Справа № 463/659/23

Провадження № 2/463/874/23

У Х В А Л А

про відвід судді

13 березня 2023 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, заподіяної судом і посадовими особами органів державної влади в Україні,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення з Держави Україна моральної шкоди у розмірі 5000000,0 гривень.

Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м.Львова 30.01.2023 року та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Леньо С.І.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 31.01.2023 року, задоволено заяву судді Леньо С.І. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

02 лютого 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Мармаша В.Я.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 08.02.2023 року, задоволено заяву судді Мармаша В.Я. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

09 лютого 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Жовніра Г.Б.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01.03.2023 року, задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Жовніра Г.Б. від розгляду вищевказаної цивільної справи.

03 березня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Нора Н.В.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 06.03.2023 року, задоволено заяву судді Нора Н.В. про самовідвід від розгляду вищевказаної цивільної справи.

06 березня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду такої обрано суддю Грицка Р.Р.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 07.03.2023 року, прийнято позовну заяву до свого провадження. Призначено підготовче засідання у порядку загального позовного провадження.

10 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Грицка Р.Р. від розгляду вказаної справи. Поданий відвід мотивує зокрема тим, що представник відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Онищак М.П. тривалий час працював у Личаківському районному суді м.Львова на посаді помічника судді Леньо С.І., а також, останній представляв інтереси суду за дорученням голови суду в адміністративних справах та особисто знайомий з головуючим суддею Грицком Р.Р. Враховуючи наведене, дана обставина викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності головуючого судді у справі, вважає, що суддя Грицко Р.Р. не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу.

Частиною 8 ст.40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Вивчивши матеріали справи, подану заяву про відвід судді, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Виходячи з положень частини другої ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Положення статті 36 ЦПК України містять в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Згідно з ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п.12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

При цьому, вивчивши підстави для відводу головуючого судді Грицка Р.Р., які заявлені позивачем, суд вбачає, що останні знайшли своє належне підтвердження.

Враховуючи наведене, оскільки представник відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Онищак М.П. тривалий час працював у Личаківському районному суді м.Львова на посаді помічника судді Леньо С.І. а також, останній представляв інтереси суду за дорученням голови суду в адміністративних справах та особисто знайомий з головуючим суддею Грицком Р.Р., суд приходить до висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Грицка Р.Р., як головуючого у справі, вказана заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді - задовольнити.

Визнати заявлений відвід судді Грицку Роману Романовичу - обґрунтованим.

Відвести суддю Грицка Романа Романовича від розгляду цивільної справи № 463/659/23 (провадження № 2/463/874/23) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, заподіяної судом і посадовими особами органів державної влади в Україні.

Матеріали цивільної справи № 463/659/23 (провадження № 2/463/874/23) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про відшкодування шкоди, заподіяної судом і посадовими особами органів державної влади в Україні - передати для визначення судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Грицко Р.Р.