Справа № 569/14037/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016180010004131 від 18.06.2016 по обвинувальному акту відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, неодруженого, не судимого, працюючого в закладі дошкільної освіти ясла-садок компенсуючого типу № 35,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

30 липня 2020 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження № 569/14037/16-к (1-кп/569/1107/20), щодо яких ухвалою Волинського апеляційного суду від 14 липня 2020 року призначено новий розгляд в суді першої інстанції, відносно ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що 17.06.2016 в період часу з 20.00 год 30 хв до 21 год 30 хв, ОСОБА_4 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту із цивільною дружиною ОСОБА_6 , який виник на побутовому ґрунті під час розпиття спиртних напоїв, умисно наніс останній не менше семи ударів кулаками обох рук по голові, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому правої тім`яної кістки з поширенням через праву скроневу кістку на основу черепа, крововиливами під мозкові оболонки та в речовину головного мозку, котра ускладнилась набряком-набуханням та стисненням останнього, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких остання померла на місці вчинення злочину.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 121 КК України і полягає в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав, цивільний позов не визнав, та показав, що 17.06.2016 біля 19 год по місцю його проживання, а саме квартира АДРЕСА_2 прийшла ОСОБА_6 , яка була в стані алкогольного сп`яніння. З останньою вони довгий час проживають у цивільному шлюбі. Потерпіла довгий час ходила по квартирі, однак він з нею довго не спілкувався. Чи були у неї тілесні ушкодження на обличчі не пам`ятає. Він пішов на кухню, а потерпіла лягла спати в іншій кімнаті. Серед ночі він вийшов з кухні, і побачив, що ОСОБА_6 лежала на підлозі на спині, і була бліда. Тоді він подзвонив до її мами, і та попросила викликати швидку допомогу. По прибуттю швидкої допомоги, лікарі констатували смерть ОСОБА_6 . Більш конкретно, що було в цей день він не пам`ятає. 17.06.2016 він наркотичних засобів та алкогольних напоїв не вживав. Остання часто вживала алкогольні напої, і на ґрунті цього у них виникали конфлікти, однак фізичне насилля до потерпілої він не застосовував. В цей день посторонні особи до квартири не заходили.

Проаналізувавши покази обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вони не узгоджуються з іншими доказами, містять численні суперечності, та не відповідають показанням потерпілих, свідків, висновкам експертиз.

Так, потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що її мама, ОСОБА_6 та обвинувачений проживали в цивільному шлюбі біля 13 років у квартирі АДРЕСА_2 . Із своєю матір`ю вона спілкувалася кожного дня. Обвинувачений неодноразово наносив тілесні ушкодження її матері. За день до вказаної події, вона спілкувалася з мамою, і та повідомила, що ОСОБА_4 застосовував фізичне насильство, через грошові кошти, які ОСОБА_6 не хотіла давати ОСОБА_4 на купівлю алкоголю. 17.06.2016 біля 21:00 год вона подзвонила до мами на мобільний телефон, однак мама не відповідала. Тоді вона подзвонила на стаціонарний телефон, і обвинувачений у слухавку повідомив, що вона «готова». Наступного дня їй повідомили працівники поліції про те, що її мама померла від тілесних ушкоджень. Вважає, що всі наявні у матері тілесні ушкодження завдав обвинувачений. Померла не була конфліктною людиною. Перед цією подією тілесних ушкоджень у мами не було. Просить суд призначити ОСОБА_4 міру покарання у виді позбавлення волі та повністю задовольнити цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_8 будучи допитана в судовому засіданні показала, що її дочка ОСОБА_6 біля 13 років проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2 . Вони неодноразово приїжджали до неї, і допомагали по господарству. ЇЇ дочка жалілась, що останній часто застосовує до неї фізичне насильство. Перед даною подією вони приїжджали до неї і дочка скаржилась, що у неї болять ноги, інших скарг на здоров`я не було. 18.06.2016 їй подзвонила внучка і повідомила, що ОСОБА_6 померла від наявних на її тілі тілесних ушкоджень. Вважає, що у смерті її дочки винен обвинувачений, а тому просить призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі та повністю задовольнити цивільні позови.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що знає ОСОБА_4 з першого дня проживання у квартирі АДРЕСА_2 . Останній проживав в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 . У них між собою дуже часто були конфлікти, обвинувачений виганяв потерпілу з квартири, однак та поверталась назад. Крім того зазначила, що приблизно 18.05.2016 помітила ОСОБА_6 сидячою на сходовій клітині на 1-му поверсі побитою (ніс в крові). Обвинувачений та його співмешканка зловживали алкогольними напоями. Про подію 17.06.2016 вона нічого сказати не може. Ніколи не бачила, щоб сторонні люди ходили до їхнього помешкання.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що раніше проживала по сусідству із обвинуваченим по АДРЕСА_3 . Обвинувачений проживав на другому поверсі, а вона на третьому. ОСОБА_4 проживав із якоюсь жінкою. Щодо події 17.06.2016 вона нічого не знає, про смерть ОСОБА_6 дізналася від працівників поліції. Систематично, приблизно один раз на місяць вона чула з квартири ОСОБА_4 крики, чоловічі та жіночі голоси, зокрема "Допоможіть". Час від часу від вказаного помешкання і на поверсі помічала сліди крові. Обвинувачений та його співмешканка зловживали алкогольними напоями.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердив обставини, які зазначені в картці виїзду швидкої медичної допомоги. Вказав, що 17.06.2016 після 23 год був отриманий виклик на швидку медичну допомогу про смерть жінки у квартирі АДРЕСА_2 . Двері квартири відкривав обвинувачений, у якого був запах алкоголю. Із плином часу детальних обставин не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_12 будучи допитаним в судовому засіданні показав, що він з 2011 по 2021 роки працював дільничним інспектором та обслуговував територію, де проживає ОСОБА_4 . Зазначив, що за адресою де проживає обвинувачений неодноразово надходили виклики на лінію "102" з приводу насильства в сім`ї, що ОСОБА_4 вчиняє дебош відносно ОСОБА_6 та постійно її б`є. Під час виїздів на місце і проведення профілактичної бесіди ОСОБА_4 свою вину визнавав та вказував, що більше так не буде робити. Було помітно на ОСОБА_6 синці та обличчі та тілі, на що остання пояснювала, що це зробив ОСОБА_4 .

Експерт ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він повністю підтримує висновки експерта № 333 від 01.08.2016 та № 546/333 від 07.10.2016. Зазначив, що виявлена у ОСОБА_6 травма голови, з огляду на вид ушкоджень (синці, садна, «крововиливи»), властивості рани (нерівні краї, між якими наявні тканинні перетинки), характер травмування оболонок і речовини мозку, виникла внаслідок багаторазових (не менше 7 травматичних впливів тупих предметів з обмеженою поверхнею. Чисельні ушкодження голови, які є слідами неодноразового прикладання сили і в свою чергу обумовили виникнення черепно-мозкової травми (забій головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку), не можуть розглядатися окремо. Кожний удар в ділянку голови, незалежно від того, чим він наносився (рукою, ногою чи іншим травмуючим предметом), посилював дію попереднього, призводив до настання чи відновлення внутрішньо-черепної кровотечі, травматизації головного мозку та створював реальну небезпеку для життя, а тому, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння,вказані вище тілесні ушкодження ділянки голови відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Між заподіяною ОСОБА_6 внаслідок побиття травмою голови та настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Крім того вказав, що встановлений характер черепно-мозкової травми у ОСОБА_6 , від якої настала її смерть, виключає можливість її виникнення при самопадінні чи падінні з прискоренням на тверду поверхню чи виступаючі предмети. Смерть настала від отриманої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, крововиливами під мозкової оболонки та в речовину головного мозку, котра ускладнилась набряком - набуханням та стисненням останнього.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 . Під час досудового розслідування призначались відповідні судові експертизи. В одній із постанов про призначення експертизи ним помилково було вказано невірну дату, яку в подальшому виправлено. Під час досудового розслідування із ОСОБА_15 проводився слідчий експеримент. Обвинувачений частково визнавав свою вину, не визнавав лише кількість нанесених ударів померлій. Жодного тиску на обвинуваченого не чинилося, ніяких скарг чи заяв він не подавав і не заявляв клопотання про надання йому адвоката. Процесуальні документи обвинувачений підписував добровільно. Адвокат обвинуваченому був наданий за його ініціативою.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні дав показання, що працює о/у ВКР Рівненського РУП. Обвинуваченого пам`ятає у зв`язку із тим, що останній був підозрюваним у справі за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень по вул. А. мельника у м. Рівне. У 2016 він був статистом під час проведення слідчого експерименту за участю понятих, спеціаліста, обвинуваченого ОСОБА_4 . Обвинувачений розповів та показав на ньому як він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 . Вказує, що обвинувачений добровільно розповідав про обставини вчинення кримінального правопорушення, будь-якого фізичного чи психологічного тиску або погроз зі сторони присутніх під час слідчої дії не було.

Таким чином, покази потерпілих та свідків є послідовними та узгоджуються між собою.

Крім показів потерпілих, свідків, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні прокурором та перевіреними на предмет допустимості та належності письмовими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви, протоколами огляду місця події, протоколом огляду речей, висновками експертиз, протоколом проведення слідчого експерименту та іншими доказами. Вказані докази є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Так, згідно форми виводу АРМ № 7020386, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23 год 28 хв бригада швидкої допомоги констатувала смерть ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_2 (а.к.п. 9,12);

Згідно картки виїзду швидкої медичної допомоги № 114 від 17.06.2016 було констатовано смерть ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_2 (а.к.п. 14);

Згідно протоколу огляду місця події від 18.06.2016 з фототаблицею, слідчим було оглянуто квартиру АДРЕСА_2 , де було виявлено труп ОСОБА_6 з численними тілесними ушкодженнями (а.к.п. 20-34);

Постановою про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 18.06.2016 вилучених під час огляду місця події 18.06.2016 у квартирі АДРЕСА_2 (а.к.п. 38);

Протоколом огляду трупа ОСОБА_6 від 18.06.2016 з фототаблицею (а.к.п. 39-45);

Лікарським свідоцтвом про смерть № 324 від 18.06.2016, згідно якого смерть ОСОБА_6 настала від внутрішньо черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, крововиливами під мозкової оболонки та в речовину головного мозку, котра ускладнилась набряком - набуханням та стисненням останнього (а.к.п. 16);

Висновком експерта № 333 від 01.08.2016, згідно якого, при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_6 встановлені такі травматичні зміни:

черепно-мозкова травма у вигляді лінійного перелому правої тім`яної кістки з поширенням через праву скроневу кістку на основу черепа, просторих крововиливів в речовину головного мозку та під його оболонки, рани в проекції лівого тім`яного горба, синця в проекції правого тім`яного горба, саден в лівій лобній ділянці на межі росту волосся(2), в лівій лобній ділянці в 0,5см вище брівної дуги, в правій лобній ділянці, на фоні верхньогокраю синця на нижній повіці лівого ока, синця на переніссі та нижній повіці лівого ока та крововиливу язика;синці та садна шиї, чисельні синці та садна верхніх кінцівок, садна спини, чисельні синці та садна в ділянці колін.

Усі зазначені вище ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті ОСОБА_6 , що підтверджується забарвленням синців, станом поверхонь саден, відсутністю ознак загоєння в рані та зрощення в краях переломів, забарвленням крововиливів у м`які тканини в зонах ушкоджень (темно-червоні), характером внутрішньочерепних крововиливів тощо.

Морфологічні властивості тілесних ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_6 , а саме їх чисельність, розміри, локалізація нарізних поверхнях та частинах тіла, свідчать про багаторазові травматичні впливи тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, що загалом властиво для побиття - нанесення численних ударів у зазначені ділянки тіла руками (в тому числі кулаком), ногами тощо, з силою достатньою для спричинення даних ушкоджень. Індивідуальні особливості обмежених поверхонь тупих предметів (за якими можна було б їх ідентифікувати) у характері ушкоджень не відобразились.

Виявлена у ОСОБА_6 травма голови, з огляду на вид ушкоджень (синці, садна, крововиливи), властивості рани (нерівні краї, між якими наявні тканинні перетинки та результати медико-криміналістичної експертизи (Висновок експерта № 122\123-мк від 27.06.2016) характер травмування оболонок і речовини мозку, виникла внаслідок багаторазових (не менше семи травматичних впливів тупих предметів з обмеженою поверхнею. Чисельні ушкодження голови, які є слідами неодноразового прикладання сили і в свою чергу обумовили виникнення черепно-мозкової травми (забій головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку), не можуть розглядатися окремо. Кожний удар в ділянку голови, незалежно від того, чим він наносився (рукою, ногою чи іншим травмуючим предметом), посилював дію попереднього, призводив до настання чи відновлення внутрішньо-черепної кровотечі, травматизації головного мозку та створював реальну небезпеку для життя, а тому, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, вказані вище тілесні ушкодження ділянки голови, стосовно живих осіб, відносяться до тяжких, згідно п.п. 2.1.3. «б», «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Решта ушкоджень (синці та садно шиї, синці та садна верхніх і нижніх кінцівок, садна спини) у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_6 не перебувають і стосовно живих осіб кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Смерть гр-ки ОСОБА_6 настала від отриманої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, крововиливами під мозкові оболонки та в речовину головного мозку, котра ускладнилась набряком-набуханням та стисненням останнього. Цей висновок, стосовно причини смерті, підтверджується характером виявлених при розтині трупа ушкоджень головного мозку та його оболонок, а також результатами мікроскопічного дослідження шматочків головного мозку та внутрішніх органів (масивний субарахноїдальний крововилив, в правій тім`яній долі, правій півкулі мозочка та лівій лобній долі; чисельні вогнищеві та дрібновогнищеві зливні внутрішньомозкові крововиливи, в правій частині мозочка; дрібновогнищевий внутрішньомозковий крововилив, в лівій тім`яній долі; вогнищевий субарахноїдальний крововилив, в правій долі мозочка; з мінімальними реактивними змінами; вогнищевий субарахноїдальний крововилив, з вогнищевим зливним внутрішньомозковим крововиливом, в лівій скроневій долі та одинокі вогнищеві та дрібновогнищеві, частково зливні, внутрішньомозкові крововиливи, в лівій частині стовбура; з початковими реактивними змінами; обширний інфільтративний крововилив, в надісланому шматочку м`яких тканин з правої тім`яної (маркування № 1), з мінімальними реактивними змінами; масивний інфільтративний крововилив, в надісланому шматочку м`яких тканин з рани лівої тім`яної (маркування №5 з початковими реактивними змінами. ТМО з вогнищевим крововиливом, з початковими реактивними змінами).

Таким чином, між заподіяною ОСОБА_6 внаслідок побиття травмою голови та настанням її смерті існує прямий причинно наслідковий зв`язок.

Судячи із розвитку трупних явищ (труп теплий на дотик в пахвових ділянках, трупне заклякання добре виражене у всіх звичайно досліджуваних групах м`язів, трупні плями при натискуванні на них пальцем зникають і відновлюються в забарвленні протягом 5 хвилин, ознаки гниття відсутні), можна стверджувати про те, смерть гр-на ОСОБА_6 настала приблизно за 8-16 годин до моменту розтину її трупа.

В даному випадку, виходячи із морфологічних властивостей зовнішніх ушкоджень в ділянці голови, встановленої вираженості та характеру внутрішньо-черепних крововиливів (забій головного мозку, крововиливи лід оболонки головного мозку), визначеної безпосередньої причини смерті внаслідок набряку-набухання головного мозку з його та даних судово-гістологічної експертизи вилучених з трупа шматочків мозку і крововиливах встановлені мінімальні та початкові реактивні зміни, можна говорити про те, що проміжок часу від моменту отримання черепно-мозкової травми до настання смерті ОСОБА_6 вимірюється декількома годинами і, в середньому може становити від 1-2 годин до 4-6 годин.

Загалом, клінічне протікання та наслідки такого характеру, як у ОСОБА_6 ,черепно-мозкової травми, враховуючи локалізацію крововиливів та результати гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів, навіть за умов надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги - є неблагоприємним.

Достатніх судово-медичних одних, щодо взаєморозташування потерпілої та нападника в момент заподіяння чисельних тілесних ушкоджень та послідовності їх спричинення в ході проведення експертизи трупа не отримано. Беручи до уваги розташування ушкоджень на різних ділянках тіла,найбільш ймовірно, що в процесі побиття взаєморозташування потерпілої та нападника змінювалось.

Тілесних ушкоджень, які можна було б розцінити, як сліди боротьби чи самооборони - при експертизі не встановлено.

Встановлений характер черепно-мозкової травми у ОСОБА_6 , від якої настала її смерть, загалом, виключає можливість її виникнення при самопадінні чи падінні з прискоренням на тверду поверхню чи виступаючі предмети.

Разом з цим, серед всіх виявлених на тілі ОСОБА_6 ушкоджень, при падінні її на площині могли утворитись синці та садна в ділянці колін, садно на правому ліктьовому та синець на лівому ліктьовому суглобах, на що вказує локалізація саме цих ушкоджень - на виступаючих ділянках кінцівок в проекції кісткових виступів.

Під час експертизи трупа будь-яких ушкоджень (крововиливів, тріщин, саден, тощо) в ділянці статевих губ, піхви та задньопрохідного отвору не виявлено.

Отже, зважаючи на вище викладене, судово-медичних даних про здійснення з ОСОБА_6 статевого акту чи задоволення з нею статевої пристрасті неприроднім способом - немає.

Судово-медичних даних, які б свідчили про загибель потерпілої від закриття дихальних шляхів будь-яким предметом чи речовиною, не отримано.

Незадовго до смерті ОСОБА_6 вживала алкогольні напої, на що вказує наявність запаху алкоголю від досліджуваних порожнин та внутрішніх органів, а також виявлення при судово-токсикологічному дослідженні у крові з її трупа етилового спирту в кількості: в крові - 1,49 %, в сечі - 2,0096% (проміллє). Така кількість етилового спирту в крові, за своєю функціональною оцінкою, може відповідати стану легкого ступеня алкогольного сп`яніння (а.к.п. 50-61);

Висновком експерта № 546/333 від 07.10.2016, згідно якого встановлений механізм виникнення травми у ОСОБА_6 , яка стала причиною її смерті (виникла внаслідок багаторазових (не менше 7) травматичних впливів тупих предметів з обмеженою поверхнею, не виключено - від нанесення ударів руками), загалом узгоджується з наведеними у вивчених матеріалах кримінального провадження № 12016180010004131 обставинами її травмування, а саме - нанесення потерпілій неодноразових ударів руками по голові, на що, зокрема вказує у своїх показах підозрюваний ОСОБА_4 (у протоколі проведення слідчого експерименту від 31.08.2016 з підозрюваним ОСОБА_4 ).

Висновком експерта № 405 від 06.07.2016, згідно якого кров ОСОБА_6 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_4 належить до групи АВ 0 ізосерологічної системи АВО (а.к.п. 83);

Висновком експерта № 48 від 14.07.2016, відповідно до якого при серологічному дослідженні крові з об. 1,2 виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, характерний особам з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А, що не виключає походження крові від будь-якої особи (осіб) з вказаною групою крові, в тому числі від самої потерпілої ОСОБА_6 даних про походження крові від ОСОБА_4 не отримано (а.к.п. 94-96);

Заявою ОСОБА_4 про скоєний злочин написаною власноручно без будь-якого тиску з боку працівників поліції від 18.06.2016 на ім`я начальника Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області, в якій останній вказує, що 17.06.2016 він разом з ОСОБА_6 вживали спиртні напої, і у них виник конфлікт, в результаті чого, він наніс не менше п`яти ударів кулаком руки в область голови, в результаті чого, остання впала і вдарилась головою об підлогу. Свою вину визнає повністю і розкаюється (а.к.п 148);

Протоколом проведення слідчого експерименту від 31.08.2016 з фототаблицею, в ході якого ОСОБА_4 в добровільному порядку надав згоду на проведення слідчого експерименту по місцю проживання, і розповів та показав на статистові, як він наносив тілесні ушкодження в область обличчя ОСОБА_6 (а.к.п. 157-162).

В ході судового розгляду, захисником обвинуваченого подано клопотання про визнання доказів недопустимими в порядку ст. 89 КПК України, а саме: заяви про вчинений злочин від 18.06.2016, пояснення ОСОБА_4 від 18.06.2016, протоколу огляду місця події, протоколи допиту підозрюваного, заяви про надання добровільної згоди на проведення слідчого експерименту, протоколу слідчого експерименту, оскільки зізнавальні свідчення були здійснені ОСОБА_4 під тиском, огляд квартири проведений без добровільної згоди власника та було порушено право на захист.

Як встановлено в ході судового розгляду, 18.06.2016 старшим слідчим ОСОБА_17 з участю понятих ОСОБА_18 , проживаючого в АДРЕСА_4 та ОСОБА_19 проживаючої в АДРЕСА_5 було проведено огляд місця події, а саме квартири АДРЕСА_2 . Даний протокол був підписаний понятими, жодних заяв чи зауважень на його проведення не надходило.

В цьому випадку проводився невідкладний огляд місця події за добровільною заявою ОСОБА_4 , і останній не заперечував, що така слідча дія була проведена, і проводився огляд місця події вищевказаної квартири, у зв`язку із заявою бригади швидкої медичної допомоги про смерть ОСОБА_6 .

З аналізу ст. 237 КПК України вбачається, що огляд місця події, належить до числа слідчих (розшукових) дій, зволікання з проведенням яких може спричинити зміну обстановки, зникнення слідів злочину або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами. Огляд місця події, на відміну від інших слідчих дій може проводиться до внесення відомостей до ЄРДР. Огляд житла, може бути проведено без ухвали слідчого судді за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Таким чином, вказаний протокол відповідає нормам ст.ст.104,105,106,223,234,237 КПК України, а тому підстав для його визнання недопустимим немає.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження слідує, що 31.08.2016, обвинувачений надав письмову згоду на добровільне проведення слідчого експерименту в квартирі АДРЕСА_2 за його участі як підозрюваного.

Згідно протоколу слідчого експерименту від 31.08.2016, з участю понятих, статиста, спеціаліста, ОСОБА_4 розповів та показав на статистові як він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6 , від яких остання померла. Заяв та зауважень він учасників даної слідчої дії не надходило, і даний протокол підписаний усіма учасниками слідчої дії. При цьому ОСОБА_4 були роз`яснені його права відповідно до ст. 42 КПК України, як підозрюваного, про що останній поставив свій підпис в протоколі.Разом з тим судом встановлено, що обвинувачений правом на участь захисника в такій слідчій дії не скористався, доказів, що він заявляв клопотання про надання йому захисника під час такої слідчої дії як в матеріалах провадження так і в ході судового розгляду здобуто не було.Також суд звертає увагу, що участь захисника в даному випадку відповідно до вимог ст. 52 КПК України не є обов`язковою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 31 серпня 2016 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, які слідчим йому роз`яснено, в тому числі, і право на правову допомогу, що підтверджено власноручним підписом обвинуваченого.

До 01.09.2016 року в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які письмові заяви ОСОБА_4 про висловлення бажання мати адвоката, і таких доказів не надано суду ні обвинуваченим, ні його захисником.

Слідчий експеримент як окрема слідча дія полягає в проведенні за рішенням слідчого, прокурора дослідних дій, спрямованих на перевірку можливості сприйняття особою певних фактів, вчинення в певному місці й певним способом чи з використанням певних знарядь конкретних дій, існування визначених подій у минулому, з`ясування механізму утворення слідів тощо. Складовою слідчого експерименту є проведення його в умовах, що максимально наближені до тих, в яких подія мала місце в минулому.

Слід також зазначити, що не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 жодним чином не спростовує даних, які містяться у протоколі слідчого експерименту, оскільки показання особи і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України, що узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду висловленою у постанові від 14.09.2020 у справі №740/3597/17.

Виходячи з викладеного, суд приходить до переконання, що слідчий експеримент був проведений відповідно до вимог ст. 240 КПК України, а тому підстав для визнання протоколу про проведення слідчого експерименту недопустимим немає.

Стосовно проведення слідчого експерименту 31.08.2016 лише після спливу двох місяців після отримання 18.06.2016 заяви ОСОБА_4 про вчинення ним злочину, суд наголошує, що за змістом ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Скарг в порядку ст. 303 КПК України обвинуваченим чи його захисником не подавалось, всі слідчі дії проводились з його участю в добровільному порядку, що засвідчувалися його підписом та згодою із цим. Також суд вважає, що час проведення слідчого експерименту не впливає на фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування.

Щодо твердження сторони захисту про порушення права обвинуваченого на захист та надання обвинуваченим зізнавальних свідчень під психологічним тиском, необхідно зазначити, що з матеріалів провадження слідує, що 01.09.2016 постановою слідчого ОСОБА_14 було надано доручення Рівненському обласному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката по кримінальному провадженні для здійснення захисту прав та інтересів ОСОБА_4 . В цей же день згідно доручення № 017-0002099 обвинуваченому надано адвоката для захисту його прав та інтересів.

Крім того, ухвалою суду від 05.10.2020 було доручено Рівненській місцевій прокуратурі провести перевірку фактів, про які повідомив у заяві до суду обвинувачений ОСОБА_4 щодо психологічного тиску на нього з боку співробітників Рівненського Відділу поліції ГУНП в Рівненській області при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016180010004131 за ч. 2 ст. 121 КК України, які змусили його під психологічним тиском надавати неправдиві показання. Про результати такої перевірки зобов`язано повідомити суд та за наявності підстав внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою суду від 21.06.2022 витребувано від слідчого підрозділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницький інформацію щодо результатів досудового розслідування кримінального провадження №42020180000000079 від 28.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та інформацію щодо результатів досудового розслідування кримінального провадження №42020181010000073 від 21.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

05.07.2022 на виконання ухвали суду від 21.06.2022 від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницький, надійшов лист , до якого долучено витяг з ЄРДР стосовно кримінального провадження №42020181010000073 за ч. 2 ст. 365 КК України, щодо проведення перевірки фактів застосування насильства працівниками правоохоронних органів до ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №12016180010004131 від 18.06.2016 про обвинувачення щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. У листі повідомляється, що кримінальні провадження №42020181010000073 від 21.05.2020 та №42020180000000079 від 28.05.2020 були об`єднані за №42020181010000073 та 30.06.2021 у вказаному кримінальному провадженні прийнято рішення про закриття, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Таким чином в ході досудового розслідування Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, не знайшли свого підтвердження обставини щодо психологічного тиску на обвинуваченого з боку співробітників Рівненського Відділу поліції ГУНП в Рівненській області при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016180010004131 за ч. 2 ст. 121 КК України та які змусили його під психологічним тиском надавати неправдиві показання.

Суд звертає увагу, що сторона захисту фактично погодилася з результатами проведення досудового розслідування Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, такі результати нею не були оскаржені у встановленому законом порядку.

Отже, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази порушення права обвинуваченого на захист та надання обвинуваченим зізнавальних свідчень під психологічним тиском, такі докази судом під час судового розгляду не були здобуті, а тому вказані доводи є необґрунтованими.

Також захисником обвинуваченого подано клопотання про визнання недопустимими висновків експерта № 333 від 18.06.-01.08.2016, № 546/333 від 26.09.-07.10.2016 та постанови про призначення додаткової судово-медичної експертизи, оскільки відсутні докази офіційного надсилання від слідчого експерту постанови про призначення експеризи трупа та додатків до неї, на які експерт посилається у своєму висновку. Вказує, що постанова про призначення додаткової судово-медичної експертизи датована 18.06.2016, поряд з датою постанови невідомою ососбою здійснено запис дати - 23.09.2016.

Суд, проаналізувавши клопотання адвоката, норми КПК України, встановив таке.

Відповідно до ст. 101 КПК України, висновок експерта це докладений опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, постановлені особою, яка залучала експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Як слідує з постанови слідчого ОСОБА_14 про призначення судово-медичної експертизи від 18.06.2016, по кримінальному провадженню № 12016180010004131 від 18.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, останнім було призначено судово-медичну експертизу, для проведення якої залучено експертів КЗ «Рівненського обласного бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради, і на вирішення експертів були постановлені відповідні питання та для дослідження надано труп ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію пояснення ОСОБА_4 від 18.06.2016 та надано для ознайомлення матеріали даного кримінального провадження.

Таким чином, слідчий надав експертам труп який вже був ним встановлений як ОСОБА_6 та матеріали кримінального провадження і пояснення ОСОБА_4 .

Суд приходить до переконання, що сумнівів у експерта щодо доставлення на експертизу невідомої особи, а не ОСОБА_6 не було, а згідно вступної частини експертизи, вона була розпочата 18.06.2016 та закінчена 01.08.2016.

Що стосується висновку експерта № 546/333, то даний висновок був проведений на підставі постанови слідчого ОСОБА_14 від 23.09.2016, в якому були постановлені відповідні питання, надані для ознайомлення матеріали кримінального провадження з копією висновку експерта № 333 від 01.08.2016, копія протоколу допиту підозрюваного та копія слідчого експерименту з підозрюваним. Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що в постанові про призначення додаткової судово-медичної експертизи було вказано дату - 18.06.2016, яка неузгоджується з іншими доказами, оскільки вказані обставини не впливають на результати проведення такої експертизи та не ставить їх під сумнів. Так, згідно висновку експерта №546/333, експертиза була розпочата 26.09.2016 та закінчена 07.10.2016. При цьому, слідчим ОСОБА_20 не заперечується той факт, що в постанові про призначення експертизи ним помилково вказано невірну дату, яку в подальшому було виправлено.

З аналізу ст.ст. 101, 102 КПК України слідує, що висновки експерта повинні містити відомості про ті чи інші факти об`єктивної реальності, які він встановив у процесі свого дослідженні. Експерт дає їм свою професійну оцінку, повідомляє не лише відомості про безпосередньо сприйняті ним факти, їх ознаки і властивості, а також надає наукове пояснення властивостям досліджуваного предмета, які він спостерігає, і висловлює своє оціночне судження, висновок, аргументовану оцінку тому, що відбувається. Фактичні дані, які містяться у висновку експерта, - це результат його роботи, коли він посилаючись на результати власного дослідження і надані йому матеріали, нові і раніше не відомі по справі факти або точно встановлює факти, існування яких лише припускалося, або дає оцінку тим чи іншим фактам. Висновки експерта повинні бути конкретними й категоричними.

У висновку експерта відбивається весь процес експертного дослідження і отримані на його підставі результати.

Як пояснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 , при проведенні вищевказаних експертиз ним вивчались матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_4 .

Таким чином суд вважає, що доводи, викладені у клопотанні про визнання недопустимими висновків експерта № 333 від 18.06.-01.08.2016, № 546/333 від 26.09.-07.10.2016 та постанови про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 18.06.2016, є безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно доводів сторони захисту про те, що є сумніви у винуватості ОСОБА_4 , оскільки на тілі обвинуваченого не було виявлено жодних тілесних ушкоджень та згідно з протоколом огляду місця події на сходовій клітині під`їзду були виявлені сліди крові, а тому померла могла травмуватися раніше, суд вказує, що відсутність тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_4 свідчить про те, що потерпіла не чинила опору під час нанесення останнім їй тілесних ушкоджень.

Крім того, слід зазначити, що висновком експерта № 398 від 15.07.2016 було встановлено, зокрема, що кров, яка була виявлена на сходинках в під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , характерна особам з групою В з ізогемаглютиніном анти-А і в тому числі потерпілій ОСОБА_6 , тобто могла належати потерпілій. Водночас суд звертає увагу, що судово-біологічної експертизи молекулярно-генетичного аналізу ДНК з метою встановлення належності такої крові саме потерпілій ОСОБА_6 у кримінальному провадженні заявлено не було, під`їзд будинку не є місцем вчинення злочину, відповідно такий доказ є сумнівним, а тому суд не бере його до уваги

Так, об`єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 121 КК України утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв`язок між зазначеним діянням і наслідками.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).

Кваліфікованими видами умисного тяжкого тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 121) є вчинення способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно.

Смерть ОСОБА_6 знаходиться в прямому причинному наслідковому зв`язку з виявленими у неї тілесними ушкодженням та стали наслідком отримання черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа, крововиливами під мозкові оболонки та в речовину головного мозку, котра ускладнилась набряком-набуханням та стисненням останнього від дії багаторазових травматичних впливів тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, а саме нанесення численних ударів у ділянки тіла руками (в тому числі кулаком), ногами. Всі тілесні ушкодження, що виявлені на тілі потерпілої, спричинені прижиттєво. Дані тілесні ушкодження могли утворитись при обставинах, на які вказував підозрюваний під час слідчого експерименту.

Суд також вважає, що необґрунтованими є доводи стосовно того, що потерпіла після ударів впала на підлогу і отримала дані тілесні ушкодження, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, і спростовуються висновками експертів.

Враховуючи викладене, у суду немає підстав ставити під сумнів показання обвинуваченого, які надані ним під час проведення слідчого експерименту від 31.08.2016 та які підтверджуються показаннями потерпілих, свідків, які є логічними, послідовним та незмінними.

Не визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, суд до уваги не приймає та розцінює це як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та дискредитування доказів, одержаних під час досудового розслідування .

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні докази, з точки зору належності, допустимості, та взаємозв`язку поза всяким розумним сумнівом, суд прийшов до переконання, що діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та винуватість яких підтверджено належними та допустимими доказами.

Крім того, потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подано цивільні позови до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі по 500 000 грн кожній (т. 2 а.с. 10-11)та позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 22116,38 грн. (т. 2 а.с. 221).

Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

З позовної заяви ОСОБА_8 вбачається, що внаслідок смерті її матері з вини обвинуваченого ОСОБА_4 , вона понесла матеріальні витрати на поховання та встановлення надгробного пам`ятника в сумі 22 168, 38 грн.

Однак матеріальна шкода в сумі 22168, 38 грн не відповідає фактичним витратам, оскільки належними та допустимим доказами (т. 2 а.с. 222-224) потерпілою, з вказаної у позові суми, підтверджено лише витрати на ритуальний набір та елементи надгробного пам`ятника, що становить 15 900, 00 грн. Жодних інших доказів, які б підтверджували придбання речей, у зв`язку з похованням, на суму 6 268, 38 грн матеріали кримінального провадження не містять.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи суму матеріальної і моральної шкоди, суд повинен виходити із засад розумності, виваженості і справедливості, а також майнового стану обвинуваченого.

Судом враховано душевні і моральні страждання потерпілих з приводу трагічної загибелі матері та доньки. Зокрема, потерпілі зазнали непоправних душевних і психічних страждань внаслідок смерті близької людини, відновлення яких є неможливим, оскільки, в даному випадку не має ( і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та гіркоти втрати рідної людини.

Також суд враховує, що загибла ОСОБА_6 протягом 13 років спільно проживала із ОСОБА_4 , вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_6 була утриманцем своєї доньки чи матері, яка являється пенсіонером і, згідно довідки (т. 2 а.с. 205), отримує пенсію, матеріали кримінального провадження не містять.

Враховуючи наведене, на переконання суду, розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним та підлягає зменшенню до 100 000, 00 грн кожній з потерпілих, і вважає, що вказана сума відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості.

Отже, позови ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі по 500 000, 00 грн кожнійта позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 22116,38 грн. підлягають до часткового задоволення.

Витрат на залучення експертів немає.

Речові докази вилучені в ході огляду місця події 18.06.2016 у квартирі АДРЕСА_2 передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області, а інші знаходяться при матеріалах кримінального провадження.

При призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також особу винного.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченим, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Спростованими є доводи захисника, що обвинувачений не перебував в стані алкогольного сп`яніння, оскільки матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_4 із співмешканкою ОСОБА_6 зловживали спиртним, і в той вечір розпивали алкоголь, що підтверджується, як протоколом огляду місця події, де виявлено порожні пляшки з-під горілки, так і показаннями лікаря швидкої допомоги ОСОБА_11 .

Що стосується особи обвинуваченого, то суд приймає до уваги, що він має постійне місце проживання, де характеризується негативно, займається суспільно-корисливою працею, де характеризується з позитивною сторони,на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, неодружений, дітей на утриманні немає.

Крім того, згідно повідомлення Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області, ОСОБА_4 протягом 2014-2015 років неодноразово вчиняв дебош, сімейні конфлікти та сімейні сварки з ОСОБА_6 по місцю свого проживання. Вказане свідчить про особу, яка здатна спричиняти фізичне насилля стосовно інших осіб. Дані факти підтвердили в судовому засіданні також потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також вказали, що неодноразово бачили на потерпілій синці та рани на голові, а ОСОБА_7 також вказувала, що намагалась втрутитися у постійні суперечки між ними. ОСОБА_4 часто вимагав гроші у ОСОБА_6 та неї, які витрачав на спиртні напої.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За загальними положеннями призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Виходячи з викладеного суд приходить до переконання про неможливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, оскільки звільнення його від відбування покарання з випробуванням буде суперечити принципу справедливості покарання і не відповідатиме його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинувачених та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи. За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченим покарання більш м`якого, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.

Ті обставини, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце роботи, де характеризується з позитивної сторони, після вчинення злочину викликав швидку допомогу, істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

При призначенні покарання суд приймає до уваги також позицію потерпілих, які просять позбавити обвинуваченого волі на певний період часу.

Крім того, суд вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" до набрання вироком законної сили, але не довше 60 (шістдесяти) днів з 13.03.2023 по 11.05.2023 включно. Початок строку відбування покарання необхідно рахувати з дня взяття під варту.

При цьому, враховуючи положення Закону України від 26 листопада 2015 року №838-VIII Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання, яким внесено зміни в ч. 5 ст. 72 КК України, та правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 серпня 2018 року, в строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід зарахувати його попереднє ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 18.03.2019 року по 29.07.2019 та з 02.08.2019 по 14.06.2020.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років.

Обрати відносно ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор"до набрання вироком законної сили, але не довше 60 (шістдесяти) днів з 13.03.2023 по 11.05.2023 включно.

Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду. Початок строку відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту - 13.03.2023 11:10 год.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід зарахувати його попереднє ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 18.03.2019 року по 29.07.2019 та з 02.08.2019 по 14.06.2020.

Речові докази, що знаходяться в камері схову Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області після набрання вироком законної сили - знищити, а які знаходяться в матеріалах провадження залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100 000, 00 грн та матеріальну шкоду в розмірі 15 900, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 100 000, 00 грн

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1