Справа № 2-а-131/09

    П О С Т А Н О В А

    іменем                  України

3 лютого 2009 року            Кролевецький районний суд Сумської області

 у складі:     судді                           Школи М.Г.,

 за участю:  секретаря                   Яковини Т.О.,

                    позивача                    ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевці справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі нарахувати та стягнути на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2008 роки у розмірі 3726 гривень 70 копійок,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась.

З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком всупереч 30%, встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сума невиплаченої соціальної допомоги за період 2006-2007 роки становить 2733 грн. 30 коп., а сума недоплаченої соціальної допомоги за період з січня 2008 року по жовтень 2008 року включно становить 993 грн. 40 коп.

При цьому позивачка зазначила що про факт порушення її права вона дізналась тільки на початку серпня 2007 року після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення №6рп/2007 від 09.07.2007р., яким визнано неконституційними положення п. 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р., яким зупинялась дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Тому, посилаючись на те, що її право було порушено шляхом прийняття ряду неконституційних нормативно-правових актів, про що вона дізналась тільки на початку серпня 2007 року у зв'язку з прийняттям вказаного рішення Конституційного Суду України, та посилаючись на преюдиціальне значення цього рішення, відповідно до ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.ст. 6, 17, 18, 19, 104-108 КАС України позивачка просить:

1. Відновити пропущений строк для звернення до суду.

2. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки в сумі 3835 грн. 50 коп. та стягнути з відповідача на її користь зазначену суму.

2

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ в Кролевецькому районі), належно повідомлений про час і місце розгляду справи, свого представника в суд не направив, надавши суду заяву про розгляд справи без представника управління. За таких обставин є підстави розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтував тим, що:

1. Законом України "Про соціальний захист дітей війни (далі - Закон №2195) не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

2. Ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

3. У зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України 6рп/2007 від 09.07.2007 року про визнання такими, що не відповідають Конституції, норм ст.ст. 7, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ці норми втратили чинність від дня прийняття рішення Конституційним Судом України, тому вимоги щодо виплати зазначеного підвищення за період з 01.01.2007 р. по 09.07.07 р. є такими, що суперечать чинному на той час законодавству.

4. Щодо виплати вказаного підвищення з 09.07.07 по 01.01.08, то відповідно до ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.03 (далі Закон №1058) розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

5. На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

6. Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

7. Пунктом  1 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якого дітям війни (крім тих, на яких поширюються дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним Судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства.

8. Щодо вимог позивачки сплатити підвищення за період з 01.01.06р. по 31.12.06р., то з урахуваннями ст.7 Закону №2195 та відповідно до ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" Кабінетом Міністрів України не визначено вказаного порядку, тому підвищень до пенсії дітям війни у 2006 р. не було запроваджено.

9. Про розмір пенсії позивачці було відомо з 01.01.2006 р., а відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ пропущення строку звернення до адмінсуду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Тому, з урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплати по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У справі встановлено, що позивачкаОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) є дитиною війни, що вбачається з ксерокопії пенсійного посвідчення (а.с.7) та не заперечується відповідачем (а.с.12).

3

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень УПФУ в Кролевецькому районі Сумської області вбачається, що у 2006-2008 роках позивачка не отримувала у встановленому законом розмірі підвищення до пенсії (а.с.12-13).

У період, за який пред'явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:

- дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік пунктом 17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а статтею 110 (в редакції від 19.01.2006р.) встановлено настання запровадження у 2006 році виплат, встановлених ст.6 за результатами виконання бюджету у першому півріччі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом ВР України з питань бюджету;

- на 2007 рік дію ст.6 зазначеного Закону було зупинено пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;

- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст.71, ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік";

- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.04р.), а позовні вимоги в частині нарахування такого підвищення до зазначених дат є безпідставними, оскільки дії суб'єкта владних повноважень, відповідача по справі, відповідали чинному на той час законодавству.

Щодо розмірів підвищення, які встановлені в п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р., то вони суперечать ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і тому не можуть бути застосовані за нормою ч.4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності  нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

4

При цьому необхідно враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішенні даної справи судом також беруться до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до яких вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет, є вичерпним, у зв'язку з чим Законом України про Державний бюджет України не можуть вноситись зміни і не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що Законом про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.

Аналізуючи позиції УПФУ в Кролевецькому районі про те, що:

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;

- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;

- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період, визначений судом, а саме з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. за 2008р., оскільки:

1.   Відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.

Зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, в якій зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

2. Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України  забороняється  відмова  в  розгляді  та  вирішенні  адміністративної  справи  з  мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

5

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому посилання відповідача на те, що розмір мінімальної пенсії встановлений також п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підтвердження розмірів трудових пенсій" від 15.04.03 №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн., суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п. 1 зазначеної постанови збільшення розміру пенсій, передбачених цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій. В той час як предметом даного позову є саме соціальна допомога у вигляді підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З урахуванням вищезазначених положень ч.4 ст.8 та ч.7 ст.9 КАС України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі проводило з 01.01.2008 р. нарахування та виплату дітям війни допомоги у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність).

Крім того Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом, враховуючи, що порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, тривало з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 1.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що обраний позивачкою спосіб захисту її порушеного права про зобов'язання відповідача щодо нарахування та стягнення з нього конкретно обрахованої позивачкою суми доплати до пенсії (саме в частині визначення судом конкретного розміру) не підлягає задоволенню, оскільки такі виплати не були нараховані позивачці, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Крім того, спосіб захисту, обраний позивачкою в частині саме стягнення вказаної суми, не є адекватним, оскільки до завдань відповідача, згідно з його положенням, відносяться функції щодо здійснення нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірах, передбачених діючим законодавством.

Тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог саме в частині зобов'язання відповідача провести відповідні нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за 2008 рік у розмірі 20% (з урахуванням отриманих позивачем сум) за період з 22.05.2008 року.

6

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає за необхідне на підставі ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Кролевецькому районі Сумської області по невиконанню з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що призвело до порушень прав позивачки на своєчасне нарахування та виплату їй вказаних доплат до пенсії.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (зі змінами від 15.03.2007 р.), Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 11, 94, 99-100, 122, 160-163 КАС України,

п о с т а н о в и в:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни ОСОБА_1.

3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 рік  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 гривня 70 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст.186 КАС України.

                                   Суддя                 

Постанова у повному обсязі складена та підписана 6 лютого 2009 року.