Номер провадження: 11-кп/813/883/23

Справа № 523/14489/22

Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2023 року                                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді                 ОСОБА_2 ,

суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з                 ОСОБА_5 ,

захисника                                 ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160490000523 від 19 лютого 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2023 року ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України був продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів до 03 квітня 2023 року включно.

В якості альтернативного запобіжного заходу обвинуваченому визначена застава – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80 520 гривень та у разі внесення застави, на обвинуваченого покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, а якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що у даному кримінальному провадженні ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду є мінімальним, оскільки на теперішній час існує заборона для виїзду чоловікам призовного віку за кордон, а обвинувачений взагалі не має закордонного паспорту.

Ризик того, що ОСОБА_7 може вчинити інші нові злочини взагалі не був доведений стороною обвинувачення.

Обвинувачений має постійне місце проживання, більше трьох років проживає з цивільною дружиною та веде з нею спільне господарство.

Крім того, всі попередні судимості ОСОБА_7 погашенні і він вважається, особою, що в силу ст.89 КК України не має судимості.

До початку апеляційного розгляду прокурор Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 звернулася до апеляційного суду з заявою про розгляд апеляційної скарги без участі прокурора, просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В умовах введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 воєнного стану забезпечити доставку в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_7 не представилось можливим.

Між тим, захисник у своїй апеляційній скарзі не заявляв клопотання про участь обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

       Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

За таких обставин, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу захисника без участі прокурора та обвинуваченого.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_6 , дослідивши виділені матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів провадження на розгляді в Суворовському районному суді м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020160490000523 від 19 лютого 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.

Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.

Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідивши оскаржену ухвалу суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу та копію журналу судового засідання, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.

Окрім того, відповідно до п.13) ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_7 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.

За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України.

Оскарженою ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2023 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160490000523 від 19 лютого 2020 року судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об`єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зокрема не дослідженні всі докази, які були зібрані органом досудового розслідування.

Разом з тим ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини обвинуваченого, йому може бути призначене покарання від 4 до 6 років позбавлення волі.

Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника стосовно відсутності в обвинуваченого закордонного паспорту та існування заборони виїзду чоловіків за кордон, оскільки, враховуючи обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, зазначене хоча і знижує ризик переховування, але не настільки, щоб надати можливості для обрання відносно нього більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що, на теперішній час в Іванівському районному суді Одеської області на розгляді знаходиться об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 .

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому злочину, а тому на думку апеляційного суду зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, з великою вірогідністю не зможе запобігти встановленим ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст.2 КПК.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом встановлено не було.

Виділені матеріали кримінального провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які стали підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який, або неможливість перебування обвинуваченого під вартою.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу є необґрунтованими, а суд першої інстанції правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .

Пунктом 1) ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення, а оскаржену ухвалу суду – без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 197, 376, 404, 405, 406, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд, -

                                               УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2023 року, якою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України був продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів до 03 квітня 2023 року включно із визначенням застави – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80 520 гривень – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3                         ОСОБА_4