АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року квітня 15 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого: Віхрова В. В.,
Суддів: Москальця П. П., Басуєвої Т. А.,
Дерев'янка О. Г., Козлова С. П.,
розглянувши відповідно до п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-Vвід 22.02.2007) в касаційному провадженні в судовому засіданні в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства «ЧОРНОБИЛЬЗОВНЕШСЕРВІС» про відшкодування моральної та майнової шкоди за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства «ЧОРНОБИЛЬЗОВНШІСЕРВІС» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 серпня 2005 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся у липні 2005 року до суду з позовом до ТОВ СП «ЧОРНОБИЛЬЗОВНШІСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 13708195, м. Славутич), яке отримало ліцензію на здійснення діяльності туристичного агента, посилаючись на неякісне надання ним туристичних послуг за укладеним договором щодо відпочинку в Болгарії, внаслідок недоліків яких йому завдана моральна шкода, а також майнова шкода у виді додаткових витрат на харчування та витрат на проїзд, а також на завищену ним вартість оформлення візи, у зв'язку з чим просив стягнути 964 гривень 76 коп. відшкодування майнової шкоди та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5 000 гривень.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 серпня 2005 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2005 року залишене без змін, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, і на його користь стягнуто з ТОВ СП «ЧОРНОБИЛЬЗОВНШІСЕРВІС» 932 гривень майнової шкоди, 3 000 гривень моральної шкоди; судові витрати віднесені на рахунок відповідача з відшкодуванням на користь ОСОБА_1 оплачених 500 гривень витрат на правову допомогу та стягненням на користь держави 59 гривень 50 коп. судового збору.
У касаційній скарзі ТОВ СП «ЧОРНОБИЛЬЗОВНШІСЕРВІС» вказує на виконання зі своєї сторони всіх передбачених договором дій в межах оплаченого позивачем та на посередницький характер своїх послуг, що не враховано місцевим та апеляційним судами, які, таким чином, неправильно застосували норми матеріального права, у зв'язку з чим порушує питання про скасування судових рішень з переданням справи на новий розгляд.
Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, ОСОБА_1. пояснив, що з касаційної скарги не вбачаються підстави для передання справи на новий розгляд, а апеляційний суд мав всі підстави розглянути справу за відсутності відповідача, а також відзначив, що відповідач зобов'язався надати позивачу комплекс туристичних послуг, а тому він на власний розсуд пред'явив вимогу до відповідача, як до продавця, відповідно до ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів».
Заслухавши судцю-доповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суди виходили з наступних обставин справи.
Відповідач має ліцензію серії АА за № 780679, видану 16.04.2004, на здійснення турагентської діяльності строком 31.03.2004-31.03.2007 (а.с. 100) і 03.04.2004 уклав агентську угоду з
справа № 33ц-121 кс/08; 6-2198 свОб
Головуючий у першій інстанції: Малишенко Т. О.
Категорія; 35/42
Суддя-доповідач: Віхров В. В.
ТОВ «ТК-ВЕЛТ» (код ЄДРПОУ 30676677, м. Київ), що є туристичним оператором (ліцензія серії АА за № 780535, виданої 31.03.2004), за умовами якої відповідач від імені туроператора укладає договори з продажу туристичного продукту, що здійснюється за попередньою оплатою такого продукту, перерахованою відповідачем туроператору.
Відповідач для позивача і членів його сім'ї забронював квитки на автобусно-теплохідній лінії Київ-Созополь-Київ, і оплатив перевізникові ТОВ «Златен тур» ці квитки 06.08.2008 повністю.
Позивач 05.08.2008 сплатив відповідачу 2 403 гривні за тур до Болгарії (а.с. 8), і 20.08.2004 між позивачем та відповідачем укладений договір про надання туристичних послуг, за умовами якого відповідач зобов'язався від власного імені та за дорученням і за рахунок позивача придбати тур на чотири особи, починаючи з 24.08.2004 і до 04.09.2004, за маршрутом - Болгарія - з транспортним обслуговуванням на автобусно-теплохідній лінії Київ-Созополь-Київ та з розміщенням в готелі «Морська зірка» у м. Созополь на умовах АРР+2 зі зручностями (душ, туалет) у номері, включаючи ВВ сніданки, а також додаткові послуги трансферу Селістра-Созополь-Селістра, і за умовами договору вартість туру складається з вартості проїзду та оформлення візи в сумі 2 787 гривень 40 коп. та обслуговування в Болгарії - 35 євро на день, а договір має застереження, що відповідач не несе відповідальності у випадку самостійної зміни позивачем програми перебування, яка потягла додаткові затрати, як і відповідальності за дії перевізників (а.с. 7).
Відповідач виконав дії щодо оформлення через ТОВ «ТК-ВЕЛТ» візи до Болгарії для позивача та членів його сім'ї, вартість якої складала 140 гривень на дорослого і безкоштовно на дитину, а сплачено на користь відповідача 540 гривень за послуги з оформлення віз з розрахунку 220 гривень на дорослого та 50 гривень на дитину.
25.08.2005 після прибуття позивачів до м. Созополя розміщення в готелі «Морська зірка» не відбулося, оскільки вартість обслуговування на цей час склала 51 євро на день та були відсутні відповідні номери в готелі, бо замовлення було на приватний пансіонат, через що позивач з дружиною, сином 1991 року народження і дочкою 1989 року народження були поселені в готелі нижчої категорії з оплатою позивачем номеру в сумі 27 євро на день, не враховуючи харчування.
Місцевим судом у рішенні відкинутий факт оплати вартості сніданків в сумі 210 гривень, а також не встановлений факт перерахування в Болгарії позивачем оплати відповідачу за розміщення в готелі, як і факт звернення позивача до відповідача щодо укладення договору на готельне обслуговування.
04.09.2004 на маршруті Созополь-Селістра перевезення 50 туристів, включаючи позивача та членів його сім'ї, здійснювалося автобусом єврокласа, на маршруті Селістра-Рені - катером, а на маршруті Рені-Київ мали бути подані автобус «ШЕКО» та мікроавтобус «Мерседес Спринтер», проте останній через несправність до місця призначення не прибув, у зв'язку з чим всі пасажири були розсаджені в автобусі «ГВЕКО», а позивачу і членам його сім'ї не були надані місця відповідно до придбаних ним квитків.
17.12.2004 сторони дійшли згоди щодо врегулювання претензій, що оформили договором, за умовами якого 672 гривні скали в сумі вартість восьми квитків за маршрутом Рені-Київ та трьох квитків за маршрутом Созополь-Селістра. Через невиконання графіку погашення заборгованості цей договір 07.02.2005 був розірваний за взаємною згодою сторін договору.
Позивач зазнав душевних страждань через користування неякісними туристичними послугами в Болгарії, зіпсований відпочинок, незручності в дорозі під час повернення додому.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору, оскільки як суб'єкт туристичної діяльності мав отримати підтвердження сторони, що приймає, про заброньовану туристичну послугу з оформленими договором і туристичним ваучером (путівкою), страховим полісом, проте відповідач не уклав договору на розміщення в готелі, а тому має нести відповідальність за відповідність наданих послуг умовам туру і надав неякісні послуги, а так само відповідач безпідставно набув 260 гривень за оформлення віз.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини у справі, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального права, також відзначивши, що відповідач за умовами агентської угоди з туроператором несе відповідальність в разі надання неповної або несвоєчасної інформації про туристичні продукти та туристичні послуги.
Суд касаційної інстанції, враховуючи що за ст. 335 ЦПК України він не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, та вирішує питання права в межах касаційного розгляду справи, не будучи зв'язаним доводами касаційної скарги в разі виявлення неправильного застосування норм матеріального права, не знаходить за можливе повністю погодитися з висновками апеляційного і місцевого судів.
Визначаючи межі касаційного розгляду, колегія суддів виходить з того, що межі заявлених вимог визначаються предметом, підставами позову та розміром стягнення, коли визначення способу захисту прав та інтересів і правова кваліфікація дій сторін та їх відносин за ст.ст. 4, 214-215 ЦПК
України відносяться до повноважень суду, який, здійснюючи правосуддя, не зв'язаний юридичними доводами осіб, які беруть участь у справі, в той час як у цій справі позивач шукає захисту права на безпеку придбаних послуг. При цьому вимоги пред'явлені з посиланням виключно на факти виконання відповідачем договору про надання послуг, недоліками яких, як стверджується, і завдана шкода, та місцевим й апеляційним судами ухваленими судовими рішеннями не вирішувалися питання про права та обов'язки будь-яких інших третіх осіб, які участі в справі не приймали.
Суд касаційної інстанції відповідно до ст. 8 ЦПК України та ст.ст. 4, 45, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що хоч би спірні правовідносини обтяжені іноземним елементом у формі юридичних фактів, що мали місце на території Республіки Болгарії, ця справа підсудна судам України, а до відносин сторін належить застосовувати право України.
Згідно з ст.ст. 1209, 1210 ЦК України виконавець послуг без вини має відшкодувати шкоду завдану через недолік, наявний в послузі, оскільки виконавець надав послугу з недоліком такого роду, що за своїми властивостями здатний завдавати шкоди (небезпечну послугу), а так само не надав належним чином інформацію про зміст та характер послуги. У зв'язку з цим дії виконавця саме з надання послуги неналежної якості пов'язані з виконанням зобов'язання з договору, а тому породжують у змовника такої послуги права, в тому числі на відшкодування збитків, що мають договірний характер і, відповідно, підставу - договір, а майнові втрати спричинені після вчиненого реального виконання договору вже самим недоліком породжують права споживача послуги на відшкодування, які умовами договору не охоплюються, тобто позадоговірного характеру.
В цьому контексті належить враховувати, що відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України до наслідків неналежного виконання послуги відноситься і такий спосіб захисту прав замовника з договору, як відшкодування моральної шкоди.
За ст.ст. 1, 5, 20 Закону України «Про туризм», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, турист, здійснюючи подорож по Україні або до іншої країни в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших не заборонених законом країни-перебування цілях на строк від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін, тимчасово виїжджає з місця постійного проживання, через що потребує отримання послуг перевезення, послуг розміщення, послуг з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо, - які складають попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, що реалізується за визначеною ціною, і який визначається як туристичний продукт, з приводу якого і укладається договір на туристичне обслуговування. За ст. 20 Закону України «Про туризм» предметом такого договору є оплатне забезпечення надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).
Відповідно до ст.ст. 5, 20, 22 цього Закону організацією та забезпеченням створення туристичного продукту, реалізацією та наданням туристичних послуг займається туроператор та інші суб'єкти туристичної діяльності, а турагент здійснює посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, за загальним правилом, на підставі агентської угоди з такими суб'єктами чи туроператором. При цьому агентська угода визначається за ст.ст. 295, 297, 305 ГК України як форма комерційного посередництва, і за такою угодою турагент надає саме туроператору чи зазначеним суб'єктам послугу щодо вчинення фактичних дій з просування і пропонування для реалізації їх туристичного продукту, окремих туристичних послуг, а також юридичних дій від імені туроператора чи суб'єкта туристичної діяльності щодо реалізації такого туристичного продукту, окремих туристичних послуг, виступаючи їх комерційним представником (ст. 243 ЦК України) у відносинах з замовником (туристом).
За умовами ж договору між позивачем та відповідачем останній діє не від імені туроператора щодо продажу туристичного продукту останнього чи окремих туристичних послуг, а діє від власного імені і за рахунок позивача та за його дорученням придбати у власність позивача туристичні послуги, включаючи оформлення віз, перевезення, послуги розміщення, у зв'язку з чим і з огляду на наведене вище такий договір визначається як договір комісії за ст. 1011 ЦК України, в якому відповідач виступає комісіонером, а не як договір на туристичне обслуговування поіменованому за ст. 20 Закону України «Про туризм», а відтак відповідач в укладеному договорі не виступав виконавцем саме туристичних послуг.
Відповідно, колегія суддів зважує на те, що в загальному контексті встановлених обставин організації подорожі і відпочинку в цій справі правовий конфлікт виник у зв'язку з виконанням договору, умови якого щодо вартості готельного обслуговування ґрунтувалися на відповіді болгарського туристичного оператора «Морска звезда» у липні 2004 року про можливість розміщення позивача та членів його сім'ї у чотирьохмісних номерах, коли протягом місяця після такої відповіді збільшилися ціни, в той час, як позивач, маючи намір заощадити на послугах посередника, розраховував на укладення договору на готельне обслуговування після прибуття за визначеним маршрутом на більш вигідних для себе умовах, аніж запропоновані відповідачем.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2005 року скасувати повністю, і ухвалити нове рішення у справі.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства «ЧОРНОБИЛЬЗОВНШІСЕРВІС» (код ЄДРПОУ13708195, м. Славутич) про відшкодування моральної та майнової шкоди залишити без задоволення.
Змінити розподіл судових витрат між сторонами та віднести їх на рахунок держави, і компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю спеціалізованому підприємству «ЧОРНОБИЛЬЗОВНШІСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 13708195, м. Славутич) за рахунок держави 29 гривень 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, а так само - 29 гривень 75 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, остаточне і оскарженню не підлягає.