ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10009/22 Суддя першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10 серпня 1984 року до 05 лютого 1996 року, з 02 червня 1997 року до 23 лютого 1998 року та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10 жовтня 2021 року відповідно до поданої заяви про призначення пенсії від 04 січня 2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10 серпня 1984 року до 05 лютого 1996 року, з 02 червня 1997 року до 23 лютого 1998 року та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10 жовтня 2021 року відповідно до поданої заяви про призначення пенсії від 04 січня 2022 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що періоди роботи з 10 серпня 1984 року до 05 лютого 1996 року, з 02 червня 1997 року до 23 лютого 1998 року не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача, адже дублікат трудової книжки НОМЕР_1 виданий йому пізніше зазначених періодів роботи. Відповідач наголошує також на тому, що позивачу необхідно надати уточнюючі довідки, видані відповідними підприємствами, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 04 січня 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 06 січня 2022 року № 2600-0209-8/2450 позивачу було повідомлено про те, що відповідно до наданих документів його страховий стаж становить 26 років 6 місяців 15 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком (28 років). У вказаному листі також зазначено, що до загального страхового стажу не враховано період роботи з 10 серпня 1984 року до 05 лютого 1996 року, з 02 червня 1997 року до 23 лютого 1998 року, оскільки дублікат трудової книжки видано пізніше зазначених періодів. Для зарахування зазначених періодів позивачу запропоновано надати уточнюючі довідки, складені на основі первинних документів за період виконання роботи.

Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд першої інстанції зауважив, що здійснені записи в дублікаті трудової книжки, які містять посилання на номери наказів, дають підстави вважати, що їх зроблено на підставі належно оформлених документів. Також суд першої інстанції наголосив на тому, що відповідальність за внесення до трудової книжки працівника певних відомостей несе роботодавець або уповноважений ним орган за місцем останньої на той час роботи, оскільки саме ним здійснюються записи, відтак працівник не може нести за це відповідальність або бути позбавлений права на пенсію.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, адже вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Положеннями ч. 1 ст. 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 надав відповідачу дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 09 грудня 1997 року, яка містить, зокрема, такі записи:

- № 1 від 10 серпня 1984 року про прийняття на посаду електромонтера 3 розряду на виробництві мінерало-ватних виробів (наказ № 303-к від 07 серпня 1984 року);

- № 2 від 17 жовтня 1984 року про присвоєння 4 розряду електромонтера (наказ № 407-к від 17 жовтня 1984 року);

- № 3 від 27 березня 1986 року про присвоєння 5 розряду електромонтера (наказ № 95-к від 27 березня 1986 року);

- № 4 від 01 жовтня 1987 року про присвоєння професії електромонтера по ремонту електрообладнання 5 розряду (наказ № 347 від 28 серпня 1987 року);

- № 5 від 01 липня 1991 року про присвоєння 6 розряду електромонтера по ремонту електрообладнання (наказ № 214-к від 25 липня 1991 року);

- № 6 від 05 лютого 1996 року про звільнення з роботи за власним бажанням (наказ № 32-к від 06 лютого 1996 року;

- № 7 від 02 червня 1997 року про прийняття на роботу сторожем (наказ № 14-к від 02 червня 1997 року);

- № 8 від 23 лютого 1998 року про звільнення з роботи за власним бажанням (наказ № 6-к від 23 лютого 1998 року).

Вказані записи в дублікаті трудової книжки позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнало недостатніми для підтвердження трудового стажу за періоди з 10 серпня 1984 року до 05 лютого 1996 року, з 02 червня 1997 року до 23 лютого 1998 року з тих підстав, що дата заповнення дублікату трудової книжки НОМЕР_1 - 09 грудня 1997 року є пізнішою по відношенню до зазначених періодів трудової діяльності ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, у редакції, чинній на час оформлення дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 09 грудня 1997 року (далі - Інструкція) особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а в графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

В цілому погоджуючись із доводами відповідача про те, що записи у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 09 грудня 1997 року виконані не у повній відповідності до вимог п.п. 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції, колегія суддів наголошує на тому, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності ОСОБА_1 та первинних документів, на підставі яких записи про періоди роботи з 10 серпня 1984 року до 05 лютого 1996 року, з 02 червня 1997 року до 23 лютого 1998 року були внесені до дубліката трудової книжки.

Так, дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 09 грудня 1997 року містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів. Крім того зазначені відомості про присвоєння ОСОБА_1 чергових розрядів за професією.

Всі записи в трудовій книжці ОСОБА_1 виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені відповідачем недоліки в заповненні дубліката трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Також колегія суддів враховує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до дубліката трудової книжки ОСОБА_1 , а вказує лише на окремі недоліки в її заповненні.

Водночас відповідач не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 26 жовтня 2022 року та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

С.Б. Шелест