Справа №:755/13456/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Крештофа Дмитра Олександровича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів незаконною та скасування, -

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить суд: визнати постанову про накладення адміністративного стягнення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1 КІ №0000633826 від 07.02.2022 року незаконною та скасувати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 07.02.2022 року головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Крештофом Дмитром Олександровичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1 КІ №0000633826. У вказаній постанові зазначено, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на цій підставі накладено адміністративне стягнення. Позивач вказує, що з оскаржуваною постановою він категорично не згоден, вважає її постановленою з порушенням та без врахування вимог чинного законодавства. Так, позивач вказує, що він не скоював порушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки п. 15.10 (б) ПДР України, встановлено, що стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена стоянка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками)…. Позивач зазначає, що 07.02.2022 року він поставив свій автомобіль між проїздною частиною дороги та тротуаром у зв`язку з відсутністю вільних паркувальних місць, зайняв вимушено частину тротуару, але, на його думку, не міг ніяким чином перешкодити руху пішоходів по ньому. Вказує, що для руху пішоходів залишилось більше ніж два метри, вказує, що за весь час поки стояв там його автомобіль ніхто з пішоходів не поскаржився і не дорікнув що машина перешкоджає його руху по тротуару. За наведених обставин, позивач вважає спірну постанову протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.01.2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2023 року, відповідачем надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що на позивача накладено адміністративне стягнення відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення пункту 15.10 г) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - ПДР), а саме залишення транпортного засобу на стоянку на тротуарі (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками). Вказує, що транспортний засіб позивачем було припарковано не на краю тротуару, а тому в даному випадку неможливо застосувати до даної події п. 15.10 в) ПДР України, яка б виключала адміністративне правопорушення з боку позивача. Таким чином, на думку відповідача, Позивачем не доведено відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно не спростовано правомірність дій інспектора з паркування при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення від 07 лютого 2022 року серія 1КІ № 0000633826.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що 07 лютого 2022 року головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Крештофом Дмитром Олександровичем винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серія 1КІ №0000633826 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, 07.02.2022 року о 10 год. 30 хв., на бул. Тараса Шевченка, буд. 3 в місті Києві, ОСОБА_1 поставлено транспортний засіб «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 на стоянку на тротуарі, де нема місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушив п. 15.10 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно п. 15.10 г) Правил дорожнього руху, на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положеннями ч. 3 ст. 219 КУпАП визначено, що від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і шостою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

За приписами частини 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Стаття 279-1 КУпАП визначає особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

У відповідності до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено до матеріалів справи фотознімок припаркованого іншого, ніж зазначеного в оскаржуваній постанові автомобіля, також, на даному знімку позивачем власноручно зроблено помітку про те, що відстань від автомобіля та будівлі більша ніж два метри.

Як вбачається з фотознімку долученого відповідачем до матеріалів справи, автомобіль позивача «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 розташований за автомобілем, який зображений на фотознімку, наданого позивачем, права крайня частина якого, розташована значно ближче до споруд, а відтак, суд не бере до уваги фотознімок позивача, як доказ того, що його автомобіль було припарковано не менше ніж два метри до споруд.

Також, з фотознімків наданих відповідачем вбачається, що транспортний засіб «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 роташований на тротуарі.

Позивач обгрунтовує правомірність здійснення стоянки на тротуарі посиланням на п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійсюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Тротуар-це елемент дороги,призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном(п. 1.10.ПДР).

За диспозицією п.п. «в» п. 15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метрів для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення їм вільного руху тротуаром.

Термін "можуть бути поставлені на краю тротуарів" слід розуміти як наявність можливості заїзду на тротуар із проїзної частини на його крайню межу із нею без перетину будь-яких перешкод у вигляді зелених насадження, газону, тощо.

Однак, як вбачається з наданих відповідачем фотознімків, належний позивачу транспортний засіб був припаркований останнім не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, оскільки він прилягає до огорожі будівлі.

До того ж, автомобіль позивача не був поставлений на стоянку способом часткового виїзду на тротуар передньою або боковою частиною, а повністю перебував на тротуарі.

Таким чином, суд не приймає посилання позивача щодо дотримання останнім п.п. «в» п. 15.10 ПДР України.

Інших доказів або пояснень, які б підтверджували факт протиправності прийняття відповідачем спірної постанови, до суду не надавалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Ст. 9 ч.2 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачами в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що позивачем було вчинено порушення п.п. «б» п. 15.10 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого адміністративного законодавства України, приймаючи до уваги позицію позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови серії 1 КІ №0000633826 від 07.02.2022 року, винесеної головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Крештофом Дмитром Олександровичем, тому позов ОСОБА_1 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів незаконною та скасування, є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 222, 251, 252, 256, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2, 4, 5, 6, 7, 211, 217, 241, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Крештофа Дмитра Олександровича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів незаконною та скасування - відмовити.

Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.03.2023 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомо);

Відповідач - Головний інспектор з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Крештоф Дмитро Олександрович (адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6).

С у д д я :