КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року, у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторін провадження:

прокурора - ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6

та перекладача - ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою від 08 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва призначив судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Цією ж ухвалою суд застосував до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 січня 2023 року включно.

Приймаючи рішення про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризики вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду; знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а також здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків з метою зміни останніми показань.

Крім цього, суд врахував те, що обвинувачений не має вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити його від вчинення дій, з метою переховування від правосуддя, а тому визнав за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки не знайшов підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року у справі № 761/23676/22 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.

В обґрунтування апеляційних вимог, обвинувачений та його захисник посилаються на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Як зазначається в апеляційних скаргах, під час вирішення питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною обвинувачення в судовому засіданні не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Що ж стосується ризиків, на які прокурор посилаються у своєму клопотанні, а суд навів в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони, як вважає сторона захисту, не можуть оцінюватися абстрактно без врахування наявності відповідних доказів та даних про особу обвинуваченого, а тому тривале тримання під вартою ОСОБА_6 перетворилося на свавільне позбавлення його волі, що несумісне з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, апелянти звертають увагу на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування та підготовчого провадження в суді, оскільки ОСОБА_6 , як громадянин іншої держави не був забезпечений перекладачем з української на чеченську мову і навпаки, внаслідок чого були обмежені його процесуальні права, в тому числі право на захист.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали за клопотанням прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, в тому числі для застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі обрати обвинуваченому запобіжний захід. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Перевіривши доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, знищити або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

З огляду на це, посилання в апеляційних скаргах сторони захисту на те, що ухвала суду про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наведених в апеляційних скаргах підстав, не можуть бути визнані достатніми та безумовними підставами для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року, оскільки суд апеляційної інстанції вважає її законною та обґрунтованою.

Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об`єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання такого виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою та, враховуючи їх сукупність, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).

Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Що ж стосується інших доводів, наведених в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, зокрема щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених під час досудового розслідування та підготовчого провадження в суді, а саме щодо порушення процесуальних прав обвинуваченого, в тому числі права на захист, то вони не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, оскільки вказані обставини не відносяться до предмету апеляційного розгляду, під час перевірки ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року, відповідно до якої суд застосував до обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 січня 2023 року включно, - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: _____________ _____________ _____________

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Номер справи: 761/23676/22

Номер провадження: 11-кп/824/1587/2023

Категорія: ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_10

Доповідач - суддя ОСОБА_1