1Справа № 2н-1184/2010 4-с/335/5/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Крамаренко І.А., при секретарі Деркач А.А., за участі представника ОСОБА_1 – адвоката Трачук Н.І., представника ВДВС Паскарь К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2023 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій скаржник просить визнати неправомірними дії Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відмови у скасуванні арешту та зобов`язати зняти арешт невизначеного майна, всього нерухомого майна ОСОБА_1 , обтяження №27731647 від 05.08.2011 на все нерухоме майно у межах суми боргу 1491,54 грн., реєстраційний номер 11471553.

У скарзі зазначено, що 06 січня 2023 року при намаганні вчинити у нотаріуса правочин купівлі- продажу нерухомого майна, ОСОБА_1 дізналася про існування архівного арешту: обтяження № 27731647 від 05.08.2011 на все нерухоме майно у межах суми боргу 1491,54 грн., реєстраційний номер 11471553. 11 січня 2023 року вона звернулася із заявою до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту та надання інформації щодо його накладення. Листом від 13 січня 2023 року було повідомлено про те, що у провадженні перебувало ВП № 27788771 з примусового виконання судового наказу № 2н-1184/2010 від 05.05.2011 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, яке 13.12.2011 було закінчене та направлене до іншого відділу, Жовтневого ВДВС. На сьогоднішній день на виконанні у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) немає відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 .

Вважає, що накладення арешту було незаконним, а після направлення виконавчого листа до іншого відділу державного у виконавця взагалі не було підстав для залишення постанови про арешт у силі і після її звернення державний виконавець повинна була зняти арешт.

У судовому засідання представник скаржниці підтримала вимоги скарги та просила їх задовольнити, на підставах зазначених у скарзі.

Представник відділу ДВС у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог скарги, та просила відмовити у задоволенні скарги. Зазначила, що на виконання відділу ДВС перебувало виконавче провадження №27788711 з примусового виконання судового наказу №2н-1184/2010 від 05.05.2011 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованості у розмірі 1312,13 грн. 13.12.2011 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» та направлено виконавчий документ за належність до іншого відділу ДВС Жовтневого району. Вважає, що за таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , оскільки при закінченні виконавчого провадження за вказаних підстав, у виконавця були відсутні підстави для скасування накладеного арешту.

Вивчивши матеріали скарги, заслухавши доводи учасників, суд дійшов висновку, що вимоги скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що на виконання відділу ДВС перебувало виконавче провадження №27788711 з примусового виконання судового наказу №2н-1184/2010 від 05.05.2011 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованості у розмірі 1312,13 грн.

05.08.2011 державним виконавцем, у межах вказаного виконавчого провадження, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

13.12.2011 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, згідно п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку із повідомленням відділу кадрів, що боржник працює у ПП Осовик (м. Запоріжжя, вул. Чекистів, 35), яке розташоване у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з ВП – спецрозділ, за номером виконавчого провадження 27788711.

Також встановлено, що на заяву ОСОБА_1 від 06.01.2023, у тому числі, про скасування вказаного арешту, листом начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 січня 2023 року було повідомлено про те, що у провадженні перебувало ВП № 27788771 з примусового виконання судового наказу № 2н-1184/2010 від 05.05.2011 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, яке 13.12.2011 було закінчене та направлене до іншого відділу ДВС.

Отже, арешт на майно, накладений постановою державного виконавця від 05.08.2011, у межах виконавчого провадження №27788771, на даний час, не знятий.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Дповідно Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 2011 рік), виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.50 (у редакції станом на 2011 рік), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 2011 рік) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 2011 рік) передбачено зняття арешту з майна, а саме: 1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. 2. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. 3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. 4. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. 5. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.12.2011, у даному випадку, винесена на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 2011 року), відповідно до якої передбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Підсумовуючи викладені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.

Відтак, у державного виконавця, у даному випадку, були відсутні підстави для зняття накладеного арешту, як на момент закінчення виконавчого провадження 13.12.2011, так і на теперішній час.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже, вимоги про визнання неправомірними дії державного виконавця щодо не зняття арешту та про зобов`язання державного виконавця зняти вказаний арешт, є безпідставними, а скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена та підписана 24.02.2023.

       Суддя                                                                І.А. Крамаренко