печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39253/17-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Печерський районний суд м. Кисва

суддя Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання Чепляка А.С.,

справа №757/39253/17-ц (6-544/23)

заявник: ОСОБА_1

заінтересовані особи:

Державний виконавець Печерського районного віллілу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Левіцький Тимофій Костянтинович,

ОСОБА_2 ,

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року заявник звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просить скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановлене на підставі ухвали судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2017 року у справі №757/39253/17-ц.

В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року подання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудик В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 задоволено. Обмежено у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до повного виконання зобов`язання згідно виконавчих листів Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2014 року № 757/7474/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 1 103 034, 00 грн, від 19.07.2016 року по справі №757/1739/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 818 451, 22 грн, Виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 19.07.2016 року по справі № 2-493-1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 493 318, 74 грн, виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2012 року по справі за № 2/0417/3589/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 93 812, 49 грн.

Вказує, що обмеження конституційного права заявника на свободу пересування жодним чином не сприяло та не сприяє виконанню рішення суду, не має жодного практичного значення для виконавчого провадження, жодним чином не захищає та не забезпечую законні права та інтереси стягувача, не переслідує легітимні цілі та не є збалансованою мірою між правами боржника та стягувача.

Також зазначає, що ОСОБА_1 також обмежений у можливості відвідувати родичів, які проживають за межами країни, адже його старші онуки та донька більшу частину свого часу перебувають за кордоном.

Вважає, що заборона проїзду на територію Автономної Республіки Крим на підставі наведеного вище є незаконною, а застосування рішення суду про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України для обмеження пересування по території України є безпідставним, адже таке рішення не регулює та не може регулювати питання пересування особи по території країни в середині її державних кордонів. За таких обставин скалася ситуація, коли рішення суду про тимчасове обмеження права на визд за межі України обмежує конституційне право особи на свободу пересування те лише за кордон, а й по території України - в межах її державних кордонів.

Отже, заявник вважає, що наявні підстави для скасування впровадженого тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, що стало підставою для звернення до суду із вказаною заявою.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні надав пояснення, заяву підтримав та просив задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з?явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вважає за можливе розглянути справи у відсутність заінтересованих осіб.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Згідно ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Судом встановлено, що хвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року подання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Рудик В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 задоволено. Обмежено у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, до повного виконання зобов`язання згідно виконавчих листів Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2014 року № 757/7474/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 1 103 034, 00 грн, від 19.07.2016 року по справі №757/1739/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 818 451, 22 грн, Виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 19.07.2016 року по справі № 2-493-1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 493 318, 74 грн, виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2012 року по справі за № 2/0417/3589/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 93 812, 49 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України`регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов?язку.

Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним вжито всіх можливих дієвих заходів для погашення наявної заборгованості.

Суд зазначає, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суду не надано доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, останнім здійснені належні дії для виконання рішення суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду». При цьому, неодноразово зазначалося, що на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Виконання будь-якого рішення суду є складовою права на справедливий суд та обов`язковою стадією процесу правосуддя, що визначено ст. 6 Конвенції.

Отже, суд вважає, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету, діє з метою захисту прав стягувачів, сприятиме виконанню рішення суду та запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви останнього про скасування тимчасового обмеження у прав виїзду за межі України

Відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявоюу разі виникнення нових обставин, щообґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 129-1 Конституції України, ст. ст. 5, 12, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 260-261, 353-355, 441, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого на підставі ухвали судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2017 року у справі №757/39253/17-ц - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення мас право па поповлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та налсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦІК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину удового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників прави, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Повний текст ухвали складено 07.03.2023 року.

Суддя Г.О.Матійчук