ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Суб"акта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Джанкой

до Державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 2552 грн. 90 коп.

                                                                                                                Суддя Пуппо Л.Д.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача:  Шляєв І.В.

СУТЬ СПРАВИ

Позивач просить стягнути з відповідача 2552,90 грн. шкоди від недостачі антрациту  за залізничною накладною 52231706.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на пропуск строку позовної давності.

ВСТАНОВЛЕНО

31.08.05. за зазначеною вище  накладною у вагоні НОМЕР_1 на адресу позивача прибув вантаж за навантаженням і вагою відправника, в накладній останній вказав масу нетто 69000 кг.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України (далі -Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

По заявці ЛОВД  було проведено комісійне зважування вагону з вантажем. По результатам  було складено комерційний акт від 01.09.05. НОМЕР_2, в якому зазначено, що вантажу виявлено на 6700 кг менше, ніж вказано в накладній. Навантаження нижче бортів на 40-50 см, зі сторони торцевих дверей технологічний скос на довжину люка. Вагон справний, глухо дверний, люки зачинені на запірні пристрої, витікання вантажу немає, відсутній вантаж у вагоні вміститися міг. 

Зазначений комерційний акт складений відповідно до Правил складання актів, підписаний належними особами та приймається судом як належний доказ.

З огляду  на викладене вбачається, що  недостача у спірному вагоні виникла при транспортуванні, оскільки до перевезення вантаж прийнятий залізницею без зауважень, а до одержувача від надійшов з ознаками доступу до нього (скос) і недостачею, тому відповідальність за недостачу повинна бути покладена на відповідача.  

Проте суд вважає, що у задоволенні вимог  повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:

відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. 

Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Частиною  другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника  позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136  Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відтак, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами.

Звертаючись до суду з даним позовом 04.09.06. про стягнення грошових коштів за документом, складеним 01.09.05., позивач  цей строк пропустив.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, статтями 134,137 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  

                                               ВИРІШИВ

В позові відмовити. 

Суддя                                                                                             Пуппо Л.Д.