Головуючий апеляційної інстанції - Юрченко В.П. 

                                                                                                                    Головуючий першої інстанції Стиран В.В.

 

 

                                                                

                                                                Україна

                     ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   

                                                            ПОСТАНОВА

                                                          Іменем   України       

           

14 квітня 2009 року                                                                           справа № 2-а-20205/08/0570

 

Приміщення суду за адресою: м. Донецьк, проспект Шевченко, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:	Юрченко В.П.
суддів	Горбенко К.П.,  Лях О.П.,
при секретарі  за участю: представника позивача	Шептульовій С.Ю.  ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому	судовому засіданні
апеляційну скаргу відповідача	Управління Пенсійного фонду України  в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області
на постанову	Донецького окружного адміністративного суду
від	11 грудня  2008 року
по справі за позовом	№ 2-а-27239/08   ОСОБА_2
до	Управління Пенсійного фонду України  в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області
про	визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

                                                             В С Т А Н О В И Л А:

 

                16 вересня 2008 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними щодо відмови  в перерахунку  і виплаті пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне забезпечення», ст.ст. 53,  ч.4 ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказуючи на те, що вона є вдовою  особи,  яка була учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії 1-ї групи інвалідності та має право на отримання 50 % розміру пенсії, яка повинна була б бути йому призначена у відповідності до  ст.ст. 50, 54 спеціального Закону в розмірі не менше ніж 10 мінімальних пенсій за віком  та додаткової пенсії в розмірі 100 %.

                 Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року позов було задоволено. Визнано неправомірними дії  відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за втратою годувальника із розрахунку 50 % від  пенсії померлого годувальника та додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_2. перерахунок пенсії з 01.05.2008 року із розрахунку п'яти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.                    

                  Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права і просить постанову суду першої інстанції скасувати і відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

                 В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що Управління правильно та правомірно здійснювало розрахунок пенсії позивачу відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».                 

                           

                В судовому засіданні представник позивача, яка підтримала доводи  позову та  рішення суду першої інстанції, заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

                Відповідач до апеляційної інстанції не з'явився, надав клопотання по розгляд справи за відсутності свого представника. 

                 Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, а судове рішення змінити з таких  підстав.

                    Судом  першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3  та ОСОБА_2, уклали шлюб ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про  одруження.

                    ОСОБА_3.  мав статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 1-ї групи інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 9, 10).

                      Згідно експертного висновку від 20.07.2001 року № 136 вбачається, що  захворювання, яке привело до смерті чоловіка позивачки, пов'язано з  ліквідацією аварії на ЧАЕС. (а.с.11).

                      Судом встановлено, що ОСОБА_2. перебуває на обліку  відповідача та отримує пенсію за втратою годувальника.

                   Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на  підставі  Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу  призначено пенсію,  розмір  якої  відповідач визначив  згідно  з  постановою  Кабінету Міністрів  України  "Про  підвищення  розмірів  пенсій  та   інших соціальних  виплат  окремим  категоріям пенсіонерів,  фінансування яких здійснюється за рахунок  коштів  державного  бюджету"  від  3 січня 2002 року N 1, виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій  та  додаткових  пенсій  за шкоду,  заподіяну  особам,  віднесеним до 1 категорії,  відповідно 19,91 гривні.

                    Колегія суддів вважає, що вказані дії відповідача є протиправними з таких підстав.    

                   Відповідно  до   частини першої статті 46 Конституції України громадяни  мають  право  на  соціальний захист, що включає  право  на  забезпечення  їх у разі повної,  часткової або тимчасової втрати працездатності,  втрати годувальника, безробіття з  незалежних  від  них  обставин,  а  також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                  Основні положення   щодо   реалізації  конституційного  права громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону  їхнього  життя  і  здоров'я,  створення  єдиного  порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій,  умов проживання  і  трудової  діяльності  на  них,  соціального захисту потерпілого населення визначені та  закріплені  в  Законі  України "Про   статус   і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

                   Частиною третьою статті 54 цього Закону визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

                    В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

          Статтею 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

           З таких підстав, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що  розмір пенсії за втратою годувальника має визначатись із розрахунку 50 % від основної державної пенсії по інвалідності, яку б міг отримувати годувальник при  житті, розмір якої  не міг бути нижчим ніж 8  мінімальних пенсій за віком.

                Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання  відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист  громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи", якою передбачено,  що порядок обчислення пенсії  по  інвалідності,  що  настала   внаслідок   каліцтва   чи захворювання,  і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської   катастрофи   визначається   Кабінетом   Міністрів України,  оскільки  надання  законодавцем  такого  права  Кабінету Міністрів України не  означає,  що  останній,  встановлюючи  такий порядок,  може  допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же  Законом.  Тобто,  Кабінет  Міністрів  України повинен  був встановити зазначений порядок,  не порушуючи положень цього Закону,  в тому числі й  інших  законів,  якими  встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

                    Зі статі 54 Закону України "Про  статус  і  соціальний захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок  Чорнобильської катастрофи" випливає,  що під  час  визначення  розміру пенсії   за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія  за віком.

               За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії  за  віком визначається  лише  за  правилами,  передбаченими  частиною першою статті  28  Закону  України  "Про   загальнообов'язкове   державне пенсійне  страхування", іншого нормативно-правового акта,  який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір, немає.

                З огляду на  викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції  щодо невзяття до уваги положень частини  третьої  статті  28  Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ,   з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом, оскільки  наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для  відмови  в  реалізації позивачем  конституційної  гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної  пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком,  як це встановлено статтею 54 Закону України "Про статус і  соціальний  захист громадян,   які   постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

                  Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р., згідно статті 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                Колегія суддів не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначений пунктами 2-4 ст.9 КАС України.

                Суд першої інстанції правомірно визнав незаконним рішення відповідача щодо відмови у виплаті основної пенсії в розмірі встановленому Законом  та зобов'язав здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

       Разом з тим,  суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про  задоволення вимог щодо визнання відмови у перерахунку пенсії із розрахунку додаткової пенсії у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, яка б призначалась годувальнику при житті, відповідно до статті 50 цього Закону.

                 Так, відповідно до статті 50 спеціального Закону, визначено, що особам, віднесеним до категорії 1 виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю. Тобто це додаткова  пенсія, яка виплачується саме постраждалій особі за  заподіяну шкоду здоров*ю, і не може призначатись будь-яким іншим особам.

       Статтю 52 цього закону встановлена щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто  поряд  з основним розміром пенсії за втратою годувальника, встановленим статтею 54 Закону,   додаткового виплачується  вказана компенсація.

                При цьому статтею 53 Закону визначено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

             Тобто,  суд першої інстанції помилково застосував  статтю 50  закону, в той час коли застосуванню підлягає саме вимоги статті 52. Встановивши порушення матеріального права, суд апеляційної інстанції  позбавлений  можливості вийти за межі заявленого позову, і не може розглядати та встановлювати право позивача на отримання  компенсації відповідно до статті 52 КАС України, тому що  такі позовні вимоги не заявлялись.

           Крім того, суду першої інстанції помилково визначив дату з якої необхідно провести перерахунок пенсії позивачу з огляду на наступне.

           На час звернення позивача з відповідною заявою 17 квітня 2008 року щодо перерахунку пенсії підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-V Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, які виключали можливість здійснення перерахунку пенсії позивача.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни до законодавчих актів, які були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а саме до статей Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до 01.01.2008 року.

            Таким чином, судова колегія вважає, що на час розгляду справи судом першої інстанції у позивача виникло право на перерахунок пенсії у зв'язку з її збільшенням тільки з 22 травня 2008 року, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

 

               Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, але помилково застосував норму матеріального права, що є підставою для зміни  судового рішення.

               На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 195-196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ст.207, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

 

                                                                  ПОСТАНОВИЛА:

 

               Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня  2008 року по справі № 2-а-20205/08  - задовольнити частково.

               Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня  2008 року по справі № 2-а-20205/08  за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області - змінити.

               Виключити з абзацу другого резолютивної частини постанови  слова: «та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю в розмірі 100 %».

               Абзац другий викласти у наступній редакції:

               Зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 виходячи із розміру 50 % пенсії померлого годувальника, яка розраховується у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 22 травня 2008 року.

               В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня  2008 року по справі № 2-а-20205/08 - залишити без змін.

               Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.         

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

             Повний текст постанови складено 18.04.2009 року, вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні в присутності представника позивача 14.04.2009 року.

 

           Головуючий суддя                                                                          В.П. Юрченко 

           

             Судді                                                                                               К.П.Горбенко

 

                                                                                                                      О.П.Лях