Справа №463/659/23

Провадження №2/463/874/23

У Х В А Л А

про відвід судді

17 березня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Стрепка Назара Любомировича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, заподіяної судом і посадовими особами органів державної влади в України, -

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення з Держави Україна моральної шкоди у розмірі 5000000 гривень.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 30 січня 2023 року та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Леньо С.І.

Ухвалою суду від 31 січня 2023 року задоволено заяву судді Леньо С.І. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

2 лютого 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Мармаша В.Я.

Ухвалою суду від 8 лютого 2023 року задоволено заяву судді Мармаша В.Я. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

9 лютого 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Жовніра Г.Б.

Ухвалою суду від 1 березня 2023 року задоволено заяву позивача про відвід судді Жовніра Г.Б. від розгляду вищевказаної цивільної справи.

3 березня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Нора Н.В.

Ухвалою суду від 6 березня 2023 року задоволено заяву судді Нора Н.В. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

6 березня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Грицка Р.Р.

Ухвалою від 7 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду суддею Грицком Р.Р. та відкрити провадження у такій, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено у такій підготовче засідання.

Ухвалою від 13 березня 2023 року задоволено заяву позивача про відвід судді Грицка Р.Р. від розгляду даної справи.

14 березня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Головатого Р.Я.

Ухвалою суду від 14 березня 2023 року задоволено заяву судді Головатого Р.Я. про самовідвід від розгляду справи.

У зв`язку з наведеним вище 15 березня 2023 року автоматизованою системою документообігу суду для розгляду даної справи визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 15 березня 2023 року справу прийнято до розгляду суддею Стрепком Н.Л., розпочато у ній підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 29 березня 2023 року.

Водночас 16 березня 2023 року позивачем подано до суду заяву про відвід судді Стрепка Н.Л. від розгляду вказаної справи. Поданий відвід мотивує зокрема тим, що інтереси відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові представляє Онищак М.П. тривалий час працював у Личаківському районному суді м. Львова на посаді помічника судді, а також останній представляв інтереси суду за дорученням голови суду в адміністративних справах, був частиною колективу суду. Враховуючи наведене вважає, що дана обставина викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності головуючого судді у справі, а відтак з даних підстав вважає, що суддя не може брати участь у розгляді справи і повинен відвестися від розгляду даної справи, а у разі, якщо останній не вбачає підстав для самовідводу, підлагає відводу.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 7, 8 ЦПК України подана заява про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу, невідкладно без повідомлення учасників справи та відтак, згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, подану заяву суд приходить до наступного висновку.

Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Так відповідно до ч. 1 такої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

При цьому згідно з ч. 2 даної статті питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

А ч. 3 вказаної статті визначає, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Так статтями 36, 37 ЦПК України визначено перелік підстав, коли суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), у зв`язку з якими відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України йому може бути заявлено відвід учасниками справи.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Положення статті 36 ЦПК України містять в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Статтею 37 ЦПК України передбачено випадки, коли участь судді в розгляді справи є недопустимою у зв`язку з повторністю такої.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Таким чином, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість, навести відповідні аргументи, докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

При цьому положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу, відповідно, - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в позовній заяві в обґрунтування завданої йому шкоди зазначає зокрема про вчинення на його думку злочину уповноваженою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові М. Онищаком.

Відтак вивчивши підстави для відводу головуючого судді Стрепка Н.Л., які заявлені позивачем, суд вбачає, що останні знаходять своє підтвердження, оскільки представник відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Онищак М.П. дійсно тривалий час працював у Личаківському районному суді м. Львова на посаді помічника судді Леньо С.І. та особисто знайомий з головуючим суддею Стрепком Н.Л., однак дослідивши заяву та матеріали справи суд вважає, що на даний час підстав для ствердження того, що суддя є небезстронннім у розгляді справи немає, оскільки представник відповідача ОСОБА_2 не працював помічником головуючого судді у даній справі.

Водночас враховуючи наведені вище норми та практику Європейського суду з прав людини, хоч на думку суду на даний час і відсутні підстави для твердження того, що суддя є небезстронннім у розгляді справи, однак з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду справи незалежним і безстороннім судом в очах будь-якого розумного спостерігача та суспільства в цілому, а також забезпечення, умов за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнів в об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду даної справи, заявлений відвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді - задовольнити.

Відвести суддю Стрепка Назара Любомировича від розгляду цивільної справи №463/659/23, провадження №2/463/874/23, за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, заподіяної судом і посадовими особами органів державної влади в України.

Матеріали цивільної справи №463/659/23, провадження №2/463/874/23, за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, заподіяної судом і посадовими особами органів державної влади в України - передати для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала про відвід судді апеляційному оскарженню не підлягає.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646;

Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42334907.

Суддя: Стрепко Н.Л.