8/754/4/23

Справа № 754/11532/19

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Довгань Г.А.,

за участі відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 : адвоката Ключник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Третя особа ОСОБА_3 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року за нововоявленими обставинами, посилаючись на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 у цивільній справі № 754/11532/19 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (квартирою АДРЕСА_1 ) на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України, третя особа ОСОБА_3 - фактично участі в розгляді справи не приймала, в задоволенні позову було відмовлено. Даним рішенням відповідачі ОСОБА_2 (рідний брат позивачки), ОСОБА_5 (рідна сестра позивачки), ОСОБА_6 (син відповідачки) не визнані особами що втратили право користування житлом. Зазначене рішшення було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2020 і постановлено нове рішення про повне задоволення позовних вимог і визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою через непроживання в ній більше шести місяців без поважних причин. 02.12.2020 Верховним Судом України за касаційною скаргою представника відповідача у справі ОСОБА_2 Ключник А.В. постановлена постанова про скасування постанови Київського апеляційного суду від 09.07.2020 в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою і вцій частині , - відмовив в задоволенні позову щодо ОСОБА_2 , - залишено в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020, у зазначеній справі. 22.09.2022 під час ознайомлення з матеріалами іншої справи Деснянського районного суду м. Києва № 754/1021/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , представнику заявниці адвокату Горкавому О.П. стало відомо про надання представником ОСОБА_2 Ключник А.В. суду засвідчених ОСОБА_2 копій договорів споживчого кредиту від 23.11.2007 між ним та Укрсіббанком на 7 200,00 доларів США одним платежем саме для придбання квартири АДРЕСА_2 та іпотеки Укрсіббанку з дружиною останнього ОСОБА_9 від цієї ж дати. Також до матеріалів справи на запит суду надійшла відповідь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського районну м. Києва» від 05.08.2022 № 46-1550, з якої вбачається, що в розпорядженні немає договору найму квартири АДРЕСА_1 , який мав укладатись на підставі Розпорядження Деснянської РДА м. Києва про зміну договору найму з попереднім наймачем квартири ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на введення представником відповідача Ключник А.В. суду в оману про відсутність у ОСОБА_2 іншого житла і нібито домовленість з наймачем спірної квартири ОСОБА_4 про збереження за ним права користування цією квартирою при наявності в дійсності такого житла, в якому ОСОБА_2 проживає постійно з 2007 року по даний час, та відсутності належних і допустимих доказів домовленості між ним і ОСОБА_4 про збереження за ним права користування спірною квартирою. Враховуючи що третій особі у справі ОСОБА_3 ці обставини не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, оскільки ОСОБА_2 особисто в судове засідання не з`являвся, а його представник Ключник А.В. на порушення процесуального закону недобросовісно стверджувала протилежне і свідомо приховала їх від суду.

Ухвалою суду від 24.10.2022 року заяву залишено без руху і надано строк на усунення недоліків.

01.11.2022 на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Позивач в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, причин не явки суду не повідомила.

Відповідач 2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви.

Відповідач 1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, в той же час надав пояснення в яких доводи заяви не визнає та просив у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовити, оскільки наведені доводи у заяві є необгрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ключник А.В. заперечувала проти задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки вказані заявником обставини жодним чином не впливають на обставини встановлені судовим рішенням на підставі яких постановлено рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Дослідивши матеріали заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази, наведені заявником підстави для скасування рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 у цивільній справі № 754/11532/19 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (квартирою АДРЕСА_1 ) на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України, третя особа ОСОБА_3 - фактично участі в розгляді справи не приймала, в задоволенні позову було відмовлено. Даним рішенням відповідачі ОСОБА_2 (рідний брат позивачки), ОСОБА_5 (рідна сестра позивачки), ОСОБА_6 (син відповідачки) не визнані особами що втратили право користування житлом. Зазначене рішшення було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 09.07.2020 і постановлено нове рішення про повне задоволення позовних вимог і визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою через непроживання в ній більше шести місяців без поважних причин. 02.12.2020 Верховним Судом України за касаційною скаргою представника відповідача у справі ОСОБА_2 Ключник А.В. постановлена постанова про скасування постанови Київського апеляційного суду від 09.07.2020 в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою і в тцій частині , - відмовив в задоволенні позову щодо ОСОБА_2 , - залишено в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020, у зазначеній справі.

Як зазначає третя особа по справі - заявник - 22.09.2022 під час ознайомлення з матеріалами іншої справи Деснянського районного суду м. Києва № 754/1021/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , представнику заявниці адвокату Горкавому О.П. стало відомо про надання представником ОСОБА_2 Ключник А.В. суду засвідчених ОСОБА_2 копій договорів споживчого кредиту від 23.11.2007 між ним та Укрсіббанком на 7 200,00 доларів США одним платежем саме для придбання квартири АДРЕСА_2 та іпотеки Укрсіббанку з дружиною останнього ОСОБА_9 від цієї ж дати. Також до матеріалів справи на запит суду надійшла відповідь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського районну м. Києва» від 05.08.2022 № 46-1550, з якої вбачається, що в розпорядженні немає договору найму квартири АДРЕСА_1 , який мав укладатись на підставі Розпорядження Деснянської РДА м. Києва про зміну договору найму з попереднім наймачем квартири ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на введення представником відповідача Ключник А.В. суду в оману про відсутність у ОСОБА_2 іншого житла і нібито домовленість з наймачем спірної квартири ОСОБА_4 про збереження за ним права користування цією квартирою при наявності в дійсності такого житла, в якому ОСОБА_2 проживає постійно з 2007 року по даний час, та відсутності належних і допустимих доказів домовленості між ним і ОСОБА_4 про збереження за ним права користування спірною квартирою. Враховуючи що третій особі у справі ОСОБА_3 ці обставини не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, оскільки ОСОБА_2 особисто в судове засідання не з`являвся, а його представник Ключник А.В. на порушення процесуального закону недобросовісно стверджувала протилежне і свідомо приховала їх від суду.

Згідно із ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, у тому числі, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Із роз`яснень пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі і стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і не можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК підстав, перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст.ст. 424, 426 ЦПК України.

Згідно ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: 1) з підстави, визначеної пунктом 1частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Згідно ч. 3, 4 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03.04.2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18.11.2004 року).

Суд приходить до висновку, що доводи на які посилається заявник як на доказ наявності нововиявлених обставин, а саме на те, що представником відповідача Ключник А.В. було введено суд в оману про відсутність у ОСОБА_2 іншого житла і нібито домовленість з наймачем спірної квартири ОСОБА_4 про збереження за ним права користування цією квартирою при наявності в дійсності такого житла, в якому ОСОБА_2 проживає постійно з 2007 року по даний час, та відсутності належних і допустимих доказів домовленості між ним і ОСОБА_4 про збереження за ним права користування спірною квартирою, не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Крім того, ця обставина не спростовує фактів, покладених в основу судового рішення, не може вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

В розрізі даної справи факт проживання відповідача за іншою адресою не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, про що імперативно вказано в пункті 2 частини 4 ст. 423 ЦПК України.

Слід зазначити, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_3 про перегляд за нововоявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, не є ново виявленими у розумінні положень цивільного процесуального законодавства, а тому вплинути на висновки суду при постановленні рішення не могли.

Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19.02.2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на час розгляду даної заяви, відсутні визначені ст. 423 ЦПК України підстави для перегляду рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за нововиявленими обставинами, тому, згідно п.1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишає рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року в силі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258-261, 263, 423, 429 Цивільного процесуального кодексу країни, суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 16.03.2023 року.

Суддя: Н.Г.Таран