Ухвала

Іменем України

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 591/3056/18

провадження № 61-3477ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів доходу відповідача щомісячно, з моменту звернення до суду з цим позовом, до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 січня 2019 року позов задоволено частково. Розірвано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 серпня 2003 року Сумським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Сумського обласного управління юстиції, актовий запис № 939. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 24 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким частково задоволено вказані вимоги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25 травня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про роз`яснення постанови Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, в якій просила надати роз`яснення, чи після досягнення повноліття донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти продовжують стягуватися на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до його повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму відповідного віку, щомісячно, за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на доньку до її повноліття.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року (повний текст якої складено 13 лютого 2023 року) заяву ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення задоволено. Роз`яснено постанову Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, а саме те, що після досягнення повноліття донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти продовжують стягуватися на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до його повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму відповідного віку, щомісячно, за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на доньку.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила стягнути аліменти на двох дітей до досягнення кожним з них повноліття. Вказані вимоги щодо періоду стягнення аліментів судом задоволені. За змістом частини третьої статті 183 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо старшій дитині виповнилося 18 років, виплата аліментів на неї припиняється, а аліменти на утримання другої дитини повинні стягуватися щомісячно без урахування рівної частини, яка припадала на дитину, що досягла повноліття. Рішення суду про новий розмір аліментів на дитину, яка не досягла повноліття, сторонами не надано. За таких обставин наявні правові підстави для роз`яснення постанови Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року.

08 березня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Касаційна скарга, подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), мотивована тим, що в резолютивній частині постанови Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року чітко встановлений термін стягнення аліментів - починаючи з 25 травня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Старша дитина ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто після зазначеної дати постанова Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року була виконана у повному обсязі. Роз`яснення рішення суду не допускається, якщо воно було виконане. Постановою державного виконавця від 24 жовтня 2022 року закрито виконавче провадження № 58944242 з примусового виконання постанови Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у зв`язку з повним її виконанням. Тому в апеляційного суду не було підстав для роз`яснення згаданої постанови. Рішення суду, за яким на користь дитини стягували аліменти до досягнення нею повноліття, не дає права на стягнення аліментів після досягнення дитиною 18-ти років. Резолютивна частина постанови Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року є чіткою і зрозумілою, а звернення до суду із заявою про її роз`яснення є ініціюванням питання про зміну судового рішення.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення

Виходячи зі змісту вказаної норми ЦПК України суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.

Роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

З наведеного вбачається, що роз`яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю, незрозумілістю для осіб щодо яких його постановлено та для тих осіб, що займаються його виконанням. Суть полягає у тому, що суд має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила стягнути аліменти на двох дітей до досягнення кожним з них повноліття. Вказані вимоги щодо періоду стягнення аліментів судом задоволені.

Згідно з частинами другою, третьою статті 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Врахувавши наведене, апеляційний суд правильно роз`яснив, що якщо старшій дитині виповнилося 18 років, то виплата аліментів на неї припиняється, а аліменти на утримання другої дитини повинні стягуватися щомісячно без урахування рівної частини, яка припадала на дитину, що досягла повноліття.

Встановивши, що зміст резолютивної частини постанови Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року є незрозумілим для сторін цієї справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для роз`яснення зазначеного судового рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що резолютивна частина постанови Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року є чіткою і зрозумілою, а звернення до суду із заявою про її роз`яснення є ініціюванням питання про зміну судового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки сторони у справі по-різному розуміють зміст резолютивної частини судового рішення, про що свідчить звернення позивача до суду із заявою про роз`яснення судового рішення та подальше оскарження відповідачем відповідної ухвали суду. Крім цього, як вказав заявник у касаційній скарзі, постановою державного виконавця від 24 жовтня 2022 року було закрито виконавче провадження № 58944242 з примусового виконання постанови Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у зв`язку з повним її виконанням, тоді як вказане судове рішення не є виконаним і підлягає подальшому виконанню відповідно до статті 183 СК України, оскільки рішення суду про новий розмір аліментів на дитину, яка не досягла повноліття, сторонами не надано. Тобто існує різне розуміння резолютивної частини судового рішення не лише сторонами, а й державним виконавцем, що вказує на наявність підстав для роз`яснення цього судового рішення.

Роз`яснення апеляційного суду змісту резолютивної частини його судового рішення від 04 квітня 2019 року узгоджується з нормами статті 183 СК України і не свідчить про зміну судового рішення.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для роз`яснення судового рішення і не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко