ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 352/1536/22 пров. № А/857/1084/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                       Большакової О.О.,

суддів                                                            Качмара В.Я., Кушнерика М.М.

з участю секретаря судового засідання     Гриньків І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Костюка Дмитра Романовича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2022 року (суддя першої інстанції Струтинський Р.Р., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 26.12.2022)

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до інспектора відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Костюка Дмитра Романовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5864073 від 07.09.2022 та закрити справу.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.10.2022 алучено до участі в даній справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2022 року позов задоволено. Cкасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5864073 від 07.09.2022 інспектора відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Костюка Д.Р. щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, та закрито справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Не погодившись рішенням суду, вважаючи таке незаконним, необґрунтованим, постановленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невірним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Просить скасувати рішення від 21.12.2022 та ухвалити нове – про відмову у позові. В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що водій ОСОБА_1 07.09.2022 о 20 год 00 хв в смт. Єзупіль, вул. Галицька, Івано-Франківського району, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР України. Вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відео фіксацією. Апелянт вказав, що інспектор відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Костюк Д.Р. розглядаючи дану справу з`ясував всі обставини та діяв на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП, та правомірно виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинене правопорушення. Таким чином, адміністративне стягнення застосовано поліцейським у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Так, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки до його Електронного кабінету, судова повістка доставлена до Електронного кабінету позивача 28.02.2023 о 16:34 год, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки до його Електронного кабінету, судова повістка доставлена до Електронного кабінету відповідача 28.02.2023 о 16:34 год, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною інспектором відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Костюком Д.Р., серії ЕАР № 5864073 від 07.09.2022 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Із вказаної постанови видно, що 07.09.2022 о 20 год 00 хв в смт. Єзупіль, вул. Галицька, Івано-Франківського району, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 в) ПДР України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що позивач порушив вимоги п. 2.3 в) ПДР України. У графі 7 оскаржуваної постанови, де вказуються додатки до постанови, поліцейський не зазначив жодного доказу, в тому числі технічного засобу. Отже, із наявних матеріалів, постанови про адміністративне правопорушення, не вбачається сукупності доказів, передбачених ст. 251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Надаючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 2.3 в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Із матеріалів справи встановлено, що суб`єкт владних повноважень, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, у графі 7 оскаржуваної постанови, де вказуються додатки до постанови, не зазначив жодного доказу, в тому числі технічного засобу.

Поліцейський під час складання постанови не вніс як додатки будь-які докази до постанови, не зазначив жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), а тому не має права посилатися у майбутньому на будь-які докази.

Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення.

Однак, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Щодо покликань апелянта на відеозапис, доданий до апеляційної скарги, та тверджень апелянта, що на вказаному відеозаписі зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, враховуючи вищевказані норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною 5 статті 121 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на даний відеозапис.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №337/346/17 (2-а/337/56/2017).

При цьому, суд апеляційної інстанції, дослідивши відеозапис, наданий стороною відповідача, встановив, що події, які зафіксовані суб`єктом владних повноважень на цей відеозапис не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Інших належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідач не надав.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП України, на чому було вірно наголошено судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР № 5864073 від 07.09.2022 та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2022 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Большакова

судді В. Я. Качмар

М. П. Кушнерик