ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2023 року          м.Дніпро         Справа №  200/10627/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя    Чус О.В. (доповідач), 

судді    Кощеєв  І.М., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Солодова І.М.     

Представники сторін:

від позивача: Корнілова Е.Ю., посвідчення №0781   від 20.01.2017 р.,   адвокат;

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу  Дніпровської міської ради, м. Дніпро на рішення  Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 (повне рішення складено  20.07.2022, суддя  Золотарьова Я.С.) у справі №  200/10627/19

за позовом  ОСОБА_1 , м. Дніпро

до  Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про  визнання поновленим договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою до Дніпровської міської ради та просила суд:

- визнати поновленим на тих самих умовах на той самий строк на п`ять років, тобто до 20.03.2024 договір оренди земельної ділянки від 20.03.2014 по пр. Слобожанський, 117 у м. Дніпро  земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:064:0047, площею 0,0845 га в редакції Додаткової угоди від 10.01.2019;

- визнати поновленим на тих самих умовах на той самий строк на п`ять років, тобто до 20.03.2024 договір оренди земельної ділянки від 20.03.2014 по пр. Слобожанський, 117  у м. Дніпро земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:064:0046, площею 0,0564 га в редакції Додаткової угоди від 10.01.2019.

Позивач зазначає, що 10.01.2019, тобто до закінчення строку дії спірних договорів, він на виконання вимог частин 1-3 статті 33 Закону України  Про оренду землі  та пункту 8 договорів, звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди землі, до якого було долучено проекти додаткових угод про поновлення договорів оренди землі та інші документи. Проте і протягом місяця з моменту отримання клопотання про поновлення договорів оренди землі, і до дня спливу строку дії договорів оренди землі в порушення частини 5 статті 33 Закону України  Про оренду землі, Дніпровською міською радою не повідомлено позивача про прийняте рішення, додаткової угоди про поновлення договорів не укладено.

Крім того, протягом  місяця  після  закінчення  строку  дії договорів від відповідача до позивача не надходило листа-повідомлення про заперечення у поновленні договорів оренди землі, складеного відповідно до вимог частини 6 статті 33 Закону України  Про оренду землі.

Позивач вважає, що спірні договори оренди поновили свою дію на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Звернення позивача щодо підписання додаткових угод про поновлення договорів оренди землі після закінчення їх дії залишені відповідачем без розгляду, що є ухиленням Дніпровської міської ради від укладання додаткових угод.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.05.2021 вищезазначене рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.12.2021 касаційну скаргу позивача частково задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2020 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19.05.2021 скасовано. Провадження у справі № 200/10627/19 закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Позивач звернувся до Верховного Суду з вищевказаною заявою.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 справу № 200/10627/19 передано для продовження розгляду до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 у  даній справі позов задоволено у повному обсязі. Визнано поновленим на тих самих умовах на той самий строк на п`ять років, тобто до 20.03.2024, договір оренди земельної ділянки від 20.03.2014 по пр. Слобожанський, 117 у м. Дніпро земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:064:0047, площею 0,0845 га в редакції Додаткової угоди від 10.01.2019:

Додаткова угода

про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2014р.

(зареєстровано в реєстрі №183)

м.Дніпро                                                                                             10 січня 2019

Дніпровська  міська  рада (49000 м. Дніпро, пр. Д.  Яворницького,  75) в особі _____________________________, який діє на підставі __________________________,  іменованому в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та Сєдіна Ганна Володимирівна (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) іменована в подальшому "Орендар", з другого боку, згідно зі ст.ст. 21, 33 Законом України "Про оренду землі" за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:064:0046 (зареєстровано в реєстрі №183 ) на той же строк, тоб то на 5 років.

2. Всі інші умови вищевказаного договору  оренди земельної ділянки з кадастровим

номером 1210100000:04:0064:0046 (зареєстровано в реєстрі №183) , не визначені даною угодою, залишаються незмінними.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної та набирає

чинності після підписання сторонами .

Реквізити та підписи сторін

Орендодавець                                                                        Орендар

Дніпропетровська міська рада                                                    Сєдіна Ганна Володимирівна

49000, м. Дніпро                                                                      ІПН 2792018481

Пр. Д. Яворницького, 75                                                              Зареєстрована за адресою:

ЄДРПОУ 26510514  49000,                                                             м. Дніпро

Тел.__________________                                                              вул. Ак. Чекмарьова, б.2, кв.29

_____________________  ________________                              Г.В. Сєдіна

Визнано поновленим на тих самих умовах на той самий строк на п`ять років, тобто до 20.03.2024, договір оренди земельної ділянки від 20.03.2014 по по пр. Слобожанський, 117 у м. Дніпро земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:064:0046, площею 0,0564 га в редакції Додаткової угоди від 10.01.2019.

Додаткова угода

про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2014р.

(зареєстровано в реєстрі №184)

м. Дніпро                                                                                   10 січня 2019

Дніпровська  міська  рада (49000 м. Дніпро, пр. Д.  Яворницького,  75) в особі _____________________________, який діє на підставі __________________________,  іменованому в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та Сєдіна Ганна Володимирівна  (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) іменована в подальшому "Орендар", з другого боку, згідно зі ст.ст. 21, 33 Законом України "Про оренду землі" за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:064:0047 (зареєстровано в реєстрі №184 ) на той же строк, тоб то на 5 років.

2. Всі інші умови вищевказаного договору  оренди земельної ділянки з кадастровим

номером 1210100000:04:0064:0047 (зареєстровано в реєстрі №184), не визначені даною угодою, залишаються незмінними.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної та набирає

чинності після підписання сторонами .

Реквізити та підписи сторін

Орендодавець                                                              Орендар

Дніпропетровська міська рада                                               Сєдіна Ганна Володимирівна

49000, м. Дніпро                                                              ІПН 2792018481

Пр. Д. Яворницького, 75                                                    Зареєстрована за адресою:

ЄДРПОУ 26510514  49000,                                                    м. Дніпро

Тел.__________________                                                    вул. Ак. Чекмарьова, б.2, кв.29

_____________________                                                    __________________Г.В. Сєдіна

Стягнуто з Дніпровської міської ради  на користь Сєдіної Ганни Володимирівни1 судовий збір у розмірі 1  921,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 20  000,00 грн.

Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що    позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. 

Не погодившись з зазначеним рішенням Дніпровська міська рада, м. Дніпро звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 у справі № 200/10627/19; скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити; стягнути на користь Дніпровської міської ради  сплачений судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції встановлено фактичні обставини справи, однак зроблено неправильний висновок щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин; не взято до уваги факт невірного способу захисту, обраного позивачем; враховуючи наявність заперечень орендодавця проти поновлення Договору оренди, про які в письмовому вигляді було повідомлено Позивача, та відсутність доказів на підтвердження належного виконання Позивачем своїх обов`язків за договором, відсутні правові підстави для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення Договору оренди; Позивач не має діючих Договорів оренди спірних земельних ділянок  не повернув їх Відповідачу, використання земельних ділянок є таким, що суперечить вимогам законодавства України; вказана Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у 20 000 грн. значно завищена, оскільки представником Позивача не виконано вимогу процесуального законодавства, за якою передбачено подачу детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2022  у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя    Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2022 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 200/10627/19. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №200/10627/19.

14.09.2022 матеріали справи № 200/10627/19 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2022 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 у справі № 200/10627/19  - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2022 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради,  м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 у справі № 200/10627/19. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 10.11.2022 о 11 год. 00 хв.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про те, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, справедливим, неупередженим, прийнято з повним дотриманням основних засад господарського судочинства. Позиція Відповідача по даній справі з огляду на наявність відповідної судової практики з аналогічних спорів, являє собою маніпуляцію термінами з боку осіб, які представляють місцеву владу, з метою за будь яку ціну не подовжувати договори оренди земельних ділянок по фактичному розміщенню нерухомого майна всупереч вимогам законодавства.

Судові витрати на правничу допомогу, які були стягнуті згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 року по справі №200/10627/19, є доведеними, обґрунтованими, неминучими , співмірними та доцільними.

Розмір витрат, які Позивач понесла при апеляційному перегляді даної справи в Центральному апеляційному господарському суду складається з витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 7000 грн.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11,07.2022р. по справі №200/10627/19 залишити без змін. Стягнути з Відповідача судові витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 7000 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 (у зв`язку з участю, на підставі наказу Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2022р. №17-а, у семінарських заняттях по підвищенню кваліфікації діяльності органів суддівського самоврядування     судді Дарміна М.О.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

10.11.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, складу та працівників суду через   оголошення на території Дніпропетровської області, у цей час, повітряної тривоги, згідно даних активної карти повітряних тривог (сайту https://alerts.in.ua).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2022 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі № 200/10627/19, яке відбудеться 12.01.2023 на 11:00 годин.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Чус О.В. у відрядженні,        розгляд справи № 200/10627/19, призначеної на 12 січня 2023 року   не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023 розгляд апеляційної скарги   Дніпровської міської ради, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 у справі № 200/10627/19 призначено у судовому засіданні на     16.03.2023           о           11:00     год.

16.03.2022 відповідач/скаржник  наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника скаржника.

16.03.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши  присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 30595025 від 12.07.2011 (т.1 арк.с.29).

Між Сєдіною Ганною Володимирівнаю (орендар) та Дніпровською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі від 20.03.2014, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 183 (т.1 арк.с.6).

Також між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі від 20.03.2014, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 184 (т.1 арк.с14).

Вищезазначені договори є тотожними за змістом.

Відповідно до пункту 1 договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню вбудованого нежитлового приміщення, яка знаходиться за адресою: по проспекту Газети «Правда», 117.

Згідно пункту 1.1 договорів, підставою для укладання цього договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 30.10.2013 № 148/42.

Пунктом 2 договору № 183 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0564 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 5,75% або 0,0032 га.

Пунктом 2 договору № 184 встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0845 га.

Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:064:0046 (пункт 2.5 договору № 183).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:064:0047 (пункт 2.5 договору № 184).

Пунктом 8 договорів встановлено, що договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивачем на адресу відповідача 10.01.2019 було направлено лист-повідомлення (т.1 арк.с.23), в якому він просив поновити договори оренди від 20.03.2014 (кадастрові номера 1210100000:04:064:0046 та 1210100000:04:064:0047). В додаток до вищезазначеного листа, позивачем було надано проекти додаткових угод.

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 12.02.2019 вих.№8/13-635 повідомив позивача про необхідність доопрацювання пакету документів, необхідного для підготовки відповідного проекту рішення міської ради про поновлення договору оренди.

Матеріали справи не містять будь-якого рішення Дніпровської міської ради, прийнятого за результатами розгляду листа-повідомлення позивача.

Відповідно до листа Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області Державної Фіскальної служби України (т.1 арк.с.34) по ФОП Сєдіній Г.Вю наявна ІКП за кодом класифікація- доходів бюджету - 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб" станом на 15.02.2019 рахується переплата у сумі 10 596,30 грн.

Позивач зазначає, що з урахуванням належного виконання орендарем умов договорів оренди, повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк у нього існує переважне право на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих саме умовах.

При цьому, відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди спірної земельної ділянки про його поновлення, чим порушує вимоги Закону України  Про оренду землі  та права і охоронювані законом інтереси позивача, зокрема, право на користування спірною земельною ділянкою на законних підставах.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Матеріалами справи встановлено, що строк дії договорів оренди  до 20.03.2019.

Позивачем на адресу відповідача 10.01.2019 було направлено лист-повідомлення (т.1 арк.с.23), в якому він просив поновити договори оренди від 20.03.2014 (кадастрові номера 1210100000:04:064:0046 та 1210100000:04:064:0047). До вищезазначеного листа позивачем було надано проекти додаткових угод.

Частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначені обов`язки органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 та статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Матеріалами справи доведено факт, що будь-якого рішення за результатом розгляду листа-повідомленням від 10.01.2019 Дніпровською міською радою у встановленому законом порядку не приймалося.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Матеріали справи свідчать також і про те, що позивач після закінчення строку дії договору (20.03.2019) заперечень протягом місяця у поновленні договору оренди від відповідача не отримував, продовжував належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати обов`язки землекористувача за спірними договорами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно    враховав обставини своєчасного звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення договору оренди, надання ним проекту додаткової угоди, відсутність рішення відповідача з питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди після закінчення строку його дії, продовження використання земельною ділянкою, а також відсутність заперечення орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору та дійшов правомірного висновку про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк на тих самих умовах.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази звернення позивача до відповідача із клопотанням про поновлення договору оренди землі від 10.01.2019, господарський суд обґрунтовано констатував те, що відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди спірної земельної ділянки про його поновлення, чим порушує вимоги  Закону України "Про оренду землі" та права і охоронювані законом інтереси позивача.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення має самостійне правове значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендар дотримався процедури, встановленої, зокрема, частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме надав до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19  сформовано такий правовий висновок: "Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше".

Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду підтвердила раніше висловлені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), зокрема щодо виникнення у орендаря права на поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції у випадку порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі у відповідь на лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо орендодавець ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою  статті 33  Закону України  Про оренду землі, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню, як обгрунтовані належним чином.

Щодо обраного способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, статтею 13- на ефективний спосіб захисту прав.

Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу щодо захисту цивільного права , яка відповідає його змісту та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Аналогічні положення містяться і в цивільному законодавстві України. Так це ст.15 ЦК України, що визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України звертаючись до суду , Позивач на власний розсуд обирає такий спосіб захисту, який забезпечить ефективний захист порушеного права. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру правовідносин між позивачем та відповідачем, характеру вимоги, що висувається до порушника права.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав .

Такий спосіб захисту судом як визнання права прямо передбачений пунктом 1 частини 2 ст.116 ЦК України, а також ст. 152 Земельного кодексу .

Крім того, перелік способу захисту, вказаний у ст. 16 ЦК України не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який є ефективним у конкретному випадку.

Отже при виникненні спору орендаря з орендодавцем щодо поновлення договору оренди, пред`явлення вимоги щодо визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на тих самих умовах та на той самий строк є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Щодо витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України    визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»     гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі 910/7520/20).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення        неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та  необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Як вбачається з матеріалів справи, Між Сєдіною Ганною Володимирівною  (клієнт) та адвокатом Міхно М.В. (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги від 07.08.2018 (т.1 арк.с.60).

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту як фізичній особі або як суб`єкту підприємницької діяльності  фізичній особі в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Міхно М.В. (адвокат) було укладено додаткову угоду від 01.07.2019 до договору  (т.1 арк.с.59), якою сторони узгодили, що на виконання пункту 2.1 договору адвокат надає клієнту таку правову допомогу: правнича допомога при судовому вирішенні спору щодо визнання поновленим на тих самих умовах на той самий строк договору оренди землі від 20.03.2014 (кадастровий номер № 1210100000:04:064:0046) та визнання поновленим на тих самих умовах на той самий строк договору оренди землі від 20.03.2014 (кадастровий номер № 1210100000:04:064:0047).

Відповідно до пункту 4.1 договору правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях готівкою.

Згідно пункту 4.2.1 договору правова допомога адвоката за цим договором оплачується в розмірі визначеному у протоколі узгодження розміру гонорару, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Протоколу узгодження розміру гонорару від 01.07.2019 (т.1 арк.с.67) сторони узгодили, що гонорар за надання правової (правничої допомоги) адвоката становить 5  000,00 грн. Розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги.

Між сторонами було підписано звіт (акт надання правничої допомоги) від 17.12.2019, відповідно до якого адвокатом надані послуги клієнту на суму 5 000,00 грн.

Клієнтом оплачено адвокату грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 01/07 від 01.07.2019 (т.1 арк.с.69).

Відповідно до Протоколу узгодження розміру гонорару від 23.09.2020 (т.1 арк.с.125) сторони узгодили, що гонорар за надання правової (правничої допомоги) адвоката становить 5  000,00 грн. Розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги.

Між сторонами було підписано звіт (акт надання правничої допомоги) від 05.10.2020, відповідно до якого адвокатом надані послуги клієнту на суму 5  000,00 грн.

Клієнтом оплачено адвокату грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 29/09 від 29.09.2020 (т.1 арк.с.126).

Відповідно до Протоколу узгодження розміру гонорару від 03.06.2021 (т.2 арк.с.59) сторони узгодили, що гонорар за надання правової (правничої допомоги) адвоката становить 5  000,00 грн. Розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги.

Між сторонами було підписано звіт (акт надання правничої допомоги) від 30.08.2021, відповідно до якого адвокатом надані послуги клієнту на суму 5 000,00 грн.

Клієнтом оплачено адвокату грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 03/06 від 03.06.2021 (т.2 арк.с.60).

Відповідно до Протоколу узгодження розміру гонорару від 04.02.2022 (т.2 арк.с.131) сторони узгодили, що гонорар за надання правової (правничої допомоги) адвоката становить 5  000,00 грн. Розмір гонорару адвоката є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги.

Між сторонами було підписано звіт (акт надання правничої допомоги) від 05.05.2022, відповідно до якого адвокатом надані послуги клієнту на суму 5  000,00 грн.

Клієнтом оплачено адвокату грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 04/02 від 04.02.2022 (т.2 арк.с.132).

З матеріалів справи вбачається, що послуги з надання правничої допомоги були надані адвокатом позивачу в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).

Згідно з практикою Європейскього судлу з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Еast/West Аlliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 20  000,00 грн. відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору та складності справи.

Щодо витрат при апеляційному перегляді, колегія суддів зазначає.

На виконання вимоги ст.124,126,129 ГПК України представником позивача повідомлено, що розмір витрат, які Позивач понесла при апеляційному перегляді даної справи в Центральному апеляційному господарському суду складається з витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 7000 грн.

Як доказ здійснення витрат на правничу допомогу адвоката надано копію додаткової угоди від 15.09.2022р., протокол узгодження розміру гонорару від 15.09.2022., звіт адвоката від 04.10.2022р., копію квитанції до прибуткового касового ордера №30/09 від 30 вересня 2022р.

Договором про надання правничої допомоги від 07.08.2018р. (пункт 4.1. та 4.2.), додатковою угодою від 15.09.2022р., протоколом узгодження розміру гонорару від 15.09.2022.було узгоджено фіксований розмір гонорару у сумі 7000 грн. ( сім тисяч гривень) та зазначено, що даний фіксований розмір гонорару не залежить не від кількості витрачених годин адвокатом, не від кількості підготовлених документів, сплачується готівкою. Даний фіксований розмір гонорару адвокат та Позивач вважали найбільш доцільним, так як це дало можливість спрогнозувати витрати Позивача та не призвело до їх збільшення в процесі апеляційного перегляду справи.

Судова практика також підтримує таку позицію, що при встановленні угодою сторін фіксованого розміру гонорару адвоката розрахунок його не надається, а його розмір встановлюється угодою між адвокатом та клієнтом. (Постанова Верховного Суду від 28.12.2020р. справа №640/18402/19, додаткова постанова Верховного Суду від 08.06.2021р. справа №910/3419/20, постанова Верховного Суду від 01.12.2021р. справа №910/14598/20)

В підтвердження оплати правничої допомог адвоката Позивачу була надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №05/06 від 05.06.2019р. , за формою згідно постанови Правління НБУ №148 від 29.12.2017р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» , як найбільш зручна та зрозуміла.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відшкодування витрат, які позивач понесла при апеляційному перегляді даної справи у розмірі 7000,00 грн.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня    2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Статтею 13 ГПК України    встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1    ст. 74 ГПК України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1    ст. 76 ГПК України    належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1    ст. 77 ГПК України    обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1    ст. 276 ГПК України    суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставині, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні    ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.              

Отже, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішені. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, м. Дніпро на рішення  Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 у справі №  200/10627/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2022 у справі №  200/10627/19 - залишити без змін.

Стягнути з Дніпровської міської ради, м. Дніпро на користь ОСОБА_1 , м. Дніпро витрати (апеляційний перегляд) на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та     випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.03.2023.

Головуючий суддя                                                  О.В. Чус

Суддя                                                                      Е.В. Орєшкіна

Суддя                                                                       І.М. Кощеєв