КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судових засідань - ОСОБА_4

за участю:

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015000000000613 щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29 січня 2023 року включно.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи та дані про його особу, на підставі чого дійшов висновку, що інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не в змозі запобігти існуючим ризикам.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо його підзахисного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції, в супереч вимог закону, було вирішено питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, за відсутності відповідного клопотання прокурора. Крім того, судом приймалося рішення про продовження запобіжного заходу після того, як стороною захисту було заявлено відвід судді, який по суті розглянутий не був.

Також, захисник просить врахувати, що ОСОБА_6 утримується під вартою сім років і три місяці, тобто понад особливо тривалий строк визначений практикою Європейського суду, однак весь цей час суд продовжує строк тримання ОСОБА_6 під вартою з одних і тих самим підстав, які на думку захисника є формальними, оцінюючи одні і ті ж самі ризики абстрактно.

При цьому, апелянт вказує, що його підзахисний був активним учасником «Революції Гідності», в свій час вступив до батальйону патрульної поліції особливого призначення «Січ», майже півтора роки брав безпосередню участь у бойових діях за відновлення територіальної цілісності тимчасово окупованих російськими загарбниками окремих регіонів Донеччини та Луганщини, де проявив себе хоробрим і дисциплінованим бійцем.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про розгляд його апеляційної скарги без участі сторін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015000000000613 щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29 січня 2023 року включно.

Перевіривши вказане рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає його законним, а висновки суду щодо не достатності іншого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, обґрунтованими, зважаючи на наступне.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги закону при вирішенні питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

Хоча ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки та постійне місце реєстрації на території України, проте, враховуючи, тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, приймаючи до уваги конкретні обстави справи та суворість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі доведення його винуватості, характер дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , направлені проти життя і здоров`я осіб, що свідчить про підвищений рівень їх суспільної небезпеки, масштабність наслідків, зокрема кількість потерпілих, у тому числі загиблих осіб, обсяг судового слідства, який ще необхідно провести, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший, більш м`який, запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.

Таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що існуючі у поведінці ОСОБА_6 ризики зменшилися, або, що запобігти їм в змозі інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Загальний строк перебування обвинуваченого під вартою не суперечить положенням кримінального процесуального закону.

Також, судом першої інстанції були враховані і дані про особу обвинуваченого, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі захисник. Ті обставини, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій, не зменшує існуючих ризиків, а тому не може бути підставою для зміни йому запобіжного заходу.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором було подано клопотання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою з порушенням норм КПК України, не ґрунтуються на вимогах закону.

Також, є безпідставними і посилання апелянта на те, що судом приймалося рішення про продовження запобіжного заходу після того, як стороною захисту було заявлено відвід судді, який по суті розглянутий не був.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, заяву захисника про відвід суду було залишено без розгляду з тих підстав, що така заява подавалася захисником не вперше, а тому суд першої інстанції розцінив це як намагання стороною захисту затягнути судових процес.

Таким чином, за вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року у зв`язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

___________ __________________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3