КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року, відносно

ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Житомир, не заміжня, працює вчителем початкових класів ТОВ «АВАШКОЛА», зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України,

за участю: прокурора захисника підозрюваної - ОСОБА_7 , - ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 58 діб, а саме до 14 квітня 2023 року включно.

Згідно ухвали, слідчий суддя дійшов висновку, що під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурором доведено наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання п`ятьом доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти зазначеним вище ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 подане до Голосіївського районного суду з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки орган досудового розслідування (слідче управління Головного управління Національної поліції у м. Києві) розташований на території Шевченківського району м. Києва, а саме: м. Київ, вул. Володимирська, 15.

Як зазначає захисник, поза увагою слідчого судді залишились аргументи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, яка суперечить принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини і не базується на матеріалах кримінального провадження, а отже клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним.

Крім того, сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру є не обґрунтованим і з тієї підстави, що ч. 2 ст. 127 КК України передбачає таку обов`язкову ознаку, як наявність потерпілих. Проте, згідно доданих до клопотання документів, відсутні відомості про те, що у даному кримінальному провадженні визнано будь - яку особу потерпілою, а також відсутні і висновки експерта з приводу наявності заподіяної фізичної чи моральної шкоди потерпілому.

Також апелянт посилається на відсутність ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 та на те, що слідчий суддя не звернув уваги, що слідчим та прокурором у клопотанні не обгрунтовано недостатність застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою.

При цьому звертає увагу, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, повну вищу освіту, працює, проживає постійно за однією адресою, є особою раніше не судимою та раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчими СУ ГУНП в місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022100000000896 від 25 листопада 2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127 КК України.

14 лютого 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у катуванні, тобто вчиненні будь-якого умисного діяння, спрямованого на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, або з метою покарати її за дії, вчинені нею, за попередньою змовою групою осіб, за ч. 2 ст. 127 КК України.

14 лютого 2023 року старший слідчий СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року, задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 58 діб, а саме до 14 квітня 2023 року включно.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана, вислухана думка слідчого та прокурора, захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваної до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою, а також дані про особу ОСОБА_6 в їх сукупності.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

На об`єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваної відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя, з посиланням на матеріали, що підтверджують причетність ОСОБА_6 до інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред`явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.

З урахування зазначеного, доводи сторони захисту про відсутність обгрунтованої підозри є такими, що не грунтуються на матеріалах справи.

Колегією суддів також встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

Як вмотивовано вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, підозрювана ОСОБА_6 ,перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що обґрунтовується тим, що вона підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років. Вказана обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Зазначене узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Такий ризик є обґрунтованим, оскільки з огляду на стадію кримінального провадження, наразі органом досудового не віднайдені всі речі та документи, які мають доказове значення у кримінальному провадженні. ОСОБА_6 є працівником ТОВ «Авашкола», має доступ до документів цього закладу і може здійснити спроби вчинити дії, спрямовані на знищення чи приховання речей чи документів, які можуть вказувати на її причетність до кримінального правопорушення, та які мають доказове значення для досудового розслідування.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_6 про осіб, які давали показання у кримінальному провадженні, вона може здійснити спроби впливу на них з метою зміни наданих показань, що в подальшому виключить надання ними правдивих і повних показань під час досудового розслідування і судового розгляду. При оцінці зазначеного ризику слідчий суддя обґрунтовано врахував встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права підозрюваного, обвинуваченого на одночасний та перехресний допит. Отже, на даний час існує загроза того, що підозрювана може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків з метою надання ними органу досудового розслідування недостовірних показань щодо участі та ролі ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення або відмови від надання показань для уникнення останньою кримінальної відповідальності.

Слідчий судя оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, правильно врахував спосіб та обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину. Колегія суддів вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та ризик перешкоджання підозрюваною кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом перешкоджання збиранню стороною обвинувачення доказів та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, є доведеними.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи характер вчиненого злочину, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваної та може потягнути за собою настання негативних наслідків.

З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні,

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду, є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.

Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з`ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя правильно, з урахуванням вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини, застосував даний запобіжний захід, взявши до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, а також доведені прокурором ризики неправомірної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 .

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в обранні підозрюваній особі - ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 58 діб, а саме до 14 квітня 2023 року включно - залишити без змін, а апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _____________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1634/2023

Єдиний унікальний номер 752/2787/23

Категорія: ст. 183 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_9

Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1