Справа № 127/2-784/09

Провадження № 22-ц/801/214/2023

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В.,

з участю секретаря судового засідання: Обертун Н. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Оверковський Костянтин Володимирович, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року, постановлену під головуванням судді Жмудя О. О., зі складенням повного тексту судової ухвали 21 листопада 2022 року,

у справі № 127/2-784/09 за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Оверковського Костянтина Володимировича про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Оверковський К. В., звернулась до суду з заявою про визнання виконавчого листа №2-784/09, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «державний ощадний банк України» філії Вінницьке міське відділення № 8672 заборгованості в сумі 102 354,11 грн., таким що не підлягає виконанню.

Заяву обґрунтовано тим, що 27.03.2009 року рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2009 в справі №2-784/09 позов ВАТ «Державний ощадний банк Україна» філії Вінницьке міське відділення №8672 задоволено повністю та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк Україна» філії Вінницьке міське відділення №8672 заборгованість в сумі 102 354,11 грн.

На підставі цього рішення Ленінським районним судом м. Вінниці 04.06.2009 було видано виконавчий лист №2-784/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк Україна» філії Вінницьке міське відділення №8672 заборгованість в сумі 102 354,11 грн., який неодноразово подавався до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.

Також, 11.05.2010 заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці в справі №2-1455/10 позов ВАТ «Державний ощадний банк Україна» філії Вінницьке міське відділення №8672 задоволено повністю та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк Україна» заборгованість в сумі 1 204 351,52 грн.

06.12.2010 Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист №2-1455-2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором іпотечного кредиту в розмірі 1 204 351,52 грн.

Представник заявниці зазначає, що заборгованість по Договору про іпотечний кредит №1375 від 04.03.2008 було стягнуто двічі відповідно до різних судових рішень. Так, першим рішенням стягнуто заборгованість в загальній сумі 102 354,11 грн. (як вбачається з розрахунку заборгованості по цій справі) за період з 01.08.2008 по 25.02.2009. За другим рішенням, де суд застосував ч. 2 ст. 1050 ЦК України, було стягнуто достроково все тіло кредиту та проценти на загальну суму 1 204 351,52 грн., як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 01.08.2008 по 19.04.2010.

Проте, заборгованість по процентам та простроченій заборгованості за період 01.08.2008 по 25.02.2009 вже була стягнута попереднім судовим рішенням в справі №2-784/09.

На думку представника заявниці, заборгованість стягнута по рішенню Ленінського районного суду м. Вінниці в справі №2-1455/10 поглинає заборгованість з попереднього рішення суду від 27.03.2009 в справі №2-784/09, оскільки частково зачіпає вже стягнутий період заборгованості, тому заборгованість в сумі 102 354,11 грн. стягнута двічі.

Відтак, представник заявниці вважає, що всю суму заборгованості по кредиту (в тому числі достроково) стягнуто на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 11.05.2010 в справі 2-1455/10, тому виконавчий лист виданий по передньому рішенню суду в справі 2-784/09, яким охоплюється лише часткова заборгованість по кредиту в сумі 102 354,11 грн. підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню так, як стосується одного й того ж питання - стягнення однакових сум, тому виданий помилково.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2009 не виконане, а при видачі виконавчого листа від 04.06.2009 помилок не допущено, інших причин, з яких він не підлягав би виконанню, судом не встановлено, тому підстав для визнання виконавчого листа від 04.06.2009 в справі № 2-784/09, таким, що не підлягає виконанню, немає.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Оверковський К. В., подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви.

Заявниця із оскаржуваною ухвалою не погоджується, вважає, що її прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заборгованість стягнута за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці в справі №2-1455/10 поглинає заборгованість з попереднього рішення суду від 27.03.2009 в справі №2-784/09, оскільки частково зачіпає вже стягнутий період заборгованості. Отже, вважає, що заборгованість в сумі 102 354,11 грн. стягнута два рази. До того ж в заяві, підкреслювалося, що підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо. Проте, на наведене суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належної правової оцінки.

Своїм правом на подання відзиву учасники справи не скористалися.

Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Оверковський К. В. у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники справи повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з`явилися.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним положенням ухвала суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2009 в справі №2-784/09, яким позов ВАТ «Державний ощадний банк Україна» філії Вінницьке міське відділення №8672 задоволено повністю та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» філії Вінницьке міське відділення №8672 заборгованість в сумі 102 354,11 грн., на день розгляду заяви не виконане.

На підставі вказаного рішення Ленінським районним судом м. Вінниці 04.06.2009 було видано виконавчий лист №2-784/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк Україна» філії Вінницьке міське відділення №8672 заборгованість в сумі 102 354,11 грн.

З відповіді Першого ВДВС від 10.10.2022 №111536/15.26-25/37 встановлено, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження №30424641 з примусового виконання виконавчого листа №2-784/09 від 04.06.2009 виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в сумі 102 354,11 грн..

26.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 10.10.2022 вищевказаний виконавчий документ на примусове виконання до відділу не пред`являвся.

Як встановлено місцевим судом виконавчий лист неодноразово подавався до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, тобто до закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який передбачений діючим нині Законом України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа №2-784/09 таким, що не підлягає виконанню, представник заявниці посилався на те, що заборгованість стягнута за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці в справі №2-1455/10 поглинає заборгованість з попереднього рішення суду від 27.03.2009 в справі №2-784/09, оскільки частково зачіпає вже стягнутий період заборгованості. Отже, вважає, що заборгованість в сумі 102 354,11 грн. стягнута два рази.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав до задоволення поданої заяви, оскільки на час видачі виконавчого листа рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2009 набуло законної сили, тобто були всі підстави для видачі виконавчого листа. При цьому виконавчий лист Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.06.2009 відповідає вимогам законодавства, містить всі необхідні складові, описок у ньому не допущено, його видано на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню на всій території України.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у судовому рішенні доказів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 431 ЦПК України  виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Тобто, виконавчий лист, є похідним від судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, відповідно до змісту указаної норми ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

Отже до переліку обставин, за наявності яких можливе визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не віднесено перевірку рішення суду на відповідність нормам матеріального або процесуального права, законності та обґрунтованості рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист.

Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2009 в справі №2-784/09 позов ВАТ «Державний ощадний банк Україна» філії Вінницьке міське відділення №8672 задоволено повністю та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» філії Вінницьке міське відділення №8672 заборгованість в сумі 102 354,11 грн., яке боржником ОСОБА_1 не оскаржено.

Апелянт вважає, що заборгованість, стягнута по рішенню в справі №2-1455/10 поглинає заборгованість з попереднього рішення в справі №2-784/09.

Відповідно до матеріалів справи, рішення суду Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2009 в справі №2-784/09 в установленому порядку, передбаченому ЦПК України, не скасовано, а обставини для визнання виконавчого листа, виданого на виконання вказаного рішення суду, таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 752/18892/16-ц, від 05.09.2018 по справі № 2604/6122/12, від 13.03.2019 року по справі № 755/388/15-ц.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Отже, загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, з якими представник заявниці пов`язує помилковість видачі судом виконавчого документу не є підставами, в розумінні частини другої статті 432 ЦПК України, для визнання виданого на підставі рішення суду виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Інших, визначених статтею 432 ЦПК України, підстав для визнання виконавчого листа такими, що не підлягають виконанню, представник заявниці не зазначив.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №2-784/09, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» філії Вінницьке міське відділення № 8672 заборгованості в сумі 102 354,11 грн., таким що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до незгоди заявниці з рішенням суду, яке є чинним та не скасоване у встановленому порядку, вказані доводи не є підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Інших доводів, які б давали підстави вважати, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, апеляційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У справі «Soering vs UK» Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на заявницю ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Оверковський Костянтин Володимирович залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 березня 2023 року.

Головуючий                                                                Ю. Б. Войтко

Судді:                                                        І. В. Міхасішин

                                                       М. В. Матківська