№ 2-6135/2008 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2008 р. Малиновський районний суд м. Одеси
в складі: головуючого судді - Савинської І.О.
при секретарі - Убейник Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю 3-ої особи Одеської товарної біржі, про визнання договору недійсним та про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1, відповідно до ч.1 ст. 58 ЦК України 1963 p., просить суд визнати не дійсним договір купівлі-продажу кв.1 буд. 126 корпус „А" по вул. Фрунзе в м. Одесі від 18.02.1994 p., укладений між ним та ОСОБА_2, посилаючись на те, що угода укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки.
Крім того, позивач просив повернути сторони у первісний стан та визнати за ним право приватної власності на спірне нерухоме майно.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, за останнім відомим місцем мешкання не знаходиться, сповіщений про час слухання справи через засоби масової інформації.
Представник 3-ої особи Одеської товарної біржі у судове засідання не зявився, не сповістив суд про причини неявки у судове засідання, не надав заяви про відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення зявившихся учасників процесу, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги.
Як встановлено у судовому засіданні на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.10.1993 р. ОСОБА_1 належала кв.1 буд. 126 корпус „А" по вул. Фрунзе (нині вул. Балківська) в м. Одесі.
Квартира складається з двох кімнат, загальною площе 42, 2 кв.м. , у тому числі жилою 28, 6 кв.м.
18.02.1994 р. Одеською товарною біржею був посвідчений договір купівлі-продажу №1764 зазначеної квартири, сторонами по якому були вказані: продавець - ОСОБА_1 та покупець - ОСОБА_2.
2
Відповідно до ст. 224 ЦК України 1963 р. за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто договір купівлі-продажу передбачає проведення сторонами певних дій щодо припинення продавцем та отримання покупцем прав приватної власності на майно.
Спірний договір сторони уклали лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, т.як відповідачу, особі яка мала громадянство Сирії, необхідно було отримати посвідчення на тимчасове проживання в Україні за умови наявності у власності нерухомого майна на території України.
Позивач фактично не передавав квартиру, а відповідач не приймав фактично у власність нерухоме майно та не сплачував зазначену в договорі грошову суму за квартиру.
Спірна квартира є єдиним житлом для позивача, де він зареєстрований з 20.01.1981 р. по цей час.
Відповідач був забезпечений житлом в буд. 31 по вул. Фрунзе в м. Одесі, по спірній квартирі ніколи не був зареєстрований, не мешкав в ній, не сплачував квартплату та комунальні послуги, не проводив роботи щодо підтримання належного технічного стану квартири.
У серпні 1994 р. відповідач повідомив ОСОБА_1 що переоформив на нього спірну квартиру та передав йому техпаспорт з свідоцтвом про право власності, тому у позивача не виникло сумнівів щодо того, що він не є власником квартири.
Лише у липні 2008 р. з довідки КП „ОМБТІтРОН" позивач довідався, що право власності на спірну квартиру залишилося зареєстрованим за відповідачем.
Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що у лютому 1994 р. сторони уклали договір купівлі-продажу кв.1 буд. 126 корпус „А" по вул. Фрунзе в м. Одесі про людське око, без наміру створити юридичні наслідки для оформлення відповідних документів відповідачем. Сторони домовились, що після оформлення зазначених документів, вони анулюють спірній договір та повернуть сторони у первісний стан. Далі свідки пояснювали, що позивач не отримував від відповідача гроші за зазначену квартиру, останній ніколи не жив в квартирі, не ніс витрати на її утримання, не користувався як власністю. Лише один позивач здійснював обов'язки щодо утримання та користування квартирою, залишався постійно в ній зареєстрованим, у них не виникало сумнівів, що ОСОБА_1 не є власником квартири.
Згідно з ч.1 ст. 58 ЦК України 1963 р. недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
У судовому засіданні доведено, що після укладення договору не були створені юридичні наслідки, тому суд визнає спірну угоду мнимою.
3
Суд вважає необхідним повернути сторони у первісний стан та визнати за позивачем право приватної власності на спірну квартиру.
Суд не стягує з позивача на користь відповідача грошову суму, зазначену у договорі купівлі-продажу, т.як у судовому засіданні доведено, що спірний договір був безоплатний.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 208-210, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 58, 224, 225, 227 ЦК України 1963 p., Законом України «Про біржі», суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати не дійсним договір купівлі-продажу №1764 квартири 1 будинку 126 корпус «А» по вул. Фрунзе (нині вул. Балківська) в м. Одесі, зареєстрований 18.02.1994 р. на Одеській товарній біржі, між, з однієї сторони, ОСОБА_1, та з другої сторони, ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на квартиру №1 будинку 126 корпус «А» по вулиці Валківська в м. Одесі.
Рішення суду є підставою КП «ОМБТІтРОН» для реєстрації за ОСОБА_1 права приватної власності на квартиру №1 будинку 126 корпус «А» по вулиці Валківська в м. Одесі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження, та подальшою подачею протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.