ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

16.03.2023Справа № 761/16609/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №761/16609/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до акціонерного товариства "Аграрний фонд" (вул. Очаківська/пров. Очаківський 5/6, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код: 38926880) в інтересах якого діє Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код: 37508596),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

2. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код: 37508596);

3. Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2),

про визнати недійсним і скасування наказу та стягнення коштів,

за участю представників:

позивача: Баришев І.Г. (особисто); Мельников Д.О. (адвокат);

відповідача: Деруга Н.О. (довіреність від 14.12.2022 №897-7/22); Каленська М.А. (довіреність від 14.12.2022 №899-7/22);

третьої особи-1: не з`явився;

третьої особи-2: не з`явився;

третьої особи-3: ОСОБА_3 (самопредставництво).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - АТ «Аграрний фонд»), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - ПАТ «Аграрний фонд»), третя особа - ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14 травня 2020 року № 169-к» та вчинений на його підставі запис від 13 травня 2020 року № 45 у трудовій книжці ОСОБА_1 , стягнути із ПАТ «Аграрний фонд» на користь його, ОСОБА_1 , 2 728 453 грн, у тому числі: 1 521 162 грн вихідної допомоги та 1 207 291 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 травня 2020 року до 20 серпня 2020 року.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1060-р «Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» його призначено виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства, та на підставі наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к він приступив до виконання покладених на нього обов`язків керівника товариства.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.06.2020 року відкрито провадження у справі.

У подальшому позивач тричі подав заяву про збільшення позовних вимог та в відповідно до заяви поданої 26.02.2021 просив суд визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 № 183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 № 169-к» та учинений на його підставі запис № 45 від 13.05.2020 у трудовій книжці та стягнути із ПАТ «Аграрний фонд» на свою користь 4 986 087,17 грн, у тому числі 1 521 162 грн вихідної допомоги, 3 464 925,17 грн середнього заробітку за період з 14.05.2020 року по 25.02.2021 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.08.2020 року справу було передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Рішенням від 05.04.2021, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08.12.2021, Солом`янський районний суд міста Києва частково задовольнив позов ОСОБА_1 ; стягнув з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 48 348,20 грн; в іншій частині позову відмовив.

Постановою Верховного Суду від 06.07.2022 касаційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Аграрний фонд» задоволено частково; рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05.04.2021 і постанову Київського апеляційного суду від 08.12.2021 скасовано; провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування наказу, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2022 справу № 761/16609/20 передано до Господарського суду міста Києва.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 позовну заяву залишено без руху, оскільки до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у розмірі 2 102 грн. + 74 791,31 грн.

Позивач звернувся із заявою про відстрочення сплати судового збору, обґрунтувавши її неповерненням судового збору, який мав бути повернутий у зав`язку із закриттям провадження у справі у загальному розмірі 50 000 грн і скрутним матеріальним становищем внаслідок - неспівмірно низького доходу з розміром судового збору на підтвердження чого надав Відомості з ДРФОПП про суми виплачених доходів від 02.09.2022 за період з І кварталу 2021 по 3 квартал 2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №761/16609/20; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.10.2022; відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі - 2 102 грн. за немайновою вимогою до 24.10.2022, 74 791,31 грн за майновою вимогою до першого судового засідання з розгляду справи по суті; залучити до участі у справі якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; Кабінет Міністрів України.

18.10.2022 Мінекономіки подало суду письмові пояснення.

24.10.2022 ОСОБА_2 подав суду клопотання, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог і розглядати справи без його участі.

24.10.2022 АТ «Аграрний фонд» подав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову; клопотання про закриття провадження у справі.

25.10.2022 КМУ подав суду пояснення по справі, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 25.10.2022 було оголошено перерву до 15.11.2022.

15.11.2022 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд: визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 №183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к» та учинений на його підставі запис від 13.05.2020 №45 у трудовій книжці; стягнути з відповідача 1 521 162 грн, вихідної допомоги та 1 000 грн середнього заробітку за період з 15.06.2020 по 25.02.2021.

Через непровоковану і невиправдану війну росії проти України, основану на відвертій умисній російській брехні та через ракетну атаку 15.11.2022 засідання не відбулось у зв`язку із заходами безпеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 повідомлено учасників процесу про призначення підготовчого засідання на 22.11.2022.

У підготовчому засіданні 22.11.2022 було оголошено перерву до 13.12.2022.

25.11.2022 позивачем подано суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд: визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 №183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к» та учинений на його підставі запис від 13.05.2020 №45 у трудовій книжці; стягнути з відповідача 1 521 162 грн вихідної допомоги та 1 000 грн середнього заробітку за період з 15.06.2020 по 25.02.2021.

02.12.2022 відповідач подав суду клопотання про залишення позовної заяви про зменшення позовних вимог без руху.

У підготовчому засіданні 13.12.2022 про прийняття на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України до розгляду позовні вимоги викладені у заяві 23.11.2022, а саме 1. визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 №183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 № 169-к» та учинений на його підставі запис № 45 від 13.05.2020 у трудовій книжці, 2. стягнути із АТ «Аграрний фонд» 1 522 162 грн, у тому числі 1 521 162 грн вихідної допомоги, 1 000 грн середнього заробітку за період з 20.05.2020 по 25.02.2021.

Суд протокольної ухвалою від 13.12.2022 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.01.2023.

У судовому засіданні 17.01.2023 було оголошено перерву до 08.02.2023.

08.02.2023 позивач подав суду додаткові пояснення у справі.

Судове засідання 08.02.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 повідомлено учасників процесу про те, що судове засідання призначено на 28.02.2023.

20.02.2023 позивач подав суду додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 28.02.2023 було оголошено перерву до 16.03.2023.

14.03.2023 відповідач подав суду письмові пояснення.

Представники третіх осіб-1,2 у судове засідання 16.03.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, а представники відповідача та третьої особи-3 проти задоволення позову заперечили.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін і третьої особи-3, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 16.03.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, пояснення, тощо, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року №1060-р «Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» призначено Баришева І.Г. виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.

Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року №523-к ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року.

Згідно з листом Мінекономіки від 13 травня 2020 року №2202-14/20162-01 «Щодо звільнення в.о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд», у зв`язку із закінченням строку відповідно до пункту 2 Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року №777, та відповідно до статуту ПАТ «Аграрний фонд», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року №698, Мінекономіки внесло до Кабінету Міністрів України подання щодо звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд», пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до листа Мінекономіки від 13 травня 2020 року № 2202-14/30419-01 «На заміну листа Мінекономіки від 13 травня 2020 року №2202-14/30162-01» Мінекономіки, згідно зі статутом ПАТ «Аграрний фонд», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 698, внесло подання щодо звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р «Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» звільнено ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №515-р «Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» ОСОБА_2 призначено виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд».

Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року №169-к, за підписом в.о. голови правління ОСОБА_1 , звільнено ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», 13 травня 2020 року, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Зобов`язано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; вихідну допомогу у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

13 травня 2020 року у трудовій книжці ОСОБА_1 здійснено запис №44, за яким відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №514-р його звільнено із займаної посади в порядку пункту 5 статті 41 КЗпП України. Підстава - наказ від 14 травня 2020 року № 169-к.

Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року №183-к за підписом в.о. голови правління ОСОБА_2 внесено зміни до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к «Про звільнення ОСОБА_1 », викладено його розпорядчу частину в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», 13 травня 2020 року в порядку пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року».

13 травня 2020 року у трудовій книжці ОСОБА_1 здійснено запис № 45, яким запис № 44 визнано недійсним. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №514-р його звільнено із займаної посади в порядку пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Підставою є наказ від 18 травня 2020 року № 183-к.

Позивач вказує, що вказаний вище наказ і запис у трудові книжці вчинені з порушенням його прав і законних інтересів.

У свою чергу, відповідач наполягав на тому, що звільнення позивача відбулося на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України правомірно, оскільки, призначення ОСОБА_1 на посаду в.о. голови правління було строковим.

Так, на думку АТ «Аграрний Фонд», припинення трудового договору з ОСОБА_1 відбулося у зв`язку із закінченням строку, коли він мав виконувати обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 №777 (далі - Порядок).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14).

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У пунктах 1, 6, 7 статуту ПАТ «Аграрний фонд» зазначено, що ПАТ «Аграрний фонд» є акціонерним товариством, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2013 року № 364. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Єдиним акціонером товариства є держава в особі Мінагрополітики.

Згідно з пунктом 33 статуту ПАТ «Аграрний фонд» органами Товариства є загальні збори; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.

Відповідно до пункту 43 цього статуту, правління є виконавчим колегіальним органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю. До складу правління входять голова правління, перший заступник голови правління, заступники голови правління та інші члени правління. Голова правління призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Мінагрополітики. Контракт з головою правління укладає Мінагрополітики за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Як вказано вище розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1060-р «Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» Баришева І. Г. призначено на посаду виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд».

Згідно з частиною третьою статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України роз`яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на викладене, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тож правила пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України кореспондуються з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України.

Зміни до статті 41 КЗпП України, а саме доповнення цієї статті пунктом 5, внесено Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набрав чинності з 01 червня 2014 року. Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачається, що така підстава розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а в якості компенсації для захисту інтересів останніх гарантує мінімальний розмір вихідної допомоги в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачено статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначено посилання на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Верховним Судом у постанові від 06.07.2022 у справі №761/16609/20 вказано, що при розгляді спору щодо розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) та від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).

Сторонами не заперечується, що позивачем і відповідачем трудовий договір (контракт) укладений не був.

Водночас із розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 року № 1060-р «Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» слідує, що позивача було призначено виконуючим обов`язки голови правління акціонерного товариства «Аграрний фонд» на строк до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.

Сторонами підтверджено, що після звільнення ОСОБА_1 було призначено в.о. голови правління, а не голову, тому підстава, визначена вказаним розпорядженням по суті не настала.

З огляду на викладене посилання відповідача на сплив тримісячного строку, визначеного порядком, і необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України спростовується тим, що КМУ у розпорядженні визначив строк на який призначено ОСОБА_1 саме на строк до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.

Слід зазначити, що на даний час у АТ «Аграрний фонд» не призначено голову правління і ОСОБА_2 наразі є в.о. голови правління, тобто роботодавець, звільнивши одну особу, у зв`язку із приписами Порядку, вказуючи на необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, не звільняє іншу особу протягом строку, що значно перевищу три місяці.

Пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 [трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк] і 3 [на визначений строк, встановлений за погодженням сторін] статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тобто, підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, провадження № 14-1цс19, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, провадження № 12-100гс19).

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, а звільнення мало відбутися саме за приписами пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки, ОСОБА_1 був посадовою особою, а КМУ було прийнято рішення про припинення його повноважень.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним і скасування наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 №183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к» та учиненого на його підставі запису від 13.05.2020 №45 у трудовій книжці ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є також вимоги про стягнення 1 521 162,00 грн вихідної допомоги та 1 000 грн середнього заробітку за період 20.05.2020 по 25.01.2021 вихідної допомоги.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до акціонерного товариства "Аграрний фонд" (вул. Очаківська/пров. Очаківський 5/6, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код: 38926880) в інтересах якого діє Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код: 37508596), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); 2. Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код: 37508596); 3. Кабінета Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), про визнати недійсним і скасування наказу та стягнення коштів, задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18.05.2020 №183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14.05.2020 №169-к» та учинений на його підставі запис від 13.05.2020 №45 у трудовій книжці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з акціонерного товариства "Аграрний фонд" (вул. Очаківська/пров. Очаківський 5/6, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код: 38926880) в інтересах якого діє Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код: 37508596) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 1 521 162,00 грн вихідної допомоги та 1 000 грн середнього заробітку за період 20.05.2020 по 25.01.2021 вихідної допомоги та 22 832,42 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.03.2023.

Суддя Ігор Курдельчук