Ухвала

20 березня 2023 року

м. Київ

справа № 490/5834/19

провадження № 61-3460ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2023 року

та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс плюс» про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»), Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс плюс» (далі - ТОВ «Рієлтіс плюс») про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна.

Центральний районний суд міста Миколаєва своїм рішенням від 10 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Центральний районний суд міста Миколаєва додатковим рішенням

від 21 січня 2022 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» понесені судові витрати в сумі 67 852,46 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рієлтіс плюс» понесені судові витрати в сумі 14 000 грн.

Миколаївський апеляційний суд своєю постановою від 30 січня 2023 року рішенняЦентрального районного суду міста Миколаєва від 10 грудня

2021 року залишив без змін.

Миколаївський апеляційний суд додатковою постановою від 13 лютого 2023 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»

про ухвалення додаткового рішення задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 10 000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.

07 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2023 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи вказаного клопотання, суд приходить до висновку, що відсутня необхідність для поновлення заявниці строку на касаційне оскарження, оскільки він не пропущений.

Разом з тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається

до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 921 грн.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (6 905 грн).

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Звертаючись до суду з позовом у липні 2019 року, ОСОБА_1 просила:

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на нежитлове приміщення - кафе з літнім майданчиком загальною площею 1 060,2 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності :20078895, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34877076 від 21 квітня 2017 року 12:14:02;

- витребувати з володіння ТОВ «Рієлтіс Плюс» нежитлове приміщення - кафе з літнім майданчиком загальною площею 1 060,2 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року

у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зробила висновок про те, що судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.

З огляду на зміст касаційної скарги, заявницею оскаржуються судові рішення, якими відмовлено у задоволенні однієї вимоги майнового характеру (витребування майна із чужого незаконного володіння) та однієї вимоги немайнового характеру (скасування державної реєстрації права власності).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції

у липні 2019 року, то заявниця за подання касаційної скарги в частині немайнової вимоги має сплатити судовий збір у розмірі 1 536 грн

(768,40 грн х 200 %).

Проте, касаційна скарга ОСОБА_1 та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість нежитлового приміщення - кафе). Таким чином, суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження

у справі, оскільки неможливо встановити вартість майна, про витребування якого просить позивачка у позові.

Позовна вимога майнового характеру - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.

Таким чином, позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов`язана з володінням майном.

Отже, заявниці необхідно самостійно визначити розмір судового збору

в частині майнової вимоги за подання касаційної скарги, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок тощо)

та сплатити його у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості вказаного майна.

У разі, якщо вартість спірного нежитлового приміщення - кафе не перевищує 100 або 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400 грн або 671 000 грн відповідно) заявниці необхідно врахувати, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, ОСОБА_1 слід сплатити суму судового збору за майновою та немайновою вимогами за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 січня 2023 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Суддя І. М. Фаловська