Справа № 2-466/11

Номер рядка звіту 40

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

"18" серпня 2011 р. Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді Бібік М.В.

при секретарі Слюсаренко А.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Новий Буг цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про примусове виселення, -

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_6 з зазначеною позовною заявою, в якій посилаючись на безпідставне проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у належному ОСОБА_6 житловому будинку, що розташований по вул. Петровського, 15 в м. Новий Буг, та відмову останніх добровільно виселитися з вказаного приміщення, просив ухвалити судове рішення про примусове виселення зазначених відповідачів та їх трьох неповнолітніх дітей з вищезазначеного житлового будинку, знявши їх з реєстрації та стягнути з відповідачів судові витрати понесені позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

За ухвалою суду від 13.07.2011 року до участі у розгляді вказаної справи в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

До розгляду судом справи по суті позивач змінив предмет та підстави свого позову, просив суд виселити з належного ОСОБА_6 житлового будинку відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітні діти ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживають у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад шість місяців, позивач просив визнати ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користуватися спірним житловим приміщенням та стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що у спірному будинку він зареєстрований та проживає з 1997 року, до зміни власника вказаного будинку ніхто претензій щодо його проживання в ньому не пред’являв, наголосив, що іншого житла не має, а тому він добровільно виселитися не бажає. З цих підстав просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при судовому розгляді справи позов не визнавали, не заперечували безпідставність свого проживання у спірному житловому будинку, зазначили, що наразі вони винаймають інше житло.

Відповідач ОСОБА_3 при судовому розгляді справи пред’явлені до неї позовні вимоги про визнання її та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням визнала повністю, не заперечувала проти їх задоволення, зазначила, що вона створила нову сім’ю та понад два роки проживає зі своїми дітьми за іншою адресою.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходе такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.07.1989 року, власником будинку №15, розташованого по вул. Петровського в м. Новий Буг Миколаївської області була громадянка ОСОБА_9.

У 1996 році ОСОБА_9 дозволила відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які на той час були подружжям, проживати у належному їй житловому приміщенні при цьому договору найму житлового приміщення вони між собою не укладали.

У шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилося троє дітей: доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Зазначені відповідачі та їхні неповнолітні діти з дозволу ОСОБА_9 зареєструвалися у спірному житловому будинку.

В подальшому шлюб між вказаними особами у 2008 році був розірваний і відповідач ОСОБА_3 створивши нову сім’ю, 2009 року вибула з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, та ОСОБА_8 в інше місце проживання, а саме в житловий будинок по вул. Гребеннікова, № 122 в м. Новий Буг, Миколаївської області.

Старша дочка, ОСОБА_4, одружившись з ОСОБА_5 залишилась проживати у спірному житловому будинку разом з чоловіком та батьком ОСОБА_2

Як свідчить довідка Новобузької ЦРЛ від 12.07.2011 року за № 184 –1/14 ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікарні у зв’язку з вагітністю, строк вагітності станом на 12.07.2011 року складає 29 тижнів.

01.03.2008 року громадянка ОСОБА_9 померла, після її смерті житловий будинок № 15, розташований по вул. Петровського в м. Новий Буг, як свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.05.2011 року, прийняла у спадок її дочка ОСОБА_6. Зазначені спадкові права спадкоємниця ОСОБА_6 зареєструвала в БТІ 20.05.2011 року про що свідчить відповідний витяг про державну реєстрацію прав за № 30025522.

Ставши власником спірного житлового будинку ОСОБА_6 почала вимагати відповідачів виселитися з належного їй житлового приміщення та знятися з реєстрації, оскільки вона має намір відчужити вказаний будинок, втім останні такі вимоги проігнорували, продовжували надалі проживати в житловому будинку ОСОБА_6

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В силу вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставини, зважаючи, що відповідачі ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, без правових підстав проживають у житловому будинку ОСОБА_6 і відмовляються добровільно покинути це житлове приміщення, позовні вимоги позивача в частині виселення вказаних осіб із спірного житлового приміщення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 167 ЖК України у разі вибуття наймача на постійне місце проживання до іншого населеного пункту договір найму вважається розірваним з дня вибуття.

Як наголошено в ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за наймачем протягом шести місяців.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_12 з 2009 року вибула з спірного житлового приміщення разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інше місце проживання (житловий будинок № 122, по вул. Гребеннікова, м. Новий Буг) тому вона втратила право на житлову площу в будинку, що належить ОСОБА_6 внаслідок відсутності понад встановлені строки.

З цих підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання відповідача ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та Юліїтакими, що втратили право користування житловим приміщенням ОСОБА_6 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з розглядом справи, у розмірі 45,50 грн. (08,50 грн. судовий збір та 37 грн. кошти на оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з житлового будинку та до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити повністю.

ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виселити з житлового будинку № 15, розташованого по вул. Петровського в м. Новий Буг, Миколаївської області.

Визнати ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користуватись жилим будинком №15, розташованим по вул. Петровського в м. Новий Буг, Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, судові витрати понесені позивачем у зв’язку з розглядом справи, в сумі по 22 грн. 75 коп. з кожного.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя