ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 927/85/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Савицької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Разіна Т. І.) у справі

за позовом керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру

до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Фермерського господарства "Маяк" та Фермерського господарства "Давидок",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним наказу та договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2019 року керівник Бахмацької місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фермерського господарства "Маяк" (далі - ФГ "Маяк") та Фермерського господарства "Давидок" (далі - ФГ "Давидок") про визнання недійсним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 26.02.2016 № 25-2789/14-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" (далі - наказ ГУ Держгеокадастру від 26.02.2016) та визнання недійсним договору оренди землі від 04.03.2016, укладеного між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , стосовно земельної ділянки площею 11,0198 га, кадастровий номер 7420387500:07:000:0725, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району (далі - договір оренди землі від 04.03.2016).

1.2. На обґрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог законодавства при наданні в оренду спірної земельної ділянки, а саме її отримання на позаконкурсній основі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 (суддя Романенко А. В.) відмовлено у позові.

Місцевий господарський суд виходив із того, що ОСОБА_1 набув право строкового оплатного користування спірною земельною ділянкою державної власності площею 11,0198 га на законних підставах відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство"; прокурор не довів наявності порушення відповідачами вимог чинного законодавства щодо передачі спірної земельної ділянки у користування фізичній особі ОСОБА_1 та наявності порушених прав та інтересів держави.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Разіна Т. І.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 у справі № 927/85/19 скасовано та закрито провадження у цій справі.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, зважаючи на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин та беручи до уваги висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17 стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів за участю фермерських господарств.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 та передати справу для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке, на його думку, полягає у неправильному тлумаченні статей 1, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 31, 93 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України "Про оренду землі", а також порушенні норм процесуального права, а саме статей 20, 231 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до помилкового закриття провадження у справі.

Скаржник аргументує подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 05.08.2020 у справі № 925/177/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 27.03.2019 у справі № 376/331/16-ц щодо підвідомчості справ, у яких предметом спору є землі фермерських господарств.

Прокурор також зауважує на тому, що згідно з ухвалою Бахмацького районного суду від 31.10.2018 за позовом прокурора про визнання недійсними наказу та договору оренди земельної ділянки, у тому числі яка є предметом спору у справі № 927/85/19, було закрито провадження у цивільній справі, оскільки справа підвідомча господарському суду.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Маяк" і ФГ "Давидок" заперечили проти вимог та доводів касаційної скарги, наголосили на законності оскарженої у справі постанови, просили залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 927/85/19 із здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 25.05.2021.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 було зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2023 поновлено провадження у справі № 927/85/19 із визначенням дати судового засідання - 31.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 було постановлено здійснити розгляд цієї справи у судовому засіданні 14.03.2023, оскільки 31.01.2023 її розгляд не відбувся.

З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 04.12.2015 до ГУ Держгеокадастру як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності звернувся ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду терміном на 25 років орієнтовною площею 12,0 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності.

За результатами розгляду цієї заяви наказом ГУ Держгеокадастру від 16.01.2016 № 225-499/14-16-сг фізичній особі ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 12,00 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

23.02.2016 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,0198 га для ведення фермерського господарства на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та передачі даної земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, долучивши до вказаної заяви проект землеустрою.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 26.02.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, надано йому в оренду зазначену земельну ділянку для ведення фермерського господарства терміном на 7 років, встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки.

На підставі зазначених наказів 04.03.2016 між ГУ Держгеокадастру (орендодавець) і громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 11,0198 га, в тому числі рілля - 11,0198 га, розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

За умовами пунктів 2- 4, 6, 15, 16 цього договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 7420387500:07:000:0725, площею 11,0198 га, в тому числі рілля - 11,0198 га; на земельній ділянці відсутні розміщені об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури; форма власності - державна; земельна ділянка, що передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню; земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства.

У пункті 5 договору оренди землі від 04.03.2016 передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у тримісячний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування. До моменту набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем за цим договором, здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, що для земельної ділянки, кадастровий номер 7420387500:07:000:0725, площею 11,0198 га, становить 269 138,55 грн.

При цьому, сторони дійшли згоди, що якщо розмір орендної плати, що визначений за даними затвердженої вперше технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є більшим за розмір орендної плати, що визначений згідно з цим пунктом договору, то сплачена орендарем сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня набрання чинності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівково у розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Станом на момент укладення цього договору сума орендної плати, що вноситься орендарем за використання земельної ділянки становить 21 531,06 грн на рік.

Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (пункт 8 договору оренди землі від 04.03.2016).

Право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7420387500:07:000:0725, площею 11,0198 га за договором оренди землі від 04.03.2016 зареєстровано 07.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить наявна в матеріалах справи інформаційна довідка № 152835912.

Попередні судові інстанції також установили, що фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки є ФГ "Давидок", яке засновано 09.08.2018 фізичною особою ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Спірна земельна ділянка на час подачі позову використовується ФГ "Давидок" за цільовим призначенням.

На замовлення ОСОБА_1 Державне підприємство "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") на підставі договору від 12.01.2018 № 4 виготовило технічну документацію з визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення (ріллі) загальною площею 11,0198 га, наданої в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (за межами населеного пункту).

21.02.2018 було затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 21.02.2018 № 93, розробником якої було ДП "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", за яким нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 175 384,52 грн.

07.08.2018 рішенням Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області затверджено технічну документацію з визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення (ріллі) загальною площею 11,0198 га, наданої в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на її території (за межами населеного пункту). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 7420387500:11:000:0725, становить 175 384,52 грн.

09.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про приведення у відповідність умов договору, а саме пунктів 5, 9, з урахуванням затвердженої нормативної грошової оцінки об`єкта оренди, земельної ділянки площею 11,0198 га, кадастровий номер 7420387500:07:000:0725.

ГУ Держгеокадастру, розглянувши заяву ОСОБА_1 , видало наказ від 06.09.2018 № 25-7022/14-18-сг, згідно з яким пункт 5 спірного договору вирішило викласти у новій редакції, з урахуванням затвердженої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору та проведення державної реєстрації змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

18.12.2018 на виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 04.03.2016, за яким пункт 5 договору викладено в новій редакції, а саме: нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 11,0198 га, в тому числі 11,0198 га ріллі (кадастровий номер 7420387500:07:000:0725), яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, становить 175 384,52 грн.

Зміни до договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, про що свідчить наявна в матеріалах справи інформаційна довідка з вказаних реєстрів № 163997563.

Разом із тим, як установив суд апеляційної інстанції, на момент прийняття ГУ Держгеокадастру наказів від 16.01.2016, від 26.02.2016 і укладення договору оренди землі від 04.03.2016 ОСОБА_1 вже було засноване ФГ "Маяк", державна реєстрація якого відбулася 02.06.2015.

Згідно з положеннями оспорюваного договору оренди землі земельна ділянки площею 11,0198 га, кадастровий номер 7420387500:07:000:0725, передана громадянину України ОСОБА_1 як фізичній особі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Однак, отримавши зазначену земельну ділянку в оренду, ОСОБА_1 фактично передав її у користування ФГ "Маяк".

Зазначене, у свою чергу, як вказав суд, свідчить про спробу ОСОБА_1 отримати спірну земельну ділянки для розширення площ земельних ділянок, які використовуються ФГ "Маяк", уникнувши при цьому процедури земельних торгів.

Суд апеляційної інстанції також зауважив на тому, що із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ "Маяк" та ФГ "Давидок" на земельних торгах не зверталось, також ФГ "Давидок" спірна земельна ділянка не виділялась та в установленому порядку не передавалась.

4.4. Вважаючи незаконною передачу спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів, прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру і просив визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 26.02.2016 і укладений на його виконання договір оренди землі від 04.03.2016.

4.5. У задоволенні вимог заявленого позову місцевий господарський суд відмовив за їх необґрунтованістю.

4.6. Натомість, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції згідно з постановою від 10.02.2021, яка є предметом касаційного оскарження, скасував рішення місцевого господарського суду про відмову у позові та закрив провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю цього спору господарському суду. При цьому апеляційний господарський суд урахував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17 стосовно приналежності до цивільної юрисдикції земельних спорів за участю фермерського господарства.

4.7. Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

4.8. За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.9. Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, Верховний Суд з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, до розгляду якої зупинялося провадження у справі № 927/85/19 та, відповідно, ухваленій вже після подання касаційної скарги у цій справі, оскільки у вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду розглядалося питання визначення юрисдикції спору за участю фізичних осіб та фермерських господарств.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункти 6.16 - 6.40) зазначила, що статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом із тим відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство".

За частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 вказаного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 цього Закону можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", і відповідно до статті 42 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 також зазначила, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду констатувала, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 12.05.2020 у справі № 357/1180/17 (які, як уже зазначалося, покладені в основу оскарженої постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, що розглядається) стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що суди під час вирішення аналогічних спорів мають враховувати саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду.

Висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, є останнім у часі у порівнянні з тим висновком, на який посилався апеляційний господарський суд, увалюючи оскаржувану постанову у справі, яка розглядається, а отже, в цьому випадку має враховуватися саме він.

Таким чином, зважаючи на викладене, постанова апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі за непідвідомчістю цієї справи господарському суду підлягає скасуванню, а справа - передачі до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже таку постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Су

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 927/85/19 скасувати, а справу передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак