ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р.                                               Справа №907/217/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Галушко Н.А.

суддів                                                                      Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників сторін (в режимі відеоконференції):

від позивача Данканич А.Е.-представник

від відповідача: Буришин В.В.-представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЯЙКА», б/н від 19.07.2022 (вх.№01-05/3143/22 від 22.12.2022)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022

у справі №907/217/22

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЯЙКА», м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення за актом приймання-передачі об`єкта оренди

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

20.04.2022 Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ “Хозяйка” про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за додатковою угодою до договору оренди №599/0 від 01.09.2003 нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна (далі – договір), розірвання договору та повернення за актом приймання-передачі об`єкта оренди (вх.02.3.1-05/227/22 від 22.04.2022).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.04.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди №599/0 від 01.09.2003 нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода, згідно п. 1.1 якого предметом договору є надання відповідачу права на строкове платне користування об`єктом оренди, підвального приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8.

У відповідності до умов договору, розмір орендної плати визначається за результатами проведеного аукціону від 30.03.2021 на підставі протоколу №UA-PS-2021-03-09-000006-3 і становить 70 000,00 грн в місяць.

Як зазначив позивач, станом на квітень 2022 року, всупереч досягнутим домовленостям, відповідачем не оплачено кошти за користування об`єктом оренди більше ніж за 9 місяців поспіль, що  свідчить про неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором. Наявність такої заборгованості підтверджується, зокрема, долученим до справи розрахунком заборгованості станом на 20.04.2022 (дата подання позовної заяви).

Водночас, згідно з п. 4.8 договору, сторони встановили право Департаменту на дострокове розірвання договору у випадку нездійснення оплати орендної плати впродовж 3 місяців.

Згідно п. 9.1. договору оренди, договір може бути розірваним за погодженням сторін. Договір може бути розірваним за рішенням суду у разі невиконання сторонами умов договору оренди. У разі припинення договору оренди, орендар протягом 3 календарних днів зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт по акту приймання - передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі в його оренду з урахуванням природного зносу об`єкта оренди.

Враховуючи наведене вище, 07.02.2022 позивачем було надіслано лист-вимогу відповідачу №30.01-13/94 про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором. В подальшому, 16.02.2022 листом №30.01-12/290 департаментом було скеровано на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору, в котрому наголошено про необхідність підписання акту приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення.

За твердженням позивача,  відповідачем не вжито заходів на зменшення заборгованості та жодним чином не відреаговано на пропозицію щодо розірвання договору, що виключає можливість досудового врегулювання спору та є підставою для звернення до суду.

Крім того, позивачем на виконання п. 4.6 договору здійснено розрахунок пені за кожний місяць, з врахуванням встановленого договором строку оплати – до 15 числа поточного місяця, та обмежено нарахування шістьма місяцями.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказані періоди складає                    649 762,08 грн основного боргу та 43 623,49 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.  

Також, позивач зазначає, що за час дії договору оренди Департамент міського господарства Ужгородської міської ради було перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, долученим до матеріалів справи. Таким чином, відбулась зміна найменування позивача без змін його організаційно-правової форми, у зв`язку з чим позивачем у даній справі є Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 у справі №907/217/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ХОЗЯЙКА" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму основної заборгованості в розмірі 649 762,08 грн по сплаті орендної плати згідно додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 від 14.04.2021 та 43 623,49 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань згідно додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 від 14.04.2021.

Розірвано договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода №599/0 від 01.09.2003, що викладений в редакції додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 від 14.04.2021, укладений між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та ТОВ «ХОЗЯЙКА» про оренду підвального приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8.

Зобов`язано боржника ТОВ «ХОЗЯЙКА» повернути стягувачеві Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради об`єкт нерухомого майна - підвальне приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8.

Судові витрати покладено на відповідача. Стягнуто з ТОВ "ХОЗЯЙКА", на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, сплачений судовий збір у розмірі 15 362,78 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач систематично не виконує свої обов`язки за договором вже 9 місяців поспіль, внаслідок чого  виникла значна заборгованість з орендної плати. Також, відповідач жодним чином не відреагував на пропозиції позивача щодо добровільного погашення дебіторської заборгованості та передачі Департаменту орендованого приміщення за актом - приймання передачі. В ході судового розгляду справи відповідачем жодних заяв по суті справи не надано і не спростовано наявність заборгованості та факту систематичного невиконання обов`язків за договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ТОВ «ХОЗЯЙКА» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 у справі №907/217/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду прийнято без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором оренди вбачається, що така заборгованість нараховувалася, а відтак і стягнута судом першої інстанції, з урахуванням індексу інфляції. При цьому, кожний наступний платіж відповідача вже включає інфляцію за попередній місяць, що зумовлює подвійне нарахування позивачем інфляційних втрат і суперечить ч.2 ст.625 ЦК України. Тому, вказаний розрахунок є невірним і не відповідає розміру можливої заборгованості за договором оренди.

Також, скаржник зазначив, що внаслідок війни не зміг в повній мірі користуватися орендованим майном і виконувати свої статутні завдання, у зв`язку з чим, неповне виконання відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендних платежів зумовлено обставинами непереборної сили, що також мало наслідком звільнення відповідача і від стягнення пені за таке невиконання. Однак, всупереч приписам процесуального закону і в порушення процесуальних прав відповідача, як учасника справи, суд першої інстанції розглянув цю справу без участі представника відповідача, за відсутності будь-яких даних про те, що останньому було відомо про час і місце розгляду даної справи.

Скаржник наголошує, що в матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2022 про призначення засідання у справі №907/110/22 за позовом ГОВ «Хозяйка» (відповідача у цій справі) до Ужгородської міської ради про визнання протиправною бездіяльності останньої щодо неприйняття проекту рішення про включення підвального приміщення площею 18.8 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8, яке є предметом вищезгаданого договору оренди, до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу відповідачем, про зобов`язання міської ради прийняти такий проект рішення та про відновлення порушеного права, яке існувало на момент здійснення Ужгородською міською радою бездіяльності. шляхом списання нарахованої орендної плати. Тобто, спір у справах №907/110/22 і №907/217/22 виник з одного об`єкту (конкретного підвального приміщення) і фактично  одних правовідносин, що стосуються питань володіння таким об`єктом. В той же час, заборгованість зі сплати орендних платежів виникла через бездіяльність Ужгородської міської ради, яка унеможливлює приватизацію відповідачем орендованого майна.

Скаржник вважає. що розгляд справи №907/217/22 був об`єктивно неможливий до вирішення справи №907/110/22. Проте, всупереч  вимогам процесуального закону суд першої інстанції не зупинив провадження у справі №907/217/22 до вирішення справи №907/110/22, що зумовило прийняття ним неправильного рішення по суті спору.

Скаржником також подано письмові пояснення №44 від 06.03.2023, в яких останній зазначив, що  період нарахування орендної плати за об`єкт оренди починаючи з 03 липня 2021 року є безпідставним, оскільки протиправною бездіяльністю Ужгородської міської ради було проігноровано розгляд питання з приватизації об`єкту оренди за TOB «Хозяйка» як орендаря шляхом його викупу. TOB «Хозяйка» станом на 03 липня 2021 року дотримала всі умови, передбачені частиною другою статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а саме товариство здійснило поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; отримало письмову згоду від орендодавця (позивача у справі) на здійснення таких невід`ємних поліпшень; товариство виконало невід`ємні поліпшення в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, були підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, була визначена суб`єктом оціночної діяльності. У TOB «Хозяйка» були всі наявні згідно закону підстави для отримання рішення про приватизацію об`єкту оренди шляхом викупу. З огляду на це в Ужгородської міської ради не було жодного іншого законного варіанту поведінки, як надати згоду апелянту на такий викуп, оскільки товариство виконало всі вимоги, передбачені законом.

Департамент у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що при розрахунку орендної плати за поточний місяць позивач правомірно здійснював розрахунок інфляційних втрат з урахуванням проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

На переконання Департаменту, одного тільки факту військової агресії Російської Федерації проти України не достатньо для звільнення від зобов`язань за укладеним між сторонами спору договором. При цьому, відсутність у підприємства коштів чи бажання здійснювати платежі за договором не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ст.ст. 611, 617 ЦК України та ст. 218 ГК України. Сподівання та припущення керівника TOB "Хозяйка" стосовно можливості подальшого викупу орендованого підвального приміщення є хибними, оскільки таким правом наділений тільки той орендар, котрий належно виконує умови договору оренди.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 справу №907/217/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 апеляційну скаргу ТОВ “ХОЗЯЙКА” залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази надіслання копії апеляційної скарги на адресу позивача листом з описом вкладення протягом 10 днів з дня  вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “ХОЗЯЙКА” на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 у справі №907/217/22 та призначено розгляд справи на 14.02.2023

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 відкладено розгляд справи на 07.03.2023.

Сторони в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

TOB «Хозяйка» подано клопотання про зупинення провадження у справі №45 від 06.03.2023 (вх.№01 -05/664/23 від 09.03.2023), в якому відповідач просить зупинити апеляційне провадження у справі №907/217/22 до набрання законної сили рішенням у справі №907/110/22. Зокрема, скаржник посилається на те, що існують об`єктивні перешкоди у розгляді справи №907/217/22 до прийняття судом рішення за результатами дослідження обставин обгрунтованості нарахування позивачем орендної плати з липня 2021 року по березень 2022 року включно у справі №907/110/22.

Зокрема, скаржник зазначає, що договір оренди укладався сторонами спору з метою забезпечення можливості приватизації TOB «Хозяйка» об`єкту оренди у липні 2021 року, що стало б підставою зупинення оренди. 17 лютого 2022 року TOB «Хозяйка» подано в Господарський суд Закарпатської області позов до Ужгородської міської ради з вимогами про :

- визнання бездіяльності Ужгородської міської ради щодо неприйняття проекту рішення Ужгородської міської ради «Про доповнення до рішення IV сесії міської ради VIII скликання 30 березня 2021 року № 172» про включення підвального приміщення площею 18,8 кв. м. в м. Ужгороді по вул. Августина Волошина, 8 до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу TOB «Хозяйка», - протиправною;

-зобов`язання Ужгородської міської ради прийняти проект рішення Ужгородської міської ради «Про доповнення до рішення IV сесії міської ради VIIІ скликання 30.03.2021 № 172» про включення підвального приміщення площею 18,8 кв.м. в м. Ужгороді по вул. Августина Волошина. 8 до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу TOB «Хозяйка»;

-відновлення порушеного права, яке існувало на момент здійснення бездіяльності Ужгородською міською радою (з 03 липня 2021 року) шляхом списання нарахованої орендної плати за договором № 590/0 від 14.04.2021 з 03 липня 2021 року (копія позовної заяви додається).

21.02.2022 ухвалою Господарського суду Закарпатської області відкрито провадження у справі №907/110/22. Відповідно до матеріалів справи №907/217/22, а саме наявного розрахунку боргу позивач під час розгляду справи місцевим господарським судом ставив вимогу про сплату боргу з орендної плати починаючи з квітня 2021 року по березень 2022 року включно.

З огляду на це, обґрунтованість нарахування оренди, починаючи з 03 липня 2021 року по березень 2022 року є істотною обставиною справи, адже здатна вплинути на зміст прийнятого судом рішення у даній справі. Дана обставина є предметом судового розгляду у справі №907/110/22 і не може бути одночасно дослідженою апеляційним судом у справі №907/217/22 в силу обмежень, встановлених ч.5 ст. 269 ГПК України.

Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України серед інших завдань підготовчого провадження, важливим є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 ст. 177 ГПК України).

Відповідно до п.п. 8, 10, 19 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд: вирішує питання про призначення експертизи,    виклик    у судове засідання експертів,    свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За ч. 3 ст. 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, суди першої інстанції, за наявності певних обставин, можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

За наведених обставин та приймаючи до уваги завдання господарського судочинства, необхідність вирішення клопотань та заяв учасників справи здійснюється лише у підготовчому засіданні.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз`яснення сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов`язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами ст.ст. 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п.5 ч.1 ст.227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Отже, у разі виникнення обставин, визначених п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України зупинити провадження у справі та подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржником в ході розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялось клопотання про зупинення провадження у даній справі і останнім не наведено причин, щодо об”єктивної неможливості подати таке клопотання в суді першої інстанції. Як вбачається із матеріалів справи (ухвала Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2022 у справі № 907/110/22), скаржник знав про розгляд господарським судом даної справи, однак скористався наданими йому процесуальними правами на власний розсуд.

З огляду на викладене судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №907/217/22 до вирішення іншої справи №907/110/22.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Між позивачем та відповідачем 14.04.2021  укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003, згідно умов якого договір оренди викладено в новій редакції (а. с. 9 – 13).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування підвальне приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8.

Власником зазначеного вище приміщення є Територіальна громада м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 13.08.2015, індексний номер – 42247468 (а. с. 17). В інвентаризаційний справі №3019  зазначено, що підвальні приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8 мають площу 18,8 кв. м (а. с. 18 – 21). Вартість об`єкта оренди згідно з незалежною оцінкою станом на 09.12.2020 становить 138    106,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору оренди, вступ орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).

Згідно п. 3.4. договору оренди, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату орендодавцю – балансоутримувачу комунального майна в розмірі 100% орендної плати на рахунки балансоутримувача об`єкта. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного користування об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі.

У п. 3.6 договору оренди зазначено, що не допускається зменшення орендної плати, визначеної договором протягом строку його дії, крім випадків, визначених законодавством, з урахуванням вимог, передбачених порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди розмір орендної плати визначається за результатами проведеного аукціону від 30.03.2021 на підставі протоколу №UA-PS-2021-03-09-000006-3 і становить 70 000,00 грн в місяць (а. с. 14 - 16).

Відповідно до п. 4.8 договору оренди, в разі несплати орендної плати протягом 3 місяців, орендодавець (позивач) має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, попередивши орендодавця письмово. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 5 договору оренди передбачено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та безперешкодно протягом 3 днів передати орендодавцю  об`єкт оренди у разі припинення договору оренди.

Згідно з п.6 договору оренди орендодавець зобовязаний передати орендарю об`єкт оренди по акту приймання – передачі, який підписується орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем (у випадку наявності). Крім того, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого об`єкта оренди, внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.

Відповідно до п.7.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання умов та зобов`язань згідно із договором оренди сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України. В договорі передбачено, що спори, які виникають за ним або в зв`язку з ним не вирішені шляхом переговорів – вирішуються в судовому порядку.

Згідно п. 9.1. договору оренди, договір може бути розірваним за погодженням сторін. Договір може бути розірваним за рішенням суду у разі невиконання сторонами умов договору оренди. У разі припинення договору оренди, орендар протягом 3 календарних днів зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт по акту приймання - передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі в його оренду з урахуванням природного зносу об`єкта оренди.

Згідно п. 11.2 договору оренди, у разі укладення договору оренди строком більше як 5 років, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Як зазначив позивач, відповідач допустив накопичення дебіторської заборгованості за договором оренди через несплату орендної плати за користування об`єктом оренди більше ніж за 9 місяців підряд, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 20.04.2022 (а. с. 8).

На виконання п. 7.2. договору оренди, 07.02.2022 позивачем було надіслано лист-вимогу (претензію) позивачу №30.01-13/94 про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором в сумі 420 314,03 (а. с. 27 – 30), в якій позивач зазначав, що невиконання сторонами своїх зобов`язань за договором може призвести до його розірвання. Дана претензія була вручена відповідачу 21.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.02.2022 (а. с. 30).

В подальшому, 16.02.2022 Департаментом було скеровано на адресу відповідача повідомлення №30.01-12/290 про розірвання договору через невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором оренди, в котрому наголошено про необхідність підписання акта приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення (а. с. 22 – 26).

Відповідачем не вжито заходів щодо погашення заборгованості та жодним чином не відреаговано на пропозицію щодо розірвання договору.

Окрім того, позивачем на виконання п. 4.6 договору здійснено розрахунок пені за кожний місяць, з врахуванням встановленого договором строку оплати – до 15 числа поточного місяця, та обмежено нарахування шістьма місяцями.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказані періоди склала 649762,08 грн. основного боргу та 43623,49 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди нерухомого майна та повернення за актом приймання-передачі об`єкта оренди.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі, що розглядається, на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , які регулюють орендні правовідносини.

Між сторонами у справі виникло зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Орендодавцями комунального майна, згідно з п.п. 2 п. 1 ст.287 Господарського кодексу України є органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності, а у відповідності до п.в ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: зокрема - власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією міської ради, що передбачено пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, між позивачем та відповідачем 14.04.2021  укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003, згідно умов якого договір оренди викладено в новій редакції та орендодадавцем (позивачем) передано орендарю (відповідачу) в строкове платне користування підвальне приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8 (п.1.1 додаткової угоди).

Власником зазначеного вище приміщення є Територіальна громада м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 13.08.2015, індексний номер – 42247468. Вартість об`єкта оренди згідно з незалежною оцінкою станом на 09.12.2020 становить 138    106,00 грн.

Договір є чинним, оскільки він був укладений на строк з 14.04.2021 до 14.04.2026, тобто строком на 5 років.

Згідно п. 3.4. договору оренди, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату орендодавцю – балансоутримувачу комунального майна в розмірі 100% орендної плати на рахунки балансоутримувача об`єкта. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного користування об`єкта оренди до дати підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди розмір орендної плати визначається за результатами проведеного аукціону від 30.03.2021 на підставі протоколу №UA-PS-2021-03-09-000006-3 і становить 70 000,00 грн в місяць.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що переможцем проведеного аукціону від 30.03.2021 є ТОВ “ХОЗЯЙКА”, код ЄДРПОУ – 13599116 (відповідач) згідно даних протоколу №UA-PS-2021-03-09-000006-3.

Відповідно до п. 4.8 договору оренди, в разі несплати орендної плати протягом 3 місяців, орендодавець (позивач) має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, попередивши орендодавця письмово. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п.7.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання умов та зобов`язань згідно із договором оренди сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України. В договорі передбачено, що спори, які виникають за ним або в зв`язку з ним не вирішені шляхом переговорів – вирішуються в судовому порядку.

Згідно п. 9.1. договору оренди, договір може бути розірваним за погодженням сторін. Договір може бути розірваним за рішенням суду у разі невиконання сторонами умов договору оренди. У разі припинення договору оренди, орендар протягом 3 календарних днів зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт по акту приймання - передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі в його оренду з урахуванням природного зносу об`єкта оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач допустив накопичення дебіторської заборгованості за договором оренди через несплату орендної плати за користування об`єктом оренди більше ніж за 9 місяців підряд, що свідчить про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором. Наявність такої заборгованості підтверджується зокрема долученим до справи розрахунком заборгованості станом на 20.04.2022.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання п. 7.2. договору оренди, 07.02.2022 позивачем було надіслано лист-вимогу (претензію) позивачу №30.01-13/94 про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором в сумі 420 314,03 (а. с. 27 – 30), в якій позивач зазначав, що невиконання сторонами своїх зобов`язань за договором може призвести до його розірвання. Дана претензія була вручена відповідачу 21.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.02.2022.

В подальшому, 16.02.2022 Департаментом було скеровано на адресу відповідача повідомлення №30.01-12/290 про розірвання договору через невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором оренди, в котрому наголошено про необхідність підписання акту приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення (а. с. 22 – 26).

Станом на дату ухвалення рішення, відповідачем не вжито заходів щодо погашення заборгованості та жодним чином не відредаговано на пропозицію щодо розірвання договору, що виключило можливість досудового врегулювання спору та стало підставою для звернення до суду згідно умов п. 9.1. договору оренди.

Враховуючи наведені обставини,  суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що підлягає стягненню з відповідача сума основної заборгованості в розмірі 649    762,08грн.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (ст.550 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання п. 4.6 договору здійснено розрахунок пені за кожний місяць, з врахуванням встановленого договором строку оплати – до 15 числа поточного місяця, та обмежено нарахування шістьма місяцями.

Перевіривши здійснений розрахунок нарахованої позивачем пені, судова колегія прийшла до висновку, що розрахунок заборгованості відповідача станом на 20.04.2022 враховує індекс інфляції на виконанням вимог п. 4.2. договору оренди, є коректним, відповідає вимогам закону та укладеному між сторонами договору. Отже, розмір нарахованої пені за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань становить 43 623,49 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 615 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Несвоєчасне та  неповне виконання відповідачем свого обов`язку за договором є істотним, оскільки позивач як власник приміщення, зокрема, позбавляється орендної плати за передане приміщення та не може самостійно використовувати дане приміщення через неотримання його назад за актом приймання - передачі.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 ГК України, способами захисту прав суб`єктів господарювання, зокрема, є припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Частиною 5 ст. 188 ГКУ передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно п. 9.1 договору оренди договір може бути розірваним за погодженням сторін. Договір може бути розірваним за рішенням суду у разі невиконання сторонами умов договору оренди. У разі припинення договору оренди, орендар протягом 3 календарних днів зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт по акту приймання - передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі в його оренду з урахуванням природного зносу об`єкта оренди.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що станом на квітень 2022 року, всупереч досягнутим домовленостям, відповідачем не оплачено кошти за користування об`єктом оренди більше ніж за 9 місяців (за період квітень 2021 року – березень 2022 року), що не може свідчити про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором. А тому апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для розірвання договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода №599/0 від 01.09.2003, що викладений в редакції додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 від 14.04.2021.

Частиною 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.5 договору оренди сторони узгодили, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та безперешкодно протягом 3 днів передати орендодавцю об`єкт оренди у разі припинення договору оренди.

Пунктом 6 договору оренди передбачено обов`язок орендодавця передати орендарю об`єкт оренди по акту приймання – передачі, який підписується орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем (у випадку наявності). Крім того, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого об`єкта оренди, внаслідок його неналежного використання або невиконання умов договору.

Враховуючи, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу про розірвання договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода №599/0 від 01.09.2003, що викладений в редакції додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 від 14.04.2021 та відсутні правові підстави для використання відповідачем приміщення, яке є об`єктом оренди за вищевказаним договором, то обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про зобов`язання боржника ТОВ “ХОЗЯЙКА” повернути стягувачеві Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради об`єкт нерухомого майна - підвальне приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина,

Відповідно до вищенаведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як на підставу скасування рішення місцевого господарського суду відповідач посилається на  порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що за приписами ст.42 ГПК України учасник справи має певні процесуальні права, у тому числі брати участь у судових засіданнях.

Однак, всупереч приписам процесуального закону та порушення процесуальних прав відповідача, як учасника справи, суд першої інстанції розглянув цю справу без участі представника відповідача за відсутності будь-яких даних про те, що останньому було відомо про час і місце розгляду даної справи. Станом на дату проведення судового засідання, в якому було ухвалене рішення, в суду не було доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відтак, зазначає про наявність обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Положеннями частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України    визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч.5 ст.242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч.6 ст.242 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання (п.1 ч.2 ст.202 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою суду від 07.06.2022 розгляд справи відкладено на 21.06.2022. Відповідачу ухвала від 07.06.2022 не була надіслана за його юридичною адресою, оскільки у Господарського суду Закарпатської області було відсутнє бюджетне фінансування на відповідні рахунки суду для відправлення поштової кореспонденції, що підтверджується доданим до справи актом від 08.06.2022. Надалі, у зв`язку із неявкою сторін в судове засідання, яким завершується розгляд справи, на підставі ч.ч.4,5 ст. 240 ГПК України, суд підписав рішення без його проголошення та датою ухвалення рішення судом визначено дату складення повного тексту судового рішення – 01.07.2023.

          З урахуванням викладеного, судова колегія прийшла до висновку, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції від 01.07.2022 у матеріалах справи були відсутні докази про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення ТОВ «Хозяйка» та розглянув справу за її відсутності.

Згідно з п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене та враховуючи, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанцій норм процесуального права знайшли підтвердження, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню відповідно до приписів п.3 ч.3 ст.277 ГПК України з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених в мотивувальній частині даної постанови.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за умов відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду, що є беззаперечною підставою відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України для скасування оскарженого судового рішення, одночасно належить прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки доводи скаржника щодо заявлених позовних вимог, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, грунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, п.3 ч.3 ст.277, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗЯЙКА», б/н від 19.07.2022 (вх.№01-05/3143/22 від 22.12.2022) задоволити частково.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2022 у справі №907/217/22 скасувати.

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗЯЙКА", код ЄДРПОУ - 13599116, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. А. Волошина, буд. 8, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, суму основної заборгованості в розмірі 649 762,08 грн. (шістсот сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві гривень 08 копійок) по сплаті орендної плати згідно додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 від 14.04.2021 та     43 623,49 грн. (сорок три тисячі шістсот двадцять три гривень 49 копійок) пені за несвоєчасне виконання зобов`язань згідно додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 від 14.04.2021.

Розірвати договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода №599/0 від 01.09.2003, що викладений в редакції додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 від 14.04.2021 року, укладений між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, ЄДРПОУ 36541721, та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОЗЯЙКА”, ЄДРПОУ 13599116, про оренду підвального приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8.

Зобов`язати боржника ТОВ “ХОЗЯЙКА”, ЄДРПОУ 13599116, повернути стягувачеві Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, ЄДРПОУ 36541721, об`єкт нерухомого майна - підвальне приміщення площею 18,8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. А. Волошина, 8.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЗЯЙКА", код ЄДРПОУ - 13599116, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. А. Волошина, буд. 8, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, сплачений судовий збір у розмірі 15 362,78 грн. (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят два гривень 78 копійок).

Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.          

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.03.2023.

Головуючий суддя                                                  Галушко Н.А.

суддя                                                                      Желік М.Б.

суддя                                                                      Орищин Г.В.