У Х В А Л А

13 березня 2023 року місто Київ

справа № 756/9793/20

провадження№22-ц/824/4618/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 ,

на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Диби О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідаки ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 9 березня 2018 року у сумі 40000 доларів США.

Позов обґрунтовано тим, що 9 березня 2018 року позивачем відповідачу було передано грошові кошти за договором позики в сумі 40000 доларів США. На підтвердження укладання договору позики, відповідачем була видана розписка.

Грошові кошти відповідач зобов`язувалася повернути до 31 грудня 2018 року. Проте, у встановлений строк взяті на себе зобов`язання не виконала.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 20 січня 2022 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40000доларів США.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, але вважає, що цим рішенням суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду, в який просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скаргі зазначає про те, що ОСОБА_3 є позикодавцем, кредитором ОСОБА_2 на загальну суму 21000 доларів СГА.

Спір у цій справі штучно створено самою відповідачкою, щоб уникнути зобов`язань перед апелянтом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання не з`явився апелянт ОСОБА_3 , який був повідомлений про день та час розгляду справи шляхом направлення судового повідомлення на зазначену в апеляційній скарзі електронну адресу /а.с.133/. Представник ОСОБА_3 - адвокат Шеремет М.О. направила на електронну пошту суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судове засідання не з`явилися сторони. Конверти відправлені на адреси позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 повернулися до суду з довідками поштових відділень із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" /а.с.138-139, 140-141/, а тому відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України судові повістки вважаються врученими адресатам.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги ОСОБА_3 та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції ОСОБА_3 в апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасника справи, явка якого до апеляційного суду є необов`язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_3 та його представника, які не з`явилися в судове засідання.

Оскільки судове рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказані норми процесуального закону встановлюють порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2- 4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, при чому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов`язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкованим іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_3 зазначив, що суд не залучив його до участі у справі та ухвалив незаконне рішення. Вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки. Рішення суду стосується його інтересів та завдає йому шкоди, що виражається у несприятливих наслідках для нього та обмежує його права, оскільки він є позикодавцем ОСОБА_2 на суму 21 000 доларів США. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 25 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 11000 доларів США. Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а його апеляційну скаргу задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 10000 доларів США за договором позики від 07 грудня 2018 року скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 10000 доларів США за договором позики від 07 грудня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 7000 грн. Відповідачка ОСОБА_2 намагається уникнути виконання зобов`язань у будь-який спосіб, щоб не повертати йому кошти в розмірі 21 000 доларів США. Вважає, що у цій справі спір створений штучно, щоб уникнути виконання відповідачкою ОСОБА_2 зобов`язань.

Предметом позову у цій справі є стягнення з ОСОБА_2 боргу за розпискою від 9 березня 2018 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 9 березня 2018 року надав у позику відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 40 000 доларів США, які відповідач зобов`язалась повернути в строк до 31 грудня 2018 року, проте у встановлений строк взяті на себе зобов`язання не виконала. Договір укладено шляхом написання розписки про отримання грошових коштів. Відповідачка ОСОБА_2 визнала, що отримала у позивача ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, позику не повернула.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 січня 2022 року, що оскаржуються ОСОБА_3 , не містить у собі будь-яких висновків про права та/чи обов`язки останнього.

Сторонами договору позики від 9 березня 2018 року є ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), інші учасники відсутні.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду порушені права ОСОБА_3 не надано, отже, права заявника у даній справі, де предметом позову є саме стягнення боргу з відповідача, ніяким чином не порушуються.

Враховуючи, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 268, 362, 367, 368 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі,- ОСОБА_3 , на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 січня 2022 року у справі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус