ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 року                              м. Дніпро                              Справа №  904/1412/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Кам`янської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 (суддя Соловйова А.Є., повне судове  рішення складено 18.07.2022) у справі      № 904/1412/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трабл-шутер сервіс»,     м. Кам`янське, Дніпропетровської області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд», м. Кам`янське, Дніпропетровської області,-

ВСТАНОВИВ:

1.          Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 відмовлено у задоволенні заяви Кам`янської міської ради про визнання недійсними правочинів про надання фінансової допомоги та відступлення права вимоги.

Ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні недійсними правочинів щодо уступки права вимоги мотивована імперативними положеннями статей 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до яких в межах підозрілого періоду може бути оскаржено лише правочини стороною якого є боржник у справі про банкрутство, в той час як боржник у даному випадку не є стороною спірних правочинів про відступлення права вимоги.

У задоволенні вимоги про визнання недійсними правочинів з надання боржнику поворотної фінансової допомоги, мотивованої фіктивністю цих угод, місцевий господарський суд відмовив, оскільки матеріалами справи підтверджено зарахування на рахунки боржника грошових коштів, що є предметом спірних договорів, тому відсутні підстави для застосування положень статті 234 Цивільного кодексу України.

2.          Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Кам`янська міська рада звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 у справі              № 904/1412/20 скасувати і ухвалити рішення, яким заяву про визнання правочинів недійсними задовольнити.

Скаржник зазначає, що оскаржувані правочини про надання боржнику фінансової допомоги мають ознаки фраудаторності, вчинені на шкоду кредиторам, оскільки не містять економічної мети їх укладення, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Скаржник вважає фіктивними правочини про надання боржнику фінансової допомоги як такі, що вчинені без наміру створити юридичні наслідки в момент їх укладення.

Правочини щодо переуступки права вимоги, на думку скаржника, укладені із заінтересованими особами всупереч інтересам боржника у даній справі, за відсутності доказів звернення до боржника з вимогами про повернення грошових коштів, що є предметом договорів переуступки права вимоги.

Також скаржник зазначає, що на момент укладення договорів уступки прав вимоги боржник мав грошові кошти для погашення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги, що на його думку свідчить про безпідставність укладення договорів цесії.

3.          Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Керуючий санацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд», – арбітражний керуючий Проскурін Дмитро Олександрович, у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Керуючий санацією вважає безпідставними доводи скаржника щодо фіктивності укладених правочинів з надання боржнику поворотної фінансової допомоги, оскільки отримання боржником грошових коштів за спірними правочинами підтверджується актом звірки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд».

Арбітражний керуючий зазначає, що положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягають застосуванню до спірних правовідносин за темпоральним критерієм, оскільки спірні правочини укладені до набрання чинності цим Кодексом.

Арбітражний керуючий заперечує доводи скаржника, що наявність у боржника можливості погасити заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги є підставою для визнання недійсними договорів уступки права вимоги за цими зобов`язаннями, оскільки невиконання зобов`язання, що є предметом договору уступки права вимоги, не є підставою для визнання договору цесії недійсним.

Керуючий санацією зазначає, що боржник не є стороною спірних договорів уступки права вимоги, в той час як положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають право на оскарження правочинів, вчинених саме боржником у межах підозрілого періоду, у зв`язку з чим вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

4.          Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кам`янської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 у справі № 904/1412/20.

У судовому засіданні 15.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5.          Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» (позичальник) 14.01.2019 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія» договір № 14/01 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у сумі 390500,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» (позичальник) 21.03.2019 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія» договір № 21/03 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у сумі 5000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» (позичальник) 02.02.2019 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія» договір № 02/04 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у сумі 650000,00 грн.

На виконання зобов`язань за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 14/01 від 14.01.2019, № 21/03 від 21.03.2019 та № 02/04 від 02.04.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія» перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» грошові кошті в загальній сумі           1045500,00 грн, що підтверджується випискою по відкритому в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» рахунку боржника у даній справі                                    № UА843510050000026001034001200 від 01.02.2022 і не заперечується сторонами у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» 01.05.2019 підтвердило заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія» за договорами № 02/04 від 02.04.2019, № 14/01 від 14.01.2019 та № 21/03 від 21.03.2019 шляхом підписання акту звірки від 01.05.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія» (цедент) уклало 03.05.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аюрлекс» (цесіонарій) договір уступки права вимоги (цесії) № 05-19, відповідно до пункту 2 якого цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання грошового зобов`язання з повернення отриманої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 1045500,50 грн, яке виникло на підставі договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 14/01 від 14.01.2019, №21/03 від 21.03.2019 та № 02/04 від 02.04.2019, укладеними між цедентом і боржником.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аюрлекс» (цедент) уклало 08.04.2020 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трабл-шутер сервіс» (цесіонарій) договір уступки права вимоги (цесії) № 04-20/4, відповідно до пункту 2 якого цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання грошового зобов`язання з повернення отриманої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 6337474,10 грн, яке у тому числі виникло на підставі договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 14/01 від 14.01.2019, № 21.03.2019 та № 02/04 від 02.04.2019, укладеними між цедентом і боржником.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2020 відкрито провадження у справі № 904/1412/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трабл-шутер сервіс» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2020 визнані додаткові грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Траб-шутер сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд», у тому числі за договором уступки від 08.04.2020 № 04-20/4.

6.          Мотиви з яких суд апеляційної інстанції не погоджується з ухвалою суду.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні заяви кредитора у справі про банкрутство у визнанні недійсними правочинів про надання боржнику поворотної фінансової допомоги і правочинів про відступлення права вимоги, стороною яких боржник є.

Позов у даній справі обґрунтовано наявністю підстав для визнання правочинів недійсними в силу положень статті 234 Цивільного кодексу України як фіктивних, оскільки їх вчинено без наміру створення правових наслідків для сторін, а також на шкоду кредиторам для створення штучної заборгованості боржника (фраудаторний правочин).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Фраудаторними правочинами у цивілістичній доктрині останніх років в українській судовій практиці називають правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Верховний суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 24.11.2021 за результатами розгляду справи № 905/2030/19 (905/2445/19) розмежував кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів.

Верховний суд зазначив, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору поінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.

Якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі        № 904/4567/18, Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах виходив, зокрема з того, що в разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм (зловживання правом).

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Фраудаторним може  виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.

Таким чином, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і відповідно до статей 3, 13 Цивільного кодексу України.

Вчинені боржником три спірні договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договорами позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Враховуючи вищевикладене, звертаючись з заявою про визнання недійсним спірних договорів позики з підстав їх фіктивності, заявник має довести, що учасники цього правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Пунктом 2.3 договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги встановлено, що допомога надається позикодавцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

У розділі 9 договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зазначено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробізнесбуд» відкрито розрахунковий рахунок в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 .

Наявною в матеріалах справи випискою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» по рахунку № НОМЕР_1 підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що з січня по квітень 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпробізенесбуд» 1045500,00 грн на виконання умов договорів № 14/01 від 14.01.2019, № 21/03 від 21.03.2019 та № 02/04 від 02.04.2019.

З урахуванням зазначеного місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо безпідставності вимог про визнання договорів     № 14/01 від 14.01.2019, № 21/03 від 21.03.2019 та № 02/04 від 02.04.2019 недійсним з підстав їх фіктивності.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у сторін спірних правочинів бажання з настання правових наслідків, обумовлених договором, що підтверджується його виконанням шляхом передання позикодавцем обумовлених умовами договорів грошових коштів позичальнику.

Щодо наявності ознак фраудаторності спірних правочинів договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17).

Як зазначено вище, сторони виконали умови договорів про відступлення права вимоги та досягли правового результату, обумовленому цими договорами, тому відсутні підстави для визнання його недійсним як фіктивного.

На виконання умов спірних договорів надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги боржник у справі про банкрутство отримав обумовлені цими договорами грошові кошти, тому внаслідок укладення цих договорів зменшення обсягу майнових активів боржника не відбулося, відповідно укладення цих договорів не призвело до завдання шкоди кредиторам, а також до неплатоспроможності боржника у справі про банкрутство.

Крім того, спірні договори є безвідсотковими, що покладає на боржника обов`язок з повернення такої ж суми грошових коштів, яку він отримав від позикодавця, тому майновий стан боржника не погіршився, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що боржник у справі про банкрутство здійснив умисні недобросовісні дії (які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника), спрямовані на ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, тобто зловживання правом, що і є основною ознакою  фраудаторного правочину.

Заявником не надано достатніх доказів для висновку щодо наявності ознак фраудаторності вказаних правочинів. При цьому посилання заявника на те, що боржником не вживались заходи з повернення суми отриманих коштів та на наявність у боржника грошових коштів на момент отримання фінансової допомоги, не є достатньою обставиною для висновку щодо фраудаторності правочину, а є звичайними обставинами господарської діяльності особи.

Апеляційний господарський суд визнає помилковим висновок місцевого господарського суду про неможливість застосування до правовідносин сторін у даній справі положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, здійснений з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, оскільки у постанові від 28.10.2021 за результатами розгляду справи № 911/1012/13 Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відступив від вищевикладеної правової позиції.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 зазначив, що на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

Аналіз норм статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 цього Кодексу, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас зазначений помилковий висновок місцевого господарського суду щодо темпорального застосування положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не призвело до неправильного вирішення спору.

Стосовно вимог заявника про визнання недійсними договорів уступки права вимоги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Таким чином, вимоги про визнання недійсними правочинів підлягають розгляду в межах справи про банкрутство у випадках, коли їх стороною є безпосередньо боржник.

Сторонами спірних договорів уступки права вимоги № 05-19 від 03.05.2019 та № 04-20/4 від 08.04.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровська агропромислова компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аюрлекс» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Трабл-шутер сервіс». Скаржник не є стороною спірних правочинів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що вимоги про визнання недійсними договорів уступки права вимоги № 05-19 від 03.05.2019 та № 04-20/4 від 08.04.2020 не підлягають розгляду в рамках провадження у справі № 904/1412/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробізенесбуд», а мають розглядатися в окремому позовному провадженні відповідним судом із залученням належних відповідачів та сплатою судового збору.

Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що боржник не є стороною цих договорів уступки права вимоги і не здійснює жодних розрахунків ані з первісним, ані з новим кредитором на підставі цих договорів, тому укладення договорів уступки, ні їх виконання шляхом відступлення права вимоги первісним кредитором новому кредитору не може призвести до погіршення становища ні боржника, ні інших кредиторів у справі про банкрутство, оскільки не створює нових зобов`язань для боржника.

Крім того, скаржник не зазначив, які саме права та законні інтереси боржника порушені внаслідок укладення спірних правочинів уступки права вимоги, стороною яких боржник не є.

7.          Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кам`янської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 у справі № 904/1412/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 у справі № 904/1412/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.03.2023

Головуючий суддя                                                            Ю.Б. Парусніков

Суддя                                                                                Т.А. Верхогляд

Суддя                                                                                І.О. Вечірко