ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2012/23 Справа № 629/6307/21 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року                                

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідача:Новікової Г.В.

суддів:Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

    розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська   від  08 листопада  2022 року(ухваленого під головуванням судді Спаї В.В.) у цивільній справі №629/6307/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до  ОСОБА_1  про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2021 року АТ комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 січня 2014 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами в розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 12 січня 2021 року позивачем була направлена претензія кредитора до Лозівської державної нотаріальної контори, та встановлено,що спадкоємці померлого позичальника не зверталися із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори, спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Позивач вважає,що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника.

16 травня 2020 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано; станом на день смерті заборгованість позичальника за договором №б/н від 13 січня 2014 року становить 55373,62 грн..

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 55 373,62 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги,що відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де зазначена одна і та ж адреса реєстрації- АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк відповідач не подав заяву про відмову від прийняття спадщини,а тому він вважається таким,що прийняв спадщину.

Вирішуючи спір по суті,суд першої інстанції не з`ясував правовий статус будинку за адресою- АДРЕСА_1 . Не встановлено хто є власником будинку. Проте відсутність таких даних у спадковій справі не свідчить про те, що спадкове майно у боржника відсутнє,а відповідач спадщину не прийняв.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 55373,62 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив із того,що позивач не довів належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна,вартості отриманого спадкоємцем майна. Само по собі те,що відповідач проживав разом із померлим позичальником не спростовує висновок суду про відсутність підстав вважати його спадкоємцем,оскільки не доведення факту наявності за життя у ОСОБА_2 будь-якого майна, та його вартості виключає саму можливість задоволення вимог кредитора спадкоємцем.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та нормам матеріалнього та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено,що 13 січня 2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір.

За договором ОСОБА_2 13 січня 2014 року було надано кредитну картку терміном дії до 31 жовтня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Станом на день смерті заборгованість позичальника за договором №б/н від 13 січня 2014 року становить 55373,62 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7187,03 грн.,заборгованості за простроченими відсотками-18650,63 грн. та пені у розмірі 29535,96 грн..

14 січня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк», як кредитор померлого боржника, пред`явив претензію кредитора, надіслав її до Лозівської державної нотаріальної контори, в якій просив включити свої кредиторські вимоги в спадкову масу, що підтверджується відповідною заявою.

09 червня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 лист-претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 1282 ЦК України.

Спадкову справу №284/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було відкрито на підставі заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до спадкової справи долучена претензія кредитора – АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно довідки Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 19 жовтня 2001 року по теперішній час.За цією ж адресою був зареєстрваний ОСОБА_2 . Інших зареєстрованих осіб не було.(а.с.149)

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268,  статті 1269 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.77,78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 

На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідач є спадкоємцем померлого, відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки реєстрація місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однакова за адресою АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідач є спадкоємцем померлого позичальника на підставі того,що на момент відкриття спадщини спадкодавець та спадкоємець були зареєстровані за однією адресою, сам лише факт реєстрації відповідача за однією адресою з померлим цей факт не доводить.

Самі по собі відмітки у паспорті про реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , копії сторінок яких надав ПАТ КБ «ПриватБанк», не свідчать про те, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживав з ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач не довів, що відповідач за правилами частинами третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину, проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки з наданих позивачем документів не можливо беззаперечно встановити, що на час відкриття спадщини позичальник та відповідач проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, не надано доказів і того,що будинок є спадковим майном.

У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять даних про наявність у померлого будь-якого майна.

Обгрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємця обов`язку сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, ПАТ КБ «ПриватБанк» не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та щодо його вартості.

Звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори з заявою п ро прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,це свідчить лише про волевиявлення ОСОБА_1 бути спадкоємцем, однак не є доказом прийняття спадщини.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, апеляційний суд вважає, що за відсутності даних про наявність спадкового майна,його обсяг та вартість,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правові підстави для задоволення вимог позивача як кредитора в порядку статті 1282 ЦК України відсутні.

Суд, дотримуючись принципу диспозитивності розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, що позбавляє його за власною ініціативою збирати докази. Обов`язок доведення обставин, на які особа посилається, як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю особу. Натомість, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав про те, що суд сам зобов`язаний був з`ясувати обставини проживання відповідача разом із спадкодавцем шляхом подання запиту до відповідних органів, та встановити спадкове майно і йог овартість, що суперечить основоположним принципам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги  не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 55373,62 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.368, 369, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська   від  08 листопада  2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: