Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #483770119


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 672/1420/17

провадження № 51-3315км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2022 року, який постановлено в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240120000061, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. На підставі п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 звільнено від відбуття призначеного покарання.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 до ОСОБА_7 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 180 800 грн кожному в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди; держави - 6895,15 грн у рахунок відшкодування витрат на залучення експертів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставинІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 00:30, керуючи автомобілем «Peugeot 406» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Шевченка в напрямку вул. Ткачука в м. Городку Хмельницької області, на перехресті вулиць Шевченка та Грушевського порушив вимоги пунктів 10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, чим спричинив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини з подальшим його контактуванням із бетонною електроопорою та стовбурами дерев, у результаті чого пасажир керованого ним автомобіля ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 13 квітня 2021 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 без змін.

Верховний Суд постановою від 01 грудня 2021 року частково задовольнив касаційні скарги потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , скасував ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Своє рішення мотивував тим, що апеляційний суд належним чином не проаналізував наведених в апеляційних скаргах потерпілих доводів щодо невмотивованого визначення місцевим судом розміру стягнутої моральної шкоди, а також про безпідставне виключення обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, і, як наслідок, передчасно погодився з висновком місцевого суду про можливість застосування до засудженого положень амністії.

За результатом нового апеляційного розгляду Хмельницький апеляційний суд 25 листопада 2022 року визнав факт вчинення засудженим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, у стані алкогольного сп`яніння і порушення ним вимог підпункту а) пункту 2.9 ПДР, у зв`язку з чим скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання і вирішення цивільного позу, постановив свій, яким призначив ОСОБА_7 покарання за вказаною нормою закону у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки. Крім того, суд ухвалив стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 480 800 грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення інших учасників провадження

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції іншої області.

Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до тверджень про те, що суд апеляційної інстанції дійшов невмотивованого висновку про вчинення ОСОБА_7 злочину в стані алкогольного сп`яніння.

На думку захисника, такий висновок апеляційний суд обґрунтував показаннями свідків, які є суперечливими і такими, що не узгоджуються з іншими доказами у справі.

Зокрема, захисник звертає увагу, що свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , не спостерігали в ОСОБА_7 ознак алкогольного сп`яніння напередодні дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Свідок ОСОБА_12 указав лише про почервоніння обличчя у засудженого, яке може пояснюватися зміною кліматичних умов його перебування.

Показання свідка ОСОБА_13 (лікаря) захисник вважає сумнівними і непереконливими, оскільки цей свідок лише через 4 роки, будучи допитаним під час нового розгляду апеляційним судом, вказав, що від засудженого було чутно запах алкоголю, тоді як двічі в судових засіданнях від 16 листопада 2017 року та 29 жовтня 2019 року пояснював, що не пам`ятає, чи був запах алкоголю від ОСОБА_7 .

Більше того, показання цього свідка суперечать записам медичної карти хворого ОСОБА_7 , які робив сам ОСОБА_13 в день госпіталізації засудженого. У них не міститься жодних відомостей про перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння або наявність запаху алкоголю з порожнини рота останнього.

Свідок ОСОБА_14 (лікар швидкої медичної допомоги) вказала, що на місці ДТП вона відчувала запах алкоголю, але чи був він від водія, чи із салону автомобіля, пояснити не може. У цій частині захисник акцентує на тому, що в крові самого потерпілого було виявлено етиловий алкоголь, що пояснює запах алкоголю, який відчувала ОСОБА_14 на місці ДТП.

Показання свідка ОСОБА_15 (слідчого), який зауважив, що після проведення огляду місця події, перебуваючи в лікарні, відчував запах алкоголю від ОСОБА_7 , на думку захисника, є суперечливим доказом, оскільки вони не узгоджуються з відомостями, відображеними в протоколі огляду місця події щодо часу його проведення, та медичними документами, зокрема довідкою ЛКК № 8/8 стосовно часу транспортування ОСОБА_7 до іншої лікарні, які свідчать про те, що свідок не міг бути у приміщенні із засудженим у час, коли він відчув запах алкоголю.

Звертає увагу захисник на те, що показання ОСОБА_15 про відібрання ним зразків крові в ОСОБА_7 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що в ході відібрання у засудженого зразків крові працівників поліції не було, протокол про відібрання крові не складався і нею не підписувався.

Захисник зазначає, що факту перебування його підзахисного в стані алкогольного сп`яніння не констатовано лікарем у карті стаціонарного хворого, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи експертом у відповідний процесуальний спосіб, а лише сумнівними показаннями вищевказаних свідків, які не узгоджуються з показаннями інших осіб та рядом письмових доказів.

З огляду на викладене захисник вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), належним чином не оцінив показань свідків, не звернув уваги на суперечність цих показань з іншими доказами, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Засуджений ОСОБА_7 подав до Верховного Суду клопотання, у якому повторив доводи, викладені захисником у касаційній скарзі, вказавши, що підтримує касаційну скаргу свого захисника і просить скасувати рішення апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у ній доводів, зазначають про законність вироку апеляційного суду та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні

Засуджений і захисник, навівши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисту, вважав рішення апеляційного суду законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , а також їх представник ОСОБА_17 надіслали до Верховного Суду лист, у якому повідомили про можливість здійснення касаційного розгляду за їх відсутності.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Межі касаційного перегляду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій ч. 2 ст. 286 КК, а також законності і справедливості вирішення у справі цивільних позовів, Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження.

При здійсненні касаційного перегляду суд касаційної інстанції виходить з обставин, установлених судами нижчої інстанції, якщо відповідні висновки цих судів належним чином мотивовано.

Разом із тим, виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до статей 404, 407, 420 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення.

Таким чином, предметом перевірки судом касаційної інстанції є доводи касаційної скарги сторони захисту щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень вимог кримінального процесуального закону під час оцінки допустимості, належності і достовірності доказів, покладених в основу вироку на підтвердження оспорюваної захистом обставини - перебування ОСОБА_7 в момент вчинення інкримінованого злочину в стані алкогольного сп`яніння.

У цьому аспекті Верховний Суд, крім іншого, має з`ясувати, чи навів апеляційний суд, відповідно до вимог статей 370, 420 КПК, належні й достатні мотиви ухвалення судового рішення та чи обґрунтував свої висновки з посиланням на досліджені докази відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом».

Щодо доводів касаційної скарги

Верховний Суд відзначає, що оскаржувана захистом обставина - вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, має досить вагоме значення у цій справі, оскільки впливає на вирішення питання про можливість застосування до засудженого положень закону України «Про амністію у 2016 році» (згідно з п. «е» ст. 9 названого Закону амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп`яніння).

Так, згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

Обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

За пунктом 4 ч. 1 ст. 91 КПК обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При цьому зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.

У цій справі сторона обвинувачення доводила факт перебування ОСОБА_7 в момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння, крім показань свідків, також письмовими доказами, а саме протоколом відібрання зразків крові та висновком судово-токсикологічної експертизи № 422.

За результатом судового розгляду суд першої інстанцій визнав указані письмові докази недопустимими з підстав порушення органом досудового розслідування вимог КПК при відібранні у ОСОБА_7 зразків крові. Враховуючи це місцевий суд дійшовши висновку, що факт перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння на час вчинення злочину не може підтверджуватися показаннями свідків чи доказами, які визнані судом недопустимими і такий факт може бути констатовано лише медичним працівником чи експертом у відповідний процесуальний спосіб. На цих підставах суд виключив з обвинувачення посилання на порушення ОСОБА_7 пп. «а» п. 2.9 ПДР, і обтяжуючу обставину - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Не погодившись із рішенням місцевого суду потерпілі та прокурор оскаржили його в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції визнав наведені висновки місцевого суду законними та обґрунтованими і ухвалою від 13 квітня 2021 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 без змін, а апеляційній скарги потерпілих і прокурора без задоволення.

Верховний Суд постановою від 01 грудня 2021 року, скасував таке рішення суду апеляційної інстанції. Касаційний суд наголосив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Тому визнання висновку експерта недопустимим доказом у цьому провадженні не є процесуальною перешкодою для встановлення такого факту, оскільки зазначені обставини підлягають доказуванню, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження й оцінки всієї сукупності доказів, у тому числі показань свідків.

Колегія суддів цілком поділяє таку позицію, оскільки вона ґрунтується, зокрема, на сталій практиці Суду.

Разом із тим, висновок суду касаційної інстанції про те, що стан алкогольного сп`яніння може бути встановлений не тільки на підставі висновку експерта, але й на підставі сукупності інших доказів, не звільняє апеляційний суд від обов`язку належної оцінки таких доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, та, відповідно, від обов`язку навести в судовому рішенні переконливі мотиви та належне обґрунтування, які б указували, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність указаної обставини відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом».

Так, за результатом нового апеляційного перегляду апеляційний суд дійшов висновку, що визнання судом першої інстанції недопустимими письмових доказів не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_7 порушення вимог пп. «а» п. 2.9 ПДР, оскільки факт його перебування в момент вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння підтверджується сукупністю інших доказів.

Обґрунтовуючи свій висновок апеляційний суд у вироку послався на показання свідків:

- ОСОБА_11 , який показав, що, коли до їх компанії, у якій перебував зокрема і потерпілий ОСОБА_10 , приєднався ОСОБА_7 , останній запропонував щось випити, однак всі відмовилися;

- ОСОБА_12 , який вказав, що коли компанія друзів його сина ( ОСОБА_11 ) повернулася із сауни додому, з ними приїхав і ОСОБА_7 . Ознак алкогольного сп`яніння свідок у них не спостерігав, але вказав на почервоніння обличчя в ОСОБА_7 ;

- ОСОБА_14 (лікаря швидкої медичної допомоги), даних у суді першої інстанції, за якими остання вказувала, що, прибувши на місце ДТП, виявила труп пасажира, водій був затиснутий в автомобілі і його потім виймали працівники МНС. Зазначала, що відчувала запах спиртного, але був він від водія чи із салону автомобіля, сказати не змогла;

- ОСОБА_15 (слідчого), який показав, що після проведення ним огляду місця події він прибув до лікарні, де за участю двох понятих, медичного працівника ОСОБА_16 та лікаря провів відібрання крові у ОСОБА_7 , який був без свідомості. Свідок зауважив, що, перебуваючи в палаті, відчував запах алкоголю від ОСОБА_7 ;

- ОСОБА_13 (лікаря Городоцької центральної районної лікарні), який вказав, що ОСОБА_7 доставили в лікарню без свідомості. У лікарні за участю медсестри ОСОБА_16 у ОСОБА_7 , який був у комі, було відібрано зразки крові. Зазначив, що від останнього було чутно запах алкоголю.

Інших доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_7 в момент ДТП в стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд у вироку не вказав.

Відобразивши такі показання свідків, апеляційний суд дійшов висновку, що вони в частині того, що від ОСОБА_7 було чути запах алкоголю, з урахуванням всієї сукупності доказів у справі свідчать про вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Верховний Суд вважає такий висновок апеляційного суду непереконливим.

Зокрема, Верховний Суд зауважує, що з відображених у вироку апеляційного суду показань свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , слідує, що вони не свідчили про вживання ОСОБА_7 алкогольних напоїв або перебування його в стані алкогольного сп`яніння напередодні ДТП. Свідок ОСОБА_14 зазначила лише про те, що відчувала запах спиртного, але був він від водія чи із салону автомобіля, вона сказати не змогла.

Таким чином, при встановленні факту перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння в момент ДТП апеляційний суд надав ключового значення показанням свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_13 , які під час останнього апеляційного перегляду вказали, що відчували запах алкоголю від ОСОБА_7 .

Проте, як слідує з матеріалів провадження, у своєму вироку апеляційний суд обмежився викладом лише тієї частини показань зазначених свідків, які підтверджують версію про перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння в момент ДТП, однак не навів у рішенні заперечень сторони захисту щодо сумнівності цих показань, які мають суттєвий характер, і не зазначив тих аспектів показань, які викликають певні сумніви та не узгоджуються з іншими доказами та встановленими обставинами. Відтак суд апеляційної інстанції не здійснив належної оцінки показань зазначених свідків у контексті з матеріалами кримінального провадження і запереченнями сторони захисту, висловленими в судовому засіданні, не навів обґрунтованих мотивів свого висновку про достатність цих показань для встановлення відповідного факту згідно із стандартом «поза розумним сумнівом».

Із технічного запису судового засідання апеляційного суду, яке відбулось 28 вересня 2022 року (тобто через п`ять з половиною років після ДТП) слідує, що після того, як свідок ОСОБА_13 заявив, що чув запах алкоголю від ОСОБА_7 у лікарні, останній звернув увагу, що під час допиту цього свідка в судовому засіданні, яке відбулося 29 жовтня 2019 року (тобто через два роки після ДТП) під час попереднього апеляційного перегляду, цей свідок на аналогічне питання відповів, що не пам`ятає цього.

Цей аргумент обвинуваченого має, на думку колегії суддів, суттєве значення для оцінки показань даного свідка, проте суд апеляційної інстанції не зазначив про нього у вироку, жодним чином не перевірив його, не навів обґрунтованих мотивів його відхилення, а також не обґрунтував, чому надає перевагу показанням згаданого свідка, наданим через п`ять з половиною років після ДТП, перед показаннями, наданими ним же на три з половиною роки раніше. До того ж, суд апеляційної інстанції не з`ясував, чому ОСОБА_13 , якщо він відчував явний запах алкоголю від ОСОБА_7 , не відобразив цю обставину в складеній ним медичній документації щодо стану госпіталізованого.

Також із технічного запису судового засідання апеляційного суду слідує, що обвинувачений ставив під сумнів показання свідка ОСОБА_15 , який заявив, що запах спиртного він відчував від ОСОБА_7 тоді, коли медсестра ОСОБА_16 , яка є працівником Городоцької центральної районної лікарні, відбирала у останнього зразки крові, при цьому відповідну процесуальну дію він проводив після проведення ним огляду місця події (який відповідно до протоколу було завершено о 05:00 ранку ІНФОРМАЦІЯ_2) у час, зазначений в протоколі відібрання біологічних зразків (тобто о 5:10 ранку ІНФОРМАЦІЯ_2).

Однак сторона захисту звертала увагу апеляційного суду, що цей свідок не міг перебувати в палаті лікарні в цей час та, відповідно, не міг відчувати від засудженого запах алкоголю, оскільки відповідно до рішення ЛКК № 8/8 і копії виписного епікризу з карти стаціонарного хворого № 1047/44 (т. 3, а.к.п. 39, 40), ОСОБА_7 о 04:30 ІНФОРМАЦІЯ_2 був переведений для подальшого лікування в Хмельницьку обласну лікарню.

Суд апеляційної інстанції намагався в судовому засіданні з`ясувати ці обставини у свідка, ставив йому відповідні запитання, однак жодним чином не відобразив у судовому рішенні ці обставини, не навів їх аналізу, не оцінив показання цього свідка в сукупності з іншими доказами, не навів належного обґрунтування, яке б указувало, що зазначені вище суперечності були усунуті чи не мають істотного значення тощо.

Таким чином, апеляційний суд не вмотивував свого висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину у стані алкогольного сп`яніння відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом», не навів обґрунтованих мотивів відхилення вказаних вище заперечень сторони захисту та, як наслідок, всупереч ст. 439 КПК не виконав вказівок суду касаційної інстанції, який зазначав, зокрема, про необхідність аналізу показань свідків та дослідження належним чином всієї сукупності доказів у справі з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Тому проведену цим судом процедуру апеляційного перегляду в цілому не можна вважати справедливою, а постановлене за результатом такої процедури судове рішення - таким, що відповідає вимогам статей 370, 420 КПК, а тому воно підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Беручи до уваги особливості касаційного розгляду, визначені в ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вказані порушення. Тому наведені обставини має перевірити саме суд апеляційної інстанції, який є судом факту.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно: врахувати наведене в цій постанові та в постанові від 01 грудня 2021 року; належним чином оцінити докази сторони обвинувачення, надані на підтвердження вчинення ОСОБА_7 злочину, інкримінованого йому, у стані алкогольного сп`яніння, з`ясувати, чи є сукупність таких доказів достатньою для визнання цієї обставини «поза розумним сумнівом»; перевірити аргументи сторони захисту, якими вона ставить під сумнів вказані докази, надавши на них змістовні відповіді.

Щодо запобіжного заходу

На момент касаційного розгляду ОСОБА_7 відбуває покарання у виді позбавлення волі.

Перевіривши матеріали кримінального провадження Верховний Суд зазначає, що під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 не обирався запобіжний захід, пов`язаний із позбавлення волі. За вироком місцевого суду від 26 березня 2019 року його було звільнено від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» і він перебував на волі аж до моменту взяття його під варту в порядку виконання вироку апеляційного суду від 25 листопада 2022 року. Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що до моменту взяття ОСОБА_7 під варту засуджений ухилявся від органу досудового розслідування або суду.

У судовому засіданні прокурор вважав, що стосовно ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак переконливого обґрунтування, з огляду на наведені вище обставини, на користь такого рішення не навів.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд вважає, що на час касаційного розгляду матеріали провадження не містять достатніх підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому у зв`язку із скасуванням вироку суду апеляційної інстанції, на підставі якого ОСОБА_7 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, останній підлягає звільненню з-під варти.

Ураховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, оскільки останній порушує питання про скасування вироку і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції іншої області, тоді як визначення суду апеляційної інстанції певної області не відноситься до процедури касаційного перегляду.

На цих підставах Верховний Суд ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація