АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Віхрова В. В., Гайдук В. L, Дерев'янка О. Г..,
розглянувши відповідно до п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-Vвід 22.02.2007) в касаційному провадженні в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2006 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з тих підстав, що ОСОБА_2 на ґрунті неприязних стосунків на зборах батьків дітей, які навчаються в класі відділу хореографії дитячої школи мистецтв м. Василькова, висловила образи на його адресу та його сім'ї і заявила, що він, як колишній директор школи, займався не службовою діяльністю, а торгував пивом і був звільнений через невідповідність займаній посаді, що не відповідає дійсності і ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, у зв'язку з чим просив стягнути на свою користь 5 000 гривень відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2006 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2006 року залишене без змін, позов ОСОБА_1 задоволений частково і на його користь стягнуто з ОСОБА_2 1 500 гривень.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо оцінки доказів і з'ясування фактичних обставин та щодо меж судового розгляду, форми позовної заяви, в якій відсутнє прохання про спростування недостовірної інформації, а також на неправильне застосування норм матеріального права, відзначивши, що позивач звернувся за захистом ділової репутації через балотування в депутати міської ради, з огляду на що порушує питання про скасування судових рішень з ухваленням нового рішення, яким позов залишити без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень та їх скасування (зміни) відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що позивач за весь час педагогічної роботи не мав жодної догани і звільнився за власним бажанням з посади директора дитячої школи мистецтв м. Василькова, де продовжує працювати його дружина, і під час батьківських зборів хореографічного класу 07.12.2005 відповідач повідомила присутнім на зборах про те, що позивач, будучи директором, торгував пивом і був звільнений з посади мером міста через невідповідність займаній посаді, що є негативною інформацією про позивача, ганьбить його ділову репутацію та не відповідає дійсності, тобто є недостовірною інформацією, а також висловилися, що позивач та його дружина - це «клан ОСОБА_1», внаслідок чого позивач пережив душевних хвилювань, відшкодування яких має скласти 1 500 гривень.
Апеляційний суд, залишаючи рішення місцевого суду без змін, відзначив те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини у справі, надав належну оцінку зібраним доказам, відхиливши докази вмотивовано, та правильно застосував норми матеріального права.
Справам 33ц-764 кс/08; 6-29634 свОб
Головуючий у першій інстанції: Пироженко О. В. Категорій: 14
Суддя - доповілач: Віхров В. В.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Суд у цій справі за ст. 335 ЦПК України під час її розгляду в касаційному порядку в межах касаційної скарги і вимог, які були заявлені у суді першої інстанції, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права та не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Здійснюючи правосуддя, згідно зі ст. 4 ЦПК України суд захищає права та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України, і межі судового розгляду, таким чином, за ст.ст. 11,118-119 ЦПК України визначаються предметом та підставами позову, а правова кваліфікація за ст.ст. 214, 215 ЦПК України віднесена до повноважень суду, який, проте, за принципом диспозитивності неповноважний присудити те, чого позивач не вимагає. Звідси, суд касаційної інстанції стверджує, що місцевий та апеляційний суд ухвалили судові рішення в межах судового розгляду, розв'язуючи питання лише про відшкодування шкоди, оскільки іншого позивач не вимагав.
Відповідно до ст.ст. 269, 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, недоторканість ділової репутації, які є недоторканними, і таке право особи є особистим немайновим, що згідно зі ст. 275 ЦК України підлягає захисту способом адекватним порушенню з тим, що б такий спосіб правового захисту був ефективним, включаючи і спосіб відшкодування моральної шкоди за ст.ст. 16, 23, 280 ЦК України, що в цій справі заради захисту репутації і прав позивача визначає наявність законних підстав та легітимної мети втручання у свободу відповідача на вираження поглядів.
Суд касаційної інстанції, визначаючи «необхідність втручання» в свободу відповідача на вираження поглядів, виходить зі встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин ескалації конфлікту, за яких відповідач в залі школи для хореографії дозволила проводити заняття спортивного гуртка, у зв'язку з чим після звернень до міського голови 30.11.2005 заборонено проведення таких занять, а 07.12.2005 проводилися дружиною позивача батьківські збори класу з хореографії, на які відповідач запросила батьків дітей, які займаються в спортивному гуртку, чим була спровокована сварка між батьками, під час якої відповідач і повідомила недостовірну інформацію про позивача, а також використала такі вислови, як «клан». Останнє в загальному контексті подій і спрямованості виступу на причетність позивача до протиправних та аморальних вчинків, як керівника виховної дитячої установи, використане як натяк на нечесні дії та корисливі інтереси позивача і членів його родини, що спроможний породити у загалу присутніх на зборах думку, що вчинення позивачем таких вчинків є незаперечним фактом. Звідси, за переконанням колегії суддів, такі твердження відповідача покладають на неї обов'язок надати фактичне підґрунтя своїх суджень, який вона не виконала, а суди першої й апеляційної інстанції вжили необхідних за ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод заходів втручання.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, а оскаржувані судові рішення ухвалені з суворим додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права, і виконавче провадження з виконання рішення суду у цій справі відповідно до ст.ст. 34 п. 6, 36 чч. 2, 4 Закону України «Про виконавче провадження» належить поновити. Наведені ж у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують.
Керуючись, ст.ст. 323, 332, 337,343-345 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.