Справа № 175/2526/20

Провадження № 1-кп/175/167/20

Вирок

Іменем України

               28 лютого 2023 року

       Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретареві ОСОБА_2 ,

за участю сторін: прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12020040030000537 відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Апостолове Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , раніше судимого 04.04.2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.185 КК України до 100 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпропетровськ, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, незаміжньої, непрацюючої, проживаючої за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 КК України,

встановив:

22 квітня 2020 року приблизно о 19.00 годині обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 знаходилися за місцем спільного проживання у квартирі АДРЕСА_3 , де разом вживали алкогольні напої. У цей час малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , почав плакати та вередувати, внаслідок чого у ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних стосунків раптово виник умисел, спрямований

на спричинення малолітньому тілесних ушкоджень.

У подальшому 22 квітня 2020 року ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та бажаючи заспокоїти малолітнього ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, почав умисно наносити останньому численні удари руками в різні частини тіла, при цьому не менше дев`яти ударів в область голови та десяти ударів у тулуб.

Унаслідок цих умисних дій обвинуваченого ОСОБА_6 , малолітньому ОСОБА_12  були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: численні синці, садна на шкірі обличчя та волосяної частини голови, забита рана слизової верхньої губи, крововиливи у м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні, закритий перелом склепіння та основи черепу, субдуральний крововилив об`ємом близько 50 см куб. над правою півкулею головного мозку, вогнищеві крововиливи під м`які мозкові оболонки тім`яних і лівої скроневої частини головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та від яких останній помер.

Крім того, 22 квітня 2020 року у вказаний час обвинувачена ОСОБА_9 , у присутності якої у квартирі АДРЕСА_3 обвинувачений ОСОБА_8 наносив численні удари руками її малолітньому сину ОСОБА_13 в різні частини тіла, при цьому не менше дев`яти ударів у область голови та десяти ударів у тулуб, усвідомлюючи отримання дитиною тяжких тілесних ушкоджень, не вчинила жодних дій щодо припинення протиправної поведінки свого співмешканця та подальшого надання необхідної медичної допомоги своєму малолітньому сину.

Так, у порушення вимог ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, достовірно знаючи про спричинення її малолітньому сину ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, не виконала свій материнський обов`язок піклуватися про здоров`я дитини та залишила сина у приміщенні квартири АДРЕСА_3 у небезпечному для життя стані, не забезпечила надання йому першочергової медичної допомоги та не викликала медичну допомогу для негайного направлення його на обстеження та лікування у нейрохірургічне відділення дитячої лікарні.

Відповідно до висновку комісії експертів № 110 від 06.07.2020 року, малолітній ОСОБА_10 залишався живим ще 10 годин після отриманих травм і при своєчасній медичній допомозі була можливість збереження його життя, оскільки явища шоку і дихальної недостатності можливо б було компенсувати вже на догоспітальному етапі, а своєчасне видалення субдуральної гематоми при своєчасній госпіталізації попередило б набряк головного мозку і стиснення речовини головного мозку гематомою.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_9 , незважаючи на свій обов`язок піклуватися про дитину, завідомо залишила без допомоги малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, внаслідок чого настала смерть останнього.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою провину за ч.2 ст.121 КК України не визнав і пояснив, що не вчиняв умисних дій відносно малолітнього ОСОБА_11 , до якого ставився як до свого сина. Зранку того дня, а саме 22.04.2020 року, він і ОСОБА_9 разом вживали спиртні напої у квартирі АДРЕСА_3 . Він недопив із пляшки приблизно 150 мл горілки, а ОСОБА_14 пила пиво. Близько 23 години ОСОБА_15 почав плакати та вередувати, а тому щоб заспокоїти дитину він дав один ляпас по сідницям  ОСОБА_15 , від чого той вдарився лобною частиною голови об батарею опалення. Після цього  ОСОБА_9  поклала сина у ліжко, а згодом і вони заснули. Наступного дня близько 09 години на прохання ОСОБА_14  він сходив у магазин і купив пиво, а десь об 11 годині дізнався, що ОСОБА_15  помер. Свою вину визнає за ч.1 ст.119 КК України, оскільки не наносив дитині умисно удари, про які зазначено в обвинувальному акті.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 свою провину спочатку визнала частково, а потім повністю та пояснила, що 22.04.2020 року приблизно о 19.00 годині знаходилася за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 , де на кухні готувала їжу. У цей час до неї прибіг її син ОСОБА_15 і почав плакати. Згодом до кухні зайшов її співмешканець ОСОБА_8 і вдарив ОСОБА_15 рукою по сідницям. Вона хотіла зупинити ОСОБА_16 , але він вдарив ще раз, унаслідок чого син вдарився правою лобною частиною голови об опалювальну батарею та у нього з носа пішла кров. Коли син побіг до кімнати, то перечепився через лінолеум і вдарився головою об стіну. Заспокоївши сина, відвела того до кімнати, трохи погралася з ним і поклала до ліжка. Через деякий час ОСОБА_15 почало нудити і вона хотіла викликати швидку допомогу, але ОСОБА_8 не дозволив це зробити й забрав її телефон. Через деякий час їй здалося, що сину стало краще, оскільки його перестало нудити та він заснув. Наступного ранку вона прокинулася приблизно о 09.00 годині та намагалася розбудити ОСОБА_15 , але той не прокидався. На лобній частині голови дитини побачила гематому. Занепокоївшись цим, викликала швидку допомогу, але по приїзду медики констатували смерть дитини. До приїзду швидкої ОСОБА_8 зібрав свої речі та поїхав у невідомому напрямку. Крім того, повідомила, що у той день вона разом зі ОСОБА_17 вживала спиртні напої, але була твереза. Бачила тільки два удари, які наніс ОСОБА_8 її сину. Дуже жалкує, що так трапилося і що не викликала швидку допомогу раніше.

Вина обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_18 у вчиненні вказаних судом діянь підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_19 , яка під час допиту в суді в якості свідка пояснила, що 06.03.2020 року вона бачила, як ОСОБА_8 схопив її онука ОСОБА_15 , поставив на підвіконня і почав трясти. У цей момент її донька була відсутня у кімнаті. Коли ОСОБА_14 повернулася, вона їй усе розповіла, але донька сказала, що він так виховує дитину. З цього приводу вона звернулася до соціальних служб. 22.04.2020 року була відсутня у квартирі, оскільки напередодні її побив ОСОБА_8 , а 23.04.2020 року їй зателефонував брат ОСОБА_20 та повідомив, що ОСОБА_15 вбито. Сусіди розповіли, що ОСОБА_14 і її співмешканця забрала поліція, оскільки вони били ОСОБА_15 об батарею. Крім того, зазначила, що ОСОБА_8 бив її, постійно вживав алкогольні напої, які купував за дитячі гроші, що отримувала ОСОБА_14 .

Показаннями свідка ОСОБА_21 , яка у судовому засіданні пояснила, що з 2018 року займає посаду начальника служби у справах дітей Слобожанської селищної ради. У поле зору соціальної служби сім`я ОСОБА_22 потрапила у травні 2019 року через повідомлення сусідів про залишення малолітньої дитини на самоті у квартирі. Виходом спеціалістів служби було встановлено факт неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_23 , з якою проведено профілактичну бесіду. Сім`ю було взято на соціальний супровід і через півроку знято у зв`язку з позитивними результатами. Під час профілактичних виходів вона завжди спілкувалася з ОСОБА_23 , діти були доглянуті та відсутні будь-які ознаки жорстокого поводження з ними. 10.03.2020 року від ОСОБА_24 надійшло повідомлення про те, що її донька ОСОБА_9 знаходиться в неадекватному стані. Після цього нею була терміново скликана дисциплінарна комісія й разом з представником поліції здійснено виїзд за місцем мешкання останньої. У квартирі знаходилася ОСОБА_9 з двома дітьми та співмешканцем, який представився ОСОБА_16 . Будь-яких ознак неадекватної поведінки або алкогольного сп`яніння не було виявлено. Під час спілкування з ОСОБА_16 , останній повідомив, що ставив ОСОБА_15 на підвіконня з метою виховання. Взагалі склалося враження, що ОСОБА_16 спокійна та врівноважена людина. На обличчі ОСОБА_25 була виявлена подряпина, яку зі слів матері він отримав унаслідок його рухливої поведінки. 13.03.2020 року було скеровано лист до органів поліції щодо перевірки цього факту та вирішення питання щодо притягнення матері до відповідальності. Про смерть дитини вона дізналася від начальника служби у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації. У подальшому ОСОБА_26 позбавлено батьківських прав, а опіку над дітьми було передано її дядьку ОСОБА_27 .

Аналогічними по суті показаннями у суді свідка ОСОБА_28 .

Показаннями свідка ОСОБА_29 , який в судовому засіданні пояснив, що 23.04.2020 року йому зателефонували працівники соціальної служби та повідомили, що вбили дитину, можливо у будинку, де проживає його племінниця ОСОБА_30 . Приїхавши за місцем мешкання останньої, працівники поліції повідомили йому, що ОСОБА_15 загинув. Обставини смерті дитини йому невідомі. У подальшому його визнано опікуном дітей ОСОБА_14 - доньок ОСОБА_31 та ОСОБА_32 . Під час спілкування з ОСОБА_33 , остання розповідала, що до подій 22.04.2020 року ОСОБА_8 сварив і тряс ОСОБА_15 . Приблизно раз у неділю до цих подій він приїжджав і допомагав по господарству ОСОБА_14 , але не мав ніякого спілкування зі ОСОБА_34 .

Показаннями свідка ОСОБА_35 , яка в суді пояснила, що вона працює лікарем у центрі екстреної медичної допомоги. Зранку того дня надійшло повідомлення про виклик від матері, яка повідомила, що ввечері дитина вдарилася головою об батарею, лягла спати та проспала всю ніч. Зі слів заявниці дитина була жива. Прибувши за викликом, було чутно запах перегару і видно, що ОСОБА_9 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Дитина лежала у колисці, закутана у ковдру. Поклавши дитину на диван, візуально було видно синець у лобній частині голови, сліди речовини бурого кольору у ніздрях і ознаки трупного заклякання приблизно вісім годин. Під час огляду, мати пила пиво на кухні. У неї склалося таке враження, що матері було відомо про смерть, оскільки не було адекватної реакції на цю подію. На запитання, чому не викликала швидку допомогу раніше, ОСОБА_9 сказала, що боїться якогось чоловіка. Після цього нею було викликано представників поліції, які відібрали письмові пояснення у неї та у фельдшера, який прибув з нею на виклик.

Показаннями експерта ОСОБА_36 , який у судовому засіданні підтвердив висновки проведених ним експертиз і пояснив, що виявлені на трупі дитини тілесні ушкодження були спричинені у короткий проміжок часу, який не перевищує одну годину, приблизно о 23.00 годині 22.04.2020 року, а смерть настала за 5-7 годин до моменту фіксації трупних явищ, тобто у проміжок часу з 5 до 7 години 23.04.2020 року. На тілі дитини ним не було виявлено характерних слідів, які б вказували, що ОСОБА_15 ударився головою об батарею.

Матеріалами кримінального провадження № 12020040030000537, а саме:

- рапортом старшого інспектора-чергового Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_37 від 23.04.2020 року, зареєстрованим того ж дня в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) під № 6669, з якого убачається, що 23.04.2020 року об 11.00 годині зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що у вказаний день о 10.59 годині бригада № 388 ШМД у квартирі  АДРЕСА_3  виявила померлу дитину –  ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , на голові якого наявні травматичні ушкодження, забій лобної частини (гематома) та кровотеча з носа, засохла кров, дитина мертва близько 6-8 годин (а.к.п.12-13);

- протоколом огляду місця події від 23.04.2020 року, з якого убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_18 у період часу з 11.30 години до 12.22 години проведено огляд квартири АДРЕСА_3 , де у присутності понятих ОСОБА_38 і ОСОБА_39 виявлено труп малолітнього ОСОБА_10 , а також вилучено обігрівач білого кольору зі слідами РБК, подушку зі слідами РБК, ковдру зі слідами РБК, ковдру з дитячого ліжка зі слідами РБК, рушник зі слідами РБК, жіночу футболку зі слідами РБК, дитячу кофту зі слідами РБК, простирадло зі слідами РБК, наволочку зі слідами РБК, дитячу кофту з капюшоном зі слідами РБК, простирадло зі слідами РБК і рвотними масами, дитячу наволочку зі слідами РБК, халат жіночий, змиви РБК з радіатора центрального опалення та підлоги, медичну документацію та копію свідоцтва про народження на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також 6 марлевих серветок зі змивами (т.1,а.к.п.14а,14-15);

- протоколом огляду трупа від 23.04.2020 року, з якого убачається, що у приміщенні квартири АДРЕСА_3 у присутності понятих ОСОБА_38 і ОСОБА_39 за участю спеціаліста – судово-медичного експерта (лікаря) оглянутий труп малолітнього ОСОБА_11 , на лобній, потиличній та завушних ділянках якого виявлені масивні синьо-фіолетові синці та осадження. Шкіряні покрови носових ходів і ротової порожнини з накладенням підсохлої буро-червоної речовини. При перевертанні тіла з носових ходів виділяється буро-червона рідина. Наявні трупні плями синюшно-фіолетового кольору, розташовані по задньо-бічним поверхням тулуба та кінцівок (т.1,а.к.п.24-26);

- копією Лікарського свідоцтва про смерть № 807 від 24.04.2020 року, з якого слідує, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1,а.к.п.27);

- висновками експерта № 807 від 23 квітня – 13 травня 2020 року і № 807/262-Е від 08 – 13 травня 2020 року, із яких убачається, що причиною смерті дитини ОСОБА_10 стала отримана ним закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася численними синцями, саднами на шкірі обличчя та волосяної частини голови, забитою раною слизової верхньої губи, закритим переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під тверду і м`які мозкові оболонки, яка ускладнилася розвитком набряку головного мозку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа.

       При огляді трупа на місці виявлення встановлено «…Трупне заклякання добре виражене в усіх досліджуваних групах м`язів. Трупні плями синюшно-фіолетові, розташовані по задньо-бічним поверхням тулуба та кінцівок. При неодноразовому дозованому натисканні на них пружинним динамометром із зусиллям 2 кг на см2 по 3 секунди, зникають і відновлюють своє забарвлення через 50-60 секунд (12:30 23.04.2020)…», що дозволяє зробити висновок про те, що смерть настала 5-7 годин до моменту фіксації трупних явищ на місці виявлення трупа.

       При судово-медичній експертизі трупа дитини ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження:

- садно на шкірі кінчику носа; садно на шкірі підборіддя відразу під червоною каймою нижньої губи; забита рана вуздечки верхньої губи, оточена блідо-синюшно-червоним крововиливом; три синця на шкірі правої щоки; два синця на шкірі лівої щоки; синець на шкірі під підборіддям по умовній середній лінії; садно на шкірі в проекції тіла нижньої щелепи справа; синець на шкірі лобово-тім`яної ділянки справа з крововиливом у м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні в його проекції; садно на шкірі правої тім`яної ділянки голови; синець зливного характеру на шкірі практично усієї поверхні тім`яно-потиличної ділянки голови з охопленням завушних ділянок і задньої поверхні правої вушної раковини, на тлі якого практично по умовній середній лінії черепу на 7,5 см вище межі росту волосся розташовано садно та з інфільтруючим розповсюдженим крововиливом у м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні в його проекції; перелом кісток основи та склепіння черепу, охоплюючий тім`яні та потиличну кістки; субдуральний крововилив об`ємом близько 50 см куб. над правою півкулею головного мозку; вогнищеві крововиливи під м`які мозкові оболонки тім`яних і лівої скроневої часток головного мозку. Описані ушкодження утворились внаслідок ударної та ударно-сдавлюючої дії тупих предметів, в один проміжок часу, в дуже швидкій послідовності одне за одним, не більш ніж за шість годин до моменту настання смерті, перебувають з її причиною у прямому зв`язку і стосовно живої особи, згідно п.2.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» (далі Правил) мали би ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя;

- синець на шкірі в проекції гребеня клубової кістки зліва, шість синців на шкірі правої передньо-бічної поверхні живота дещо вище гребеня правої клубової кістки та синець дещо к низу від них ближче до гребеня клубової кістки, крововиливи на шкірі в ділянці промежини з переходом на ділянку сідничних складок, інфільтруючий крововилив у брижі. Описані ушкодження утворились внаслідок ударної та ударно-сдавлюючої дії тупих предметів, в один проміжок часу, в дуже швидкій послідовності одне за одним, не більш ніж за шість годин до моменту настання смерті і стосовно живої особи, згідно п.2.1 Правил мали би ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя;

- синець на шкірі передньо-бічної поверхні грудної клітини зліва у краю реберної дуги; садно на шкірі задньої поверхні грудної клітини справа в проекції 9-го ребра по лопатковій лінії; синець на шкірі передньої поверхні правого стегна у верхній третині; садно на шкірі передньо-внутрішньої поверхні лівого колінного суглобу; синець на шкірі передньої поверхні правого колінного суглобу. Описані тілесні ушкодження утворились внаслідок ударної та ударно-сдавлюючої дії тупих предметів, в один проміжок часу, в дуже швидкій послідовності одне за одним, не більш ніж за шість годин до моменту настання смерті і стосовно живої особи, згідно п.2.3 Правил мали би ознаки легких тілесних ушкоджень.

Судячи з кількості виявлених ушкоджень слід вважати, що на тілі трупа відображені сліди не менш як дев`ятнадцяти травмуючих впливів – не менше дев`яти в області голови та обличчя, не менше чотирьох в області живота, не менше шести в області грудної клітини та кінцівок. Судячи з кількості, локалізації та характеру виявлених ушкоджень, у момент їх спричинення положення тіла постраждалого могло змінюватися і він був обернутий як попередньою, так і задньою поверхнею тіла до травмуючого предмету, при цьому він міг знаходитися як у горизонтальному (або близькому до нього), так і у вертикальному (або близькому до нього) положенні. Характер, локалізація на різних площинах тіла та кількість виявлених про судово-медичній експертизі трупа ушкоджень, виключають можливість виникнення їх внаслідок дії власної руки постраждалої дитини. Судячи з характеру виявлених ушкоджень та їх морфологічної картини, усі вони були спричиненні в один проміжок часу, при цьому встановити точну послідовність їх спричинення не надається можливим.

Отримані при проведенні судово-медичної експертизи дані свідчать про те, що виявлені тілесні ушкодження утворились не більш ніж за шість годин до моменту настання смерті (т.1, а.к.п.30-34,112-117);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.04.2020 року і відеозаписом цієї слідчої дії, відповідно до яких підозрюваний ОСОБА_8 у присутності захисника, понятих і власника квартири ОСОБА_24 розповів, що наніс декілька ударів долонею правої руки по сідницям малолітнього ОСОБА_25 , який після останнього удару вдарився лобною частиною голови об крайню секцію опалювальної батареї та впав на підлогу. Під час судового провадження вказаний відеозапис переглянутий у судовому засіданні (т.1,а.к.п.197-201);

- висновком експерта № 807/286-Е від 01 – 02 червня 2020 року, із якого убачається, що кількість, локалізація та механізм виникнення виявлених при судово-медичній експертизі трупа малолітньої дитини ОСОБА_25 ушкоджень в області голови, обличчя, тулуба та кінцівок не відповідають кількості, локалізації та механізму виникнення тілесних ушкоджень, вказаних ОСОБА_17 під час проведення 24.04.2020 року слідчого експерименту, що дозволяє дійти до висновку, що комплекс ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_25 , не міг виникнути при вказаному механізмі (т.1,а.к.п.202-206);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.05.2020 року і відеозаписом цієї слідчої дії, відповідно до яких підозрювана ОСОБА_9 у присутності понятих розповіла, що ОСОБА_8 наніс один удар по сідницям, а потім ще один удар по голові малолітнього ОСОБА_25 , внаслідок чого той вдарився лобною частиною голови об крайню секцію опалювальної батареї, а потім побіг по коридору, перечепився через лінолеум і вдарився головою об стіну. Під час судового провадження вказаний відеозапис переглянутий у судовому засіданні (т.1,а.к.п.207-209);

- висновком експерта № 807/279-Е від 25 – 26 травня 2020 року, із якого убачається, що кількість, локалізація та механізм виникнення виявлених при судово-медичній експертизі трупа малолітньої дитини ОСОБА_25 ушкоджень в області голови, обличчя, тулуба та кінцівок не відповідають кількості, локалізації та механізму виникнення тілесних ушкоджень, вказаних ОСОБА_23 під час проведення 21.05.2020 року слідчого експерименту, що дозволяє дійти до висновку, що комплекс ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_25 , не міг виникнути при вказаному механізмі (т.1,а.к.п.214-218);

- висновками експерта № 462 від 26 травня – 02 червня 2020 року і № 461 від 25 травня – 19 червня 2020 року, з яких слідує, що кров ОСОБА_6 і кров ОСОБА_18 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0 (т.1,а.к.п.223-224,227-228);

- висновком експерта № 460 від 02 – 19 червня 2020 року, відповідно до якого кров малолітнього ОСОБА_25 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0 (т.1,а.к.п.231-232);

- висновком експерта № 463 від 29 травня – 20 червня 2020 року, з якого убачається, що на марлевих серветках зі змивами з рук підозрюваних ОСОБА_18 і ОСОБА_6 (об`єкти №№ 3-6), наявність крові не встановлена. На марлевій серветці зі змивом з радіатора опалення (об`єкт № 1) і на марлевій серветці зі змивом з підлоги (об`єкт № 2) знайдена кров, при встановлені видової приналежності якої виявлений білок крові людини. У результаті серологічного дослідження крові у слідах на марлевій серветці зі змивом з радіатора опалення (об`єкт № 1) і на марлевій серветці зі змивом з підлоги (об`єкт № 2) виявлені антигени В і Н, що не виключає можливість походження крові від особи групи В з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антигеном ОСОБА_40 , або бути змішаною кров`ю від щонайменше двох осіб з будь-яким сполученням вказаних антигенів, у тому числі і від ОСОБА_41 . Походження крові в цих слідах від ОСОБА_18 і ОСОБА_6 виключається за груповою приналежністю (т.1,а.к.п.237-240);

- висновком експерта № 464 від 29 травня – 20 червня 2020 року, з якого убачається, що на жіночій футболці (об`єкти №№ 1-7) виявлена кров, при встановленні видової приналежності якої виявлений білок крові людини. У результаті серологічного дослідження крові у цих слідах виявлені антигени В і Н та ізогемаглютинін анти-А, що свідчить про походження крові від особи групи В з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антигеном Н, у тому числі і від ОСОБА_25 , оскільки групова приналежність його крові співпадає з груповою належністю крові в слідах - об`єкти №№ 1-7.  Походження крові в цих слідах від ОСОБА_18 і ОСОБА_6 виключається за груповою приналежністю (т.1,а.к.п.243-246);

- висновками експерта № 464/1 від 26 травня – 19 червня 2020 року і № 464/2 від 26 травня – 19 червня 2020 року, відповідно до яких на дитячій кофті з капюшоном (об`єкти №№ 1-9) і на наволочці з ванної кімнати (об`єкти №№ 10-14), а також на дитячій кофті (об`єкти №№ 1-4) знайдена кров, при встановлені видової приналежності якої виявлений білок крові людини. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові в цих об`єктах, не виключається можливість походження крові від  ОСОБА_25 , так як виявлені антигени В і Н відповідають груповій характеристиці його крові. Походження крові на вказаних речах від ОСОБА_18 і ОСОБА_6 виключається за груповою приналежністю (т.2, а.к.п.31-35,37-39);

- висновком комісії експертів № 110 від 27 травня – 06 липня 2020 року, з якого слідує, що при судово-медичній експертизі трупа дитини ОСОБА_10  виявлені численні синці, садна на шкірі обличчя та волосяної частини голови, забита рана слизової верхньої губи, крововиливи у м`які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні, закритий перелом кісток склепіння та основи черепу, субдуральний крововилив об`ємом близько 50 см куб. над правою півкулею головного мозку, вогнищеві крововиливи під м`які мозкові оболонки тім`яних і лівої скроневої часток головного мозку; синці на шкірі живота, інфільтруючий крововилив у брижі; синці та садна на шкірі грудної клітини, верхніх і нижніх кінцівок; нерівномірність кровонаповнення внутрішніх органів, емфізематоз, помірно виражений набряк та розподільчий лейкоцитоз у легенях, виражений набряк м`яких мозкових оболонок, помірно виражений набряк речовини мозку. У дитини  ОСОБА_10 , згідно даним судово-медичної експертизи, не виявлено ушкоджень, практично несумісних із життям, що свідчить про можливість збереження життя при своєчасній медичній допомозі. Це також підтверджується тим, що дитина оставалася живою (за даними судово-медичної експертизи) ще 10 годин після отриманої травми. Явища шоку і дихальної недостатності можливо б було компенсувати вже на догоспітальному етапі, а своєчасне видалення субдуральної гематоми при своєчасній госпіталізації попередило б набряк головного мозку і стиснення речовини головного мозку гематомою. На підставі вище зазначеного, комісія експертів вважає, що при своєчасному наданні медичної допомоги, дитина могла б залишитися живою (т.2 а.к.п.47-65);

- речовими доказами, а саме речами, документами та 6 марлевими серветками зі змивами, вилученими 23.04.2020 року під час огляду у квартирі АДРЕСА_3 , а також зразками крові ОСОБА_18 і ОСОБА_6 (т.1,а.к.п.16-17,19, 21,233,247,т.2,а.к.п.40,42).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку, що вони повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обох обвинувачених. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує, що відповідно до його прецедентної практики, при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених

між собою (рішення у справах «Коробов проти України», «Авшар проти Туреччини», інші).

Суд, дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, які є достовірними, допустимими й достатніми,дійшов висновку про повну доведеність вини  ОСОБА_6  і ОСОБА_18  у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті від 14.07.2020 року, і їх умисні дії кваліфікує:

- ОСОБА_6 - за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть малолітнього ОСОБА_25 ;

- ОСОБА_18 - за ч.3 ст.135 КК України як залишення в небезпеці, тобто завідоме залишення без допомоги ОСОБА_25 , який перебував у небезпечному для життя стані та позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про нього і мав змогу надати йому допомогу, що спричинило смерть особи.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Положення ст.6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають, що право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст.3 Конституції України закріплено, що людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно зі ст.27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.

Обов`язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати можливість настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого, у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням і наслідками.

Доводи обвинуваченого  ОСОБА_6  про свою невинуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення через те, що він не мав умислу спричинити тяжкі тілесні ушкодження малолітньому, суд розцінює як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення кримінального покарання за вчинення більш тяжкого умисного кримінального правопорушення відносно малолітньої дитини. Наносячи удари дитині, ОСОБА_8 достеменно усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю малолітнього. Водночас, наносячи удари він не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним дитині. Тобто, суд вважає, що у даному випадку, обвинувачений діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.

Наведені обставини в сукупності з даними про кількість, локалізацію та час виникнення усіх тілесних ушкоджень, виявлених на трупі малолітньої дитини, свідчать про те, що ОСОБА_8 , застосувавши фізичне насильство проти ОСОБА_25 , який в силу свого віку не спроможний був захищатися, розраховував на особливу вразливу дію нанесених ударів та такі можливі наслідки, як фізичний біль, від чого здоров`ю дитини буде спричинено шкоду. У такому випадку обвинувачений має відповідати за той результат своїх дій (завдану шкоду), який фактично було заподіяно, тобто за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Показання ж ОСОБА_6 про те, що він дав лише один ляпас по сідницям ОСОБА_12 , від чого той ударився лобною частиною голови об батарею опалення та отримав тяжкі тілесні ушкодження, є неправдивими та повністю спростовуються вказаними вище експертизами у сукупності з іншими дослідженими судом доказами, покладеними в основу вироку.

Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо необхідності дотримання в кожному кримінальному провадженні стандарту доведення «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Зокрема, про це йдеться у постанові Касаційного кримінального суду від 10.11.2020 року (справа № 490/5119/15-к, провадження № 51-2523км20).

Таким чином, оцінюючи зібрані органом досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про повну доведеність «поза розумним сумнівом» вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, установлених у ході досудового слідства, і необхідність призначення йому покарання, передбаченого законом.

З огляду на викладене, висловлена у судових дебатах позиція

захисника ОСОБА_5 про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.119 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за вбивство, вчинене через необережність, судом розцінюється як необґрунтована.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, віднесених ч.5 ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, обставини справи та особу кожного з обвинувачених:

-  ОСОБА_6 , - раніше три рази притягався до кримінальної відповідальності за умисні кримінальні правопорушення, у тому числі проти життя та здоров`я особи, має одну незняту і непогашену судимість, відповідно до довідок уповноваженого органу з питань пробації від 09.11.2020 року, 08 квітня та 29 червня 2022 року не відбув покарання за останнім вироком, офіційно не працює, за місцем реєстрації характеризується задовільно, до адміністративної відповідальності адміністративною комісією при виконавчому комітеті Зеленодольської міської ради не притягався, зі слів – має трьох малолітніх дітей, зареєстрованих на прізвище цивільної дружини ОСОБА_42 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

- ОСОБА_18 , - раніше не судима та не притягалася до кримінальної відповідальності, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, до 22.04.2020 року виховувала доньок ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно яких рішенням суду позбавлена батьківських прав, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , суд не вбачає.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_18 , суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обох обвинувачених, суд визнає вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а відносно ОСОБА_6 – також і вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року вказав, що окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

Виходячи з викладеного та положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи та даних про особу ОСОБА_6 , який, не відбувши покарання у виді громадських робіт за вироком від 04.04.2019 року, умисно вчинив тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть дитини, суд вважає необхідним, із застосуванням ст.ст.71, 72 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, ближчий до верхньої межі санкції ч.2 ст.121 КК України.

З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_18 , її ставлення до наслідків вчиненого злочину, що має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретних осіб, а й для суспільства в цілому, а також думки прокурора щодо виду і міри покарання, суд вважає необхідним призначити реальне покарання у виді позбавлення волі на запропонований прокурором строк у межах санкції ч.3 ст.135 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і ОСОБА_18 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ними, так і іншими особами.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_45 покарання з випробуванням, із застосуванням ст.75 КК України, про що у судових дебатах просив захисник.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Долю документів, які було визнано речовими доказами, суд вирішує у відповідності з п.25 Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (нова редакція)». Згідно вказаного пункту паспорти, військові квитки (свідоцтва про народження, приписні свідоцтва неповнолітніх) або інші документи, що засвідчують особу заарештованих обвинувачених, приєднуються до кримінальної справи та зберігаються в окремому опечатаному пакеті, який підшивається до справи і нумерується наступним її аркушем. Названі документи після набрання вироком законної сили стосовно осіб, засуджених до позбавлення волі, направляються до установ відбування покарання для долучення до особової справи засудженого та зберігання. У всіх інших випадках - повертаються власникам. Інші особисті документи, якщо вони не мають значення для справи, повертаються …обвинуваченим… або за їх згодою родичам.

Долю інших речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні

кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 9 (дев`ять) років.

На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання у виді 100 годин громадських робіт, призначене за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року, з розрахунку один день позбавлення волі за вісім годин громадських робіт, і остаточно, за сукупністю вироків, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 9 (дев`ять) років 10 (десять) днів.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 23 квітня 2020 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 23 квітня 2020 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Халат жіночий з ванної кімнати з плямами РБК, простирадло зі слідами РБК з ванної кімнати, наволочку з ванної кімнати з плямами РБК, наволочку дитячу зі слідами РБК, кофту дитячу світлого кольору зі слідами РБК з ванної кімнати, кофту дитячу з капюшоном з плямами РБК, подушку з дитячого ліжка з плямами РБК, ковдру з дитячого ліжка з плямами РБК, рушник з дитячого ліжка з плямами РБК, підковдру з дитячого ліжка з плямами РБК, обігрівач «Saturn» білого кольору зі слідами РБК, футболку жіночу зі слідами РБК з кухні, 6 марлевих серветок зі змивами, зразки крові ОСОБА_18 і ОСОБА_6 , які знаходяться на зберіганні у камерах схову речових доказів ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області і ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (до перейменування - Дніпровський РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та Дніпровське ВП ГУНП в Дніпропетровській області) на підставі постанов слідчого Дніпровського РВП ОСОБА_46 від 23.04.2020 року і старшого слідчого Дніпровського ВП ОСОБА_47 від 20 травня, 26 червня, 06 і 08 липня 2020 року по квитанціях під порядковими номерами 425, 705, 710, 768 і 787 - після набрання вироком законної сили знищити.

Паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запакований до конверту Національна поліція України, який зберігається у камері схову речових доказів ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови слідчого Дніпровського РВП ОСОБА_48 від 23.04.2020 року по квитанції під порядковим № 431, - після набрання вироком законної сили направити до установи відбування покарання для долучення до особової справи засудженого і зберігання.

Посвідчення багатодітної сім`ї ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та копії документів на малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запаковані до конверту Національна поліція України, які зберігаються у камері схову речових доказів ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови слідчого Дніпровського РВП ОСОБА_48 від 23.04.2020 року по квитанції під порядковим № 431, - після набрання вироком законної сили за згодою ОСОБА_7 повернути її родичам.

Цифрові носії з відеозаписами слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , - зберігати у опечатаних конвертах на 199 і 210 аркушах тому № 1 кримінального провадження № 12020040030000537.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченими - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя ОСОБА_1