справа № 278/2621/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року                                                м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Хоптюк, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , –

В С Т А Н О В И В :

Заявленими вимогами позивач просить суд ухвалити рішення, яким витребувати у відповідача майно, як таке, що вибуло з його володіння проти його волі. В обґрунтування заявленого суду повідомив наступне. На чоловіка відповідача видав доручення з правом керування та розпорядження автомобілем. Надалі скасував доручення, однак довіритель реалізував транспортний засіб відповідачеві вже зі скасованими повноваженнями. Добровільно пред`явлені претензії відповідач та її чоловік не задовольняють.

Розгляд справи вирішено проводити, спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. В подальшому, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання.

У судовому засіданні позивач власні вимоги підтримав і просив задовольнити. На запитання головуючого дав наступні пояснення. Автомобіль фактично було передано чоловікові відповідача в 2016 році. Отримувач автомобіля мав його придбати. Однак коштів, як зазначив позивач, за реалізоване майно не отримав. Чому, не отримавши коштів за реалізоване майно з 2016 року, позивач в 2018 році видав ОСОБА_3 доручення з правом керування і продажу, суду відповіді надано не було. Так само, суду не надано відповіді на запитання чому, не отримавши коштів за фактично передане рухоме майно позивач вирішив анулювати доручення лише в 2021 році, тобто через п`ять років після фактичного передання автомобіля та через три роки після видання доручення на право, в тому числі продати таке майно.

Представник відповідача, вимоги заперечував, як безпідставні. Зокрема, зазначив, що існує рішення суду за участі того самого позивача до ОСОБА_3 , за участі ОСОБА_2 , як третьої особи, яким визнано факт добросовісності ОСОБА_2 , як набувача спірного майна.

Третя особа ФОП ОСОБА_4 вважає власні дії такими, що відповідають чинному законодавству.

Дослідив матеріали надані сторонами, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини.

Позивач є громадянином України, отримував код платника податків, має зареєстроване місце проживання та при зверненні до суду 14 вересня 2022 року сплатив судовий збір. З 2 листопада 2022 року позивач має інвалідність II групи по загальному захворюванню. Також, заявник був власником вантажного автомобіля марки "ВОЛЬВО", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ". Даним транспортним засобом позивач, на підставі довіреності від 3 квітня 2018 року, доручив розпоряджатись ОСОБА_3 в тому числі з правом продажу на десять років.

30 січня 2019 року довіреність позивача на зазначений автомобіль була передоручена ОСОБА_2 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Муревич І.О.

19 травня 2021 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір комісії автомобіля марки "ВОЛЬВО", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ". Того ж дня, між ФОПом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі – продажу автомобіля марки "ВОЛЬВО", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ".

10 червня 2021 року позивач звертався до правоохоронних органів про заволодіння ОСОБА_3 згадуваним автомобілем. В результаті проведеної перевірки було відмовлено у внесенні відомостей в ЄРДР за відсутності ознак вчинення кримінального правопорушення, оскільки вбачаються цивільно правові відносини.

16 травня 2022 року рішенням суду відмолено у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування автомобіля марки "ВОЛЬВО", реєстраційний номер " НОМЕР_1 " у ОСОБА_3 . Також даним рішенням суду відмовлено у визнанні недійсним згадуваних раніше договорів комісії, купівлі – продажу. Зокрема рішення суду містить відомості про те, що позивачем було припинено дію доручення на автомобіль 6 травня 2021 року. Даний судовий акт залишено без змін за наслідками апеляційного перегляду. Даним судовим провадженням встановлено факт добросовісності ОСОБА_2 , як набувача автомобіля марки "ВОЛЬВО", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ".

Відповідач має зареєстроване місце проживання на території Житомирського району Житомирської області.

28 вересня 2022 року надано експертний висновок про ринкову вартість автомобіля марки "ВОЛЬВО", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", яка становить 367 500 гривень.

Правовідносини між сторонами врегульовано наступними положеннями законодавства України. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлений та не спростовувався сторонами факт добросовісного набуття відповідачем спірного рухомого майна, яким є вантажний автомобіль марки "ВОЛЬВО", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ". Зокрема, судовим рішенням у іншій, зазначеній раніше, судовій справі за позовом тієї ж особи, даний факт встановлено, а отже, на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України така обставина доказуванню не підлягає. Виходячи звідси, до правовідносин між сторонами підлягають до застосування наведені раніше у рішенні положення ч. 1 ст. 388 ЦК України, а саме підстави для витребування майна у особи, яка за відплатним договором придбала майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. З усіх трьох випадків витребування майна наведених законодавцем до фактичних обставин у даній справі, на переконання суду, не може бути застосовано жодна, оскільки майно вибуло з володіння позивача, як власника, з їхньої волі. Тобто, наявність в діях власника майна (позивач у справі) волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Судом встановлено, що позивач передав автомобіль ОСОБА_3 добровільно в 2016 році, навіть без будь-якого документального оформлення. Надалі, через два роки, видав доручення на право керування транспортним засобом окремо наділивши набувача майна можливістю продати його не позбавляючи права ним користуватись. Такий перебіг подій повідомлений самим позивачем, на переконання суду, підтверджує наявність волі в його діях на передачу майна та зроблені судом висновку з даних правовідносин.

Щобільше, конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірного майна у відповідача як добросовісного набувача на користь позивача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову (рішення ВС (КЦС) у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц).

Результати вирішення спору не дають підстав для перерозподілу судових витрат понесених позивачем. Судові витрати відповідача перед судом не декларувались. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 березня 2023 року.

Суддя                                                                         Євген Татуйко