ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 920/575/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Сухомлин О. В.,

відповідача - Шевченко Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.) і рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 (суддя Котельницька В. Л.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"

про стягнення 1 398 488,92 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" (далі - ТОВ "СТЕНКОР") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у цій справі його замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (далі - ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", відповідно) про стягнення з відповідача 1 398 488,92 грн, з яких: 1 286 100,00 грн основного боргу за поставлений товар згідно з договором від 22.07.2019 № 675-19 (далі - договір від 22.07.2019), а також 82 999,13 грн пені, 12 650,16 грн - 3 % річних та 16 739,63 грн інфляційних втрат.

На обґрунтування позову позивач послався на невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором щодо оплати поставленої продукції.

1.2. Відповідач заперечив проти позову; у відзиві на позовну заяву просив відмовити у його задоволенні, наголошуючи, зокрема на тому, що позивач поставив відповідачеві продукцію за спірним договором не у повному обсязі, оскільки частина з неї виявилася такою, що не відповідає вимогам додатку № 1 до цього договору стосовно поставки продукції - підшипників І категорії (нових виробів). Оскільки зобов`язання відповідача щодо оплати продукції за умовами спірного договору виникає лише після проходження вхідного контролю всього обсягу продукції на складі відповідача, то наразі у відповідача не виник обов`язок з оплати за договором від 22.07.2019.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, в задоволенні позову відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що поставлені позивачем відповідачеві підшипники марки 3286848Д у кількості 2 шт. з нанесеним номерним маркуванням "2172" і "1783" не є підшипниками 1 категорії, тобто новими виробами, що, як зазначили попередні судові інстанції, підтверджується, зокрема, наявним у справі висновком експерта від 09.06.2021 № 19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у цій справі, а тому такі підшипники не були прийняті відповідачем за наслідками вхідного контролю (їх визнано такими, що не відповідають заявленим у договорі умовам) для подальшого їх застосування та встановлення на авіаційну техніку. Отже, продукція за договором від 22.07.2019 була поставлена позивачем не в повному обсязі, тобто мав місце факт порушення самим позивачем умов спірного договору. Зважаючи на це та беручи до уваги умови спірного договору щодо порядку оплати за поставлену продукцію (зобов`язання відповідача зі сплати продукції виникає лише після проходження вхідного контролю всього обсягу продукції на складі відповідача (пункт 5.2 договору)), суди дійшли висновку про те, що у відповідача не виник обов`язок з оплати за договором, позаяк строк оплати не настав. Звідси немає підстав для стягнення спірної заборгованості, а також пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ТОВ "СТЕНКОР" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 у цій справі, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вважає оскаржені судові рішення незаконними, необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного та неправильного встановлення фактичних обставин справи, невідповідності висновків суду реальним обставинам справи. На обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- по-перше, ухвалення судових рішень без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц, від 08.05.2018 у справі № 916/259/16 стосовно застосування статей 98, 99, 86, 104, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють порядок оцінки доказів, у тому числі, і висновку експерта; у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17 щодо застосування статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017, наразі аналогічна стаття 86 Господарського процесуального кодексу України) та статті 42 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017, наразі аналогічна стаття 104 Господарського процесуального кодексу України), а також статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, стосовно критеріїв оцінки судом висновку експерта на предмет його відповідності вимогам закону до нього; у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17, від 09.09.2020 у справі № 910/10458/19 щодо застосування статей 74, 99 Господарського процесуального кодексу України, статей 662, 678 Цивільного кодексу України, статті 268 Господарського кодексу України стосовно необхідності вирішення судом питання про призначення експертизи для вирішення питання щодо якості поставленого товару у спорі, що виник у зв`язку з поставкою неякісного товару; у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо застосування статей 2, 13, 73, 99, 209 Господарського процесуального кодексу України, статті 679 Цивільного кодексу України, статей 267- 269 Господарського кодексу України стосовно призначення судом експертизи у разі якщо товар має недоліки та необхідності з`ясування ним причин виникнення цих недоліків; у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 910/12527/19 щодо застосування статей 2, 13, 73, 99, 209, 267- 269 Господарського кодексу України, статті 679 Цивільного кодексу України та статті 269 Господарського кодексу України стосовно того, що розглядаючи клопотання про призначення експертизи, суд повинен брати до уваги всі подані докази, доводи заявника, надавати їм належну оцінку та у випадку, якщо справа стосується питання визнання товару неякісним, призначати відповідну експертизу; у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 стосовно застосування пунктів 6, 7, 10 частини 2 статті 182, частин 1, 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України; у постановах Верховного суду від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 щодо можливості суду повернутися до стадії підготовчого провадження після постановлення ухвали про його закриття; у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 03.12.2019 у справі № 910/12527/19 з приводу застосування статей 13, 73, 99, 209 Господарського процесуального кодексу України, статті 679 Цивільного кодексу України, статті 269 Господарського кодексу України; у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 915/78/18, від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, від 07.03.2018 у справі № 911/1471/17, від 27.08.2019 у справі № 910/12653/16, від 17.12.2019 у справі 910/16199/18, від 10.11.2020 у справі № 910/16436/19 щодо застосування статей 687, 688, 689 Цивільного кодексу України, пунктів 1, 2, 12, 14, 16- 20, 28- 30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСС від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція № П-7), статей 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що у випадку, якщо сторонами у договорі передбачено застосування положень Інструкції № П-7, то єдиним належним доказом поставки неякісного товару може бути лише акт про фактичну якість і комплектність продукції, складений у точній відповідності до норм вказаної Інструкції із викликом представника постачальника;

- по-друге, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування статей 679, 687, 688 Цивільного кодексу України, пунктів 20, 29, 30 Інструкції № П-7, статей 99, 100, 237 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутній висновок щодо наступного: наявність або відсутність яких саме недоліків тих, що виявлені покупцем при прийнятті товару, про які зазначав покупець в акті про фактичну якість і комплектність продукції та про які повідомляв продавця, які існували на момент прийняття товару покупцем та на момент повідомлення про такі недоліки покупцем продавця, чи будь-яких недоліків, які існують станом на момент розгляду справи і на момент проведення експертного дослідження повинен встановити суд при розгляді справи для повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, тобто що саме входить до предмета доказування у справі - існування конкретних недоліків товару, про які зазначав покупець при прийманні/перевірці товару чи існування будь-яких недоліків товару, в тому числі і тих, що існують на момент розгляду справи?;

- а по-третє, (1) неналежне дослідження та недослідження судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів, а саме акта про фактичну якість і комплектність продукції від 24.09.2019 № 8/19; висновку судового експерта від 09.06.2021 № 19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у цій справі; паспорта на товар, який міститься в матеріалах справи; консультативного висновку від 27.07.2021, складеного атестованим судовим експертом Дуць Д. Л., з рецензування висновку експерта від 09.06.2021 № 19/151 за результатами проведення судової товарознавчої у цій справі; висновку експертного дослідження від 18.03.2020 № 3-3, складеного Головним судовим експертом сектору трасологічних досліджень відділу криміналістичних видів досліджень Запорізького НДЕКЦ МВС Махуном Я. П.; та (2) необґрунтоване відхилення судами клопотань про призначення судової комплексної інженерно-механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, а також клопотання про призначення повторної товарознавчої судової експертизи.

3.2. ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" у запереченнях на відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "СТЕНКОР" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 у цій справі просило відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження у справі № 920/575/20, а рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 у справі № 920/575/20 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 920/575/20 залишити без змін. Проте підстав для задоволення цього клопотання немає, оскільки суд касаційної інстанції установив, що матеріали касаційної скарги відповідають вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про що було зазначено в ухвалі від 23.12.2020.

3.3. Від ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому товариство не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначає, що рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення у справі залишити без змін.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 22.07.2019 між ТОВ "СТЕНКОР" (постачальник) і ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (покупець) укладено договір № 675-19, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану у додатку 1 до цього договору, на умовах, передбачених цим договором.

Кількість та якість продукції встановлено у розділі 2 договору. Зокрема, згідно з пунктами 2.1- 2.4 договору від 22.07.2019 кількість, номенклатура продукції вказується в додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від придбання всієї або частини продукції шляхом направлення постачальникові відповідного повідомлення з переліком продукції, від поставки якої він відмовляється, не пізніше, ніж за 10 днів до дати поставки продукції. З моменту відправлення покупцем постачальникові повідомлення про відмову від придбання всієї або частини продукції, цей договір втрачає чинність у частині, що стосується продукції, зазначеної в повідомленні про відмову, але зберігає чинність у частині продукції, незазначеної в повідомленні. Якість, гарантійні зобов`язання, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам ЕТУ 100 для даного виду продукції. Строк гарантії на продукцію відповідає міжремонтному строку служби, зазначеному у паспорті на виріб, на який встановлюється продукція. Гарантія відповідності продукції вимогам пункту 2.3 договору повинна підтверджуватися сертифікатом якості або паспортом виробника, які надаються покупцеві разом із продукцією. У разі відсутності сертифіката якості або паспорта виробника, надається їх копія, яка завіряється мокрою печаткою і підписом постачальника.

За змістом пункту 3.1 спірного договору поставка продукції здійснюються однією партією на умовах поставки DDP - м. Конотоп склад перевізника однією з наступних компаній на вибір постачальника (ТОВ "Нова Пошта", ТОВ "Ин-Тайм", ТОВ "Деливери", ТОВ "ТК "CAT", ПП "Нічний Експрес", ТД "Міст Експрес", ТОВ "Автолюкс Експрес пошта", AT "ДХЛ Інтернейшнл Україна") відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року. Датою поставки продукції є дата надходження продукції на склад перевізника за місцезнаходженням покупця. У разі поставки частини продукції така частина може бути прийнята покупцем, проте оплаті не підлягає до моменту поставки всього обсягу продукції та проходження вхідного контролю.

Строки поставки продукції становлять 40 календарних днів із моменту набуття чинності цим договором. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору від 22.07.2019 поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у додатку № 1, і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою продукції. Загальна вартість договору на момент його укладання становить 1 286 100,00 грн, у тому числі ПДВ 214 350,00 грн.

Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка). Оплата здійснюється у такий спосіб: 100 % від вартості продукції - протягом 15 днів із дати проходження вхідного контролю всього обсягу продукції на складі покупця. Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця. За узгодженням сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству (пункти 5.1- 5.4 договору).

У пункті 6.1 договору сторони визначили, що до відносин стосовно приймання продукції покупцем за якістю та кількістю (вхідний контроль) застосовуються положення цього договору, а у частині не врегульованій цим договором - Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкція № П-7. Приймання продукції за кількістю та/або якістю повинно проводитися сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання та містять вимоги до якості продукції.

Відповідно до пункту 6.8 договору продукція вважається поставленою у строк, який визначений у пункті 3.2 договору, якщо вона була поставлена в повному обсязі та за результатами вхідного контролю визнана якісною.

Згідно з пунктом 6.9 договору від 22.07.2019 передача продукції здійснюється з оформленням видаткової накладної та товаро-транспортної накладної за наявності документу, який засвідчує якість продукції (сертифікат, паспорт тощо). Товаро-транспортна накладна (експрес-накладна тощо) повинна містити посилання на видаткову накладну постачальника. Вартість та/або вага продукції, яка зазначена у товаро-транспортній накладній повинна збігатися із вартістю та/або вагою, які зазначені у видатковій накладній постачальника. Недотримання вимог цього пункту договору є підставою для відмови покупця у проведенні прийняття та/або оплати продукції до усунення постачальником недоліків товаро-транспортної накладної.

У пункті 7.1 спірного договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання його умов сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (пункт 10.6 договору).

У додатку № 1 до договору від 22.07.2019 сторони визначили найменування продукції, яка поставляється, її кількість та ціну. Так, постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти таку продукцію: 1) підшипник 7205А (ЕТУ 100/4) (1 категорія) в кількості 120 шт., вартістю 1400,00 грн за одиницю, загальною вартістю 168 000,00 грн; 2) підшипник 05-950118Л (ЕТУ 100/1) (1 категорія) в кількості 83 шт. вартістю 7400,00 грн за одиницю, загальною вартістю 614 200,00 грн; 3) підшипник ШН-30ЮТ (ЕТУ 100/5) (1 категорія) в кількості 80 шт. за одиницю, вартістю 1610,00 грн, загальною вартістю 1 288 00,00 грн; 4) підшипник 3286848Д (ЕТУ 100/1) (1 категорія) в кількості 5 шт. вартістю 32 150,00 грн за одиницю, загальною вартістю 160 750,00 грн.

Додатком № 1 до договору встановлено загальну вартість товару, що має бути поставлений, - 1 286 100,00 грн, у тому числі ПДВ 214 350,00 грн. Якість підшипників повинна відповідати ЕТУ 100, (1-ої категорії). Підшипники повинні бути в неушкоджених фабричних упаковках з паспортом заводу-виробника (якщо паспорт - копія, повинна стояти мокра печатка постачальника). У разі закінчення терміну консервації, підшипники повинні бути переконсервовані з відповідним записом у паспорті.

Попередні судові інстанції установили, що, як свідчать матеріали справи, позивач поставив продукцію за договором, а саме підшипники марки 7205А в кількості 120 шт., а саме 75 шт. згідно з видатковою накладною від 08.08.2019 № РН-19083; 13 шт. згідно з видатковою накладною від 23.08.2019 № РН-19088; 8 шт. згідно з видатковою накладною від 03.09.2019 № РН-19096; 24 шт. згідно з видатковою накладною від 28.09.2019 № РН-19128; підшипники марки 05-950118Л в кількості 83 шт., а саме 60 шт. згідно з видатковою накладною від 24.07.2019 № РН-19073, з яких 23 шт. вхідним контролем відповідача були визнані некондиційними та повернуті позивачеві відповідно до накладної від 28.08.2019 № 530; 20 шт. згідно з видатковою накладною від 12.08.2019 № РН-19084, з яких 1 підшипник вхідним контролем відповідача був визнаний некондиційним та повернутий позивачеві за накладною від 04.09.2019 № 544; 3 шт. згідно з видатковою накладною від 19.08.2019 № РН-19086. У подальшому позивач замінив некондиційні підшипники на кондиційні: видаткова накладна від 05.09.2019 № РН-19106, згідно з якою було поставлено 6 підшипників; видаткова накладна від 12.09.2019 № РН-19109, згідно з якою було поставлено 8 підшипників; видаткова накладна від 11.12.2019 № РН-19159, згідно з якою було поставлено 5 підшипників, котрі за результатами вхідного контролю відповідача знову виявились некондиційними та були повернуті позивачеві за накладною від 02.01.2020 № 1 та згодом замінені позивачем на кондиційні згідно з видатковою накладною від 09.01.2020 № РН-0000001; за видатковою накладною від 19.12.2019 № РН-19161 було поставлено 5 підшипників.

Також були поставлені підшипники марки ШН-30ЮТ в кількості 81 шт., а саме 31 шт. згідно з видатковою накладною від 23.08.2019 № РН-19088; 11 шт. згідно з видатковою накладною від 03.09.2019 № РН-19096; 34 шт. згідно з видатковою накладною від 04.09.2019 № РН-19098, з яких 21 підшипник вхідним контролем відповідача був визнаний некондиційним та повернутий позивачеві за накладною від 08.10.2019 № 565; 4 шт. згідно з видатковою накладною від 01.10.2019 № РН-19131, один з яких вхідним контролем відповідача був визнаний некондиційним та повернутий позивачеві за накладною від 08.10.2019 № 565; далі відбувалась заміна позивачем некондиційних підшипників на кондиційні, про що свідчить видаткова накладна від 09.11.2019 № РН-19146, за якою було поставлено 22 підшипника.

Водночас позивач поставив відповідачеві підшипники 3286848Д у кількості 5 шт. згідно з видатковою накладною від 08.08.2019 № РН-19083, з яких підшипники у кількості 2 шт. вхідним контролем відповідача було визнано некондиційними та повернуто позивачеві за накладною від 04.09.2019 № 544.

Згідно з видатковою накладною від 20.09.2019 № РН-19117 позивач поставив 2 підшипники марки 3286848Д (заміна некондиційних підшипників), однак при проведені вхідного контролю відповідачем ці підшипники також було визнано такими, що не відповідають заявленим у договорі умовам.

Комісією у складі представників позивача та відповідача було складено акт про фактичну якість продукції від 24.09.2019 № 8/19, у пункті 14 якого зафіксовано, зокрема, що під час виконання перевірки технічного стану підшипників марки 3286848Д (2 шт.) встановлена їх невідповідність вимогам ЕТУ 100, а саме, на підшипниках присутнє маркування нанесені безкислотним методом - "2172" та "1783" (згідно з вимогами пункту 3.6 ЕТУ 100 допускається нанесення маркування, що позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, місяць і рік випуску підшипника електрографічним, хімічним, електрохімічним або ультразвуковим способом). У висновку комісії, викладеному у цьому акті, зазначено, що за результатами виконаної перевірки підшипники марки 3286848Д (2 шт.) визнано некондиційними, які підлягають заміні або поверненню постачальнику згідно з вимогами договору від 22.07.2019.

27.11.2019 некондиційні підшипники марки 3286848Д у кількості 2 шт. були повернуті позивачеві за накладною № 719.

У подальшому, як з`ясували господарські суди, позивач за видатковою накладною від 25.03.2020 № РН-0000011 поставив відповідачеві ті ж самі підшипники марки 3286848Д у кількості 2 шт., які були забраковані згідно з актом від 24.09.2019. При цьому позивачем було надано супровідний лист від 25.03.2020 № 41, в якому позивач вимагав прийняти підшипники марки 3286848Д, та висновок експертного дослідження від 18.03.2020 № 3-3, у якому було зазначено, що спосіб нанесення (а саме хімічний спосіб) номерних маркувань "2172" та "1783" на підшипниках марки 3286848Д допускається згідно вимогам ЕТУ 100. Однак, відповідач зазначені підшипники не прийняв.

Попередні судові інстанції установили, що спір у цій справі виник внаслідок розбіжностей між сторонами в оцінці відповідності двох підшипників марки 3286848Д заявленим у спірному договорі умовам стосовно продукції, що поставляється за ним (підшипники І категорії, тобто нові вироби).

Під час вирішення цього спору господарські суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідно до умов договору від 22.07.2019, з урахуванням додатку № 1 до нього, позивач зобов`язався поставити відповідачу - державному підприємству оборонного комплексу України, що належить до державного сектору економіки, підшипники 3286848Д (ЕТУ 100), 1 категорії.

Суди зазначили, що визначення виробів авіаційної техніки 1 категорії, наведене у Правилах інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343. Згідно з пунктом 4 частини 5 Розділу Х цих Правил перша категорія - нова авіаційна техніка, придатна до використання в межах встановлених (гарантійних) ресурсних показників і відповідає технічним умовам, з моменту прийняття її представником замовника до моменту передачі до суб`єктів державної авіації, в якій буде здійснюватись експлуатація.

Отже, за висновками судів, підшипники марки 3286848Д, що мав поставити позивач відповідачеві за спірним договором мали би бути підшипниками 1 категорії, тобто новими.

Згідно з копією паспорта підшипника марки 3286848Д, наданої позивачем разом із підшипниками, заводом-виробником є ВАТ "Самарський підшипниковий завод", у рекомендаціях "Вхідний контроль підшипників у споживача" ВАТ "Самарський підшипниковий завод" зазначено, зокрема, про необхідність переконатися у збігу маркування умовного позначення підшипника та заводу-виробника, нанесеного на підшипник, із зазначеним у паспорті; маркування підшипників ВАТ "Самарський підшипниковий завод" здійснюється, зокрема, у такий спосіб: на інших підшипниках - електрохімічне маркування (частково електрографічне).

Маркування "2172" та "1783", нанесене на підшипниках марки 3286848Д, в паспорті не зазначено.

Господарські суди зазначили, що підшипники марки 3286848Д є кульковими радіально-упорними підшипниками. Умовні позначення, які наносяться на підшипники цього виду зазначені у ГОСТ 3189-75. Порядок розміщення знаків умовних позначень підшипників повинен відповідати схемам 1 та 2 (пункт 1.1 ГОСТ 3189-75).

У розділах 2- 6 ГОСТ 3189-75 містяться положення про те, що кожна цифра маркування має певне значення, які саме цифри мають зазначатися для певного типу, серій, конструктивного різновиду підшипників. Позначення "2172" і "1783" нанесені на підшипниках марки 3286848Д не підпадають під жодний пункт ГОСТ 3189-75.

Ухвалою суду першої інстанції від 30.09.2020 у цій справі було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М. С. Бокаріуса, на вирішення якої поставлено такі питання: 1) чи є підшипники марки 3286848Д у кількості 2 шт. з позначками "2172" і "1783" підшипниками 1 категорії за визначенням, наведеним у пункті 4 частини 5 Розділу Х Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343?; 2) чи свідчать написи "2172" і "1783" та/або інші пошкодження, наявні на зазначених підшипниках марки 3286848Д, про те, що вони вже перебували у використанні та/або встановлювалися на агрегат/вузол?

Згідно з ухвалою господарського суду першої інстанції від 25.02.2021 задоволено клопотання судового експерта щодо залучення спеціаліста у сфері авіаційної техніки та залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спеціалістів у сфері авіаційної техніки для надання висновку щодо товару, що досліджується, а саме підшипників марки 3286848Д.

У письмовому висновку спеціаліста у сфері авіаційної техніки ОСОБА_1. щодо досліджуваних підшипників марки 3286848Д стосовно визначення категорії товару зазначено, що внаслідок ураження корозією обойм підшипників, досліджувані підшипники належать до тих, що потребують відновлюваних робіт та ремонту, що відповідає третій категорії згідно з Наказом № 343; стосовно відповідності товару вимогам нормативних та законодавчих актів зазначено, що представлені на дослідження підшипники є новими, такими, що не були у використанні, сліди попередньої експлуатації відсутні, однак внаслідок невідповідного зберігання потребують відновлювальних робіт.

Інший залучений до участі у проведені експертизи спеціаліст ОСОБА_2. надав свій висновок за результатами дослідження підшипників марки 3286844Д, у якому вказав, зокрема, що пошкодження (сліди зносу), які наявні на підшипниках, що досліджувались, мають експлуатаційний характер, що свідчить про те, що ці підшипники маркувалися, встановлювалися на агрегати, тобто перебували в експлуатації та не є підшипниками І категорії; позначки "2172" і "1783" виконані не заводом-виробником.

Разом із тим у висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у цій справі від 09.06.2021 № 19/151 зазначено "по першому питанню - за результатами проведеного дослідження в межах компетенції експерта-товарознавця, з урахуванням висновків спеціалістів у сфері авіаційної техніки ОСОБА_1. б/н від 24.04.2021 та ОСОБА_2. б/н від 29.04.2021, надані на дослідження підшипники марки 3286848Д у кількості 2 шт. з позначками "2172" та "1783" не є підшипниками І категорії за визначенням, наведеним у пункті 4 частини 5 Розділу X Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343; по другому питанню - питання "чи свідчать написи "2172" та "1783" та/або інші пошкодження, наявні на зазначених підшипниках марки 3286848Д, про те, що вони вже перебували у використанні та/або встановлювалися на агрегат/вузол?" - не є предметом товарознавчої експертизи, а є предметом комплексної судової товарознавчої та трасологічної експертизи, із дослідженням зразка нового підшипника І категорії марки 3286848Д".

4.4. Суди установили та про це свідчать матеріали справи, що позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1 286 100,00 грн основного боргу за поставлений товар згідно з договором від 22.07.2019, а також 82 999,13 грн пені, 12 650,16 грн - 3 % річних та 16 739,63 грн інфляційних втрат.

4.5. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні цих вимог відмовив.

4.6. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили із того, що зважаючи на правову природу спірного договору, між сторонами у справі виникли відносини з поставки товару, які врегульовані §§ 1, 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

4.7. Надавши оцінку умовам спірного договору, у тому числі, щодо порядку проведення розрахунків за ним, попередні судові інстанції установили, що зобов`язання відповідача зі сплати 100 % вартості продукції виникає лише після поставки та проходження вхідного контролю всього обсягу продукції на складі відповідача (пункти 3.1, 5.2 спірного договору). При цьому, як установили суди, відповідно до умов договору та додатку № 1 до нього позивач був зобов`язаний поставити відповідачеві підшипники 3286848Д ЕТУ 100 І категорії, тобто нові вироби, натомість позивач поставив відповідачеві підшипники марки 3286848Д у кількості 2 шт. з номерним маркуванням "2172" і "1783", які не є підшипниками І категорії, у зв`язку з чим такі підшипники за результатами вхідного контролю відповідача не були прийняті ним, оскільки вони є такими, що не відповідають заявленим у договорі умовам, а саме не є новими підшипниками, поставка яких була обумовлена спірним договором. Такого висновку попередні судові інстанції дійшли з урахуванням вимог процесуального законодавства за результатами дослідження наявних у справі доказів, у тому числі, надавши оцінку висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у цій справі від 09.06.2021 № 19/151, призначеної на підставі ухвали господарського суду від 30.09.2020, висновкам спеціалістів у сфері авіаційної техніки ОСОБА_1. та ОСОБА_2., а також надавши оцінку доводам учасників справи. При цьому суди установили, що у наведеному випадку немає обумовлених процесуальним законом підстав для відхилення висновку судового експерта з першого питання, поставленому експерту на дослідження, яким встановлено, що підшипники марки 3286848Д у кількості 2 шт. з маркуванням "2172" і "1783" не є підшипниками І категорії. Звідси суди констатували, що продукція була поставлена позивачем не в повному обсязі і у відповідача в силу умов спірного договору не виник обов`язок щодо її оплати.

4.8. Переглядаючи справу в апеляційному порядку на підставі положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дослідив обставини та наявні у ній докази, надав оцінку усім доводам сторін, зокрема й позивача, навівши у постанові аргументовані мотиви їх відхилення.

Як свідчить зміст постанови суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд відхилив як необґрунтовані доводи позивача про невідповідність висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у цій справі від 09.06.2021 № 19/151, складеного судовим експертом Гордієнко І. М., вимогам закону до нього, зокрема Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. Суд апеляційної інстанції дослідив вказаний висновок та установив, що у ньому зазначені відомості, визначені у частинах 6, 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, а також відомості стосовно дослідження, зокрема, використана методика, проведення візуального обстеження, з фіксацією дослідження, наведено методологію товарознавчої ідентифікації товару, застосовані Національний стандарт України ДСТУ ГОСТ 520:2014 "Підшипники кочення, Загальні технічні умови (ГОСТ 520-2011, IDT, ISO 492:2002 NEQ ISO 199:2005, NEQ) ", ЕТУ 100 "Подшипники авиационной техники" (мовою оригіналу), Правила інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджені наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343, висновки спеціалістів у сфері авіаційної техніки ОСОБА_1. б/н від 24.04.2021 та ОСОБА_2. б/н від 29.04.2021 (залучення яких було здійснено за ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.02.2021, і проти чого позивач у встановленому процесуальним законом порядку не заперечував), а також викладено висновок стосовно першого питання, надано відповідь щодо другого питання, а отже, вказаний висновок обґрунтовано прийнято судом першої інстанції як належний та допустимий доказ у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в тій частині висновку, яким чітко встановлено, що надані на дослідження підшипники марки 3286848Д у кількості 2 шт. із номерним маркуванням "2172" і "1783" не є підшипниками І категорії за визначенням, наведеним у пункті 4 частини 5 Розділу X Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343. До того ж, як зазначив суд апеляційної інстанції, експерт Гордієнко І. М. в судовому засіданні 26.08.2021 надав суду відповідні пояснення стосовно висновку за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у цій справі від 09.06.2021 № 19/151.

Водночас суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання позивача на консультативний висновок від 27.07.2021, складений атестованим судовим експертом Дуць Д. Л. з рецензування висновку експерта від 09.06.2021 № 19/151 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі № 920/575/20, зазначивши, що таке рецензування здійснювалося виключно за ініціативою позивача і рецензент в установленому процесуальному порядку не погоджувався ні з відповідачем, ні з судом; до того ж наведені рецензентом порушення фактично зводяться до його власних висновків стосовно предмета спору, що в силу положень статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України не спростовує обставин, встановлених судовим експертом у висновку від 09.06.2021 № 19/151, який, як установив суд, з урахуванням статті 98 Господарського процесуального кодексу України, є більш вірогідним доказом у розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим суд апеляційної інстанції визнав таким, що не знайшов підтвердження і довід позивача про покладення судом першої інстанції в основу рішення про відмову у позові як єдиного доказу виключно вказаного висновку судового експерта, оскільки, як з`ясував суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд урахував та надав оцінку усім наявним у справі доказам, як того вимагають положення процесуального закону.

Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на те, що згідно з висновком експертного дослідження від 18.03.2020 № 3-3, складеним атестованим експертом Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, номерні маркування "2172" і "1783" на наданих на дослідження підшипниках 3286848Д нанесені хімічним способом, що допускається за вимогами ЕТУ 100. Так, суд зазначив, що, як свідчать матеріали справи, стосовно якості поставлених позивачем підшипників сторонами було складено акт про фактичну якість продукції від 24.09.2019 № 8/19, у якому зафіксовано невідповідність підшипників марки 3286848Д (2 шт.) вимогам ЕТУ 100, а саме на підшипниках є маркування "2172" та "1783", яке нанесене безкислотним методом. Однак, як констатував суд, відповідно до вимог пункту 3.6 ЕТУ 100 допускається нанесення маркування хімічним (безкислотним) методом лише у випадку якщо таке маркування позначає тип, розмір, конструктивні особливості, умовне позначення підприємства-виробника, місяць і рік випуску підшипника; у будь-яких інших випадках нанесення маркувань на нові підшипники не допускається. Маркування "2172" і "1783", нанесене на спірні підшипники, не свідчить про позначення таких даних, а отже, ці підшипники не відповідають вимогам ЕТУ 100, вони не є підшипниками І категорії, не відповідають умовам спірного договору щодо якості продукції, що має поставлятися за ним. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з твердженнями відповідача про те, що у акті про фактичну якість продукції від 24.09.2019 № 8/19 йшлося не про спосіб нанесення маркування "2172" і "1783" безкислотним методом, що є тотожним з хімічним методом, а про зміст такого маркування, і жодних доводів щодо того, що нанесення позначень на підшипники 3286848Д "2172" та "1783" як на підшипники І категорії, є допустимим позивач не навів.

Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у пункті 6.1 спірного договору сторони, зокрема, погодили можливість використання відповідних нормативно-правових актів, та зазначили, що приймання продукції за кількістю та/або якістю повинно проводитися сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання та містять вимоги до якості продукції, а отже, Керівництво з експлуатації та ремонту авіаційних підшипників кочення, Міністерства цивільної авіації від 1981 року, наказ Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343, яким затверджено Правила інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, рекомендації "Вхідний контроль підшипників у споживача" ВАТ "Самарський підшипниковий завод", ГОСТ 3189-75, ЕТУ 100 є нормативно-правовими актами, які в сукупності встановлюють вимоги щодо якості підшипників, зокрема, марки 3286848Д і у жодному із перелічених документів не міститься допустимості нанесення на підшипники І категорії маркування "2172" і "1783".

Також суд апеляційної інстанції відхилив як такі, що спростовуються матеріалами справи твердження позивача про недослідження судом першої інстанції обставин того, коли саме виникли недоліки спірної продукції зазначивши, що наявні докази у справі підтверджують те, що відповідні недоліки продукції були саме у момент її передачі та виявлені в процесі обумовленої договором процедури вхідного контролю продукції.

Водночас суд апеляційної інстанції надав оцінку посиланням позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин Інструкції № П-7 та не взяв їх до уваги з огляду на те, що вказана Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання виробничо-технічного призначення, та товарів народного споживання за якістю та комплектністю. Між тим, як уже зазначалося, саме умовами спірного договору (зокрема, його пунктами 6.2- 6.9) обумовлено відповідний порядок приймання продукції за якістю, який сторонами було дотримано та здійснено відповідне документальне його оформлення (видаткова накладна № РН-19117 від 20.09.2019, акт про фактичну якість продукції від 24.09.2019 № 8/19), і судом першої інстанції було надано наявним у справі доказам відповідну оцінку.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не навів мотивів неприйняття доказів та тверджень позивача щодо належної якості поставлених відповідачеві підшипників марки ШН-30ЮТ, наголосивши на тому, що такі доводи не впливають на предмет оцінки спірних правовідносин, які стосуються саме підшипників марки 3286848Д.

Поза тим суди визнали недоцільним призначення у справі судової комплексної інженерно-механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, а також повторної судової товарознавчої експертизи, у зв`язку з чим відмовили у задоволенні відповідного клопотання позивача про її призначення, навівши у оскаржених судових рішеннях мотиви такої відмови.

4.9. Як уже зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.10. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц, від 08.05.2018 у справі № 916/259/16, від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17 щодо оцінки висновку експерта, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у зазначених постановах. Оцінка доказів у наведених справах здійснена судами з урахуванням обставин справ та сукупності наявних у них доказів. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У справі, в якій подано касаційну скаргу, суди дослідили обставини справи та в межах визначених процесуальним законом повноважень щодо оцінки наявних у матеріалах справи доказів, надали оцінку висновкам судового експерта, висновкам спеціалістів, наявним у справі, та викладеним у них твердженням, з урахуванням вимог законодавства та інших наявних у справі доказів, і визнали доведеним факт поставки позивачем відповідачеві підшипників марки 3286848Д з номерним маркуванням "2172" і "1783" у кількості 2 шт., які не є підшипниками І категорії за визначенням, наведеним у пункті 4 частини 5 Розділу X Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05.07.2016 № 343, а отже, є такими, що не відповідають умовам спірного договору.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17, від 09.09.2020 у справі № 910/10458/19, від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 03.12.2019 у справі № 910/12527/19 стосовно необхідності вирішення судом питання про призначення експертизи у спорі, що виник у зв`язку з поставкою неякісного товару, а також з`ясування причин виникнення недоліків товару та надання судом оцінки всім поданим доказам, доводам заявника щодо необхідності призначення експертизи, оскільки у справі, що розглядається, як уже зазначалося, судом першої інстанції призначалася судова товарознавча експертиза, а також залучалися спеціалісти у сфері авіаційної техніки для надання висновку щодо спірних підшипників, і суди попередніх інстанцій відповідно до вимог процесуального закону надали оцінку як висновку судової експертизи, складеному за результатами її проведення, так і висновкам спеціалістів, а також усім наявним у справі доказам та доводам сторін, про що свідчить зміст оскаржених судових рішень. За висновками судів попередніх інстанцій, у справі, в якій подано касаційну скаргу, матеріали справи підтверджують, зокрема те, що невідповідність продукції (підшипників марки 3286848Д) умовам договору було виявлено у момент її передачі відповідачеві в процесі обумовленої договором процедури вхідного контролю та у подальшому підтверджено висновком експертизи.

Разом із тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, ухвалу Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 стосовно процесуальних повноважень суду призначити експертизу після закриття підготовчого провадження, позаяк, як уже зазначалося, суд у цій справі за наслідками розгляду клопотань позивача про призначення у справі судової комплексної інженерно-механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, а також повторної судової товарознавчої експертизи, та надання відповідної оцінки доводам заявника, визнав недоцільним призначення таких експертиз, зважаючи, у тому числі, на те, що призначення експертизи є правом суду, а у цій справі судом вже була призначена судова товарознавча експертиза. Крім того, ухвала Верховного Суду про закриття касаційного провадження не є тим судовим рішенням, про яке йдеться в пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 915/78/18, від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, від 07.03.2018 у справі № 911/1471/17, від 27.08.2019 у справі № 910/12653/16, від 17.12.2019 у справі 910/16199/18, від 10.11.2020 у справі № 910/16436/19 щодо застосування статей 687, 688, 689 Цивільного кодексу України, пунктів 1, 2, 12, 14, 16- 20, 28- 30 Інструкції № П-7, статей 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів їх теж не бере до уваги з огляду на те, що висновки судів у цих справах щодо застосування наведених положень були зроблені з урахуванням конкретних обставин та наявних у таких справах і оцінених судами згідно з вимогами процесуального законодавства доказів, а отже, застосування судами зазначених норм у справах, на які посилається скаржник, залежало від встановлення певної сукупності фактів, які мають матеріально-правове значення для правильного вирішення спору у вказаних справах, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками.

У цій справі, що розглядається, встановлені судами обставини свідчать про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Інструкції № П-7, оскільки умовами договору від 22.07.2019, зокрема, його розділом 6, обумовлено порядок приймання продукції за якістю, який сторонами було дотримано та здійснено відповідне документальне його оформлення, як то передбачено умовами укладеного між сторонами договору поставки. Наведене, окрім неоднакових фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, також свідчить про їх різне матеріально-правове регулювання у цій справі та вказаних справах.

Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанції у оскаржених судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених ними ж обставин справи та підстав для відмови у позові, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду, тому підстав для врахування висновків, викладених у вказаних постановах, у наведеному випадку немає.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

4.11. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

Скаржник у касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження послався також і на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 679, 687, 688 Цивільного кодексу України, пунктів 20, 29, 30 Інструкції П-7, статей 99, 100, 237 Господарського процесуального кодексу України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних скаржником норм у наведеному випадку не є таким, що потребує вирішення в межах спірних правовідносин, що виникли у цій справі, зважаючи на викладене вище, а також встановлені судами обставини цієї справи, предмет та підстави позову, висновки судів, покладені в основу оскаржених судових рішень, межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, та не впливає на вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для формування правового висновку щодо застосування зазначених у касаційній скарзі скаржником норм права у контексті спірних правовідносин та визнає такі доводи необґрунтованими.

4.12. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається, на неповне дослідження судами зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення його клопотань щодо призначення експертиз у справі.

Колегія суддів зазначає, що у розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про необґрунтоване, на його думку, відхилення судами клопотань позивача про призначення судової комплексної інженерно-механічної експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів, а також клопотання про призначення повторної товарознавчої судової експертизи, оскільки, як уже зазначалося, суди попередніх інстанцій за результатами розгляду цих клопотань не знайшли підстав для їх задоволення, зазначивши аргументовані мотиви для такої відмови.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "СТЕНКОР" у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, в зв`язку з чим оскаржені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 і рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2021 у справі № 920/575/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак