РІШЕННЯ     Справа №2-331/08

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2008 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Троян Н.М.

при секретарі     Баранець М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи б 12 Київська державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції м. Києва - про визнання права власності на квартиру і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з-і особи : державний нотаріус ОСОБА_4, Головне управління юстиції в м. Києві , про визнання «Договору довічного утримання» від 24.06.1994 року недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом і просила відкрити провадження у цивільній справі за даним позовом, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, витрати, пов 'язані з розглядом даної справи, покласти на відповідачку - ОСОБА_2.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 24 червня 1994 між нею та ОСОБА_5 був укладений договір довічного утримання, відповідно до якого належна ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною Радою народних депутатів м. Києва 29 квітня 1994 року за № 1896, квартира АДРЕСА_1, була передана позивачці у власність.

26 жовтня 2006 року ОСОБА_5 померла. Позивачка пояснила, що вона за свій рахунок поховала ОСОБА_5, організувала та оплатила поминальний обід. Звернувшись у Дванадцяту Київську державну нотаріальну контору, та Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з приводу отримання свідоцтва про право власності на спірну квартиру позивачка дізналась, що ОСОБА_2 - відповідачка по справі , посилаючись на відсутність інших спадкоємців, намагається оформити спадщину на себе.

Своє звернення до суду позивачка мотивувала тим, що поскільки вона з 24 червня 1994 року стала власником квартири АДРЕСА_1, то дії відповідачки, щодо оформлення спадщини після померлої ОСОБА_5 порушують її права.

В листопаді 2007 року відповідачі ОСОБА_7 та її сестра - ОСОБА_3 , яка також була залучена в якості співвідповідача за первісним позовом до участі у справі, звернулись до суду з зустрічним позовом і просили визнати договір довічного утримання з ОСОБА_5 від 24.06.1994 року недійсним.

В зустрічному позові посилались на ті обставини, що пред'явленням первісного позову позивачкою ОСОБА_1 - про визнання права власності на квартиру № 50 у м. Києві по вул.  Генерала Потапова, 1-в порушуються їх права, як спадкоємців на прийняття спадщини після померлої їх тітки - ОСОБА_5 тому і звертаються з зустрічним позов.

Відповідачі в зустрічному позові заперечують , що ОСОБА_5 могла укласти та підписати договір довічного утримання з позивачкою , посилаючись на те, що спірний договір від імені ОСОБА_5 підписаний невідомою особою, у якої були відсутні будь-які повноваження на такий підпис , що підтверджується висновком спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 жовтня 2007 року №10691. Крім цього зазначили , що про існування договору довічного утримання відповідачам стало відомо тільки після ознайомлення з копією позовної заяви, яку було направлено судом ОСОБА_2

В позові також заперечують про надання позивачкою матеріального забезпечення при житті їх тітки ОСОБА_5 мотивуючи тим , що ОСОБА_5 при житті звернулась з заявою та уклала договір з Територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів Святошинського району м. Києва про її надомне обслуговування. У позові зазначили, що вони проживають у с. П.П. Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області і є племінницями померлої. Вказали , що вони хоч і є непрацездатними, однак ніколи не залишали померлу без матеріальної допомоги. Вони та їхні родичі часто спілкувались і регулярно приходили до додому ОСОБА_5 Жодній особі з родичів не було відомо про існування договору довічного утримання, натомість померла запевняла їх у тому, що після її смерті квартира залишиться у власності відповідачів. Просили їх позов задовольнити.

В судовому засіданні кожна зі сторін підтримала заявлені вимоги посилаючись на обставини викладені в первісному та зустрічному позовах.

Позивачка заперечувала проти зустрічного позову посилаючись, на те, що договір довічного утримання укладений між нею і ОСОБА_5 в 1994 року підписано саме ОСОБА_5 особисто. Починаючи з 1994 року вона доглядала за ОСОБА_5. оплачувала спірну квартиру, після смерті похоронила її та відбула поминальні обіди у зв»язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідачі заперечували проти первісного позову посилаючись на те, що ОСОБА_5 ніколи не говорила їм , що з ким-небудь укладала та підписувала договір довічного утримання, користувалась послугами працівника соціального захисту, посильну допомогу по її утриманню регулярно надавали вони та інші родичі. Крім цього, згідно з висновками спеціаліста почеркознавця підпис на договорі довічного утримання виконано не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, вважає, встановленими наступні обставини по справі.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 24.06.1994 року був укладений договір довічного утримання (а.с. 5), згідно якого АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_5, була передана у власність позивачці. 26.10.2006 року ОСОБА_5 померла (а. с. 7).

Позивачка ОСОБА_1 організувала похорони померлої ОСОБА_5 та поховала її, організувала поминальний обідпро вказані обставини пояснили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та не заперечують самі відповідачі.

Допитана в судовому засіданні нотаріус, що працювала на той час в Дванадцятій Київській державній нотаріальній конторі -ОСОБА_4 пояснила, що вона дійсно посвідчувала договір довічного утримання укладеного між ОСОБА_5 та позивачкою 24.06.1994 року, при цьому зазначила , що цей договір було підписано як особисто ОСОБА_5 так і особисто позивачкою ОСОБА_1 Вона, як нотаріус запитувала ОСОБА_5 про її добровільне волевиявлення при підписанні даної угоди, та роз'яснила їй наслідки цієї угоди. Візуально нотаріус перевірила дієздатність ОСОБА_5 Остання адекватно реагувала на всі питання нотаріуса, а також розуміла, який підписує договір і наслідки його підписання.

Встановлено , що згідно "Висновку №2485 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №2-331/2008 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру" від 23.04.2008 року - підписи від імені ОСОБА_5 врядку "ПОДПИСИ: 1 ОСОБА_11 " в оригіналах першого, другого та третього примірників договору довічного утримання від 24.06.1994 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а. с. 221, 222); підписи від імені ОСОБА_5 в рядку "Подпись " /два підписи/ в заяві від імені ОСОБА_5, яка міститься на зворотній стороні третього примірника договору довічного утримання від 24.06.1994 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 /примірник зберігається в матеріалах Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори/ (а. с. 188); а також підпис від імені ОСОБА_5 в графі "Розписка про одержання оформленого документу", номер нотаріальної дії "4с-548", дата вчинення нотаріальної дії "24.06.1994" в реєстрі №4с для реєстрації нотаріальних дій Дванадцятої Київської Державної нотаріальної контори за 1994 рік, виконано ОСОБА_5 (а.с.255 -258 т. 1).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6 - сусіди померлої ОСОБА_5, а також ОСОБА_10 сусідка і медсестра ОСОБА_5, та мати ОСОБА_1 -ОСОБА_9 пояснили, що ОСОБА_1 - позивачка по справі доглядала за ОСОБА_5, купляла продукти харчування, одяг, зробила ремонт у квартирі останньої, а також поміняла ванну, унітаз. З дозволу ОСОБА_5 ОСОБА_1 зробила дверний пройом між своєю і ОСОБА_5 квартирою і в цій кімнаті проживала. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали як одна сім'я. Після смерті останньої ОСОБА_1 її поховала за свій рахунок та робила поминальні обіди. ОСОБА_1 оголосила договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_5вже після смерті останньої.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що була родичкою ОСОБА_5 і бувала у неї в гостях. Зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що ОСОБА_1 приносила їй продукти харчування, зокрема купляла м»ясо, рибу та після 1994-1995 року почала користуватись з дозволу ОСОБА_5 однією із кімнат в спірній квартирі.Свідок пояснила , що ОСОБА_5 була в нормальному психічному стані та робила все свідомо. Остання їй ніколи не говорила про соціального працівника, який би її обслуговував, а про договір, який уклала ОСОБА_5 з соціальною службою , а також про договір довічного утримання з ОСОБА_1 їй стало відомо тільки після смерті ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 і часто її відвідувала. Бачила, що ОСОБА_1 зробила двері у стіні між своєю та ОСОБА_5 квартирою. ОСОБА_5 ніколи не заперечувала проти користування ОСОБА_1 спірною квартирою, оскільки ОСОБА_1 її оплачувала. Про договір довічного утримання укладеного з ОСОБА_1 ОСОБА_5 ніколи не говорила.

ОСОБА_5 до 1993 року доглядала за своїм братом інвалідом - ОСОБА_8, який був батьком відповідачок. Останні за ним не доглядали.

ОСОБА_5 їй говорила, що немає бажання йти до племінниць - відповідачів по справі, бо сама себе обходить.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що ОСОБА_5 в 1994 році була при здоровому глузді. В 1998 році почала випивати. На обліку у лікаря нарколога не перебувала. Зі слів ОСОБА_5 йому відомо, що одну кімнату у спірній квартирі віддала ОСОБА_1, яка нею користувалась. Весною 2006 року він заїжджав провідати ОСОБА_5, вона відмовилась від допомоги, пояснила, що сама себе обходить. Бачив, що вона самостійно пересувається та нормально розмовляє.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона працює соціальним працівником в Територіальному центрі по обслуговуванні пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян Святошинського району м.

Києва, приходила до ОСОБА_5 по телефонному дзвінку останньої. ОСОБА_5 не справляла враження одинокої людини, була доглянута, сама читала газети, дивилась телевізор, її квартира також була охайна, доглянута.Вона бачила , що до неї приходили сусіди. ОСОБА_5 їй говорила , що ключі від її квартири постійно знаходяться в сусідів в квартирі 51 з якими вона друже. Свідок також пояснила, що ОСОБА_5 сама писала заяву на обслуговування у відділі соціального обслуговування та підписувала договір про надання послуг відділенням соціальної допомоги вдома самотньому непрацездатному громадянину з іншої сторони цей договір підписала свідок. Де саме ОСОБА_5 писала заяву вона не пам»ятає. Чи був наказ директора територіального центру про зарахування ОСОБА_5 на обслуговування , а також чи було рішення комісії по соціальному захисту райдержадміністрації про прийом ОСОБА_5 на обслуговування у відділеннях соціальної допомоги їй не відомо.

Свідок ОСОБА_16 пояснила , що вона працює фахівцем у відділенні соціальної допомоги №1 Територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян і відповідає за формування справ підопічних. Пояснила, що ОСОБА_5 взяли на облік в 2005 році за її заявою.Прияких обставинах була написана заява для неї не є принциповим. Угода була укладена вдома у ОСОБА_5 з останньою та соціальним працівником ОСОБА_15 на підставі заяви ОСОБА_5 Пояснила , що згідно п.5 положення про Територіальний центр по обслуговуванню пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян Святошинського району м. Києва на обслуговування приймаються малозабезпечені громадяни похилого віку за наказом директора територіального центру , а також за рішенням комісії по соціальному захисту райдержадміністрації. Ні рішення комісії, ні наказу директора стосовно ОСОБА_5 не було , чому не виконано вищевказане положення їй не відомо.Пояснила , що бланки угод про обслуговування одиноких непрацездатних громадян , що укладаються з підопічними затверджені давно і вона їх використовує у своїй роботі.Відвідування самотніх громадян похилого віку соціальним працівником проводиться по графіку , який підписується тільки соціальним працівником , а підопічним не підписується. На питання суду, яким саме чином вибула особова справа підопічної ОСОБА_5 зтериторіального цетру пояснила , що вона видала справу представнику прокуратури за вказівкою директора територіального цетру -ОСОБА_20 , при цьому повноваження представника не перевірила.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що працює завідуючою Відділенням соціальної допомоги №1 Територіального центру при управлінні праці і соціального захисту населення Святошинського району м. Києва. Підопічну ОСОБА_5 обслуговувала ОСОБА_15 Остання ОСОБА_5 телефонувала двічі на тиждень і коли ОСОБА_5 просила її відвідати, то ОСОБА_15 її відвідувала. Свідок пояснила що відвідування проводиться також за графіком , який вона повинна затверджувати , але графік , що міститься в матеріалах справи не затвердила , бо напевно була відсутня. Що стосується рішення Святошинської районної у м. Києві державній адміністрації , про яке зазначено в угоді укладеної з ОСОБА_5 про обслуговування одинокого непрацездатного громадянина , то свідок пояснила , що про вказане рішення їй нічого не відомо.

Суд критично ставиться до надані угоди на обслуговування одинокого непрацездатного громадянина , яка була укладена з ОСОБА_5 , оскільки згідно з «Положенням про територіальний центр по обслуговуванню пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян» - зарахування на обслуговування у відділення соціальної допомоги людей похилого віку проводиться за наказом директора територіального центру , а також за рішенням комісії по соціальному захисту райдержадміністрації (а.с. 181 т.1). Судом встановлено, що згідно вказаного положення вибуття з обслуговування проводиться за рішенням комісії по соціальному захисту райдержадміністрації , крім цього відрахування самотнього громадянина з обслуговування здійснюється у випадках покращення здоров»я самотнього громадянина, при встановленні , що самотній громадянин має працездатних дітей або родичів , які зобов'язані по закону його доглядати, проживають з ним в одному населеному пункті і не мають поважних причин для звільнення від обов»язку догляду, відмови пенсіонера , який має родичів , зобов»язаних по закону здійснювати за ним догляд, вносити платню за витрати , пов»язані з його обслуговуванням , при направленні громадянина в будинок-інтернат для літніх людей та інваліді в спеціалізований жилий будинок для одиноких непрацездатних громадян, узв»язку з переїздом на нове місце проживання, та в разі смерті самотнього непрацездатного громадянина. Інші випадки відрахування з обслуговування в тому числі і укладення договору довічного утримання зазначеним положенням не передбачені.

Суд критично відноситься до твердження відповідачів про те , що ОСОБА_5 обслуговувалась соціальним працівником на підставі її заяви та укладеної угоди про обслуговування одинокого непрацездатного громадянина , а не ОСОБА_1, оскільки ці твердження спростовуються показами допитаних свідків - ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_6- сусідів покійної ОСОБА_5, які пояснювали , що саме ОСОБА_1 та її сім»я надавала допомогу в утриманні ОСОБА_5 та оплачувала спірну квартиру, їм як сусідам ОСОБА_5 ніколи не говорила про надомне обслуговування соціальним працівником і ніхто з допитаних свідків не бачив соціального працівника у квартирі ОСОБА_5 Твердження відповідачів також спростовуються наданими Відділом соціальної допомоги на дому документами, що були складені одноособово соціальним працівником -ОСОБА_15 , а саме: графік відвідування самотніх громадян похилого віку та інвалідів соціальним працівником та зведені карти обліку роботи соціальних працівників відділення соціальної допомоги (а.с.85-90 т. 1), в яких відсутній підпис підопічного, в даному випадку підпис ОСОБА_5 про виконані роботи соціальним працівником

по її обслуговуванню на дому. Крім цього вказані документи не затверджені завідуючим відділенням соціальної допомоги вдома - ОСОБА_21 Інших доказів про обслуговуванню ОСОБА_5 соціальною службою на дому, як того вимагає ст. 60 ЦПК України відповідачами не надано.

Суд також критично відноситься до "Висновку спеціаліста №10691 за результатами дослідження підпису від імені ОСОБА_5 в договорі довічного утримання від 24.06.1994 року» складеного 23.10.2007 року згідно якого підпис від імені ОСОБА_5 електрографічне зображення якого розміщене в графі «ПІДПИСИ: 1.  ОСОБА_5» в елек трофотокопії договору довічного утримання від 24 червня 1994 року виконано не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5 (а. с. 81 т 1) оскільки вказаний висновок виготовлено спеціалістом, який не попереджений про кримінальну відповідальність, до того ж висновок виготовлений за зразками підпису в документах, які було подано громадянином ОСОБА_22, а не безпосередньо Територіальним центром по обслуговуванню пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян, якому ніби-то належали досліджувані документи так як , відповідачами не надано суду доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, яким чином громадянину ОСОБА_22 - замовнику дослідження потрапили досліджувані документи , при цьому свідок ОСОБА_23 пояснила, що за розпорядженням директора територіального центру , вона віддала особову справу покійної ОСОБА_5 представнику прокуратури. В судовому засіданні встановлено , що ОСОБА_22 не є працівником прокуратури.

Таким чином, суд вислухавши сторони , покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши їх доказами приходе до висновку , що заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню, оскільки, як встановлено в судовому засіданні , договір довічного утримання від 24.06.1994 року підписано особисто ОСОБА_5 добровільно, та в нормальному психічному стані. Вказаний договір інша сторона - ОСОБА_1 виконувала, а саме сплачувала за спірну квартиру, доглядала ОСОБА_5, поховала її за свій рахунок, та організувала поминальні обіди.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то вони не підлягають задоволенню, оскільки докази надані відповідачами спростовані в судовому засіданні показами свідків, поясненнями нотаріуса ОСОБА_4, висновком судової почеркознавчої експертизи від 23.04.2008 року, положенням про Територіальний центр по обслуговуванню пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян, іншими матеріалами цивільної справи.Інших доказів на підставу своїх зустрічних вимог, як того вимагає ст.60 ЦПК України відповідачами надано не було.

Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню всі судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, а саме стягнення державного мита в розмірі 1700 гривень, витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, та витрат пов'язаних з проведенням судової почеркознавчої експертизи в розмірі 620 гривен, 40 коп.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 11, 15, 60, 80, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст. ст. 48, 425, 426 ЦК України (в редакції кодексу 1963 року), ст. ст. 334, 744-748, 1216, 1222 ЦК України (в редакції кодексу 2004 року), суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, проживаючою АДРЕСА_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до "Договору довічного утримання " укладеного 24.06. 1994 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі №4с-549 Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори та посвідченого нотаріусом цієї контори - ОСОБА_4.

Стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , державне мито в розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи -30 гривень та витрати за проведення судово - почеркознавчої експертизи в розмірі 620 гривен 40 копійок, а всього стягнути 2350 гривні (дві тисячі триста п"ятдесят гривен 40 копійок).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-і особи: державний нотаріус ОСОБА_4, Головне управління юстиції в м. Києві - про визнання "Договору довічного утримання" від 24.06.1994 року недійсним -відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.