Справа № 420/21619/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року                                                                                        м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької СР від 23.10.2021 року № 2913-VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства (Далі - ОСГ) орієнтовною площею 2,0000 га (кадастровий номер 5122982500:01:002:0135), яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області;

зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України (Далі - Дозвіл), за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28.5436 га., за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32.3611 га за межами с.Качурівка Подільського району Одеської області або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області придатної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради судові витрати зі сплати судового збору та надання правничої допомоги в сумі 4500 грн.;

розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 29.04.2021 року він звертався до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із п. «б» ч.1 ст.121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га, за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами с. Качурівка, Подільського району Одеської області.

Однак, отримав відмову, оскільки 03.06.2021 року Куяльницька сільська рада прийняла рішення № 1788-VIII, пунктом 6 якого відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2, 0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки.

Як стверджує позивач, рішення Куяльницької сільської ради від 03.06.2021 року № 1788-VIII оскаржено ним у судовому порядку.

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року по справі № 420/11064/21 позовну заяву задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, а також скасував пункт 6 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 03.06.2021 року № 1788-VIII в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки: 6.1 ОСОБА_1 .

Судом також зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га., за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га., за межами с. Качурівка, Подільського району Одеської області або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області придатної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як зазначає позивач, Куяльницька сільська рада повторно розглянула його заяву та прийняла рішення від 23.10.2021 року № 2913-VІІІ, яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства (Далі - ОСГ) орієнтовною площею 2,0000 га (кадастровий номер 5122982500:01:002:0135), яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області.

Проте, позивач із зазначеним рішенням не погоджується, вважає, що його прийнято відповідачем без урахування висновків рішення суду по справі № 420/11064/21, та всупереч змісту клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Позивач вказує на те, що у клопотанні від 29.04.2021 року він просив Куяльницьку сільську раду надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою за рахунок визначених у цьому клопотанні земельних ділянок.

Натомість відповідач надав дозвіл стосовно земельної ділянки - кадастровий номер 5122982500:01:002:0135, яка не була зазначена у клопотанні.

Щодо земельної ділянки - кадастровий номер 5122982500:01:002:0135, позивач зазначив, що ця земельна ділянка розміщена на уклоні за селом Качурівка (Поплавка), Подільського району, Одеської обл. на місцевості, яка не придатна для ведення особистого селянського господарства. На вказаній місцевості неможливо проводити товарне сільськогосподарське виробництво, а також проводити будь-яку іншу сільськогосподарську діяльність, оскільки вона розміщена в ярах, має круті схили та рипи, а також відсутні транспортні під`їзди до неї.

Отже, посилаючись на те, що земельна ділянка - кадастровий номер 5122982500:01:002:0135 не придатна для ведення особистого селянського господарства, позивач просить суд скасувати рішення Куяльницької СР від 23.10.2021 року № 2913-VІІІ та, враховуючи, що Куяльницька сільська рада має достатньо вільної землі комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка придатна для товарного сільськогосподарського виробництва та ведення особистого селянського господарства, - зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України (Далі - Дозвіл), за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28.5436 га., за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32.3611 га за межами с.Качурівка Подільського району Одеської області або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області придатної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Процесуальний рух справи.

Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, відповідно ч. 5 ст. 262 КАС України.

03 грудня 2021 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, а також клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до відзиву, відповідач позов не визнає, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначив, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а)          сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5122982500:01:002:0135 відноситься до земель сільськогосподарського призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), тому, як стверджує відповідач, вона може бути надана для ведення особистого селянського господарства.

10 грудня 2021 року позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив, у якому позивач наполягав на тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122982500:01:002:0135 не придатна для ведення особистого селянського господарства, а сільська рада не наділена повноваженнями вибору земельної ділянки, а тільки надає дозвіл на земельну ділянку в зазначеному в клопотанні заявника.

Згідно вимог ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Ухвалою від 19 січня 2022 року судом вирішено розгляд адміністративної справи №420/21619/21 продовжити за правилами загального позовного провадження та розпочати спочатку зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою про витребування доказів від 19 січня 2022 року судом витребувано від Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області Викопіювання земельної ділянки – кадастровий номер 5122982500:01:002:0135, а також документацію щодо цільового призначення даної земельної ділянки.

11 лютого  2022 року засобами електронного зв`язку від Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надійшли витребувані судом матеріали.

Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року закінчено підготовче провадження та призначено  справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, розгляд справи був відкладений.

У судове засідання, призначене на 09 листопада 2022 року, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 68).

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані учасниками справи заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, 29 квітня 2021 року позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із п. «б» ч.1 ст.121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га, за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами с. Качурівка, Подільського району Одеської області (а.с. 6).

У заяві позивач зазначив, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використано.

До заяви, як у ній зазначено, було додано копію паспорту та ІПН, а також графічні матеріали із офіційної кадастрової карти Держгеокадастру, вказаних у заяві земельних ділянок.

Також, у зазначеній заяві зазначено, що якщо надати дозвіл за рахунок вказаних земельних ділянок неможливо у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, або у зв`язку з тим, що вони виставлені на земельні торги, або у зв`язку наданням дозволу іншим громадянам, то заявник просив запропонувати іншу вільну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Куяльницької сільської ради, яка була б придатна для вирощування сільськогосподарської продукції, та за її рахунок надати дозвіл.

Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 03 червня 2021 року № 1788-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», за результатами розгляду заяви позивача від 29 квітня 2021 року, пунктом 6 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2, 0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки: 6.1. ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

Позивач оскаржив рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 03 червня 2021 року № 1788-VIII у судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року по справі № 420/11064/21 позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області задоволено.

Суд вирішив:

Визнати протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 29.04.2021 р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України (Далі-Дозвіл), за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер : 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га., за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами с. Качурівка Подільського району Одеської області.

Визнати протиправним та скасувати п. 6 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 03.06.2021 року № 1788-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки: 6.1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га., за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га., за межами с. Качурівка, Подільського району Одеської області або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області придатної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000(три тисячі), 00 грн.

28 жовтня 2021 року вказане рішення суду набрало законної сили.

Розглянувши повторно заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на виконання рішення суду по справі №420/11046/21, Куяльницька сільська рада прийняла рішення від 23 жовтня 2021 року № 2913-VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га (кадастровий номер 5122982500:01:002:0135), яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (а.с. 15).

Не погоджуючись із вказаним рішенням Куяльницької сільської ради, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення не відповідає змісту його заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, у якому ним вказані бажані для відведення земельні ділянки, а саме:

кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка;

кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28.5436 га., за межами с. Нестоїта;

кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32.3611 га за межами с.Качурівка.

Відповідач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122982500:01:002:0135, на яку позивачу наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, відноситься до земель сільськогосподарського призначення землі запасу, тому може бути надана для ведення особистого селянського господарства.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю гарантується частиною другої статті 14 Конституції України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Пунктом б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно п.б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведені вище норми ст.118 Земельного кодексу України регулюють правовідносини щодо земельних ділянок, що не є сформованими.

Метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Частиною 7 ст.79-1 Земельного кодексу України встановлено, що винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій»:

- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно з Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, керуючись частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) висловила позицію, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Отож, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 802/1539/17 встановлено відсутність в органу Держгеокадастру обов`язку надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, якщо земельна ділянка є сформованою.

Як вважав суд касаційної інстанції, відповідно до ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України подальше формування спірної земельної ділянки здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Отже, при вирішенні даного спору слід виходити із того, що проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із п. «б» ч.1 ст.121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га, за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами с. Качурівка, Подільського району Одеської області (а.с. 6), відповідач прийняв рішення від 23 жовтня 2021 року № 2913-VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га (кадастровий номер 5122982500:01:002:0135), яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (а.с. 15).

Враховуючи, що правомірність рішення від 23 жовтня 2021 року № 2913-VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», є предметом спору у зазначеній справі, суд дійшов висновку про його протиправність.

Суд зазначає, що норми ст.118 Земельного кодексу України регулюють правовідносини щодо земельних ділянок, що не є сформованими, тоді як до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України, яка передбачає формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

На підставі викладеного суд зазначає, що відповідач, по-перше, прийняв оскаржуване рішення не по суті звернення позивача, по-друге, не правильно застосував положення Земельного кодексу України, а саме вирішив питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою (ст. 118 ЗК України) по відношенню до сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 5122982500:01:002:0135).

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, керуючись частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) висловила позицію, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отож, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

У даному спорі є встановленим факт, що земельні ділянки, частину яких позивач має намір отримати у власність (кадастровий номер 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га та 5122984800:01:001:0386 - 67,483 га.), є сформованими.

За таких умов, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України, яка передбачає формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 802/1539/17 встановлено відсутність в органу Держгеокадастру обов`язку надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, якщо земельна ділянка є сформованою.

Як вважав суд касаційної інстанції, відповідно до ч.6 ст.79-1 Земельного кодексу України подальше формування спірної земельної ділянки здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Як наслідок, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання позивача на вимоги ст.118 Земельного кодексу України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 823/1172/17, зазначено про необхідність відмови в задоволенні вимог, якщо позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України. На думку касаційного суду, заявлений позивачем спосіб не є ефективним, оскільки не відновить його прав на отримання відповідної земельної ділянки.

На підставі викладеного суд вважає, що рішення від 23 жовтня 2021 року № 2913-VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» без дотримання норм Земельного кодексу України та сприяє реалізації права позивача на отримання відповідної земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно та розсудливо.

Вирішуючи позовні вимоги в частині правомірності рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 23 жовтня 2021 року № 2913-VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», суд дійшов висновку, що це рішення критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, не відповідає, що є підставою для його скасування.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що питання стосовно розгляду відповідачем клопотання ОСОБА_1 від 29.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства було предметом судового розгляду в адміністративній справі № 420/11046/21.

Водночас, у цій справі (№ 420/11046/21) спірні правовідносини були пов`язані із прийняттям відповідачем рішення від 03.06.2021 року № 1788-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року по справі № 420/11064/21 було визнано протиправним та скасовано п. 6 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 03.06.2021 року № 1788-VIII «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», а також зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га., за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га., за межами с. Нестоїта, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га., за межами с. Качурівка, Подільського району Одеської області або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області придатної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Слід зазначити, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Досліджуючи питання чи існує спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справи № 420/11064/21 та № 420/21619/21), суд виходить із того, що предмет та підстави позову у цих справах не є тотожними.

Підставою цього позову стало те, що відповідачем прийнято рішення від 23 жовтня 2021 року № 2913-VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яке не відповідає змісту заяви позивача від 29.04.2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, у якому він просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою за рахунок визначених у цьому клопотанні земельних ділянок. Також позивач висловив своє непогодження із запропонованою земельною ділянкою - кадастровий номер 5122982500:01:002:0135, яка, на його думку, не придатна для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, суд вважає, що підстави для застосування положень п.4 ч.1 ст.238 КАС України відсутні, а позовні вимоги підлягають розгляду по суті.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідач в межах даної справи протиправно не прийняв законного та обґрунтованого рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із п. «б» ч.1 ст.121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, а тому, виконуючи завдання адміністративного суду передбачене у ст.2 КАС України та обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області відповідно до вимог законодавства повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення за наслідками розгляду цієї заяви з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908, 00 грн. та з надання правничої допомоги в сумі 4500 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру у 4500, 00 грн. позивачем надано:

копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.05.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатом Опальком Олегом Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2243 від 13.07.2012 року) (а.с. 18);

копію Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.05.2021 року (попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які поніс (очікує понести) позивач відповідно до Договору) (а.с. 20);

копію Акту виконаних робіт від 05.11.2021 року на суму 4500, 00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено надання позивачу професійної правничої допомоги у справі № 420/21619/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

При цьому, за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши вищезазначені заяву та докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд враховує заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить розподілити.

Суд враховує, що даний спір не є складним, не потребує значного витрачання часу для підготовки правової позиції, складання відповідних процесуальних документів та інших заяв по суті справи.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог, те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження у порядку ст.262 КАС України у письмовому провадженні, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Відтак, суд вважає клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу частково обґрунтованим та що його слід задовольнити в частині стягнення з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь позивача у розмірі 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 908, 00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 2000, 00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 132, 134, 139, 194, 205, 242-246, 255, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької СР від 23.10.2021 року №2913-VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства (Далі - ОСГ) орієнтовною площею 2,0000 га (кадастровий номер 5122982500:01:002:0135), яка розташована на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області.

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А, код ЄДРПОУ 0479835) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А, код ЄДРПОУ 0479835) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області (66300, Одеська область, Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А, код ЄДРПОУ 0479835).

Суддя                                                                                          О.В. Глуханчук