АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Віхрова В. В., Гайдук В. І., Дерев'янка О. Г.,
розглянувши відповідно до п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-Vвід 22.02.2007) в касаційному провадженні в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення межових знаків та паркану, відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району про визнання частково недійсним державного акту на право приватної власності за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2005 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 жовтня 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом з тих підстав, що вона отримала у власність земельну ділянку, на що виготовлена землевпорядна документація, та у зв'язку з чим встановлені в натурі межові знаки, але ОСОБА_2 самовільно викопав збудований нею паркан, перенісши межові знаки, і проводить насадження з порушенням меж земельної ділянки, чим завдав їй моральної шкоди, а тому просить зобов'язати ОСОБА_2 відновити становище, до вчинених ним порушень її прав власності, звільнівши захоплену ділянку землі, та стягнути на її користь 1 699 гривень відшкодування моральної шкоди.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 пред'явив зустрічні вимоги, посилаючись на відсутність погодження меж сільською радою щц час передачі у власність позивачу земельної ділянки, внаслідок чого позивачу передані 0,002 га, що перебували в його користуванні, у зв'язку з чим і просить визнати державний акт на право приватної власності недійсним в часині 0,002 га.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2005 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 жовтня 2005року залишене без змін, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 залишений без задоволення повністю, і ОСОБА_2 зобов'язаний звільнити частину земельної ділянки на АДРЕСА_1, поновивши за власний рахунок встановлені земельно-кадастровим бюро Бориспільського району межові знаки на земельній ділянці площею 0,082 га, за описом відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії RA№ 344733, виданого 09.032005 на ім'я ОСОБА_1, та відновивши за власний рахунок паркан із залізобетонних стовпчиків і натягнутої сітки-рябиці довжиною 31 м, а також на користь ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2. 500 гривень відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує на порушення судом першої інстанції меж судового розгляду, на недоведеність самовільного захоплення, оскільки позивача до передачі ш земельної ділянки у власність держінспектор зобов'язав перенести паркан в межах 0,08 га, що вона не виконала, у зв'язку з чим він сам і переніс паркан, а також вказував на необґрунтованість рішення місцевого суду, оскільки не всі обставини, що мають значення для справи судом з'ясовані, у зв'язку з чим порушує питання про скасування судових рішень з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, ОСОБА_1 пояснила, що відповідач вказує на невиконання припису щодо перенесення паркану, яке не має відношення до справи, бо підставою позову визначені дії відповідача з перенесення паркану, встановленого нею в 2003 році після оформлення права власності, та відповідач не подавав заяву до сільради про виділення йому в користування чи власність спірних 0,002 га.
Справа № 33ц-241 кс/08; 6-5369 св05
Головуючий у першій інстанції: Мельник О. О.
Категорій: 33
Суїція-доповідач: Віхров В. В.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що позивач і відповідач є суміжними землекористувачами, які звернулися до Великоолександрівської сільської ради з заявами про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на вулиці Гагаріна, у зв'язку з чим, вирішуючи спір про межу, рішенням сільради від 15.11.2002 вони зобов'язані виготовити проект відводу земельної ділянки, і 12.082003 із залученням відповідача встановлені зовнішні межі земельної ділянки позивача площею 0,082 га в натурі (на місцевості), про що складений акт, та рішенням сільради від 22.082003 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,082 га, який погоджений і затверджений рішенням сільради від 18.02.2005, а також 18.02.2005 Великоолександрівської сільська рада ухвалила скасувати рішення про надання дозволу відповідачу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 021 га, оскільки за ним була закріплена земельна ділянка у 0,198 га. Також встановлено, що відповідач порушив встановлені межі земельної ділянки позивача в натурі 12.122003, через що позивач пережила душевних хвилювань, а державний акт позивачем отриманий 09.032005 на земельну ділянку в межах, встановлених 12.082003.
Апеляційний суд, залишаючи рішення місцевого суду без змін, зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини у справі, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального права, відкидаючи доводи відповідача про відсутність правових підстав у позивача на користування спірними 0,002 га землі до отримання їх у власність.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права Суд за ст. 335 ЦПК України під час розгляду цієї справи в касаційному порядку в межах касаційної скарги і вимог, які були заявлені у суді першої інстанції, перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України, і межі судового розгляду, таким чином, визначаються за ст.ст. 11,118-119 ЦПК України предметом та підставами позову, і правова кваліфікація згідно з ст.ст. 214,215 ЦПКУкраїни віднесена до повноважень суду. Звідси, суд касаційної інстанції стверджує, що місцевий та апеляційний суди ухвалили судові рішення в межах судового розгляду, визначаючи спосіб захисту порушеного права відповідно довимогст. 1523КУкраши.
Колегія суддів відзначає, що за ст. 152 ЗК України гарантується захист не тільки права власності, а й інших речових прав, включаючи володіння, і порушення меж землекористування, встановлених у належному порядку, є підставою захисту прав позивача як землекористувача, при цьому виходячи зі змісту ст.ст. 152,158 ЗК України та принципу поділу влади за ст. 6 КонсппуцІЇ України належить дійти висновку, що відповідач порушує питання не стільки про захист свого права землекористування, скільки про свої майнові інтереси щодо набуття такого права, задоволення яких не зв'язане із здійсненням судової влади і відправленням правосуддя.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують. Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, а оскаржувані судові рішення ухвалені з суворим додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права, і виконавче провадження з виконання рішення суду у цій справі відповідно до ст.ст. 34 п. 6, 36 чч. 2, 4 Закону України «Про виконавче провадження» належить поновити.
Керуючись, ст.ст. 332, 337, 343-345 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 жовтня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.