ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

          01.03.2023                                                                           Справа № 914/2330/22

м.Львів

за позовом:  Керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова, Львівська область, м.Львів в інтересах держави

до відповідача 1: Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів;

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», с.Зелів Яворівського району Львівської області

про: визнання недійним рішення та скасування державної реєстрації права.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Сосницькій А.А.

Представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. – прокурор,

від відповідача-1: Гордєєва О.В. – представник,

від відповідача-2: Медвідь Ю.О. – представник

                                         Попов Д.І. – представник

Суть спору: в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави до Львівської міської ради та до Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” про: визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4819 від 12.11.2020 “Про передачу у власність ОК “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” земельної ділянки”; скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ – 43815360) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0049, площею 0, 3225 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200621346101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39295355.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду. Зокрема, ухвалою суду від 08.02.2023 клопотання Франківської окружної прокуратури м. Львова від 12.12.2022 (вх.№25836/22 від 14.12.2022) та від 09.01.2022 №14.51/04-14-207вих-23 (вх.№497/23 від 10.01.2023) задоволено, поновлено пропущений строк на подання доказів,   прийнято до розгляду і приєднано до матеріалів справи докази долучені до клопотань від 12.12.2022 (вх.№25836/22 від 14.12.2022) та від 09.01.2022 №14.51/04-14-207вих-23 (вх.№497/23 від 10.01.2023); вирішення клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, що міститься в п.2 прохальної частини пояснення б/н від 02.01.2023 (вх.№ 215/23 від 03.01.2023) відкладено до наступного засідання; підготовче засідання   відкладено на 01.03.2023.

В підготовче засідання 01.03.2023 з`явилися прокурор, представники відповідачів 1,2.

На розгляд судом поставлено клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, що міститься в п.2 прохальної частини пояснення б/н від 02.01.2023 (вх.№ 215/23 від 03.01.2023).

Представник прокуратури, заперечив щодо клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, з підстав викладених у письмових поясненнях від 19.01.2023 вх.№1335/23 та у додаткових пояснення щодо клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

Представники відповідача-2 підтримали клопотання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач-2 вказує, що прокурором порушено порядок представництва, не дотримано процедури, встановленої ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки у даній справі прокурор не звертався до органу місцевого самоврядування з повідомленням про порушення інтересів держави (територіальної громади) та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави (територіальної громади). Відповідача-2 посилається на позиції Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави та відсутності компетентного державного органу. За наведеного, просить позов Франківської окружної прокуратури м. Львова у справі №914/2330/22 залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Прокурором подано заперечення щодо клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду, вважає, що доводи відповідача-2 щодо повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом із покликанням на практику Верховного Суду є необґрунтованими та не підлягають до врахування при розгляді вказаної справи. Зокрема прокурор вказує, що усі наведені представником відповідача-2 справи не містять аналогічний предмет спору, різняться підставами позову, змістом позовних вимог та фактичним обставинами. На думку прокурора, має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а відтак наведені відповідачем-2 судові рішення не можуть братися до уваги при розгляді справи 914/2330/22.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Беручи до уваги, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15).

У постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 Верховний Суд зазначає, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Як стверджує Прокурор у позовній заяві, порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі Рясне-Руською сільською радою у приватну власність земельної ділянки, площею 0,3225 га. Необхідність захисту інтересів держави полягає в тому, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та всупереч чинному законодавству незаконно безоплатно передана у приватну власність юридичної особи. В цьому випадку, наявна необхідність захисту як інтересів територіальної громади, незаконно позбавленої права власності на землю, так і права кожного громадянина на користування об`єктами права власності народу, так і публічного, суспільного інтересу як складової державного інтересу. Такий інтерес полягає у забезпеченні економічних інтересів держави, зокрема, можливості відчужити спірну земельну ділянку у власність чи користування на конкурсних умовах, а відтак і наповнити відповідний бюджет; соціальних інтересів держави, зокрема, можливості забезпечити громадян земельними ділянками; екологічних інтересів держави, зокрема з урахуванням розміщеного неподалік заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», а також не встановлення на даний час охоронної зони останнього, потребі забезпечити безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, використанні власності не на шкоду людині і суспільству, збереженні природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтриманні загального екологічного балансу та забезпеченні фонового моніторингу навколишнього природного середовища. При цьому, забезпечення екологічної безпеки є обов`язком держави (стаття 15 Конституції України).

Відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ч. 1 ст. 143 Конституції України).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності (ч.ч.1,2 ст. 83 Земельного кодексу України).

За наведеного вище, суд зазначає що, Львівська міська рада – орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відповідно, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.

Проте суд зазначає, що у даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Беручи до уваги     предмет спору, Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

Поряд з цим, будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Обслуговуючий кооператив “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” вважає те, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Держгеокадастр.

На переконання прокуратури в цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду саме як позивач.

Суд погоджується з вказаним твердженням прокурора, оскільки державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин – Держгеокадастр, не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, так як спірна земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

Безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує. Такий висновок  зазначив Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 по справі № 916/749/17.

Відтак, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки у користування, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов`язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Беручи до уваги вищенаведене, органи прокуратури України, на даний час є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.11.2019 по справі № 804/4585/18 зробив висновок про те, що незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої ст. 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене суд зазначає, що керівник Франківської окружної прокуратури м.Львова, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради, скасування державної реєстрації, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави.

При цьому суд звертає увагу на те, що Законами України не віднесено до компетенції жодного органу повноваження щодо звернення до суду з позовом про: визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування у земельній сфері, скасування державної реєстрації права власності відповідача 2 на спірну земельну ділянку та припинення речового права. Так, за змістом статті 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Разом з тим, як зазначено представником Відповідача 2 у відзиві, відповідно до ст. 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Інших видів позовів, з якими б державні інспектори могли звертатись до суду законом не передбачено.

Відповідно, орган, уповноважений державою здійснювати захист її інтересів в даній сфері – відсутній. Таким чином, за цим позовом прокурор набуває статусу позивача. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020р. у справі №241/1153/17-ц, від 25.11.2019р. у справі №354/425/19-ц, від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц та від 01.06.2022р. у справі №260/1815/21.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновків про відсутність правових підстав до залишення позовної заяви у цій справі без розгляду, а відтак, викладене Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» у п.2 прохальної частині пояснення б/н від 02.01.2023 (вх.№ 215/23 від 03.01.2023) клопотання про залишення позову Керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова у справі №914/2331/22 без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України слід відхилити за безпідставністю та необґрунтованістю.

В підготовчому засіданні 01.03.2023 представник прокуратури зазначив, що ним повідомлено всі обставини у справі, подано всі наявні докази та не заперечив проти закриття підготовчого провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представники відповідачів у підготовчому засіданні 01.03.2023 зазначили, що ними повідомлено всі обставини у справі, подано всі наявні докази та не заперечили проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Приписами ст.185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1)залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відтак, заслухавши думку представників учасників справи, зважаючи на те, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені ч.2 ст.182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, строки підготовчого провадження у даній конкретній справі, суд приходить до висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. ст.   177,   п.3 ч.2 ст.185, ст.ст.226, 234,   235 Господарського процесуального кодексу України, суд

  УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, що міститься в п.2 прохальної частині пояснення б/н від 02.01.2023 (вх.№ 215/23 від 03.01.2023), відмовити.

2. Закрити підготовче провадження у справі №914/2330/22 та призначити справу  до судового розгляду по суті.

3.  Судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 29.03.2023 р. о 14:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: вул.Личаківська, 128, зал судових засідань № 9 (ІІ-й поверх).

4. Учасникам справи:

-  явка повноважних представників в судове засідання на власний розсуд.

5. Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5015.

6.  Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

     Суддя                                                                                      Кітаєва С.Б.