ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/494/23 Справа № 180/132/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстровано та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК України (далі - КК), -

В С Т А Н О В И Л А :

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

24.01.2023 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_7 незаконно проник до приміщення їдальні Приватного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод» за адресою: Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності, буд.160, де діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, у період воєнного стану, намагався викрасти продукти харчування, а саме: м`ясо свинини 7 кг, м`ясо куряче 18 кг, ковбасу варену 1,5 кг, ковбасу копчену 1 кг, ковбасу курячу 1 кг, котлети н/ф в кількості 20 шт, фарш курячий 16 кг, крупу пшеничну 5 кг, горох 5 кг, борошно 10 кг, макаронні вироби 5 кг, олію 0,85 л в кількості 36 шт., томатну пасту 0,46 л в кількості 48 шт., томатну пасту 0,3 л в кількості 10 шт., вартістю на загальну суму 12746 грн. 82 коп., що знаходяться на балансі ПрАТ «МРРЗ», однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця, оскільки був помічений та зупинений охоронцями служби охорони «Явір».

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, коли особа з причин, що не залежить від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК.

За даним фактом 25.01.2023 року внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023041330000045 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК.

25.01.2023 о 00:30 годині ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185 КК.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року у задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати це житло щоденно в період часу з 18:00 години до 07:00 години наступного дня, до 27 березня 2023 року, включно.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_7 покладені такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою;

- не відлучатися із м.Марганець, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді;

- утримуватись від спілкування зі свідками без дозволу слідчого.

Роз`яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв`язку з незаконністю, необґрунтованістю та невмотивованістю. В обґрунтування зазначає, що не погоджується з висновками слідчого судді щодо того, що обраний стосовно підозрюваного ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього арешту у певний період доби може запобігти зазначеним у клопотанні та встановленими слідчим суддею під час розгляду клопотання ризикам. При цьому вважає, що враховуючи обставини скоєння підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його тяжкість, вік та стан здоров`я, а також наявність встановлених слідчим суддею ризиків, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та належну процесуальну поведінку.

Крім того, звертає увагу, що слідчим суддею не було встановлено власника житла, в якому ОСОБА_7 необхідно виконувати ухвалу суду щодо обрання йому домашнього арешту, та не з`ясовано, чи не заперечує він проти відбування в його квартирі підозрюваним домашнього арешту. Натомість, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості щодо власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 відсутні, тобто власник житла невідомий.

Тому прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого, погоджене з прокурором та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, яка просила скасувати рішення слідчого судді та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 25 березня 2023 року, вислухавши підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили відмовити у її задоволенні, а рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.

Відповідно до положень ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Положеннями ч.4 ст.194 КПК передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 та обираючи стосовно нього інший більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком до двох місяців, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.4 ст.185КК, а також на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення. Ці висновки не оспорюються в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК апеляційним судом не перевіряються.

При цьому колегія суддів зазначає, що всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів його переховування від органу досудового розслідування, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Крім того, прокурор не надала апеляційному суду будь-яких об`єктивних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_7 після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, порушував умови та не дотримувався покладених на нього обов`язків, або намагався переховуватися від слідства. Навпаки, під час апеляційного розгляду прокурор зазначила, що у сторони обвинувачення наразі відсутні зауваження щодо процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та який своєчасно з`являється за викликом до слідчого, свою причетність до інкримінованого йому злочину не заперечує та свою провину визнає.

Отже, на думку колегії суддів, з урахуанням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_7 у разі доведеності його винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваного, віку та стану його здоров`я, репутації, сімейного та майнового стану, відсутності судимостей та місця роботи, наявності постійного місця реєстрації та проживання, повне визнання підозри, щире каяття, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт у певний період доби, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 під час досудового розслідування, а покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов`язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановлених ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК. У випадку недотримання ОСОБА_7 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК.

Водночас, доводи прокурора щодо невстановлення слідчим суддею власника житла та з`ясування його думки щодо відбування підозрюваним ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби за вказаною адресою, також є неспроможними, оскільки із змісту поданого клопотання (а.с.1-5) вбачається, що слідчим як місця фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_7 зазначено адресу: АДРЕСА_1 , а тому у слідчого судді не було підстав вважати вказану адресу невірною.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби стосовно підозрюваного ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щоденно в період часу з 18:00 години до 07:00 години наступного дня, стосовно підозрюваного ОСОБА_7 строком до двох місяців, тобто до 27 березня 2023 року, включно - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4