Справа № 309/2482/16-к

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

13.03.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/480682/23, за апеляційною скаргою, яку подав обвинувачений ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2023 року, задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12016070050000360, внесеному 06.05.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рокосово Хустського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого.

Цією ухвалою продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.03.2023 включно.

В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Хустського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №12016070050000360, відомості про кримінальне правопорушення у якому 06.05.2016 внесені до ЄРДР, за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України. У кримінальному провадженні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 . Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України. Ухвалою Хустського районного суду від 01.03.2018 клопотання прокурора Хустської місцевої прокуратури про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою відносно ОСОБА_5 задоволено. Застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 29 квітня 2018 року. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 продовжувався відповідними ухвалами суду. Ухвалою суду від 01.12.2022, строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено до 30.01.2023 включно. Необхідність продовження строку тримання під вартою прокурор обґрунтовує тим, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор у клопотанні також зазначає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вищевказаним ризикам. Просить клопотання задовольнити у повному обсязі.

Судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, частина з них віднесена до тяжких злочинів, та які караються позбавленням волі на строк до десяти років, і є наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які у клопотанні вказує прокурор. Дослідивши доводи клопотання та наявні у кримінальному провадженні докази, суд дійшов висновку про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вказаним ризикам. Окрім цього, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у їх вчиненні; а також існування реальних ризиків: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до шістдесяти днів, а саме до 31.03.2023 включно.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що підозра у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є необґрунтованою, обраний щодо нього запобіжний захід вважає занадто суворим. Звертає увагу на те, що він понад сім років утримується під вартою. Стверджує, що у суді першої інстанції заявив відвід головуючому у справі судді, однак такий залишений без задоволення. Також зазначає, що свідки у кримінальному провадженні допитані, тому не вбачає доцільності у продовженні строку тримання його під вартою. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності сторін обвинувачення та захисту, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що: сторони обвинувачення та захисту належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін не подавали; в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого, а тому його явка у судове засідання не є обов`язковою, і при цьому, стороною захисту не заявлено клопотання про бажання обвинуваченого брати участь у розгляді апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення відхиляються з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не відпали, не зменшились і продовжують існувати.

Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, те, що вчинені діяння відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, а також відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі дослідження доказів, які на даний час ще не досліджені.

Тому, колегія суддів, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_5 обвинувачується і за які йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а також наведених вище обставин, доходить висновку про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції і в цій частині.

Колегія суддів також вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.

При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою, колегія суддів зазначає, що на цій стадії процесу, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій обвинуваченого, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті, у тому числі і щодо застосування тої чи іншої норми матеріального закону, і вважає, що обставини, за яких ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, із посиланням на відповідні докази, свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому кримінально-карних діянь. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що питання обґрунтованості підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення вирішується під час досудового розслідування, у тому числі і під час застосування запобіжного заходу. Тому, доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд відхиляє як безпідставні і такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.

При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_5 понад сім років перебуває під вартою, колегія суддів звертає увагу на те, що утримання обвинуваченого ОСОБА_5 тривалий час під вартою здійснювалось на підставі умотивованих ухвал слідчого судді та суду, зокрема й апеляційної інстанції, а складність кримінального провадження щодо ОСОБА_5 зумовила його тривалий розгляд. Відтак, ці доводи не можна вважати слушними. При цьому, колегія суддів вважає, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід, у тому числі й із урахуванням його тривалості, відповідає характеру та тяжкості інкримінованих ОСОБА_5 діянь, а також тяжкості можливого покарання та виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Тому, доводи апелянта про те, що обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід є занадто суворим, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження.

Із цих підстав, як такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_5 у суді першої інстанції заявив відвід головуючому судді у справі, який залишений без задоволення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною захисту не надано доказів, зокрема висновків лікарів тощо, які б свідчили про наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які б унеможливлювали тримання його під вартою.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих чи вчиняти інші злочини, однак, обставини, за яких вчинені інкриміновані йому кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини та дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі в апеляційній скарзі не вказується.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу, яку подав обвинувачений ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12016070050000360, внесеному 06.05.2016 до ЄРДР щодо обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_5 та продовжено щодо нього строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.03.2023 включно, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: