Справа № 204/5173/22

Провадження № 2/204/356/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року                         м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого– судді                                        Черкез Д.Л.,

               за участю секретаря судового засідання                Воронько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, в якій просив: скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за АТ КБ «Приватбанк» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений 01 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М., на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та припинити речові права за АТ КБ «Приватбанк» на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 з поновленням речового права (права власності) за ОСОБА_1 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначено, що 28 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DNU0GK00000971, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 298 800,00 доларів США. 28 грудня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки № DNU0GK00000971, зареєстрований в реєстрі за № 1399, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_1 . Як стало відомо позивачу від відповідача, 01 грудня 2016 року відповідач за допомогою приватного нотаріуса ДМНО Верби В.М. здійснив реєстрацію права власності на вищевказану квартиру на підставі договору іпотеки та ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку». Вважає, що правові наслідки реєстрації за відповідачем права власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки під час дії мораторію є протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону. Направлення боржнику повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки з застереженням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири або реєстрації права власності на вказаний предмет іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не є згодою власника на відчуження нерухомого житлового майна, у розумінні п. 1 ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Як вбачається договору іпотеки сторони погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Законодавець фактично визначає іпотечне застереження окремим правочином, за яким у сторін виникають певні права та обов`язки та який є підставою для вчинення дій щодо реєстрації права власності на заставне майно. Проте, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у відповідача відсутні. Окремого застереження в іпотечному договорі, як підставу виникнення права власності у іпотекодержателя, ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки не передбачала і в іпотечному договорі сторони про це не домовлялись. Квартира, яка є предметом іпотеки, загальна площа якої становить 66.2 кв.м., використовується як місце постійного проживання позивача, а тому не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно чи продажу від імені іпотекодержателя) на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем, як забезпечення виконання іпотекодавцем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Тобто, згода іпотекодавця є обов`язковою. Мораторій також розповсюджується на позасудове звернення стягнення на спірне іпотечне майно за ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, у третьої особи по справі були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за відповідачем. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

12 грудня 2022 року від представника відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Провоторова Ю.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Застереження в договорі іпотеки було ще в 2006 році (пункт 27 договору іпотеки), реєстратор здійснив лише дії передбачені законодавством на виконання умов договору іпотеки щодо реєстрації права власності за кредитором. Також, 08 травня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Жодних зауважень чи застережень від позивача на момент укладення та підписання договору іпотеки також не було. Підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені в договорі. Банк обрав передбачений положеннями іпотечного договору та ст. 35, 37 Закону країни «Про іпотеку» спосіб захисту порушеного права — позасудове врегулювання спору. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Зазначене застереження в укладеному іпотечному договорі наявне. Застереження в іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку. При цьому, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»). Іпотечний договір є чинним, докази його оспорювання позивачем не надавались. Прострочена заборгованість за забезпеченим іпотекою зобов`язанням також наявна, докази оскарження договору відсутні. Вважає, що позивач надав мовчазну згоду на реалізацію предмета іпотеки. Основне зобов`язання боржником виконано не було. На підставі наданих відповідачем документів та у відповідності до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 01 грудня 2016 року, винесеним приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Верба В.М. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк». АТ КБ «Приватбанк» письмово звертався до позивача з вимогою щодо погашення заборгованості та з попередженням відносно звернення стягнення на предмет іпотеки тощо. Банк має право на визнання за собою права класності на предмет іпотеки і це не є порушенням норм законодавства України. Також вважає, що необхідно застосувати до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставними. У даній справі звернення стягнення на спірну квартиру як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивач надав іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки за рішенням іпотекодержателя. Тобто, реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ КБ «Приватбанк» здійснена за згодою ОСОБА_1 , що висловлена в пункті 27 Договору іпотеки, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким чином, доводи позивача є безпідставними. У зв`язку з викладеним просив відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про відкладення розгляду справи. Розглянувши вказану заяву суд вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, доказів на підтвердження поважності причин неявки представника до суду не надано. Сторонам було надано достатній строк для реалізації своїх процесуальних прав щодо подання доказів та своїх пояснень, сторони у повній мірі реалізували надані їм права щодо подання заяв по суті справи. Таким чином, суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача. У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба В.М. в судове засіданняне з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що28 грудня 2006 року між ОСОБА_1 як іпотекодавцем та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» як іпотекодержателем було укладено Договір іпотеки № DNU0GK00000971, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1399 (а.с. 134-137), відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № DNU0GK00000971 від 28 грудня 2006 року іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: 3-кімнатну квартиру загальною площею 66,20 кв.м., житловою площею 43,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1392 (а.с. 23-24).

Право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16039707 від 24 вересня 2007 року (а.с. 26).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦК України іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

08 травня 2007 року між ОСОБА_1 як іпотекодавцем та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А., зареєстрований в реєстрі за № 1303 (а.с. 97 (зворотній бік), 103 (зворотній бік)).

Отже, суд не приймає та відхиляє наведені у позовній заяві твердження позивача про те, що відсутні докази укладення між позивачем та відповідачем договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек (а.с. 27-29), вбачається, що 01 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталієм Миколайовичем право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1107447312101), було зареєстровано за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ - 14360570), номер запису про право власності - 17846852. При цьому, підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» зазначено договір іпотеки від 28 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1399.

Звертаючись у липні 2022 року до суду з даним позовом про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 посилався на те, що предмет іпотеки був зареєстрований за Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» без згоди та без волі власника в позасудовому порядку та під час дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Перевіряючи наявність правових підстав для реєстрації за Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.

Так, стаття 33 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, статтею Закону України «Про іпотеку» чітко визначено три способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін на підставі договору між іпотекодержателем та іпотекодавцем без звернення до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Судом встановлено, що пункт 27 Договору іпотеки № DNU0GK00000971від 28 грудня 2006 року містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку». Цим пунктом сторони договору погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

У пункті 6 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1303, обумовлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом надіслання повідомлення іподекодавцям про це, одним із наступних способів задоволення своїх вимог, про що іпотекодержатель сповіщає іпотекодавців у цьому повідомленні: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавців, при чому відправлення іпотекодавцями зазначеного у цьому пункті повідомлення є свідченням про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, якщо звернення стягнення здійснюється цим способом задоволення вимог, цей договір з повідомленням іпотекодавцям є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем; або продажу предмету іпотеки від свого імені будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому законом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу, для чого іпотекодавці надають іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити для цього всі необхідні дії від імені іпотекодавця, в т.ч. отримати витяг Державного реєстру прав власності на нерухоме майно на предмет іпотеки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У пункті 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), що була чинна на момент реєстрації за Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» права власності на предмет іпотеки, тобто станом на 01 грудня 2016 року, визначено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з пунктом 61 вищевказаного Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

На нотаріуса як на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» для державної реєстрації за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 подавав державному реєстратору копію письмової вимоги до ОСОБА_1 про усунення порушень, а також документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання ОСОБА_1 як іпотекодавцем та боржником, письмової вимоги іпотекодержателя.

Таким чином судом встановлено, що Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» для державної реєстрації за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 не подавались державному реєстратору копія письмової вимоги до ОСОБА_1 про усунення порушень, а також документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя, що свідчить про відсутність у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верба В.М. передбачених законом підстав для державної реєстрації за Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки.

При цьому, відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів на підтвердження того, що позивачем було отримано від відповідача письмову вимоги про усунення порушень.

Крім того, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII, яким встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті та за передбачених Законом умов.

Так, підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в редакції, чинній на момент реєстрації за Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» права власності на предмет іпотеки, тобто станом на 01 грудня 2016 року, передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

При цьому, загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 66,2 кв.м.

Крім того, квартира АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 як місце його постійного проживання, позивач зареєстрований у вказаній квартирі з 16 листопада 2007 року, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого 21 жовтня 1999 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с. 30-33). Доказів того, що у власності ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме житлове майно, матеріали справи не містять.

Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Вибуття предмета іпотеки без волі іпотекодержателя в позасудовому порядку прирівнюється до звернення стягнення на предмет іпотеки, що заборонено нормами та положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а відтак є порушенням з боку іпотекодержателя і як наслідок такі реєстраційні діїпідлягають скасуванню.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Оформлення відповідачем права власності на спірну квартиру є способом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому протягом дії мораторію звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається.

Враховуючи все вищенаведене, за відсутності згоди ОСОБА_1 на перехід права власності на предмет іпотеки до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», оскільки квартира АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 як місце його постійного проживання, є його єдиним житлом та площа цієї квартири не перевищує 140 кв.м, суд приходить до висновку, що на спірний об`єкт нерухомого майна не може бути примусово звернуто стягнення шляхом реєстрації за іпотекодержателем права власності у зв`язку із дією станом на 01 грудня 2016 року Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Отже, у державного реєстратора – приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верба В.М. станом на 01 грудня 2016 року були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру за Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», а у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» були відсутні передбачені законом підстави для набуття у власність квартири АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суд вважає встановленим той факт, що відповідачем Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було порушено право власності позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим порушене право підлягає судовому захисту.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Як вже було зазначено вище, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталієм Миколайовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32751708, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис 17846852 про право власності Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1107447312101.

При цьому, рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Оскільки у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» станом на 01 грудня 2016 року не було законних підстав для набуття у власність квартири АДРЕСА_1 , слід констатувати і відсутність підстав для рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верба В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32751708, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис 17846852 про право власності Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

За таких обставин, оскільки у приватного нотаріуса станом на 01 грудня 2016 року не було законних підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32751708, суд вважає, що слід скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1107447312101, за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» на підставі договору іпотеки від 28 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1399, проведену 01 грудня 2016 року на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32751708, номер запису про право власності – 17846852, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 в частині припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та поновлення права власності на дану квартиру за ОСОБА_1 , то такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вони є передчасними та не є ефективним способом захисту порушеного права. Суд зазначає, що скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності, проведеної на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є самостійною підставою для припинення за Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» речового права та поновлення права власності на квартиру за ОСОБА_1 , оскільки відповідні права повертаються у стан, що існував до скасованої державної реєстрації, а дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної (скасованої) державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, залишаються незмінними, що узгоджується з положеннями статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді було сплачено судовий збір у наступних розмірах:

- за подання позовної заяви до суду – 992,40 грн.;

- за подання до суду заяви про забезпечення позову – 496,20 грн., яку ухвалою суду було задоволено;

- за подання до суду заяви про витребування доказів – 496,20 грн., яку ухвалою суду було задоволено.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то з відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1 984,80 грн. (992,40 грн. + 496,20 грн. + 496,20 грн. = 1 984,80 грн.).

На підставі ст.ст. 11, 13, 15,321, 328,575 Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно – задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1107447312101, за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» на підставі договору іпотеки від 28 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1399, проведену 01 грудня 2016 року на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32751708, номер запису про право власності – 17846852.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ – 14360570) на корить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 1 984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні, 80 копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                         Д.Л. Черкез