КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

09 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року, у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою від 18 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 18 березня 2023 року включно.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що на даний час обставини, які послужили підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали та продовжують існувати ризики, які виправдовують застосування до ОСОБА_5 цього запобіжного заходу.

Так, суд першої інстанції, проаналізувавши доводи сторін кримінального провадження, враховуючи зміст та обсяг обвинувачення, а також конкретні обставини кримінальних правопорушень, зокрема спосіб вчинення інкримінованого злочину, характер, масштабність наслідків його вчинення, зокрема у кількості потерпілих, у тому числі загиблих осіб, дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та змінити запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущено істотне порушення норм кримінального процесуального закону, залишено поза увагою практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.

Захисник звертає увагу на те, що обвинувачений утримується під вартою понад 7 років, водночас за сталою практикою ЄСПЛ, строк тримання особи під вартою до постановлення вироку судом, який становив більше п`яти років є особливо тривалим, що вимагає від державних органів, які розслідують справу особливої сумлінності, щоб судочинство було здійснено невідкладно. Проте, як зазначає захисник, у цьому кримінальному провадженні практично не проводиться судових засідань, де б розглядалось обвинувачення та досліджувались докази, а лише вирішується питання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається про те, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вказує захисник і на те, що кримінальний процесуальний закон України передбачає, що для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор повинен кожен раз доводити крайню необхідність застосування такого запобіжного заходу, посилатися на докази та обґрунтовувати неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, проте, навіть із плином судового розгляду, прокурор продовжує посилатися на застарілі та неактуальні на цей час обставини, без посилання на конкретні докази.

Як вважає захисник, поза увагою суду залишилося і те, що ризик втечі обвинуваченого за практикою ЄСПЛ не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, навіть повна переконаність суду у винності обвинуваченого не позбавляє суд обов`язку належним чином обґрунтувати необхідність застосування і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте весь час суд продовжує строк тримання під вартою ОСОБА_5 з одних і тих самих формальних підстав, мотивуючи висновки тяжкістю обвинувачення та покарання, наявністю суспільного інтересу.

Також захисник звертає увагу на те, що поза увагою суду залишили лось те, що до затримання, ОСОБА_5 жодних злочинів не вчиняв та характеризувався виключно позитивно, як добросовісний та дисциплінований боєць спецпідрозділу батальйону «Січ» ГУМВС України в м. Києві. Будучи активним учасником «Революції Гідності», відразу після початку російської агресії він вступив до складу добровольчого батальйону патрульної поліції особливого призначення «Січ» та майже 1,5 роки брав безпосередню участь у бойових діях за відновлення територіальної цілісності України. Керівництвом та рядовими добровольцями Батальйону «Свобода» неодноразово подавалися заяви про поруки стосовно ОСОБА_5 , але судом ці заяви вкотре не були взяті до уваги.

Окрім цього, захисник звертає увагу, що ЄСПЛ проведено попередній розгляд та визнано прийнятними заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у справі «Крайняк та Гуменюк проти України».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги обвинуваченого на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснено без участі сторін кримінального провадження, оскільки прокурор та захисник обвинуваченого, будучи належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибули та не повідомили суд про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу, як це передбачено ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

З огляду на це, посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що стороною обвинувачення, не було надано доказів на підтвердження існування заявлених ризиків, а суд першої інстанції протягом тривалого часу, не розглядаючи кримінальне провадження по суті, вирішує лише питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою,не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини даного кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, не дозволяють зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 18 березня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника останнього - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року, відповідно до якої суд продовжив дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 березня 2023 року включно, - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: _____________ _____________ _____________

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Номер справи: 761/29701/16-к

Номер провадження: 11-кп/824/2194/2023

Категорія: ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8

Доповідач - суддя ОСОБА_1