Справа № 159/2225/22 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю.

Провадження № 22-ц/802/283/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И В :

10 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що з 01 червня 2007 року знаходиться у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ..

Починаючи з 01.01.2020 відповідач припинив виплачувати заробітну плату, покликаючись на відсутність коштів та обіцяючи виплатити заборгованість.

Згідно поданих відповідачем даних у податкову інспекцію їй стало відомо, що загальна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 становить 124293,78 грн..

З 01.01.2022 відповідач припинив подавати до контролюючого органу звітність про нараховану та виплачену заробітну плату.

Вона продовжувала працювати у відповідача, мінімальна заробітна плата згідно відомостей Міністерства фінансів України з 01.01.2022 становить 6500 грн, а тому з 01.01.2022 по 31.05.2022 заборгованість по заробітній платі становить 32500 грн.

З урахуванням наведеного просила стягнути на її користь заборговану заробітну плату за період з 01.01.2020 по 31.05.2022 у розмірі 156793,78 грн (а.с.1-4).

У судовому засіданні 21.12.2022 представник позивачки зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 126274,84 грн заборгованості по заробітній платі уже з урахуванням усіх сплачених обов`язкових платежів відповідачем на підставі відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків (технічний запис і протокол судового засідання а.с.124).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 126274 грн 84 коп. та в дохід держави судовий збір у розмірі 1262 грн 75 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду, стягнувши з нього 17550 грн. заборгованості по заробітній платі - за фактично відпрацьований час.

Позивачка відзив на апеляційну скаргу не подавала.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду змінити з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що позивачка перебуває у відповідача на посаді сторожа за трудовим договором від 01.06.2007 № 642 (а.с.7, 28).

Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є Закон України «Про оплату праці» та Кодекс законів про працю України.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України та статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що за період з 01.01.2020 він позивачці заробітну плату не виплачував, а лише нараховував з метою виконання обов`язку щодо проведення сплати усіх обов`язкових податків та платежів за найманих працівників (а.с.23-27).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків загальна сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 137424,34 грн. Із цієї заробітної плати відповідачем нараховано та утримано податки на загальну суму 24736,38 грн (а.с.8, 123).

З березня по травень 2022 року заробітна плата позивачці не нараховувалася і не виплачувалася (а.с.123).

У судовому засіданні 21.12.2022 представник позивачки зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 126274,84 грн заборгованості по заробітній платі уже з урахуванням усіх сплачених обов`язкових платежів відповідачем на підставі відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків. Судом прийнято зменшення позовних вимог.

З урахуванням наведеного та підстав, заявлених до зменшення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення заборгованості за період по 31.05.2022.

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків містять інформацію про нарахування відповідачем позивачці заробітної плати лише за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 і про утримання податків та зборів саме за цей період.

Зменшення позовних вимог обґрунтовувалося представником позивача саме перерахунком цих доходів.

Таким чином, сторона позивача зменшила не тільки розмір заявлених позовних вимог, а й період заборгованості.

Ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивачки заборгованої заробітної плати.

Разом із тим, задовольняючи уточнені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо періоду та розміру, який необхідно стягнути.

Оскільки загальна сума нарахованої відповідачем позивачці ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 137424,34 грн та із цієї заробітної плати відповідачем нараховано та утримано податки на загальну суму 24736,38 грн, то на користь позивачки підлягає стягненню за цей період заробітна плата у розмірі 112687,96 грн (137424,34 - 24736,38).

Посилання відповідача на ту обставину, що позивачка не виходила на роботу без поважних причин, перетинала кордон, за спірний період відпрацювала лише 50 робочих днів, а тому лише за ці дні має нараховуватися і виплачуватися заробітна плата - відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Неявка на роботу не може підтверджуватися показами свідків.

Чотири факти нетривалого виїзду за кордон позивачкою у 2020 та 2021 роках (а.с.93) не підтверджують її самовільних дій та не спростовують можливості узгодження цього із роботодавцем, ураховуючи зазначення у трудовому договорі її роботи згідно графіка (а.с.28-зворот).

Відповідач не надав суду належні, допустимі та достовірні докази, а саме - графіки роботи, табелі обліку робочого часу із відповідними відмітками про відсутність позивачки у певні дні на роботі; накази про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за невихід на роботу; накази про призупинення дії трудового договору, тощо.

Надання даних про нарахування заробітної плати та відрахування обов`язкових платежів свідчить про визнання відповідачем необхідності виплати цієї заробітної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо періоду та розміру заборгованості по заробітній платі зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2022 року змінити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 112 687 (сто дванадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 96 коп. заборгованої заробітної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави 1126 (одну тисячу сто двадцять шість) грн 88 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - суддя

Судді