Справа №359/4563/21

Провадження №2/359/192/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача - ОСОБА_5 , про встановлення земельного сервітуту,

встановив:

1. Короткий виклад вимог пред`явленого позову.

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та посилається на те, що вона є власницею 1/3 частки в земельній ділянці площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованій по АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цього об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожному з них належить по 1/3 частці в земельній ділянці. У зв`язку з тим, що земельна ділянка не має виходу на АДРЕСА_1 , дістатись до цього об`єкта нерухомого майна можливо виключно через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . Власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_4 .

Тому ОСОБА_1 просить суд встановити постійний земельний сервітут шляхом надання позивачу право проходу та проїзду транспортним засобом через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .

2. Інформація про рух цивільної справи.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2021 року (а.с.26) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 3 червня 2021 року (а.с.34-35) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 17 січня 2022 року (а.с.120-121) було призначено судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у цивільній справі на час її проведення.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 2 грудня 2022 року (а.с.146) було поновлено провадження у цивільній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 6 лютого 2023 року (а.с.168) підготовче провадження було закрито та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

3. Ставлення учасників процесу до пред`явленого позову.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують пред`явлений позов та просять встановити земельний сервітут способом, визначеним у варіантах, що викладені у висновку експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи №4353/22-41 від 18 листопада 2022 року. Інших менш обтяжливих для ОСОБА_4 способів встановлення земельного сервітуту, зокрема через інші земельні ділянки, не існує. Крім того, вони наполягають на наданні позивачу проїзду транспортним засобом через земельну ділянку відповідача, адже вжиття цього заходу потрібне для забезпечення городництва. Тому ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просять суд задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_3 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що прохід та навіть проїзд на земельну ділянку, співвласником якої є позивач, можливо забезпечити через інші земельні ділянки, зокрема зі сторони АДРЕСА_2 . Крім того, на власній земельній ділянці ОСОБА_4 побудував житловий будинок, який був введений в експлуатацію. Ця обставина унеможливлює надання ОСОБА_1 права проїзду транспортним засобом через земельну ділянку. Це пояснюється навіть тим, що в схемі забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 також не передбачено облаштування проїзду. Тому представник відповідача ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_5 не з`явилась у судове засідання. Вона у встановленому порядку повідомлялась про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується судовою кореспонденцією, що міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.38, 52, 66, 68, 172).

4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 є власницею 2/3 часток в земельній ділянці площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованій по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 листопада 2016 року (а.с.8) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 листопада 2016 року (а.с.9-10), а також копією договору дарування частки земельної ділянки від 31 серпня 2021 року (а.с.101-104) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №272606204 від 31 серпня 2021 року (а.с.105-106).

Власником іншої 1/3 частки у вказаній земельній ділянці є ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією договору дарування частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку від 11 жовтня 2018 року (а.с.11-14) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №141171430 від 11 жовтня 2018 року (а.с.15).

З копії схеми опорного плану м. Бориспіль (а.с.21) вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , співвласниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ,межує з земельною ділянкою площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташованою по АДРЕСА_1 . Власником цього об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_4 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2018 року (а.с.16-19) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №141167852 від 11 жовтня 2018 року (а.с.20).

Рішенням Бориспільської міської ради №1792-23-VIII від 19 квітня 2022 року вул.Толстого в м. Бориспіль було перейменовано на вул. Старокняжицька.

Спірні правовідносини регулюються главою 30 «Загальні положення про речові права на чуже майно» та главою 32 «Право користування чужим майном» розділу ІІ «Речові права на чуже майно» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України, а також главою 16 «Право земельного сервітуту» розділу ІІІ «Права на землю» ЗК України.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

а. норми матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч.1 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з абз.1 ч.2, ч.3 ст.402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч.1 ст.404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Згідно з ч.1 ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ч.4 ст.98 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно з ч.1 ст.99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені ст.98 цього Кодексу; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків; інші земельні сервітути.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зокрема, у практиці Європейського суду з прав людини (в рішеннях у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Принцип пропорційності полягає у дотриманні «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести пропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятись інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатись як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавлення права на майно (рішення у справах «Рисовський проти України» та «Кривенький проти України»).

б. норми процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.76 ЦПК України дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

а. щодо надання позивачу права проходу через чужу земельну ділянку.

З копії схеми з опорного плану м. Бориспіль (а.с.21) вбачається, що земельна ділянка площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташована по АДРЕСА_1 , не має виходу на дорогу по АДРЕСА_3 . Крім того, з веб-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 стало відомо про те, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду перебувала цивільна справа №359/4675/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Бориспільська міська рада, про встановлення земельного сервітуту. Розгляд вказаної цивільної справи був закінчений ухваленням рішення Бориспільського міськрайонного суду від 2 грудня 2020 року. З мотивувальної частини цього судового рішення, що набрало законної сили, вбачається, що дістатись до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , співвласниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , можливо через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню. Натомість, сторони не можуть самостійно досягнути домовленості про встановлення земельного сервітуту з метою забезпечення доступу ОСОБА_1 до земельної ділянки, співвласником якої вона є. В такому випадку на підставі, передбаченій ч.3 ст.402 ЦК України, спір про встановлення земельного сервітуту вирішується в судовому порядку.

В матеріалах цивільної справи міститься висновок експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи №4353/22-41 від 18 листопада 2022 року (а.с.130-145), в якому викладені чотири варіанти встановлення земельного сервітуту: варіанти №1 та №3 - без урахування споруди, розміщеної на земельній ділянці відповідача; варіанти №2 та №4 - навпаки з урахуванням розташування вказаної споруди. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_3 не подав докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення судового рішення його довіритель ОСОБА_4 демонтував споруду, розташовану на його земельній ділянці. Тому при встановленні земельного сервітуту суд не застосовує варіанти №1 та №3. Натомість, варіант №2 визначений з урахуванням виділу в натурі 2/3 часток позивача з земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а варіант №4 - без урахування такого виділу. В матеріалах цивільної справи відсутня копія рішення суду, що набрало законної сили, про поділ в натурі земельної ділянки площею 0,0573 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0090 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 . Тому при встановленні земельного сервітуту суд не застосовує варіант №2.

На підтвердження існування інших способів встановлення земельного сервітуту, ніж це передбачено у висновку експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи №4353/22-41 від 18 листопада 2022 року, представник відповідача ОСОБА_3 подав фотографії із зображеннями сусідніх земельних ділянок (а.с.95-98). Однак з`ясування вказаних обставин потребує спеціальних знань в галузі землеустрою та геодезії. Тому на підставі ч.2 ст.102 ЦПК України способи встановлення земельного сервітуту можуть бути визначені виключно висновком експерта, а не письмовими або електронними доказами. Ці обставини свідчать про те, що фотографії, подані представником відповідача ОСОБА_3 , не є допустимими доказами в розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України. Тягар доказування існування інших, менш обтяжливих для ОСОБА_4 , способів встановлення земельного сервітуту покладається на відповідача. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України його представник ОСОБА_3 не подав інших доказів на підтвердження вказаних обставин.

З огляду на це суд висновує, що з метою відновлення порушеного права позивача належить встановити постійний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 право проходу через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 . В такому випадку межі проходу площею 0,0156 га слід встановити за координатами, визначеними у варіанті №4 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №4753/22-41 від 18 листопада 2022 року:

№ X Y Довжина Кут

1 5 574 239,23 3 402 078,91 7,66 115 05'59''

2 5 574 235,98 3 402 085,85 1,41 160 14'33''

3 5 574 234,65 3 402 086,33 1,48 205 19'20''

4 5 574 233,31 3 402 085,69 1,39 160 25'55''

5 5 574 232,00 3 402 086,16 9,61 114 31'08''

6 5 574 228,01 3 402 094,90 29,46 114 18'15''

7 5 574 215,88 3 402 121,75 3,00 211 20'24''

8 5 574 213,32 3 402 120,19 29,10 294 15'59''

9 5 574 225,28 3 402 093,66 13,68 294 31'03''

10 5 574 230,96 3 402 081,21 3,52 025 47'33''

11 5 574 234,12 3 402 082,74 5,64 295 06'04''

12 5 574 236,51 3 402 077,64 3,00 025 09'19''

1 5 574 239,23 3 402 078,91

б. щодо надання позивачу права проїзду транспортним засобом через чужу земельну ділянку.

В схемі забудови земельної ділянки відповідача (а.с.99) відсутня інформація про облаштування проїзду в межах цього об`єкту нерухомого майна. Крім того, станом на день ухвалення рішення суду ОСОБА_4 закінчив будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , ввів цей об`єкт нерухомого майна в експлуатацію та зареєстрував за собою право власності на нього. Ця обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №311216040 від 29 вересня 2022 року (а.с.160). Ці обставини свідчать про те, що встановлення земельного сервітуту є втручанням держави у право відповідача на мирне володіння не тільки земельною ділянкою, а також його житловим будинком. Таке втручання ґрунтується на законі та відповідає приватному інтересу ОСОБА_1 . Однак здійснення позивачем проїзду через чужу земельну ділянку призведе до істотного обмеження ОСОБА_4 у можливості користування його житловим будинком. Крім того, використання транспортних засобів безпосередньо на подвір`ї житлового будинку по АДРЕСА_1 може створити загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_4 та членів його сім`ї. Ці обставини свідчать про те, що вжиття вказаного заходу буде надмірним індивідуальним тягарем для відповідача, що виключить розумне співвідношення (пропорційність) між метою, яку прагне досягнути ОСОБА_1 , та засобами, обраними нею для досягнення означеної мети. У зв`язку з тим, що надання позивачу права проїзду транспортним засобом через чужу земельну ділянку порушить справедливий баланс, задоволення пред`явленого позову в повному обсязі не узгоджується з гарантіями, запровадженими п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на це суд висновує, що підстави для надання позивачу права проїзду транспортним засобом відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №56064999 від 24 травня 2021 року (а.с.1). Однак пред`явлений нею позов задоволений лише частково.

З огляду на це суд висновує, що з ОСОБА_4 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 454 гривень 00 копійок (908,00 : 2).

Керуючись п.2 ч.1 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача - ОСОБА_5 , про встановлення земельного сервітуту задовольнити частково.

Встановити постійний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 право проходу через земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:012:0104 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .

Межі проходу площею 0,0156 га встановити за координатами, визначеними у варіанті №4 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №4753/22-41 від 18 листопада 2022 року:

№ X Y Довжина Кут

1 5 574 239,23 3 402 078,91 7,66 115 05'59''

2 5 574 235,98 3 402 085,85 1,41 160 14'33''

3 5 574 234,65 3 402 086,33 1,48 205 19'20''

4 5 574 233,31 3 402 085,69 1,39 160 25'55''

5 5 574 232,00 3 402 086,16 9,61 114 31'08''

6 5 574 228,01 3 402 094,90 29,46 114 18'15''

7 5 574 215,88 3 402 121,75 3,00 211 20'24''

8 5 574 213,32 3 402 120,19 29,10 294 15'59''

9 5 574 225,28 3 402 093,66 13,68 294 31'03''

10 5 574 230,96 3 402 081,21 3,52 025 47'33''

11 5 574 234,12 3 402 082,74 5,64 295 06'04''

12 5 574 236,51 3 402 077,64 3,00 025 09'19''

1 5 574 239,23 3 402 078,91

У задоволенні позову в частині вимоги про надання права проїзду транспортним засобом ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 454 гривень 00 копійок.

Повний текст рішення суду складений 9 березня 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду О.Ю. Семенюта