Номер провадження 2/754/221/23

Справа №754/622/21

РІШЕННЯ

Іменем України

07 березня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Довгань Г.А.

за участі:

представника позивача: адвоката Мірводи А.М.

відповідача: ОСОБА_1 ,

представника відповідачів: адвоката Кучерявої Т.А.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Кей-Колект» через свого представника звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, який мотивував тим, що 03.04.2008 між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11327082000 відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 167 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 03.04.2028 та зобов`язувався сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором, відповідно до графіку. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, 03.04.2008 ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 уклала договір поруки, відповідно до якого вона зобов`язалася відповідати перед ПАТ «Укрсиббанк» за виконання ОСОБА_2 його зобов`язань, що виникли зіз кредитного договору, в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, штрафних санкцій, передбачених кредитним договором. Відповідно до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ №»Кей-Колект» та договру про відступлення права вимоги від 12.12.2011 зареєстрованого за номером 5057-5058 право вимоги за кредитним договором № 11327082000 від 03.04.2008 та всіма забезпечувальними зобов`язаннями відступлено на користь ТОВ «Кей-Колект». У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору ТОВ Кей-Колект» звернулось до Подільського районного суду із позовом про стягнення заборгованості. 09.02.2015 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 157 953,77 доларів США за тілом кредиту та 95 016,95 доларів США за відсотками, що на момент ухвалення рішення становило 2 491 088,91 грн. та 1 498 512,32 грн. відповідно. На виконання рішення суду було видано виконавчі листи. 03.02.2020 ТОВ «Кей-Колект» було встановлено факт відсутності оригіналів виконавчих листів № 758/14794/14-ц, у зв`язку з чим ТОВ «Кей-Колект» звернувся із заявою про видачу дублікатів та поновлення строку пред`явлення його до виконання. Оригінал виконавчого листа був втрачений Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у зв`язку із чим 18.08.2020 Подільським районним судом м. Києва поновлено строки на пред`явлення виконавчого листа та видано дублікати. Але на момент пред`явлення виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана в іпотеку ПАТ «Укрсиббанк» відчужена ОСОБА_2 на користь свого сина ОСОБА_1 за договором дарування від 04.09.2020 № 1446 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською Ольгою Сергіївною. З огляду на те, що договором дарування від 04.09.2020 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з власності боржника вибуло майно на яке може бути звернено стягнення, вважаємо, що такий договір спрямований на ухилення від виконання зобов`язання і таким договором порушується майнові права кредитора на задоволення вимог. Враховуючи викладене просять визнати договір дарування недійсним.

Ухвалою від 21.01.2021 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача - адвокат Мірвода А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позові, просила позов задовольнити.

Відповідач та його представник - адвокат Кучерява Т.А. у судовому засіданні вказували на те, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю, також надали відзив відповідача 1 в якому він вказує, що не погоджується із даними позовними вимогами та фактами і доказами, щодо визнання правочину недійсним, а саме: Позивач жодного разу в позові не вказав про те, що відовідачем 1 відновлено право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.08.2019 № 754/15039/16-ц його позовні вимоги задоволено до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М., ТОВ «Кей-Колект», треті особи: ПАТ «Укрсиббанк», Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності. ОВ «Кей-Колект» дане рішення не оскаржувало, рішення набрало законної сили. В 2020 році Деснянським районним судом у м. Києві було розглянуто заяву відповідача 1 про скасування заборони: номер запису про обтяження № 14837713 від 03.04.2008 внесений приватним нотаріусом Щелковим Д.М. Київського міського нотаріального округу 03.04.2008 видавник АКІБ «Укрсиббанк», підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29924497 від 06.06.2016 приватний нотаріус КМНО Щелков Д.М. вид обтяження заборона на нерухоме майно, відомості про суб`єкт обтяження: ОСОБА_2 , РОКПП- НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 . Дану справу розглянуто в рамках цивільної справи № 754/659/20 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа ПАТ «Укрсиббанк», про скасування державної реєстрації прав та їх обтяження на об`єкт нерухомого майна, який задоволено. Дане рішення також набрало законної сили та ТОВ «Кей-Колект» не оскаржував дане рішення. Отже відповідач 1 відновив справедливо своє право власності на квартиру. Рішенням суду скасовано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно. Тому відповідач 1 має повне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, відповідно до своїх конституційних прав, які вказано в ст. 41 Конституції України. Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 виступив дарувальником в дному договорі, а ОСОБА_1 є обдарованим. За даним договором відповідач 1 дарує у дарунок квартиру АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 . Дана квартира на момент здійснення правочину дарування належала відповідачу 1 і він був на той час власником квартири. Даний договір оформлено належним чином, що відповідає вимогам чинного законодавства, а саме обов`язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідач 1 вказує, що не вбачається в його діях, як на те посилається позивач, що вчинення правочину, а саме укладено договір дарування, який би надав можливість ухилятися від виконання зобов`язань та судового рішення, що набрало законної сили, тому що в двох судових процесах, які зазначені вище були розглянуті докази і факти, щодо відсутності виконавчих проваджень на підставі, яких би стягувалася заборгованість за рішенням суду, на які посилається позивач. Строки пред`явлення виконавчих листів у позивача пропущені, як було встановлено самим позивачем. Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором, як вказує позивач, на підставі повторно виданих виконавчих документів, а саме виконавчих листів відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 18.08.2020, повідомив наступне, про те, що дана ухвала відповідачем 1 оскаржується в апеляційному суді. Боржник не ухиляється від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, тому, що примусове стягнення з моменту видачі виконавчих листів на виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 15.06.2015 не подавались ТОВ «Кей-Колект» на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби, оскільки Позивач одночасно здійснив незаконну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартиру, яка була передана в іпотеку. На той час щодо позичальника існувало два види стягнення заборгованості за одним і тим же самим же кредитним зобов`язанням за договором про надання споживчого кредиту № 11327082000 від 03.04.2008, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до вказаного рішення суд та звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом перереєстрації іпотечного майна на іпотекодержателя, тобто власником майна (квартири) було ТОВ «Кей-Колект». В один і той же час існувало подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором, про що не передбачено чинним законодавством України. Відповідно до ст. 61 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення. Позивач не довів протилежне, оскільки в судовому процесі не доказано про те, що рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, і внаслідок чого у ТОВ «Кей-Колект» настало право звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач в один момент застосував два вида стягнення заборгованості за кредитним договором в один і той же час, при цьому не пред`являючи виконавчі листи на примусове виконання, що є грубим порушенням діючого законодавства та відповідача 1 матеріального та конституційного права. Щодо твердження позивача про порушення майнових прав кредитора, а саме стягнення на нерухоме майно, то жодних доказів позивач не надав, які б підтверджували їх право вимоги стягнення на дане майно, а саме не надано Договір факторингу або договір права уступки в якому б вказувалося, про те, що Правонаступнику, тобто ТОВ Кей-Колект» уступлено право стягнення на предмет іпотеки.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Як вбачається з матеріалів справи, що 03.04.2008 між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11327082000 відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 167 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 03.04.2028 та зобов`язувався сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором, відповідно до графіку. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, 03.04.2008 ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 уклала договір поруки, відповідно до якого вона зобов`язалася відповідати перед ПАТ «Укрсиббанк» за виконання ОСОБА_2 його зобов`язань, що виникли зіз кредитного договору, в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Відповідно до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ "Кей-Колект" та договру про відступлення права вимоги від 12.12.2011 зареєстрованого за номером 5057-5058 право вимоги за кредитним договором № 11327082000 від 03.04.2008 та всіма забезпечувальними зобов`язаннями відступлено на користь ТОВ «Кей-Колект». У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору ТОВ Кей-Колект» звернулось до Подільського районного суду із позовом про стягнення заборгованості. 09.02.2015 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 157 953,77 доларів США за тілом кредиту та 95 016,95 доларів США за відсотками, що на момент ухвалення рішення становило 2 491 088,91 грн. та 1 498 512,32 грн. відповідно. На виконання рішення суду було видано виконавчі листи. 03.02.2020 ТОВ «Кей-Колект» було встановлено факт відсутності оригіналів виконавчих листів № 758/14794/14-ц, у зв`язку з чим ТОВ «Кей-Колект» звернувся із заявою про видачу дублікатів та поновлення строку пред`явлення його до виконання. Оригінал виконавчого листа був втрачений Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у зв`язку із чим 18.08.2020 Подільським районним судом м. Києва поновлено строки на пред`явлення виконавчого листа та видано дублікати. Але на момент пред`явлення виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана в іпотеку ПАТ «Укрсиббанк» відчужена ОСОБА_2 на користь свого сина ОСОБА_1 за договором дарування від 04.09.2020 № 1446 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ангеловською Ольгою Сергіївною. З огляду на те, що договором дарування від 04.09.2020 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з власності боржника вибуло майно на яке може бути звернено стягнення, позивач вважає, що такий договір спрямований на ухилення від виконання зобов`язання і таким договором порушується майнові права кредитора на задоволення вимог.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на таке.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.04.2021 року Ухвалу від 18.08.2020 року Подільського районного суду м. Києва, якою поновлено строки на пред`явлення виконавчого листа та видано дублікати - скасовано та постановлено нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Кей-Колект» про видачу дублікатів виконавчих та поновлення строку пред`явлення їх до виконання по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей -Колект" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.

25.05.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. Товариству з обмеженою відповіждальтністю ТОВ "Кей-Колект" направлено повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання та направлено постанови про скасування процесуальних документів.

Отже, у звязку з скасуванням ухвали від 18.08.2020 року Подільського районного суду м. Києва, якою поновлено строки на пред`явлення виконавчого листа до виконання та видано дублікати, підстав вважати, що між сторонами наявні виконавчі провадження, а відчуження майна належного ОСОБА_2 будь яким чином порушує права позивача ТОВ "Кей-Колект" - відсутні.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч. 1 ст. 718 ЦК України).

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину . При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину (ст. 233 ЦК України).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у пунктах, 7, 19 та 23 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, що відовідачем 1 відновлено право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.08.2019 № 754/15039/16-ц його позовні вимоги задоволено до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М., ТОВ «Кей-Колект», треті особи: ПАТ «Укрсиббанк», Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності. ОВ «Кей-Колект» дане рішення не оскаржувало, рішення набрало законної сили. В 2020 році Деснянським районним судом у м. Києві було розглянуто заяву відповідача 1 про скасування заборони: номер запису про обтяження № 14837713 від 03.04.2008 внесений приватним нотаріусом Щелковим Д.М. Київського міського нотаріального округу 03.04.2008 видавник АКІБ «Укрсиббанк», підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29924497 від 06.06.2016 приватний нотаріус КМНО Щелков Д.М. вид обтяження заборона на нерухоме майно, відомості про суб`єкт обтяження: ОСОБА_2 , РОКПП- НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 . Дану справу розглянуто в рамках цивільної справи № 754/659/20 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа ПАТ «Укрсиббанк», про скасування державної реєстрації прав та їх обтяження на об`єкт нерухомого майна, який задоволено. Дане рішення також набрало законної сили та ТОВ «Кей-Колект» не оскаржував дане рішення. Отже відповідач 1 відновив справедливо своє право власності на квартиру. Рішенням суду скасовано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно. Тому відповідач 1 має повне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, відповідно до своїх конституційних прав, які вказано в ст. 41 Конституції України. Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 виступив дарувальником в дному договорі, а ОСОБА_1 є обдарованим. За даним договором відповідач 1 дарує у дарунок квартиру АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 . Дана квартира на момент здійснення правочину дарування належала відповідачу 1 і він був на той час власником квартири. Даний договір оформлено належним чином, що відповідає вимогам чинного законодавства, а саме обов`язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Виходячи зі змісту ст. ст. 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.

Враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 203 ЦК України , оскільки такий правочин порушуєправа позивача- протягом розгляду справи не довів.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку з вищевикладеним можна дійти висновку про те, що права позивача не порушені внаслідок відчуженої квартири на підставі укладеного між сторонами договору дарування. Спірний договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, а за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру. У результаті вказаних дій дарувальником було втрачено, а обдаровуваними безоплатно набуто право власності на квартиру.

Виходячи з вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги позивача ТОВ «Кей-Колект» не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 203, 204, 215, 216, 233, 717, 718, 719, 722 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп.. «В», поверх 4, каб. 402)

відповідачі:

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 )

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 )

Повний текст рішення складено 20.03.2023 року.

Суддя: Н.Г.Таран