішенні помилково послався на принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, оскільки вона не є міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Дитина категорично відмовляється спілкуватися з позивачкою, між ними відсутній будь-який психоемоційний зв`язок, тому оскаржуване рішення суперечить принципу першочергового забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Постанова апеляційного суду фактично призведе до вчинення над дитиною психологічного домашнього насильства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду м. Харкова.

23 січня 2023 року справа № 641/9155/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 грудня 2011 року по 27 грудня 2017 року , у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_2 .

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_2 .

Малолітня ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 , яка доводиться дитині бабусею, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де створені належні умови для перебування дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 20 вересня 2021 року.

Між сторонами існує спір щодо визначення способу у спілкуванні бабусі з онукою. Позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з проханням надати їй можливість зустрічі та спілкування з онукою, проте відповідачка заперечувала проти цього, посилаючись на небажання дитини, а також епідеміологічну ситуацію.

Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 20 жовтня 2021 року № 571, Департамент служб як представник органу опіки та піклування вважає за недоцільне встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 не підтримує жодних родинних зв`язків ані з батьком, ані з бабусею, які є для дитини чужими.

Допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_2 пояснила суду, що бабусю ОСОБА_1 вона не знає, у неї є бабуся та іншої їй не треба.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України).

Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України).

Згідно з частиною першою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» («Shvets v. Ukraine», заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява № 10383/09, пункт 100).

Судами попередніх інстанцій із поданих сторонами доказів встановлено, що між сторонами у справі склалися неприязні відносини, права позивача як баби порушуються відповідачем, і досягти згоди щодо способу участі ОСОБА_1 у вихованні онуки та у спілкуванні з нею вони не можуть.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини спору, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, правильно застосували положення Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, СК України й ухвалили обґрунтоване рішення по суті вирішення спору, яке відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 (баба) має право спілкуватися зі своєю онукою в силу положень статті 257 СК України.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Помилкове посилання апеляційного суду на Декларацію прав дитини не виплинуло на правильність його висновків по суті спору, тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 рокузалишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко