Справа № 727/1633/23

                                                       Провадження № 2/727/571/23

УХВАЛА

28.02.2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки житлового будинку та частки земельної ділянки у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки житлового будинку та частки земельної ділянки у спільній частковій власності.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Цивільного процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені статтею 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.

Згідно вимог ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити:

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175, ст. 177 ЦПК України, а саме: позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Так, у поданій до суду позовній заяві не зазначено ціни позову з урахуванням двох заявлених позовних вимог.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 1073 грн. 60 коп. та не більше 13420 грн. 00 коп. (Стаття 4).

До матеріалів позовної заяви позивачем було долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2147 грн. 20 коп., однак з урахуванням того, що позивачем не зазначено ціну позову, суд позбавлений можливості визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подачу до суду позовної заяви у даному випадку.

Окрім того, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копію рішення суду від 07.07.2022 року, роздруковану з Єдиного реєстру судових рішень, із зазначенням сторін у справі у якості особа 1 та особа 2, що не дає можливості суду встановити кого воно стосується.

Також позивачем не було конкретизовано позовну вимогу щодо розміру частки земельної ділянки, яку позивач просить виділити йому в натурі.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки житлового будинку та частки земельної ділянки у спільній частковій власності - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити вказані недоліки, надавши йому 5 днів для усунення зазначених недоліків з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Одовічен Я.В.