ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1264/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

20 березня 2023 року

м.Львів

          Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

          на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, з вимогами:

          - скасувати податкове повідомлення - рішення №24495/13-01-0702 від 05.11.2021 року прийняте ГУ ДПС у Львівській області на підставі акту документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «БРОК» № 19496/13-01-07-02/20833498 від 19.10.2021 року.

                    - судові витрати покласти на Відповідача.

          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення винесені з порушенням норм законодавства та без врахування фактичних обставин здійснення господарської діяльності. Окрім того, зазначає, що позивач повністю розрахувався за надані йому послуги згідно укладених у травні та жовтні 2019 року договорів із ТОВ «Овертрейд компані». За надані послуги у червні 2019 року – розрахунок був проведений з 11.07.2019 по 26.07.2019, а за послуги надані в листопаді 2019 року з 18.12.2019 по 23.12.2019 року.

          Ухвалою суду від 24.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

          Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що під час проведення перевірки ТзОВ «Брок», при перевірці правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 встановлено його завищення на загальну суму 439  752,00 грн., в тому числі червень 2019 – 242  770,00 грн., листопад 2019 – 196  982,00грн. Окрім того зазначає, що в штаті ТзОВ «Овертрейд Компані» відсутні працівники відповідної професії та кваліфікації, які необхідні для надання послуг з обслуговування рекламних зображень, монтажу та демонтажу рекламних зображень. Відповідач вважає, що докази та обгрунтування, наведені позивачем у позовній заяві не спростовують висновки акта перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення- рішення щодо донарахування суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

          Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

          У період з 20.09.2021 року по 08.10.2021 року на підставі направлень від 20.09.2021 року № 9847,9848,9849,9850 та N9 9851 виданих ГУ ДПС у Львівській області на підставі наказу №2984-ПП від 03.09.2021 року «Про проведення документальної виїзної планової перевірки» була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2020 року.

          За результатами перевірки ГУ ДПС у Львівській області було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «БРОК» № 19496/13-01-07- 02/20833498 від 19.10.2021 року.

           05.11.2021 року ТзОВ «БРОК» отримало податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 24495/13-01-0702 від 05.11.2021 року (копія додається) на суму 483727,20 грн. (439752,00 грн. - основний платіж, 43975,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції) оскільки ГУ ДПС у Львівській області прийшло до висновку про порушення ТзОВ «БРОК» п.198.1, п.198.2, п. 198.3, 198.6 ст 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме на думку працівників ДПС, що проводили перевірку, Позивачем зменшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (код платежу 14060100).

          Між ТзОВ "БРОК” та ТО В “Овертрейд ком пані” у травні та жовтні 2019 року були укладені договори про надання послуг і по факту надання яких були складені акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) та оформлені податкові накладні, а саме:

          -договір про надання послуг № 27/05 від 27.05.2019 року, акт № ОУ-502/06 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2019 року, податкова накладна № 502 від 30.06.2019 року;

          -договір про надання послуг № 21/10 від 21.10.2019 року, акт № ОУ-0000011 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 27.11.2019 року, податкова накладна № 357 від 27.11.2019 року; акт № ОУ-0000012 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2019 року, податкова накладна № 404 від 30.11.2019 року.

          В Акті про результати документальної виїзної планової перевірки ТзОВ «БРОК» № 19496/13-01-07-02/20833498 від 19.10.2021 року, зазначено:

          - в п. 3.1.2 на стор. 8 Акту вказано, що: « 1) Перевіркою відображених показників у рядку 10.1 кол.Б „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України, за основною ставкою" Декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 всього у сумі 415 804 грн. встановлено, що на формування цих показників вплинули витрати підприємства з придбання матеріалів, основних засобів, МШП та послуг (робіт), що в подальшому використовувалися у господарській діяльності підприємства, тощо.»

          Проте у абз 8. на стор. 20 Акту вказано, що «Перевіркою встановлено безпідставне включення ТзОВ „БРОК” до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 439 752 грн по взаємовідносинах з ТзОВ „ОВЕРТРЕЙД КОМПАНІ” за період червень, листопад 2019 року за рахунок проведення операцій без реального настання правових наслідків.»

          В останньому абзаці на стор. 10 Акту вказано, що «Оплата Виконавцю у червні 2019 року по Договору від 27.05.2019 року № 27/05 та в листопаді 2019 року по Договору від 21.10.2019 року №21/10 не проводилась.» Проте Відповідач повністю ігнорує наведені ним же у абз. 12 стор. 7 та абз. 8 стор. 8 Акту положення п.3.4 договорів, що укладені між Позивачем та ТзОВ «Овертрейд компані» де чітко зазначено, що оплата за надані послуги проводиться після підписання акту про надання послуг та реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

          Позивач повністю розрахувався за надані йому послуги згідно укладених у травні та жовтні 2019 року договорів із ТОВ “Овертрейд компані”. За надані послуги у червні 2019 року - розрахунок був проведений з 11.07 по 26.07.2019 року, а за послуги надані в листопаді 2019 року - з 18.12 по 23.12.2019 року.

          В абз.7 стор. 20 Акту вказано, що “аналізом відомостей з ЄРПН за період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року не встановлено придбання товарів робіт послуг реалізацію яких оформлено у травні-червні 2019 року продавцем ТОВ “Овертрейд компані”. З цієї інформації залишається незрозумілим чому не згадано про можливість співпраці ТОВ «Овертрейд компані» із суб`єктами господарювання, які не є платниками ПДВ та не вказано про аналіз відомостей з ЄРПН за жовтень-листопад 2019 року.

          З боку ТзОВ «БРОК», ТОВ «Овертрейд компані» було вчинено усі необхідні дії, що передбачені чинним законодавством України для подібного типу господарських операцій, було складено необхідні первинні документи, а результати господарських операцій належним чином відображено у звітності.

          Від ТОВ “Овертрейд компані” ТзОВ “БРОК” отримало наступні податкові накладні:

          № 502 від 30.06.2019 року;

          № 357 від 27.11.2019 року;

          № 404 від 30.11.2019 року.

          На підставі вказаних висновків, 19.10.2021 року ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №24495/13-01-0702.

          Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

          Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

          Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

           1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією   та законами України;

           2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

           3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

           4) безсторонньо (неупереджено);

           5) добросовісно;

           6) розсудливо;

           7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

           8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

           9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

           10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначаються Податковим кодексом України.

          Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом, є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

          Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, окрім іншого, у разі придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

          Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (частина 1 пункту 198.3 статті 198).

          Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (частина 2 пункту 198.3 статті 198).

          Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

          Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

          При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200).

          При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу – або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200).

          Отже, з системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений   належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

          Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

          Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

          Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

          Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

          Разом з тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

          Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

          а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

          б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

          За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість, окрім іншого, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

          Пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

          Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

          постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

          отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

          Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної,     у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

          Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

          а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

          б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

          Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункт 192.1 стаття 192 Податкового кодексу України)

          На виконання пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

          Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

          Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

          Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

          Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Отже, зміст вказаних норм, дає підстави дійти висновку, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

          До податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період. У податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані про обсяги фактично здійснених операцій у відповідності з даними первинних документів і бухгалтерського обліку, тобто дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

          Помилково подана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна за операціями, які фактично здійснені не були, дані про які не внесено до податкового обліку платника податків та не підтверджено первинними документами, не є підставою для внесення даних за такою податковою накладною до податкової декларації.

          Втім, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на таке.

          Між ТзОВ "БРОК” та ТзОВ “Овертрейд компані” у травні та жовтні 2019 року були укладені договори про надання послуг і по факту надання яких були складені акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) та оформлені податкові накладні, а саме:

          - договір про надання послуг № 27/05 від 27.05.2019 року, акт № ОУ-502/06 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2019 року, податкова накладна № 502 від 30.06.2019 року;

          - договір про надання послуг № 21/10 від 21.10.2019 року, акт № ОУ-0000011 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 27.11.2019 року, податкова накладна № 357 від 27.11.2019 року; акт № ОУ-0000012 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2019 року, податкова накладна № 404 від 30.11.2019 року.

          Позивач повністю розрахувався за надані йому послуги згідно укладених у травні та жовтні 2019 року договорів із ТОВ “Овертрейд компані”. За надані послуги у червні 2019 року - розрахунок був проведений з 11.07 по 26.07.2019 року, а за послуги надані в листопаді 2019 року - з 18.12 по 23.12.2019 року, що підтверджується копіями банківських виписок долучених до матеріалів справи.

          Суд зазначає, що неможливість встановлення податковим органом під час перевірки джерела походження товарів, які придбавались, так само, як і неможливість встановлення наявності достатніх ресурсів для здійснення господарських операцій та недотримання контрагентами позивача податкового законодавства, не можуть бути підставою для обгрунтованих висновків про не реальність цих операцій.

          Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про не відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та наявність підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування.

          Відповідно до  ст. 139 КАС України  на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7  255,91 грн, сплаченого згідно з квитанцією №4243 від 02.12.2021.

          Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -      

В И Р І Ш И В:

          Адміністративний позов задовольнити.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №24495/13-01-0702 від 05.11.2021 року прийняте ГУ ДПС у Львівській області на підставі акту документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «БРОК» № 19496/13-01-07-02/20833498 від 19.10.2021 року.

          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОК» (ЄДРПОУ 20833498) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 7  255 (сім тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень 91 копійок.

          Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів  з дня складення повного рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

                    Суддя                                                                       Сакалош В.М.