Справа № 953/3680/22

                                                        н/п 1-кп/953/450/23

    УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого -  судді ОСОБА_1 ,    

при секретарі -              ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника -  адвоката - ОСОБА_4 ,  

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 22022220000000407 від 31.03.2022, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  громадянина України, уродженця  м. Харкова, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, працюючого слюсарем - збірником на ДК «УкрОборонПром» АТ «ФЕД», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого в АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 436-2 КК України, -

встановив:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 22022220000000407 від 31.03.2022, за обвинуваченням  ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 436-2 КК України.

Обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 17.03.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на тривалість кримінального провадження та недоведеність продовження  існування ризиків,  на які  посилається прокурор  у клопотанні,  просили відмовити у задоволенні клопотання.

При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 судом враховується, що  ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює на ДК «УкрОборонПром», АТ «ФЕД», розлучений, обвинувачується у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, судом враховується, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, враховуючи дані про особу обвинуваченого та тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, суд вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема – можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, які на теперішній час не зменшились.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Злочини проти національної безпеки України є найбільш суспільно небезпечним посяганням.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, а саме: пред`явлене обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, в разі визнання винуватим у скоєнні особливо тяжкого та нетяжкого кримінальних правопорушень, наявність встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема домашній арешт, на думку суду, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.

Відповідно ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, не визначає розмір застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331, 376 КПК України, суд,-

Постановив:

Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022220000000407 від 31.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 436-2 КК України, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 12 травня 2023 року включно, без визначення застави.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий  суддя                              ОСОБА_1